18 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/2003/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєв В.А. (головуючий), Берднік І.С., Багай Н.О.
секретаря судового засідання - Денисюк І.Г.
за участю представників учасників:
позивача - Солонець І.В., Щиголь М.В.
відповідача - Матвєєв О.М.
розглянувши у закритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Державне київське конструкторське бюро "Луч"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 (у складі колегії суддів: Шапран В.В. (головуючий), Буравльов С.І., Михальська Ю.Б.)
за позовом Державного підприємства "Український центр "Безпека"
до Державного підприємства "Державне київське конструкторське бюро "Луч"
про стягнення грошових коштів
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог
1.1. У лютому 2024 року Державне підприємство "Український центр "Безпека" (далі - ДП "УЦ "Безпека", Позивач) звернулося з позовом до Державного підприємства "Державне київське конструкторське бюро "Луч" (далі - ДП "ДККБ "Луч", Відповідач, Скаржник) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 125 870 720,62 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного державного контракту на викання робіт не виконав взяті на себе зобов'язання щодо виконання робіт, повернення невикористаної суми попередньої оплати, надання звітних документів, що підтверджують факт виконання робіт та дотримання строків виконання робіт, у зв'язку з чим заявлено вимогу про стягнення 125 164 313,81 грн попередньої оплати та 706 406,81 грн штрафних санкцій.
1.3. 13.05.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої Позивач у зв'язку з частковим виконанням Відповідачем робіт після звернення з позовом просив стягнути з останнього заборгованість у загальному розмірі 18 191 532,73 грн, а саме: 125 164,31 грн штрафу за прострочення використання попередньої оплати, 125 164,31 грн штрафу за неповернення невикористаної попередньої оплати, 6 353 786,49 грн штрафу за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів, 5 172 207,72 грн відсотків за користування коштами попередньої оплати та 6 415 209,90 грн пені за прострочення виконання зобов'язання.
Заяву прийнято судом до розгляду протокольною ухвалою від 27.05.2024.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у задоволенні позову ДП "УЦ "Безпека" відмовлено повністю.
2.2. Таке рішення суду обґрунтоване наявністю форс-мажорних обставин, а саме військовою агресією російської федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану, продовження дії правового режиму воєнного стану, військові дії, ракетні обстріли та повітряні тривоги; зрив термінів постачання сировини і обладнання, зміна логістичних шляхів постачання, ускладнення руху на кордоні, який виник внаслідок блокування проїзду вантажних транспортних засобів на під'їзних шляхах до пунктів пропуску через державний кордон на українсько-польській ділянці польськими перевізниками; внаслідок ракетного обстрілу знищення виробничих споруд, обладнання, складових частин та матеріалів, що знаходились на орендованих площах ДП "ДККБ "Луч". Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) - дата настання: 01.01.2024, дата закінчення: тривають станом на 26.01.2024.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 вищевказане рішення суду першої інстанції скасоване частково та ухвалено нове рішення: позов задоволено частково, стягнуто з ДП "ДККБ "Луч" 5 172 207,72 грн відсотків за користування коштами попередньої оплати. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
При цьому суд апеляційної інстанції керувався тим, що такі відсотки не є відповідальністю, підстави звільнення від якої у зв'язку з наявністю форс-мажорних обставин передбачені статтями 614, 617 Цивільного кодексу України та не є штрафною санкцією, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора і передбачають отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами.
2.4. Відповідач не погодився з такою постановою суду апеляційної інстанції та скористався правом її касаційного оскарження.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
3.1. Касаційне провадження у справі відкрито 07.07.2025 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.2. У своїй касаційній скарзі ДП "ДККБ "Луч" просить Суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 повністю і залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024.
3.3. Підставами касаційного оскарження Відповідач визначив неправильне застосування до спірних правовідносин положень статей 536, 617, 693 Цивільного кодексу України та неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 18.09.2024 у справі № 910/1345/24, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
3.4. У відзиві на касаційну скаргу ДП "УЦ "Безпека" просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення.
4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
4.1. 30.10.2023 між ДП "УЦ "Безпека" (замовник) та ДП "ДККБ "Луч" (виконавець) укладено державний контракт на викання робіт (далі - контракт), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов'язується з дотриманням вимог законодавства виконати роботи, в тому числі будівельні, розробку проектної документації та закупівлю інженерного устаткування та передати замовнику результати в цілому або на кожному етапі, а замовник - прийняти виконані роботи та оплатити їх.
У подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод, якими внесено зміни та доповнення до вказаного контракту.
Відповідно до пункту 2.2 контракту його ціна є орієнтовною та становить 468 425 084,20 грн з урахуванням ПДВ, в тому числі: вартість будівельних робіт - 417 214 379,37 грн з ПДВ; вартість закупівлі інженерного устаткування - 50 009 688,00 грн з ПДВ; вартість розробки проектної документації - 1 201 016,83 грн без ПДВ. Податок на додану вартість становить 77 839 231,20 грн.
Згідно з пунктом 3.4 контракту розрахунки проводяться за графіком фінансування шляхом здійснення замовником попередньої оплати і поетапної післяплати (остаточний розрахунок).
Відповідно до пункту 3.5 контракту попередня оплата здійснюється у відповідності з рішенням головного розпорядника бюджетних коштів на строк не більше ніж 3 місяці у розмірі до 30 % вартості будівельних робіт за контрактом.
У відповідності до календарного плану на виконання робіт оборонного призначення в редакції додаткової угоди №2 від 31.01.2024 строк закінчення виконання будівельних робіт за 2023 рік вартістю 125 164 313,81 грн визначено до 11.02.2024.
Пунктом 3.11 контракту узгоджено, що підтвердженням передачі замовнику виконаних робіт є:
- належним чином оформлений акт здачі-приймання виконаних робіт за формою, яка наведена в додатку №4 до контракту. До акту здачі-приймання виконаних робіт додаються копії наступних документів, належним чином підписаних виконавцем та співвиконавцем і засвідчених технічним наглядом, з яким у виконавця контракту укладено договір про здійснення технічного нагляду у будівництві: акту приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в); довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма №КБ-3), - за виконані будівельні роботи та придбання устаткування, яке монтується, устаткування, яке не монтується, передається належним чином оформленою видатковою накладною та включається до форми, наведеної в додатку 4; за формування страхового фонду документації, проведення авторського нагляду, за надані послуги з технічного нагляду, за службу замовника, за введення об'єкта в експлуатацію, тощо - на підставі фактично понесених виконавцем витрат з наданням підтверджуючих документів, передбачених чинним законодавством;
- належним чином оформлений акт здачі-приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт.
Одночасно з підписанням відповідного документа, зазначеного в пункті 3.11 контракту, виконавець передає замовнику результат робіт (пункт 4.1 контракту).
Передача виконавцем та приймання замовником виконаних робіт в цілому та їх окремих етапів оформляється актами, зазначеними в пункті 3.11 контракту. Датою виконання робіт у цілому або окремого їх етапу є дата підписання замовником актів, зазначених в пункті 3.11 контракту (пункт 4.2 контракту).
Згідно з пунктом 8.1 контракту сторони у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за контрактом несуть відповідальність відповідно до закону та контракту.
Відповідно до пункту 8.2 контракту у разі порушення строку виконання робіт та/або терміну виправлення дефектів виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості робіт, строк надання/термін виправлення дефектів яких порушено, за кожний день прострочення. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язання за контрактом.
Згідно з пунктом 8.3 контракту у разі порушення строку виконання робіт та/або терміну виправлення дефектів понад тридцять календарних днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості робіт, строк надання/термін виправлення дефектів яких порушено.
Пунктом 8.4 контракту передбачено, що у разі прострочення строку використання одержаної попередньої оплати на виконання робіт та на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів у строк більше ніж 1 календарний день виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 0,1% від суми одержаної попередньої оплати, яка не використана, не підтверджена відповідними первинними документами, та сплачує на користь замовника проценти за користування коштами попередньої оплати (в частині вартості прострочених робіт, непридбаних і непоставлених необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів за яким надавалась попередня оплата) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від дня порушення строку виконання робіт до дня виконання виконавцем обов'язку щодо виконання робіт.
У разі не повернення отриманої попередньої оплати за роботи (етапи), надання яких прострочено у строк більше ніж 1 календарний день, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 0,1% від суми неповерненої отриманої попередньої оплати, яка не використана, не підтверджена відповідними первинними документами.
