22 вересня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/995/24
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., при секретарі Ткачовій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" (ел. пошта fintrastletter@ukr.net, 03150, місто Київ, вул. Загородня, будинок 15, офіс 118/2, ЄДРПОУ 44559822) про визнання грошових вимог до боржника,
у справі за заявою боржника
Боржник: ОСОБА_1 ,
РНОКПП НОМЕР_1 ,
АДРЕСА_1 ,
За участю керуючої реструктуризацією - арбітражної керуючої Мотальової-Кравець Валерії Юріївни,
e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво №1907 від 25.04.2019, адреса для листування: Пушкінська, буд. 57, оф.10, м. Харків, 61002, РНОКПП НОМЕР_2 ,
Кредитор: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС",
Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, м. Київ, 02090, код ЄДРПОУ 42986956,
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи
за участю представників учасників справи: керуюча реструктуризацією Мотальова-Кравець В.Ю.
У судовому засіданні відповідно до ч.6 ст.233 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Обставини справи:
У провадженні перебуває справа про неплатоспроможність фізичної особи - ОСОБА_1 , провадження у якій відкрито 11.11.2024.
Ухвалою суду від 02.04.2025, сереід іншого, постановлено:
- затвердити план реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), погоджений боржником та схвалений зборами кредиторів, оформленим протоколом №1 від 28.01.2025;
- припинити повноваження керуючої реструктуризацією - арбітражної керуючої Мотальової-Кравець Валерії Юріївни (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво №1907 від 25.04.2019, адреса для листування: Пушкінська, буд. 57, оф.10, м. Харків, 61002, РНОКПП НОМЕР_2 ).
11.08.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" (03150, місто Київ, вул. Загородня, будинок 15, офіс 118/2, ЄДРПОУ 44559822) надійшла заява про визнання грошових вимог до боржника у розмірі 49948,90 грн., а також судовий збір в сумі 4844,80 грн.
Ухвалою суду від 02.09.25 постановлено:
поновити повноваження керуючого реструктуризацією - арбітражної керуючої Мотальової-Кравець Валерії Юріївни;
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" про визнання грошових вимог до боржника прийняти до розгляду та приєднати до матеріалів справи;
призначити розгляд заяви кредитора у судовому засіданні на 22 вересня 2025 р. о 10:00;
запропонувати боржнику по справі - фізичній особі ОСОБА_1 надати відзив на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" про визнання грошових вимог.
18.09.25 року до суду від арбітражної керуючої Мотальової-Кравець В.Ю. надійшло клопотання про залишення заяви з грошовими вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" без розгляду.
До суду від боржника надійшли письмові пояснення б/н від 01.07.2025 року, в яких боржник просить суд відмовити у задоволенні кредиторських вимог ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до боржника.
В ході розгляду справи представник заявника надала пояснення щодо обставин, наведених у кредиторській заяві, підтримала її вимоги та просила задоволити.
Представник боржника надала пояснення щодо обставин, наведених у письмових поясненнях, просила відмовити в задоволенні кредиторських вимог. Також, представник боржника зазначила, що оскільки кредиторську заяву подано поза межами строку, то таку заяву слід залишити без розгляду.
Також, на запитання суду представник боржника зазначила, що реєстр вимог кредиторів ще не затверджено, однак план реструктуризації боргів уже було схвалено кредиторами та боржником.
Суд, розглянувши подану кредиторську заяву, дослідивши матеріали справи та заслухавши учасників справи, встановив:
За змістом кредиторської заяви та наявних матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" звернулось до Носівського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), в якій просив суд стягнути заборгованість за кредитним договором від 09 червня 2023 року у сумі 37526,50 грн. у зв'язку і порушенням відповідачем умов договору.
Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 10.12.24 цивільну справу №741/2044/24 з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" до ОСОБА_1 про стягнення 37 526,50 грн заборгованості за кредитним договором передано до Господарського суду Чернігівської області на підставі ч.3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки на розгляді у господарському суді перебуває справа № 927/995/24 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.
