02 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/2201/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
прокуратури - Сельської О. З. (прокурор за посвідченням),
позивача - не з'явилися,
відповідача - Полегенько К. А. (адвокат),
третя особа-1 - не з'явилися,
третя особа-2 - не з'явилися,
розглянув касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 (судді: Слободін М. М. головуючий, Плахов О. В., Тихий П. В.) у справі
за позовом керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області
до Акціонерного товариства "Укртелеком",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
1) Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області,
2) Департамент цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації,
про визнання договору укладеним.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У червні 2024 року Керівник Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (далі - РВ ФДМУ) з позовом до Акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - AT "Укртелеком"), в якому просив суд визнати договір про безоплатне зберігання захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) № 77145, укладеним між РВ ФДМУ та АТ "Укртелеком" у редакції, викладеній у позовній заяві.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що захисна споруда цивільного захисту - сховище № 77145 перебуває у державній власності та належить до майна, яке не увійшло до статутного капіталу AT "Укртелеком" при проведенні приватизації (корпоратизації), але перебуває на балансі філії, власником якого є Фонд державного майна України (далі - ФДМУ). При цьому, відповідач всупереч вимогам пункту 13 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138, необґрунтовано відмовив позивачу в укладенні договору про безоплатне зберігання захисної споруди цивільного захисту.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.10.2024 (суддя Калантай М. В.) позов задоволено: визнано договір про безоплатне зберігання захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) № 77145, що розташована за адресою: м. Харків, проспект Олександрівський (попередня назва: проспект Косіора), 83, укладеним між РВ ФДМУ та АТ "Укртелеком" у редакції, викладеній у позовній заяві.
4. Ухвалюючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що укладення договору про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) між суб'єктом управління (позивачем) та балансоутримувачем (відповідачем) є обов'язковим на підставі правового акта органу державної влади, а саме на виконання пункту 13 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138.
5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 рішення Господарського суду Харківської області від 25.10.2024 скасовано, ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
6. Постанову мотивовано тим, що позов не тільки не ґрунтується на прямих вказівках закону, але й опирається на категорії, які не мають правового визначення, не мають усталеної дефініції, і є контроверсійними щодо норм про режим власності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзі заступник керівника Харківської обласної прокуратури просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 25.10.2024 у справі № 922/2201/24.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Вищого господарського суду України від 17.11.2015 у справі № 914/1535/15 та від 15.03.2016 у справі № 914/3178/15, у яких суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що "укладення договору зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) між суб'єктом управління (позивачем) та балансоутримувачем (відповідачем) є обов'язковим на підставі правового акта органу державної влади, а саме на виконання пункту 25 Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженого постановою КМ України від 25.03.2009 № 253".
На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень частини 3 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 32 Кодексу цивільного захисту України, пункту 1.4 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом ФДМУ та Міністерством економіки України від 19.05.1999 № 908/68 (зареєстровано в Мінюсті України 24.06.1999 за № 414/3707), пункту 9 Розділу "Утримання фонду захисних споруд" Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138 "Деякі питання використання захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку" (далі - Порядок № 138), пункту 13 Порядку № 138, в частині обов'язковості укладення договору зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) між суб'єктом управління та балансоутримувачем.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
9. AT "Укртелеком" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.
РВ ФДМУ у відзиві на касаційну скаргу просить задовільнити касаційну скаргу, скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 25.10.2024 у справі № 922/2201/24.
Інші учасники справи не скористалися правом на подання відзиву.
Розгляд справи Верховним Судом
10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.06.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 у справі № 922/2201/24, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 29.07.2025.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.07.2025 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 у справі № 922/2201/24 до 02.09.2025.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
11. Немишлянською окружною прокуратурою м. Харкова в ході вивчення питання щодо стану утримання споруд цивільного захисту населення, забезпечення їх збереження та належного використання встановлено порушення інтересів держави щодо зберігання захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) сховище № 77145.