4.2. Відповідно до платіжної інструкції №280 від 10.11.2023 Позивач перерахував на рахунок ДП "ДККБ "Луч" попередню оплату в розмірі 125 164 313,81 грн з терміном використання до 11.02.2024.
4.3. Листами №23-31/357 від 29.12.2023 та №23-31/31 від 17.01.2024 Відповідач повідомив Позивача про настання форс-мажорних обставин за спірним державним контрактом, а саме блокування кордону через численні протести та страйки на українсько-європейських кордонах, а також ракетний обстріл підприємства, що впливають на терміни та графіки виконання робіт.
4.4. 26.01.2024 Відповідач отримав сертифікат Київської обласної Торгово промислової палати №3200-24-0172 від 26.01.2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено настання форс-мажорних обставин за державним контрактом №106 від 30.10.2023, а саме: військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, продовження дії правового режиму воєнного стану, військові дії, ракетні обстріли та повітряні тривоги; зрив термінів постачання сировини і обладнання, зміна логістичних шляхів постачання, ускладнення руху на кордоні, який виник внаслідок блокування проїзду вантажних транспортних засобів на під'їзних шляхах до пунктів пропуску через державний кордон на українсько-польській ділянці польськими перевізниками; внаслідок ракетного обстрілу знищення виробничих споруд, обладнання, складових частин та матеріалів, що знаходились на орендованих площах ДП "ДККБ "Луч". Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) - дата настання: 01.01.2024, дата закінчення: тривають станом на 26.01.2024.
4.5. Листом №23-31/58-12ІД від 26.01.2024 Відповідач надіслав на адресу Позивача відповідний сертифікат.
4.6. Як убачається з наявних в матеріалах справи копій актів здачі-приймання виконаних робіт №1 від 05.03.2024, №1/ТН від 05.03.2024, №2 від 25.03.2024, №2/ТН від 25.03.2024, №1/АН від 25.03.2024, №3 від 25.04.2024, №3/ТН від 25.04.2024, №2/АН від 25.04.2024, №4 від 10.05.2024 та №4/ТН від 10.05.2024, Відповідачем виконано передбачені календарним планом роботи на загальну суму 125 164 313,81 грн.
4.7. В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем встановлених календарним планом у редакції додаткової угоди №2 від 31.01.2024 до контракту строків виконання будівельних робіт, з огляду на що звернувся до суду з позовом у цій справі.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога ДП "УЦ "Безпека" про стягнення з ДП "ДККБ "Луч" заборгованості у загальному розмірі 18 191 532,73 грн.
5.3. Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції про стягнення з ДП "ДККБ "Луч" на користь ДП "УЦ "Безпека" 5 172 207,72 грн відсотків за користування коштами попередньої оплати. В іншій частині судові рішення не оскаржуються та судом касаційної інстанції не переглядаються.
5.4. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
5.5. За приписами частин першої та другої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Норми частин першої та другої статті 838 Цивільного кодексу України регламентують, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.
У відповідності до частини першої статті 843 та частини першої статті 846 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення, строки виконання роботи або її окремих етапів.
5.6. Як встановили суди попередніх інстанцій за наявними у справі матеріалами, Позивач перерахував на рахунок Відповідача попередню оплату в розмірі 125 164 313,81 грн з терміном використання до 11.02.2024. Водночас із актів здачі-прийманні виконаних робіт вбачається, що Відповідачем виконано передбачені календарним планом роботи на загальну суму 125 164 313,81 грн.
5.7. Проте Позивач обґрунтовує суду порушення Відповідачем встановлених календарним планом (в редакції додаткової угоди № 2 від 31.01.2024 до контракту) строків виконання будівельних робіт, з огляду на що і заявлено позов у цій справі про стягнення з останнього 125 164,31 грн штрафу за прострочення використання коштів попередньої оплати, 125 164,31 грн штрафу за неповернення невикористаної попередньої оплати, 6 353 786,49 грн штрафу за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів, 5 172 207,72 грн відсотків за користування коштами попередньої оплати, нарахованих за період з 12.02.2024 по 09.05.2024, та 6 415 209,90 грн пені за прострочення виконання зобов'язання, нарахованої за період з 12.02.2024 по 09.05.2024.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
5.8. За приписами статті 193 чинного на час існування спірних правовідносин Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
5.9. Зазначені вимоги кореспондуються зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
5.10. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
5.11. Відповідно до частини другої статті 216 Господарського кодексу України, чинного як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
5.12. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).