20.03.2025 року рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/995/24 (741/2044/24) задоволено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, стягнуто з ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (Україна, 03150, місто Київ, вул. Загородня, будинок 15, офіс 118/2, ЄДРПОУ: 44559822) заборгованість за кредитним договором в розмірі 37 526,50 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Враховуючи викладене, на день подання до Господарського суду Чернігівської області, даної заяви з грошовими вимогами до боржника, у боржника наявна заборгованість визначена Рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/995/24 (741/2044/24) від 20.03.2025 року загальною сумою 49 948,90 грн. (Сорок дев'ять тисяч дев'ятсот сорок вісім гривень 90 копійок).
Рішенням №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», що підтверджується відповідною випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань №1000681070010062201 від 10.12.2024 року.
Посилаючись на наведені вище обставини, заявник просить суд визнати кредиторські вимоги ТОВ "Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 за кредитним договором в розмірі 37 526,50 грн, заборгованість за судовим збором у розмірі 2 422,40 грн, 10 000 грн витрат на правничу допомогу.
Від боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» не надійшло.
Арбітражною керуючою Мотальовою-Кравець В.Ю. у клопотанні зазначено про невизнання заявлених вимог в повному обсязі з проханням залишити заяву без розгляду, з огляду на наступне:
ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» було відомо про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та про наслідки незвернення ще 09.12.24, а також після отримання рішення 20.03.25 (до затвердження плану реструктуризації у справі), однак Кредитор вчасно не звернувся з заявою з грошовими вимогами до Боржника та проігнорував свій обов'язок.
Строк на подання до господарського суду письмової заяви з вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують, є строком, встановленим законом, тобто вказівка на цей строк передбачена Кодексом та не може бути змінена з волі учасників справи про неплатоспроможність фізичної особи.
Задля реалізації принципу правової визначеності в Кодексі встановлено чітку процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема, встановлення у ГПК України конкретних процесуальних строків на оскарження рішень/ухвал.
Встановлення строків створює для учасників справи про неплатоспроможність фізичної особи певні легітимні очікування, оскільки учасників справи заздалегідь поінформовано належним чином щодо наслідків невчинення дій.
Водночас Кодекс України з процедур банкрутства не встановлює особливого порядку, зокрема змін, доповнень, скасувань схваленого зборами кредиторів, погодженого з боржником та затвердженого судом плану реструктуризації боргів боржника. Застосування протилежного підходу порушуватиме принцип легітимних очікувань боржника щодо ефективної реалізації його права на виконання Плану реструктуризації боргів боржника.
Крім того, у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 вже відбулося голосування та, відповідно, було прийнято рішення.
План реструктуризації боргів боржника розробляється задля відновлення платоспроможності боржника і щоб досягнути цієї мети на кредиторів покладено обов'язок подати до суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, у встановлений Кодексом України з процедур банкрутства строк.
Порушення встановленого Кодексом України з процедур банкрутства строку на подання до суду заяви кредитора з вимогами до боржника не сприяє досягненню передбаченої Кодексом України з процедур банкрутства мети та не сприяє виконанню Плану реструктуризації боргів боржника, затвердженого судом.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" зазначено, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За приписами ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як вказувалось вище, ухвалою від 11.11.24 відкрито провадження у справі №927/995/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражну керуючу Мотальову-Кравець В.Ю.
11.11.24 на офіційному вебпорталі судової влади України оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за №74567 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до матеріалів справи, заява ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" від 11.08.2025 року про визнання грошових вимог до боржника у справі № 927/995/24 надійшла до суду 11.08.25 року (сформована в системі "Електронний суд" 11.08.25), тобто з пропуском визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);
- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).
Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.03.2025 року задоволено позов ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" до ОСОБА_1 про стягнення 37 526,50 грн у справі №927/995/24 (741/2044/24), в межах справи №927/995/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , повністю; постановлено стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна", код ЄДРПОУ 44559822, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, м. Київ, 03150) 37 526,50 грн боргу, 2422,40 грн судового збору та 10 000 грн витрат на правничу допомогу.
Вказане рішення суду у встановленому законом порядку не оскаржено, набрало законної сили 10.04.2025 рок та є чинним на даний час.
Водночас, цим рішенням, зокрема, встановлено наступне.
09.06.2023 року між ТОВ "Авентус Україна" та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи електронний договір №6746579 про надання споживчого кредиту, згідно умов якого сума кредиту складає 13 000,00 грн, строк кредиту - 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчисленні загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є додатком №1 до цього Договору. Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4. Договору.
На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ "Авентус Україна" надає кредит у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки), яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.