12. Так, на території Індустріального району м. Харкова наявна захисна споруда цивільного захисту - сховище № 77145, розташоване у м. Харків, просп. Олександрівський, 83, в умовах військової агресії рф проти України через недодержання та порушення балансоутримувачем вимог законодавства України в сфері використання та забезпечення функціонування об'єктів цивільного захисту (захисних споруд) є обмежено готовим до використання за призначенням, через що не здатне забезпечити захист цивільного населення та у разі використання за призначенням може створювати загрозу для життя та здоров'я людей.
13. Згідно з даними технічного паспорту на захисну споруду цивільного захисту, складеного Харківським міським бюро технічної інвентаризації, інвентаризаційної справи № 83070, сховище окремо розташоване на території двору (підвал) за адресою: м. Харків, просп. Олександрівський, 83, клас сховища II, тип проекту А-ІІІ-20-70/49. Сховище введено в експлуатацію у 1975 році, місткістю для укриття 40 осіб, загальною площею 45,0 м2, з яких основна площа (для укриття) складає 26,0 м2, допоміжна - 19,0 м2, об'єм захисної споруди - 175,0 м3. Кількість входів 1, аварійний вихід відсутній.
14. Відповідно до листа Харківської філії AT "Укртелеком" від 30.11.2022 № 2095-вих-80Д731-80Д900-2022 сховище № 77145 перебуває у державній власності та належить до майна, яке не увійшло до статутного капіталу AT "Укртелеком" при проведенні приватизації (корпоратизації), але перебуває на балансі філії, власником якого є ФДМУ. Таким чином, захисна споруда цивільного захисту - сховище № 77145 (далі - ЗС ЦЗ - сховище № 77145) віднесена до сфери управління ФДМУ.
15. Отже, балансоутримувачем зазначеного сховища є АТ "Укртелеком", код ЄДРПОУ 21560766, в особі Харківської філії.
16. Зазначена обставина також підтверджується листом Харківської філії AT "Укртелеком" від 30.11.2022 № 860-вих-НІ180Д923-2022, наказом РВ ФДМУ від 22.11.2021 № 01608, листом РВ ФДМУ від 29.08.2023 № 10-08-03479, листом Харківської філії AT "Укртелеком" від 04.08.2023 № 19-06/0408, листом ФДМУ від 19.12.2023 № 51-107-701 вих-23.
17. Відповідно до листа РВ ФДМУ від 23.02.2024 №10-08-00675 до статутного капіталу AT "Укртелеком" в процесі корпоратизації державного майна не увійшов заглиблений склад АТС-93 (ЗС ЦЗ - сховище № 77145), інв. № цтп 103-6504, 1975 року вводу в експлуатацію, розташований у м. Харкові на просп. Олександрівському (колишня назва - просп. Косіора), 83, що обліковується на балансі його Харківської філії. Згідно з наказом ФДМУ від 14.04.2017 № 642 "Щодо державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу ПАТ "Укртелеком", але перебуває на його балансі" на регіональні відділення ФДМУ за територіальною ознакою покладені функції щодо управління та контролю за державними об'єктами, які обліковуються на балансі AT "Укртелеком". З питання укладення з Харківською філією AT "Укртелеком" договорів зберігання на захисні споруди цивільного захисту цим листом також повідомлено, що РВ ФДМУ неодноразово зверталось до AT "Укртелеком" та Харківської філії AT "Укртелеком" з пропозицією надання інформації про підписанта та документів, підтверджуючих його повноваження, з метою укладення договорів зберігання на захисні споруди цивільного захисту. Крім того, надавало проект договору безоплатного зберігання на ЗС ЦЗ (листи: від 02.05.2023 № 17-08-01862 та від 26.05.2023 № 11-08-02234 до AT "Укртелеком" та Харківської філії AT "Укртелеком", від 14.02.2023 № 11-08-00617, від 29.08.2023 № 11-08-03501 до Харківської філії AT "Укртелеком"), однак відповіді з зазначеного питання не отримано.