За змістом частин першої та другої статті 217 Господарського кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин та на час вирішення спору судами) господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
5.13. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
5.14. Водночас за частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
5.15. Зазначені засади є загальними та втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
5.16. В такий спосіб загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, якій заподіяні такі втрати правопорушенням, вчиненим іншою особою.
5.17. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
5.18. Судами попередніх інстанцій встановлено наявність підстав для нарахування Позивачем штрафу та пені у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за контрактом. Проте судом першої інстанції у позові відмовлено повністю з огляду на норми частин першої та другої статті 614 Цивільного кодексу України, згідно яких особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
5.19. Місцевим господарським судом також підставно враховано вимоги частини другої статті 218 чинного на час розгляду справи Господарського кодексу України (учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів) та частини четвертої статті 219 цього ж кодексу (сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин).
При цьому надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Про це зазначив Верховний Суд у постанові від 02.04.2024 у справі № 910/9226/23.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести. До таких висновків Верховний Суд прийшов у постановах, зокрема, від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.
5.20. Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, а неможливість виконання зобов'язання повинна бути/настати у період існування таких обставин, і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).
5.21. Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання.
5.22. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне виконання договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22).
5.23. Відповідно до частин першої та другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
5.24. Форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
5.25. Сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до чинного законодавства. Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому чинним законодавством порядку. Неповідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону права посилатися на них як на причину звільнення від відповідальності за невиконання вимог Кодексу та цього договору.
5.26. Водночас сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 19.12.2023 у справі № 911/1625/22, та постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17).
5.27. Як узгодили сторони у пункті 7.1 контракту, вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим контрактом у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання цього контракту та виникли незалежно від волі сторін. Пунктом 7.2 контракту встановлено, що сторона, яка не може виконувати зобов'язання за цим контрактом внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом десяти днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншій стороні в письмовій формі.
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими регіональними торгово промисловими палатами.
Як вбачається з пункту 7.3 контракту, сторони усвідомлюють, що цей контракт укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні не буде вважатися обставинами непереборної сили/ форс-мажорними обставинами/істотною зміною обставин, крім випадків настання конкретних подій/обставин (окупація території агресором, де виконуються роботи, виготовляються матеріали, конструкції, вироби; знищення безпосередньо виконаних робіт виконавця, виготовлених матеріалів, конструкцій, виробів, а також обставин, що унеможливлюють своєчасне виконання робіт, такі як припинення енергопостачання (блекаут), повітряні тривоги тощо) під час дії правового режиму воєнного стану, що буде підтверджено документами, які видаються органами державної влади (місцевого самоврядування).
5.28. В обґрунтування наявності форс-мажорних обставин ДП "ДККБ "Луч" посилається на те, що в процесі виконання державного контракту виникли обставини непереборної сили внаслідок блокування кордону через численні протести та страйки на українсько-європейських кордонах, а також ракетного обстрілу підприємства відповідача, які впливають на терміни та графіки виконання робіт. Про наведене Відповідач повідомив Позивача листами від 29.12.2023 та від 17.01.2024.
5.29. ДК "ДККБ "Луч" 26.01.2024 отримало сертифікат Київської обласної Торгово промислової палати № 3200-24-0172 від 26.01.2024 № 39.03/23 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за державним контрактом від 30.10.2023 № 106.4.23, а саме: військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, продовження дії правового режиму воєнного стану, військові дії, ракетні обстріли та повітряні тривоги; зрив термінів постачання сировини і обладнання, зміна логістичних шляхів постачання, ускладнення руху на кордоні, який виник внаслідок блокування проїзду вантажних транспортних засобів на під'їзних шляхах до пунктів пропуску через державний кордон на українсько-польській ділянці польськими перевізниками; внаслідок ракетного обстрілу знищення виробничих споруд, обладнання, складових частин та матеріалів, що знаходились на орендованих площах Відповідача за адресою: м. Київ, вул. Іллєнка, 2. Згідно вказаного листа період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) - дата настання: 01.01.2024, дата закінчення: тривають станом на 26.01.2024.