Як вбачається з матеріалів позову та не заперечується відповідачем, ТОВ "Авентус Україна" свої зобов'язання перед відповідачем виконало шляхом зарахування коштів на платіжну картку відповідача. В матеріалах справи міститься лист АТ "Універсал Банк" (від 06.11.24 №БТ/6929), за змістом якого банк підтверджує зарахування коштів в сумі 13 000 грн від CASH*SENSE02CARD на платіжну №4441114452212176, емітовану на ім'я Оксимець Валентин Олександрович (РНОКПП НОМЕР_1 ).
У період з 09.06.23 по 26.05.24 року відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в сумі 4447,90 грн, з яких 4447,90 грн - оплата процентів за користування позикою.
У відповідності до пп. 3 п.4.1. кредитного договору визначено, що Товариство (ТОВ "Авентус Україна") має право, зокрема, укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Споживача, але з обов'язковим повідомленням Споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення.
Так, 27 травня 2024 року між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "Фінансова Компанія "Фінтраст Україна" було укладено договір факторингу №27.05/24-Ф, згідно з умовами якого ТОВ "Авентус Україна" відступило ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" права грошової вимоги в розмірі 35715,60 грн (в тому числі 13000 грн заборгованості за основною сумою боргу та 22715,60 грн боргу за відсотками) за вказаним вище кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ "Авентус Україна" повідомило відповідача шляхом направлення на електрону пошту відповідного повідомлення.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання перед позивачем не виконав в повному обсязі, то у нього утворилась заборгованість перед ТОВ "ФК "Фінтраст Україна", як правонаступником ТОВ "Авентус Україна", у загальному розмірі 37526,50 грн, з яких :
- 13000 грн - заборгованість за тілом кредиту;
- 22 715, 60 грн - відсотків, нарахованих первісним кредитором за періо з 09.06.23 по 07.10.23;
- 1810,90 грн - відсотків, нарахованих на підставі Договору факторингу за період з 27.05.24 по 02.06.24 у сумі 1810,90 грн.
Вказані обставини підтверджується наступними доказами:
- копією Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА";
- копією договору №6746579 про надання споживчого кредиту з додатком;
- копією паспорту споживчого кредиту;
-витягу з реєстру боржників;
- довідкою ТОВ "ФК "КОНТРАКТОВИЙ ДІМ" про перерахування коштів від 29.05.24 вих.№7/4941;
- копією повідомлення про відступлення прав вимоги;
- копією витягу з Державного реєстру фінансових установ про видачу ліцензій для здійснення діяльності з надання фінансових послуг ТОВ "ФК" ФІНТРАСТ УКРАЇНА" від 24.01.2022;
- копією листа від Національного банку України щодо внесення до Державного реєстру фінансових установ та видачі ліцензії ТОВ "ФК" ФІНТРАСТ УКРАЇНА" № б/н від 23.12.2021;
-копіями платіжних інстуркцій про сплату за договором факторингу;
-копією свідоцтва про реєстрацію фінансової установи;
- копією Статуту ТОВ "ФК" ФІНТРАСТ УКРАЇНА";
- копією Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ "Авентус Україна";
-копіями Договору факторингу №27.05/24-Ф від 27.05.24 з додатками, актом від 04.06.24 та платіжної інструкції №2761 від 19.09.24 за договором;
-розрахунком заборгованості за Договором факторингу №27.05/24-Ф від 27.05.24.
Отже, зважаючи на встановлені судом обставини, наведені норми законодавства та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 37 526,50 грн підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з усталеними висновками Верховного Суду (зокрема постанови, на які також посилається скаржник, від 26.11.2019 у справі № 922/643/19, від 10.12.2019 у справі №910/6356/19) преюдиціальність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Крім цього, у постанові від 22.10.2019 у справі № 910/2039/18 Верховний Суд наголосив, серед іншого наголосив, що "преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.
Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів".
Отже, встановлені вказаним вище судовим рішенням від 20.03.25 року у справі № 927/995/24 (741/2044/24), в межах справи №927/995/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 обставини щодо наявної заборгованості боржника, є преюдиціальними в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України та не підлягають доказуванню.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Водночас, суд зауважує, що станом на момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо погашення боржником заборгованості перед ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" не надано.
Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 45 КУзПБ, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Згідно ч. ч. 2, 4 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення заяви ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" про визнання грошових вимог до боржника у справі №927/995/24 в повному обсязі та визнання заявлених вимог в розмірі 49 948,90 грн., яка підтверджена наданими доказами з віднесенням їх до другої черги задоволення без права вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів.
Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 4844,80 грн - судового збору, сплаченого за подання кредиторської заяви, підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів.
При цьому, судом не приймаються заперечення арбітражної керуючої щодо заявлених ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" кредиторських вимог, оскільки наведені у клопотанні обставини не спростовують заявлених кредиторських вимог та не є підставою для відмови в задоволенні кредиторської заяви.
Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно ч. 4 ст. 45 КУзПБ, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Також, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.01.2023 рок у справі №902/207/22, де суд зауважив, що реалізація конкурсним кредитором права на звернення до суду із заявою з грошовим вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі по банкрутство (за винятком адміністратора за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор - для якого діє правило визначене статтею 931 цього Кодексу) та набуття ним прав в обсязі визначеному КУзПБ обумовлена строком, у межах якого він може звернутися до суду із заявою з наявними в нього вимогами боржника.
За визначенням наведеним у частині першій статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк як часова категорія характеризується не тільки початковим, а й кінцевим моментом. Відповідним кінцем моментом для звернення конкурсного кредитора до суду із завою з вимогами до боржника є сплив визначеного абзацом першим частини першої статті 45 КУзПБ тридцятиденного строку з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Абзацом третім частини четвертої статті 45 КУзПБ законодавцем урегульовано негативні наслідки пропуску/заявлення кредитором вимог після завершення строку встановленого для їх подання.
Такими наслідками за третім частини четвертої статті 45 КУзПБ є те, що кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Тобто наслідки у вигляді відсутності у конкурсних кредиторів за цих умов права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Загальні положення щодо видів, порядку обчислення, поновлення чи продовження процесуальних строків, а також наслідків їх пропуску визначені в главі 6 розділу І ГПК України.
Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частини перша статті 119 ГПК України).
Тлумачення наведених норм свідчить, що законодавцем у ГПК України закріплено положення про поновлення визначених ним строків на вчинення учасниками позовного провадження процесуальних дій, який може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення (див. висновки щодо права учасників справи на поновлення процесуального стоку, викладені у поставові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16).
Проте на відміну від позовного провадження розгляд та процесуальні дії учасників якого урегульовані положеннями ГПК України, правове регулювання процесуальних дії учасників провадження у справі про банкрутство має свої особливості.
Провадження у справі про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, складом учасників таких правовідносин, специфічністю цілей і завдань, тривалістю судового провадження тощо.
Частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Зазначена норма кореспондується з положеннями частини першої статті 2 КУзПБ за якою провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
КУзПБ за своєю правовою природою є специфічним комплексним нормативно-правовим актом, який за ознакою предметної сфери регулювання об'єднує значну кількість норм різної галузевої належності, включаючи в собі як норми процесуального права (зокрема норми щодо порядку здійснення провадження у справах про банкрутство, вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень) так і норми матеріального права.
Така специфіка КУзПБ як нормативно-правового акта під час застосування закріплених в ньому норм зумовлює необхідність урахування особливостей регулювання розгляду тих чи інших питань, що виникають в межах такої справи.
Отже, у процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, адже розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбачених КУзПБ.
Тобто норми ГПК України є загальними по відношенню до норм КУзПБ, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство та є спеціальними й мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.
Верховний Суд неодноразово у свої практиці під час вирішення питання співвідношення загальної та спеціальної норми звертав увагу на необхідності застосування спеціального закону перед загальним, зазначаючи, що при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм необхідно керуватися принципом lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною (див. з-поміж іншого постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 263/15749/16-а, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 522/799/16-ц, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 27.12.2022 у справі № 910/21725/21).
Про необхідність застосування наведеного принципу зазначено також у рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 у справі № 5-р (II)/2020, в якому зауважено, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori) - "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali) - "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 25.03.1999 у справі "Ніколова проти Болгарії", від 24.06.20221 у справі "Шкіря проти України").
Отже, під час розгляду справ про банкрутство щодо вирішення питань, які виникають у цій справі підлягають застосуванню положення КУзПБ, які є спеціальними стосовно норм ГПК України
Одним з таких питань є питання строку заявлення конкурсними кредиторами вимог до боржника у справі про банкрутство, початок перебігу якого та наслідки спливу визначені статтею 45 КУзПБ, яка не передбачає можливості поновлення цього строку та не ставить її в залежність від поважності наведених заявником причин його пропуску.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що пропущений конкурсним кредитором визначений частиною першою статті 45 КУзПБ строк на заявлення грошових вимог до боржника не може бути поновлений судом незалежно від поважності причин його пропуску наведених заявником.
Подібного висновку дотримується Касаційний господарський суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.03.2021 у справі № 904/678/20, який був врахований судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржених судових рішень та відступу від якого суд не вбачає підстав.
Звідси суд вважає безпідставним доводи скаржників щодо неврахування судами під час розгляду їх заяв наведених ними обставин в обґрунтування поважності причин пропуску ними строку на звернення до суду із заявами з вимогами до боржника, оскільки норми статті 45 КУзПБ щодо строку звернення конкурсного кредитора до суду з заявою з грошовими вимогами до боржника є спеціальними по відношенню до норм ГПК України, яким передбачено поновлення процесуальних строків визначених цим кодексом.
Так само неаргументованими є доводи скаржників щодо необхідності застосування до спірних правовідносин аналогії закону та поновлення строку заявлення їх грошових вимог на підставі норм статей 113 - 119 ГПК України, адже за частиною десятою статті 11 ГПГК України аналогія закону застосовується у разі, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).
Натомість у справі, яка переглядається, питання строку звернення конкурсних кредиторів до суду із заявою з вимогами до боржника та юридичні наслідки заявлення таких вимог після закінчення цього строку чітко визначені статтею 45 КУзПБ, що виключає можливість застосування аналогії закону за наявності законодавчого урегулювання цього питання в КУзПБ.
Решта доводів скаржника, наведені як підстава скасування оскаржених судових рішень, не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для поновлення визначеного частиною першою статті 45 КУзПБ пропущеного строку на подання заяв конкурсних кредиторів з вимогами до боржника, адже як уже зазначалось судом такий строк не може бути поновленим судом незалежно від поважності причин його пропуску кредитором.
З огляду на викладене, суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, щодо визнання грошових вимог ТзОВ "Цефей-Еко" та ТзОВ "Терра Крафт" з визначеною їх КУзПБ черговістю, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів та відмови у задоволенні клопотань про поновлення пропущеного ними строку на заявлення грошових вимог до боржника.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.03.2021 року у справі № 904/678/20, де суд врахував те, що кредитор, який звернувся до суду з відповідною заявою, не втрачає права на задоволення своїх вимог, однак не має права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Крім того, суд зауважує щодо суперечливої позиції арбітражного керуючого щодо невизнання заявлених поза межами встановленого ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку кредиторських вимог ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ"ФІНТРАСТ КАПІТАЛ", тоді як заявлені у даній справі з пропуском такого строку кредиторські вимоги ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" були визнані арбітражним керуючим в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 45, 113, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73-79, 86, 232-236, 242, 326 Господарського процесуального України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" (03150, місто Київ, вул. Загородня, будинок 15, офіс 118/2, ЄДРПОУ 44559822) про визнання грошових вимог до боржника задовольнити.
2. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" (03150, місто Київ, вул. Загородня, будинок 15, офіс 118/2, ЄДРПОУ 44559822) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ,
АДРЕСА_1 ) у розмірі 49 948,90 грн (2 черга задоволення, без права вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів) та 4844,80 грн судового збору (відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів).
3. Зобов'язати керуючу реструктуризацією - арбітражну керуючу Мотальову-Кравець В.Ю.:
- внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №927/995/24;
- провести збори кредиторів для вирішення питання про врахування визнаних кредиторських вимог у плані реструктуризації.
- у строк до 10.10.25 надати пропозиції щодо змін до плану реструктуризації.
4. Судове засідання призначити на 13 жовтня 2025 року на 10:00. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Чернігівської області за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 20, зал судових засідань №301 (в режимі відеоконференції).
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складений та підписаний 24.09.25.
Суддя М.В. Фесюра
Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/
Документи по справі можуть бути направлені на адресу суду: пр-т Миру, 20, м. Чернігів, 14000, та на електронну адресу Господарського суду Чернігівської області - e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua; засоби зв'язку - тел.099 420 54 50.