18. Враховуючи те, що на теперішній час Харківська філія AT "Укртелеком" є балансоутримувачем позастатутних захисних споруд цивільного захисту, у тому числі, ЗС ЦЗ - сховища № 77145, РВ ФДМУ зверталося листами від 14.02.2023 № 11-08-00617, від 29.08.2023 № 03501, від 15.11.2023 № 11-08-04523 до Харківської філії AT "Укртелеком", від 02.05.2023 № 17-08-01862, від 26.05.2023 № 11-08-02234, від 27.12.2023 № 11-08-05042 до AT "Укртелеком" та Харківської філії AT "Укртелеком" про необхідність вжиття заходів щодо приведення в готовність ЗС ЦЗ, а також надання РВ ФДМУ та ГУ ДСНС України Харківській області документів на підтвердження виконання планів, що складаються відповідно до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.07.2018 № 579, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30.07.2018 за № 879/32331. Відповіді на листи не отримано.
19. В подальшому РВ ФДМУ листом від 19.02.2024 № 17-08-00595 звернулося до AT "Укртелеком" та Харківської філії AT "Укртелеком" з пропозицією вжити заходів на виконання вимог, передбачених законодавством у сфері цивільного захисту щодо приведення в готовність, використання захисних споруд цивільного захисту, які обліковуються на балансі Харківської філії AT "Укртелеком" та належать до сфери управління ФДМУ.
20. З метою подальшого укладення, повторно направлено 8 проектів договорів зберігання стосовно 8 об'єктів позастатутного державного майна, у тому числі, щодо ЗС ЦЗ - сховища № 77145, розташованого за адресою: м. Харків, просп. Олександрівський, 83, для ознайомлення та надання інформації про підписанта та документи, підтверджуючі його повноваження.
21. Листом від 12.03.2024 № 15-вих-80Д920-80Д950-2024 AT "Укртелеком" повідомило про не зацікавленість в укладанні відповідних угод з обґрунтуванням свого рішення відбуттям значних змін у структурі, значним скороченням працівників у Харківській філії AT "Укртелеком" за останні роки у зв'язку з переходом на нові технології, що привело до відсутності персоналу на ряді телекомунікаційних об'єктів, та як наслідок, відсутності необхідності у використанні захисних споруд цивільного захисту для укриття найбільшої працюючої зміни.
22. У зв'язку з наведеним, запропоновано розглянути питання передачі захисних споруд цивільного захисту, які мають державну форму власності та перебувають на балансі Харківській філії AT "Укртелеком", у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" або передачі майна до сфери управління органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482.
23. Договір про утримання (зберігання) зазначеної споруди цивільного захисту № 77145 не укладався.
24. РВ ФДМУ листом від 26.02.2024 № 05-08-00688 в черговий раз звернулося до Харківської міської ради щодо надання переліку захисних споруд цивільного захисту сфери управління РВ ФДМУ та ФДМУ, в тому числі і ЗС ЦЗ - № 77145, (м. Харків, просп. Олександрівський, 83), поінформування про необхідність територіальної громади в ЗС ЦЗ, за умови приведення їх в готовність до використання, а у разі наявності потреби в ЗС ЦЗ вирішення питання щодо надання згоди на прийняття їх в комунальну власність на черговій сесії. Викладене підтверджується листом РВ ФДМУ від 16.04.2024 № 10-03-03-01325.
25. Відповідно до листа від 29.02.2024 № 1404 Департаментом економіки та комунального майна Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради повідомлено про недоцільність передачі до комунальної власності ЗС ЦЗ - № 77145, розташованої за адресою: м. Харків, прост Олександрівський, 83, оскільки зазначена ЗС ЦЗ не задіяна в Плані укриття населення району, не забезпечена вільним доступом (знаходиться на закритій території), має невелику площу (45 м2) та малу місткість.
26. Відповідно до акта оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту від 08.08.2023, складеному відповідно до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30.07.2018 за № 879/32331, ЗС ЦЗ - № 77145, оцінювалася як не готова до використання за призначенням. Ця обставина зазначена і в акті перевірки стану ефективного використання та збереження державного майна, яке не увійшло у процесі приватизації до статутного капіталу ПАТ "Укртелеком" (17.06.2011 змінено тип акціонерного товариства на AT "Укртелеком") та обліковується на балансі його Харківської філії, від 07-16 серпня 2023 року.