Зазначений сертифікат Відповідач надіслав Позивачу (замовнику), про що надав суду відповідні докази.
5.30. Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
5.31. Місцевий господарський суд врахував вищевикладене у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами та виснував, що Відповідачем з достатнім рівнем вірогідності підтверджено факт наявності форс-мажорних обставин, які починаючи з 01.01.2024 обумовили неможливість виконання останнім (як виконавцем) зобов'язань за контрактом, та правомірно визнав позовні вимоги такими, не підлягають задоволенню.
5.32. Хоча суд апеляційної інстанції частково і погодився з такими висновками, проте задовольнив позов у частині стягнення з ДП "ДККБ "Луч" відсотків за користування коштами попередньої передоплати. При цьому апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що для стягнення таких коштів не є необхідною наявність будь-якої вини виконавця за контрактом.
5.33. З такими висновками Верховний Суд не погоджується, оскільки заявлена Позивачем до стягнення сума процентів належить до окремого виду відповідальності в силу відповідного договірного врегулювання між сторонами.
5.34. При цьому будь-яких обставин, що спростовують презумпцію правомірності контракту в цій частині, суди попередніх інстанцій не установили, а Позивач таких обставин у встановленому процесуальним законом порядку не довів.
5.35. В такий спосіб стягнення апеляційним судом відсотків за користування коштами попередньої передоплати за відсутності будь-якої вини Відповідача суперечить умовам укладеного сторонами договору, вищенаведеним нормам законодавства та висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.09.2024 у справі № 910/1345/24, на яку посилається Відповідач у касаційній скарзі.
5.36. Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів погоджується з рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки ДП "ДККБ "Луч" довело неможливість виконання ним зобов'язання за контрактом, що підтверджено належними та допустимими доказами у справі.
5.37. Зважаючи на викладене Суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції про стягнення з Відповідача відсотків за користування коштами попередньої передоплати ухвалена з порушенням норм права та без урахування правових висновків суду касаційної інстанції, що є підставою для її скасування та залишення в силі рішення місцевого господарського суду.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
6.2. Так відповідно до частин першої-п'ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.3. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.4. За змістом пункту 4 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
6.5. Згідно зі статтею 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
6.6. За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційну скаргу ДП "ДККБ "Луч" необхідно задовольнити.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Правила розподілу судових витрат визначені в статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Так відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
7.2. Як вбачається з матеріалів справи, за подання ДП "ДККБ "Луч" касаційної скарги підлягав до сплати судовий збір у розмірі 155 166,24 грн (5 172 207,72 грн (сума, щодо стягнення якої оскаржується постанова суду апеляційної інстанції) *1.5 *200%).
Проте згідно платіжної інструкції від 25.06.2025 № 907 Скаржником сплачено 545 745,80 грн, тобто з урахуванням всієї ціни позову.
Зважаючи на викладене колегія суддів зазначає, що фактична сплата Скаржником судового збору у більшому розмірі не є підставою для розподілу Судом всієї сплаченої суми шляхом покладання таких витрат на сторону, не на користь якої ухвалено судове рішення.
7.3. Водночас Скаржник (платник судового збору) не позбавлений права звернутися до Суду з відповідним клопотанням про повернення з Державного бюджету надмірно сплаченого судового збору.
7.4. В такий спосіб стягненню з Позивача на користь Відповідача підлягає судовий збір пропорційно розміру задоволених апеляційним судом позовних вимог, тобто лише у тій частині, у якій він мав бути сплачений за подання касаційної скарги на постанову суду про стягнення 5 172 207,72 грн.
Керуючись статтями 129, 240, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Державне київське конструкторське бюро "Луч" задовольнити.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 у справі № 910/2003/24 скасувати.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/2003/24 залишити в силі.
4. Стягнути з Державного підприємства "Український центр "Безпека" (01104, місто Київ, бульвар М. Міхновського, 38, код у ЄДРПОУ 14315569) на користь Державного підприємства "Державне київське конструкторське бюро "Луч" (04050, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, 2, код у ЄДРПОУ 14308776) 155 166,24 грн (сто п'ятдесят п'ять тисяч сто шістдесят шість грн 24 коп) витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді Н. Багай
І. Берднік