27. Крім того, з листа Відділу запобігання надзвичайним ситуаціям по Індустріальному району Харківської міської територіальної громади ГУ ДСНС України у Харківській області від 13.11.2023 № 324/1888 встановлено, що на підставі листа Харківської філії AT "Укртелеком" від 21.09.2023 № 660-BHX-HR-80D950-2023 у період з 19.10.2023 року до 20.10.2023 проведено позапланову перевірку додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту Харківської філії AT "Укртелеком" (АТС 93, 94 та ЦОА № 31).
28. З метою усунення недоліків, зазначених у пункті № 37 Припису про усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту від 25.06.2021 № 18, складеного ВЗНС по Індустріальному району ХМТГ ХРУ ГУ ДСНС України у Харківській області щодо захисної споруди цивільного захисту № 77145, здійснено перевірку, за наслідками якої складено акт від 20.10.2023 № 5 про усунення порушень.
29. Отже, ВЗНС по Індустріальному району ХМТГ ХРУ ГУ ДСНС України у Харківській області підтверджено факт виконання Товариством вимог пункту № 37 Припису про усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту від 25.06.2021 № 18, складеного ВЗНС по Індустріальному району ХМТГ ХРУ ГУ ДСНС України у Харківській області, шляхом комплектації його необхідним майном у розрахунку на 40 осіб відповідно до переліку майна, передбаченого у додатку 20 до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579.
30. Під час проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) захисної споруди цивільного захисту - сховища № 77145, розташованого у м. Харків, просп. Олександрійський, 83, розглядались лише ті питання, які стали підставою для його проведення і зазначені в направленні (посвідченні) на проведення такого заходу.
31. 19.10.2023 здійснено перевірку та складено акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту № 77145, в якому викладено інші наявні на момент перевірки порушення.
32. ВЗНС по Індустріальному району ХМТГ ХРУ ГУ ДСНС України у Харківській області повідомлено Немишлянську окружну прокуратуру м. Харкова, що станом на 13.11.2023 стан готовності захисної споруди цивільного захисту - сховища № 77145, розташованого у м. Харкові, просп. Олександрівський, 83, оцінюється як - обмежено готове до використання за призначенням.
33. Таким чином, зміна стану сховища з "не готового" на "обмежене готове" впродовж 2021-2023 року свідчить про вжиття AT "Укртелеком" заходів щодо приведення зазначеної захисної споруди цивільного захисту у готовність до укриття населення у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579. Вжиття таких дій з боку AT "Укртелеком" свідчить про піклування про життя та безпеку своїх співробітників, а доводи, викладені у листі від 12.03.2024 № 15-вих-80Д920- 80Д950-2024 щодо не зацікавленості Товариства в наявності відповідної ЗС ЦЗ - сховища № 77145 у його володінні на правах балансоутримувача та, відповідно, укладенні договору безоплатного утримання (зберігання) цієї захисної споруди - про спробу зняти з себе фінансову відповідальність за приведення СЦЗ у стан готовності.
34. Отже, до статутного капіталу відповідача не увійшло та залишилось на балансі цього підприємства державне майно - захисна споруда цивільного захисту - сховище № 77145 (заглиблений склад АТС-93), розташоване за адресою: м. Харків, просп. Олександрівський (Косіора), 83.
35. Звертаючись з позовом у даній справі, прокурор зазначає, що відповідач всупереч пункту 13 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138, необґрунтовано відмовив позивачу в укладенні договору про безоплатне зберігання вищевказаної захисної споруди цивільного захисту, а тому просить суд визнати договір про безоплатне зберігання захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) № 77145, укладеним між РВ ФДМУ та АТ "Укртелеком" у редакції, викладеній у заяві щодо зміни предмета позову від 06.08.2024 №51-1238-24.
Позиція Верховного Суду
36. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
37. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, з огляду на таке.
38. Предметом спору у цій справі є вимога прокурора про визнання договору про безоплатне зберігання захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) № 77145 укладеним між позивачем та відповідачем у редакції, викладеній у позовній заяві.
39. При цьому у касаційній скарзі прокурор наголошує на тому, що вирішення цієї справи має на меті задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання, яке полягає з одного боку в належному використанні державного майна, яким є захисні споруди, а з іншого - у збереженні й належному функціонуванні цілісної та ефективної системи об'єктів цивільного захисту, в тому числі підтримання частин фонду захисних споруду цивільного захисту у стані придатному для використання, що дає змогу захисту населення в умовах збройної агресії рф проти України.
40. Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
41. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту її права чи інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц на які також посилається скаржник у касаційній скарзі, та від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17, від 31.08.2021 у справі №903/1030/19, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 08, 09, 22.02.2022 у справах №209/3085/20, у справі №910/6939/20, у справі № 761/36873/18 та ін.).
42. Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності.
Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність - можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.
Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні) (див. постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2023 у справі № 910/12832/21).
43. Отже, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).
44. Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним.
Тобто, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Саме в такому значенні має розумітися ефективний захист порушених прав особи.
45. Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
46. Частиною 2 статті 2 ГПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
47. Тож завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв'язку із судовим рішенням тощо.
48. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1, 2 статті 5 ГПК України).
49. Отже, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним і правомірним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
50. Верховний Суд звертає увагу, що якщо певне приміщення відповідає ознакам захисної споруди, то її володілець несе обов'язки, встановлені законом щодо таких споруд, навіть у разі, якщо він є власником такої споруди. Так, відповідно до частини 8 статті 32 Кодексу цивільного захисту України утримання об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням та експлуатація таких об'єктів здійснюються їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі утримання та експлуатація споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів та інших не заборонених законодавством джерел; відповідно до частини 16 цієї статті у разі приведення єдиної державної системи цивільного захисту, її складових у режим підвищеної готовності, виникнення надзвичайної ситуації, введення надзвичайного стану та в особливий період захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення та найпростіші укриття незалежно від форми власності повинні приводитись у готовність до використання за призначенням у строк, що не перевищує 24 годин з моменту введення відповідного правового режиму, крім захисних споруд цивільного захисту, що перебувають у постійній готовності до використання за призначенням; відповідно до частини 17 цієї статті у період дії воєнного стану військовими адміністраціями відповідно до вимог статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлюється порядок використання за призначенням об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, що визначає особливості використання об'єктів усіх форм власності для укриття населення; відповідно до частини 18 цієї статті відповідальність за порушення вимог щодо утримання у готовності до використання за призначенням та експлуатації об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту в мирний час та в особливий період несуть власники, користувачі об'єктів та юридичні особи, на балансі яких вони перебувають, відповідно до закону.
У разі порушення власником захисної споруди своїх обов'язків, зокрема щодо утримання захисної споруди у належному стані, права держави можуть бути захищені судом. Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 820/4717/16 (№ К/800/8341/17) (провадження № 11-1392апп18) вирішений спір про зобов'язання відповідача привести захисну споруду цивільного захисту (сховище), яка знаходиться у його власності, у належний стан, придатний для використання за цільовим призначенням (готовність до укриття населення). Аналогічні правові висновки виклав Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 29.05.2025 у справі № 918/938/23.
У контексті висновків, викладених у вищевказаних постановах, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до частини 4 статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
За таких підстав колегія суддів звертається до висновків, викладених Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 29.05.2025 у справі № 918/938/23, опублікованій після подання касаційної скарги (27.08.2025).
51. Отже, у спірних правовідносинах цієї справи належному та ефективному способу захисту прав відповідає позовна вимога про зобов'язання відповідача привести захисну споруду цивільного захисту (сховище) у належний стан, придатний для використання за цільовим призначенням (готовність до укриття населення), водночас вимога про визнання договору про безоплатне зберігання захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) № 77145 укладеним є неефективною та не призводить до реального захисту порушених прав та інтересів держави.
Водночас Верховний Суд не заперечує можливість укладення договору про безоплатне зберігання захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) в позасудовому порядку, як це передбачено Порядком створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138.
52. Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148) та інші), що в свою чергу виключає відмову в задоволенні позову в зв'язку з його необґрунтованістю.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
53. Прокурор у касаційній скарзі наголошує на неврахуванні висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Вищого господарського суду України від 17.11.2015 у справі № 914/1535/15 та від 15.03.2016 у справі № 914/3178/15, у яких суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що "укладення договору зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) між суб'єктом управління (позивачем) та балансоутримувачем (відповідачем) є обов'язковим на підставі правового акта органу державної влади, а саме на виконання пункту 25 Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженого постановою КМ України від 25.03.2009 № 253".
54. Колегія суддів не бере до уваги посилання прокурора на правові висновки, викладені у постановах Вищого господарського суду України, оскільки за змістом частини 4 статті 236 ГПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми, а відтак і посилання на них в порядку пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України є необґрунтованими.
Такі правові висновки Верховний Суд формував, зокрема, у постановах від 03.03.2020 у справі № 916/806/19, від 10.06.2020 у справі № 914/2259/17, від 18.06.2020 у справі № 910/7707/19, від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17, від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21, від 14.03.2023 у справі № 904/1868/19, від 25.05.2023 у справі № 910/12415/21, від 20.06.2023 у справі № 922/2952/21, від 05.12.2023 у справі № 922/2183/22, від 23.04.2024 у справі № 904/2074/23, від 18.09.2024 у справі № 904/1710/23.
55. Отже, Верховний Суд констатує, що наведена прокурором підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови з цієї підстави.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України
56. Відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
57. Прокурор зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини 3 статті 179 ГК України статті 32 Кодексу цивільного захисту України; пункту 1.4 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна та Міністерством економіки України від 19.05.1999 № 908/68 (зареєстровано в Мінюсті України 24.06.1999 за № 414/3707); пункту 9 Розділу "Утримання фонду захисних споруд" Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138 "Деякі питання використання захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку" (далі Порядок № 138); пункту 13 Порядку № 138, в частині обов'язковості укладення договору зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) між суб'єктом управління та балансоутримувачем.
58. Оскільки обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин, що в свою чергу виключає як необхідність надання Верховним Судом оцінки будь-яким іншим аргументам скаржника, так і необхідність подальшого дослідження підстав для визнання договору укладеним, надання правової оцінки висновкам судів попередніх інстанцій, а відтак у Суду відсутні підстави для формування висновку щодо застосування частини 3 статті 179 ГК України, статті 32 Кодексу цивільного захисту України, пункту 1.4 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна та Міністерством економіки України від 19.05.1999 № 908/68 (зареєстровано в Мінюсті України 24.06.1999 за № 414/3707), пункту 9 Розділу "Утримання фонду захисних споруд" Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138 "Деякі питання використання захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку" (далі Порядок № 138) та пункту 13 Порядку № 138.
59. Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, але помилково виходив, в тому числі, з інших підстав, пов'язаних з оцінкою спірних правовідносин по суті спору, зокрема аналізом статті 179 ГК України та розповсюдження її дії на спірні правовідносини, та відповідно оцінкою дій відповідача щодо неукладення спірного договору з позивачем.
60. З огляду на викладене, Верховний Суд не перевіряє доводи скаржника у частині, що стосуються суті спору, оскільки відповідний аналіз має бути зроблений судом у мотивувальній частині судового рішення у справі із застосуванням ефективного способу захисту.
61. Разом з тим, Суд відзначає, що зазначені процесуальні порушення не призвели до ухвалення незаконного рішення, а тому відповідно до частини 2 статті 311 ГПК України не є підставою для його скасування.
62. Відповідно ж до положень частини 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
63. Таким чином, доводи касаційної скарги у своїй сукупності, з урахуванням наведеного у цій постанові, не знайшли свого підтвердження.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
64. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
65. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
66. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
67. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, касаційна скарга підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
68. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 у справі № 922/2201/24 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай