19 вересня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 925/909/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАНТПОЛ-УКРАЇНА"
до Національного дендрологічного парку "Софіївка" Національної академії наук України
про стягнення 182608,24 грн.
Представники учасників справи:
Позивач - Вівчарський В.П., адвокат;
Відповідач - Деняк В.І., адвокат.
Секретар судового засідання Сидоренко О.А.
Суддя Гладун А.І.
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії учасників справи та суду.
1.1. 31.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАНТПОЛ-УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Національного дендрологічного парку "Софіївка" Національної академії наук України.
1.2. Змістом позову є майнова вимога про стягнення 182608,24 грн, зокрема 153924,24 грн інфляційних втрат та 28684,00 грн 3% річних за період з 01.02.2021 до 16.01.2025 за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати за поставлений товар на суму 241500,00 грн за договором.
1.3. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач неналежно виконав у встановлений договором про закупівлю товару строк зобов'язання з оплати за поставлений товар, внаслідок чого позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання.
1.4. 05.08.2025 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, ухвалив розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судовий розгляд справи призначив об 11 год. 30 хв. 02.09.2025.
1.5. Ухвалу суду від 05.08.2025 про відкриття провадження у справі суд надіслав позивачу, його представнику адвокату Вівчарівському В.П. та відповідачу, яку 05.08.2025 доставлено до їх електронних кабінетів у ЄСІТС (а.с. 22-23).
1.6. 19.08.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову повністю (а.с. 29-32).
1.7. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що є бюджетною неприбутковою установою, що фінансується за рахунок державного бюджету та використання коштів яким здійснюється виключно відповідно до встановленого законом порядку. Оскільки відповідачу кошти від головного розпорядника коштів не надійшли, то відповідно до умов договору строк здійснення платежів ще не настав. Відповідач діє виключно відповідно до умов договору, погоджених сторонами та вимог бюджетного законодавства і не вчинив порушення грошового зобов'язання за договором. Згідно із розпорядженням Президії Національної академії наук України бюджетне фінансування НДП "Софіївка" зменшено на п'ятдесят мільйонів гривень і у подальшому у 2023, 2024 та 2025 роках не відновилося фінансування установи на цю суму. Відповідачу стало відомо про наявність судового наказу у день списання Уманським управлінням державної казначейської служби України Черкаської області - 17.01.2025, тобто вже по факту виконання. Позивач не надав доказів прострочення відповідачем грошового зобов'язання. В той же час підписанням договору позивач визнав умову наявності коштів бюджетного призначення на фінансування предмета договору для проведення розрахунків. Позивач при укладанні договору був обізнаний із тим, що вступає у правовідносини із бюджетною установою. Отже, відсутні підстави для застосування до відповідача положень ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
1.8. 27.08.2025 позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, просив позов задовольнити повністю. Позивач зазначив, що відповідач стверджує, що аналіз кошторисів відповідача дає підстави стверджувати про відсутність надходжень відповідачу від головного розпорядника коштів на придбання хризантем за договором. Проте кошторис не є належним та допустимим доказом неотримання відповідачем бюджетних коштів. Підтвердженням розміру отриманих бюджетних коштів може слугувати виписка з бюджетних рахунків відповідача, яка надається органами Державної казначейської служби, яку відповідач не надав. Додані до відзиву документи дають підстави стверджувати, що всупереч вимог бюджетного законодавства відповідач свідомо не включив до власного кошторису на 2021 рік виконання бюджетних зобов'язань попереднього 2020 року в частині оплати договору про закупівлю товарів від 16.11.2020 №745/11 на суму 241500 грн. Крім того, відповідач не оскаржував судовий наказ Господарського суду Черкаської області від 22.05.2024 у справі №925/642/24 про стягнення з НДП "Софіївка" на користь ТОВ "ПЛАНТПОЛ-УКРАЇНА" 241500 грн. боргу. (а.с. 70-72).
1.9. У судовому засіданні 02.09.2025 взяли участь представник позивача адвокат Вівчарівський В.П., представник відповідача адвокат Деняк В.І.
1.10. 02.09.2025 суд ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні до 11 год. 00 хв. 16.09.2025.
1.11. 09.09.2025 відповідач подав до суду заперечення, у яких просив поновити строк для подання заперечень відповідачем на відповідь на відзив та прийняти дані заперечення до розгляду у даній справі. Відповідач ствердив, що позивач помилково і необґрунтовано зазначає про відсутність належних та допустимих доказів неотримання бюджетних коштів відповідачем. Звертаючись із позовом, позивач зобов'язаний довести ті обставини, які підтверджують його позицію. ТТН є первинним документом бухгалтерського обліку, адже містить відомості про господарську операцію, а відтак й усі необхідні реквізити первинного документа, зазначені в ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". За відсутності цих наведених документів позивач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу. Відповідно господарський суд їх не досліджував, а наявність судового наказу від 22.05.2024 у справі №925/642/24 не є підтвердженням виконання обов'язків позивача за договором, які б спричинили настання відповідних обов'язків у відповідача з оплати товару. Звертаючись із заявою до Господарського суду Черкаської області про видачу судового наказу, позивач не надавав документів, що підтверджують виконання самим позивачем зобов'язань за договором. Таке встановлюється із аналізу заяви позивача. Відповідач ствердив, що хибним є твердження позивача про те, кошторис не є належним та допустимим доказом, оскільки зміст кошторису підтверджує відсутність настання умови для здійснення розрахунків за договором за умови, що позивач виконав свої зобов'язання за договором. Саме кошторис і є належним і допустимим доказом відсутності коштів у відповідача для оплати товару за договором, якби позивач виконав свої зобов'язання за договором. Твердження позивача щодо ненадання затвердженого кошторису на 2020 рік не може бути прийняте судом до уваги у зв'язку із укладенням сторонами 29.12.2020 додаткової угоди №1 до договору про закупівлю товарі №745/11 від 16.11.2020, у пункті 1 якої сторони визнали відсутність бюджетного фінансування замовника (відповідача) у 2020 році. Відповідач ствердив про недобросовісність дій позивача. Оскільки позивач не здійснив обов'язкової процедури досудового врегулювання спору, передбаченої у п. 10 договору, що усі спори, розбіжності та претензії, які виникають при виконанні цього договору чи у зв'язку із ним, сторони зобов'язуються вирішувати шляхом взаємних переговорів і консультації. У разі недосягнення сторонами згоди , суперечки вирішуються у судовому порядку відповідно до вимог чинного законодавства. Позивач не ініціював проведення переговорів та консультацій, а одразу звернувся із заявою про видачу судового наказу. Позивач не заявляючи вимоги по застосуванню положень ч.2 ст.625 ЦК України, розраховував на те, що зможе додатково звернутися за стягненням 3% річних та інфляційних, витримуючи період максимально можливий для застосування п.2. ст. 625 ЦК України за більший проміжок часу (а.с. 106-110).
1.12. 15.09.2025 позивач подав до суду клопотання, у якому просив приєднати до матеріалів справи кошторис відповідача, план використання відповідачем бюджетних коштів, план асигнувань відповідача, помісячний план використання відповідачем бюджетних коштів на 2020 та 2021 роки та зміни до них (а.с. 136-137, 143-159).
1.13. У судовому засіданні 16.09.2025 взяли участь представник позивача адвокат Вівчарівський В.П., представник відповідача адвокат Деняк В.І.
1.14. 16.09.2025 суд ухвалив приєднати докази, подані позивачем, до матеріалів справи. Зміст ухвали суд виклав у протоколі судового засідання від 16.09.2025.
1.15. 16.09.2025 суд ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні до 10 год. 30 хв. 19.09.2025.
1.16. У судовому засіданні 19.09.2025 взяли участь представник позивача адвокат Вівчарівський В.П., представник відповідача адвокат Деняк В.І.
1.17. Представник позивача адвокат Вівчарівський В.П. просив позов задовольнити повністю.
1.18. Представник відповідача адвокат Деняк В.І. у судовому засіданні просила відмовити у позові повністю.
1.19. 19.09.2025 суд завершив розгляд справи по суті, оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення суду та час його проголошення в цьому судовому засіданні.
1.20. 19.09.2025, керуючись частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення суду у справі №925/909/25.
Вислухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд
2. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.
2.1. Предметом позову позивача до відповідача є майнова вимога про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
2.2. Підставами позову є обставини, якими позивач доводить прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати за товар.
2.3. Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
2.4. Предметом доказування у справі є обставини виникнення між сторонами зобов'язання на підставі договору закупівлі товару; виконання позивачем свого обов'язку з поставки товару відповідачу; прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання; розмір невиконаного грошового зобов'язання; період прострочення виконання грошового зобов'язання; порушення суб'єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.
3. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
3.1. На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:
3.1.1. 16.11.2020 Національний дендрологічний парк "Софіївка" НАН України (замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАНТПОЛ-УКРАЇНА" (постачальник) уклали договір №745/11 про закупівлю товарів (а.с. 6-7).
Відповідно до умов договору сторони домовилися про наступне:
п. 1.1 - постачальник зобов'язується передати у власність замовника у визначені договором строки хризантеми (код ДК 021:2015-03120000-8 продукція рослинництва, у тому числі тепличного) (далі-товар), в асортименті, кількості та якості відповідно до специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1), а замовник зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму у розмірі та в порядку, визначеними цим договором;
п. 3.1 - ціна за одиницю товару, що поставляється постачальником, вказується у специфікації (додаток №1);
п. 3.2 - ціни на товар встановлюються в національній валюті України;
п. 4.1 - розрахунки за отриманий товар здійснюється замовником за фактом постачання товару протягом 90 днів після підписання видаткової накладної про отримання замовником партії товару та надходження бюджетних коштів від Головного розпорядника бюджетних коштів. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 3-х банківських днів з дати отримання замовником коштів бюджетного призначення за фінансування предмету договору;
п. 5.1 - постачання товару здійснюється протягом 10 робочих днів з дати укладання договору;
п. 9.1 - сторони звільняються від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань по даному договору, якщо припинення його дії було викликане обставинами непереборної сили, які не могла передбачати жодна із сторін;
п. 9.3 - обставинами непереборної сили є зовнішні і надзвичайні події, а саме: воєнні дії чи війна, повстання, мобілізація, епідемії, пожежі, дорожні та природні катастрофи, а також їх наслідки;
п. 9.4 - обставини непереборної сили підтверджуються довідкою, виданою Торгово-промисловою палатою України;
п. 11.1 - цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020;
п. 12.1 - будь-які доповнення, зміни до цього договору вносяться в письмовій формі, підписуються уповноваженими представниками сторін і скріплюються печатками сторін.
3.1.2. На виконання договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар - хризантеми код ДК 021:2015-03120000-8 продукція рослинництва, у тому числі тепличного, у кількості 3500 шт. на суму 241500,00 грн з ПДВ 26.11.2020, про що сторони склали та підписали специфікацію до договору №745/11 від 26.11.2020 (а.с. 8).
3.1.3. 29.12.2020 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору закупівлю товару №745/11 від 16.11.2020 (а.с. 8 на звороті).
Відповідно до умов додаткової угоди сторони домовилися про наступне:
п. 1 - у зв'язку із відсутністю бюджетного фінансування замовника, сторони погодили, що оплата на закупівлю товару виконавцем за договором на закупівлю товару №745/11 від 16.11.2020 у сумі 241500,00 грн (двісті сорок одна тисяча п'ятсот гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ 20% 40250,00 грн (сорок тисяч двісті п'ятдесят гривень 00 копійок), буде здійснена замовником до 31 січня 2021 року;
п. 2 - річний план асигнувань на 2021 рік становить 241500,00 грн (двісті сорок одна тисяча п'ятсот гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ 20% 40250,00 грн (сорок тисяч двісті п'ятдесят гривень 00 копійок);
п. 3 - додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами та дії до моменту повного здійснення повного здійснення розрахунків за надані виконавцем послуги за договором на надання послуг №745/11 від 16.11.2020;
п. 4 - дана додаткова угода є невід'ємною частиною договору на надання послуг №745/11 від 16 листопада 2020 року;
п. 5 - всі інші умови договору залишають незмінними.
3.1.4. 22.05.2025 Господарський суд Черкаської області видав судовий наказ у справі №925/642/24, яким стягнув з боржника Національного дендрологічного парку "Софіївка" Національної академії наук України на користь стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАНТПОЛ-УКРАЇНА" 241500,00 грн боргу. Судовий наказ набрав законної сили 18.06.2024.
3.1.5. 17.01.2025 Уманським управлінням державної казначейської служби України Черкаської області на виконання судового наказу від 22.05.2024 у справі №925/642/24 списано з рахунку відповідача на користь позивача 241500,00 грн, що підтверджується випискою АБ "Укргазбанк" з рахунку позивача від 20.02.2025 за період з 17.01.2025 до 17.01.2025 (а.с. 9-10).
3.1.6. Бюджетні асигнування відповідача у 2020-2021 роках передбачені у кошторисі відповідача, плані використання відповідачем бюджетних коштів, плані асигнувань відповідача, помісячному плані використання відповідачем бюджетних коштів на 2020 та 2021 роки та відповідних змінах до них (а.с. 143-159).
3.1.7. За розрахунком позивача відповідач за прострочення виконання грошового зобов'язання повинен сплатити 28684,00 грн 3% річних за період з 01.02.2021 до 16.01.2025 (241500,00 грн (заборгованість) х 3% х 1446 днів прострочення) та 153924,24 грн інфляційних втрат за період з лютого 2021 року до січня 2025 року (241500,00 грн (заборгованість) x 1.63736745 - 241500,00 (а.с. 2).
3.2. Відповідач на спростування доводів позивача подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:
3.2.1. Відповідно до Статуту Національного дендрологічного парку "Софіївка" Національної академії наук України, затвердженого розпорядженням Президії Національної академії наук України від 18 травня 2022 року №254 Національний дендрологічний парк "Софіївка" Національної академії наук України, перебуває у віданні Національної академії наук України, є державною науковою бюджетною неприбутковою національною природоохоронною установою, що заснована на державній власності. (а.с. 34-43).
Відповідно до п.8.1. Положення (а.с. 44-50) та п.5.1. Статуту фінансове забезпечення діяльності установи здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що складається із загально і спеціального (власні надходження) фондів державного бюджету та його майнового комплексу.
Відповідно до п.8.6. Положення та п.5.5 Статуту НДП "Софіївка" використовує доходи виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених Статутом НДП "Софіївка".
Установі забороняється розподіляти отримані доходи (або їх частину) серед працівників (крім оплати їхньої праці, оплати єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших, пов'язаних із ними осіб.
Власні надходження спрямовуються на виконання статутних завдань та використовуються згідно з законодавством.
Фінансування діяльності відповідача здійснюється у межах видатків, передбачених у кошторисах на зазначені цілі.
3.2.2. Позивач поставив, а відповідач прийняв товар - хризантеми у кількості 3500 шт. вартістю 241500,00 грн з ПДВ на підставі видаткової накладної №28933 від 16.11.2020 р. (а.с. 65).
3.2.3. Відповідно до витягів з кошторисів відповідача на 2021-2025 відсутнє надходження відповідачу від головного розпорядника коштів на придбання хризантем за договором (а.с. 51-53).
3.2.4. Згідно із розпорядженням Президії Національної академії наук України від 14.04.2022 №186 "Про нову редакцію обсягів цільових коштів, що виділяються установам НАН України у 2022 році, бюджетне фінансування НДП "Софіївка" зменшено на п'ятдесят мільйонів гривень і у подальшому у 2023, 2024 та 2025 роках не відновилося фінансування установи на цю суму (а.с. 62).
3.2.5. 28.02.2022 Торгова-промислова палата України видала на ім'я "Всім кого це стосується" довідку №2024/02.0-7.1, у якій на підставі статей 14, 14-1 Закону “Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно до яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин-непереборної сили) (а.с. 64).
3.3. Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
3.4. Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
3.5. На підставі поданих сторонами доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Подані сторонами докази суд визнає належними.
3.6. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").
3.7. На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову, а відповідач заперечує проти позову сторони подали письмові докази, які є належним засобом доказування обставин, що є предметом доказування у справі. Суд не встановив, що докази подані сторонами отримані з порушенням закону. Докази подані сторонами суд визнає допустимими.
3.8. Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи
3.9. Подані сторонами докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані сторонами, суд визнає достовірними.
3.10. Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
3.11. Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
3.12. Сумніву у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів у суду не виникло.
4. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.1. Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
4.2. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
4.3. З огляду на відсутність у справі доказів, які б водночас доводили та спростовували одні й ті ж обставини, суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.4. Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
4.5. Враховуючи належність, допустимість та достовірність доказів, поданих сторонами, оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та визнає встановленими наступні обставини:
4.5.1. 16.11.2020 за результатами публічної закупівлі (аукціону) сторони уклали договір про закупівлю товарів №745/11;
4.5.2. на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар - хризантеми в кількості 3500 штук, вартістю 241500,00 грн.;
4.5.3. на підставі укладеного сторонами договору у відповідача виник у обов'язок сплатити позивачу 241500,00 грн за поставлений товар;
4.5.4. 29.12.2020 сторони уклали додаткову угоду до договору закупівлі, якою погодили строк виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати за поставлений товар до 31.01.2021 року;
4.5.5. відповідач свій обов'язок у встановлений договором строку не виконав та не сплатив позивачу за поставлений товар;
4.5.6. прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання розпочалося з 01.02.2021;
4.5.7. 22.05.2025 Господарський суд Черкаської області видав судовий наказ у справі №925/642/24, яким стягнув з відповідача на користь позивача 241500,00 грн боргу за поставлений товар. Судовий наказ набрав законної сили 18.06.2024;
4.5.8. 17.01.2025 на виконання судового наказу грошове зобов'язання відповідача було виконане у примусовому порядку органом казначейської служби;
4.5.9. за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у позивача виникло право на стягнення з відповідача 28684,00 грн 3% річних та 153924,24 інфляційних втрат за період з 01.02.2021 по 16.01.2025;
5. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
5.1. Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
5.2. Зобов'язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.
5.3. Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
5.4. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
5.5. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
5.6. Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
5.7. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару, а продавець зобов'язаний передати у власність покупця оплачений товар.
5.8. Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
5.9. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
5.10. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
5.11. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).
5.12. Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
5.13. Відповідно до частини 1 статті 526 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
5.14. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки
5.15. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
5.16. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
5.17. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права (статті 625 ЦК України), викладені в постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №756/3966/17, Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
5.18. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
5.19. Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
5.20. Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
6. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
6.1. Передумовою спору є виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі договору про закупівлю товарів.
6.2. Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем зобов'язання зі сплати позивачу за поставлений товар.
6.3. Звертаючись з позовом, позивач прагне захистити своє майнове право та стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
6.4. На підставі договору про закупівлю товарів №745/11 від 16.11.2020 у відповідача виник обов'язок сплатити позивачу 241500,00 грн за поставлений товар - хризантеми.
6.5. Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки за отриманий товар здійснюється замовником за фактом постачання товару протягом 90 днів після підписання видаткової накладної про отримання замовником партії товару та надходження бюджетних коштів від Головного розпорядника бюджетних коштів. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 3-х банківських днів з дати отримання замовником коштів бюджетного призначення за фінансування предмету договору.
6.6. У пункті 1 додаткової угоди №1 від 29.12.2020 до договору про закупівлю товарів №745/11 від 16.11.2020 у зв'язку із відсутністю бюджетного фінансування замовника, сторони погодили, що оплата на закупівлю товару виконавцем за договором на закупівлю товару №745/11 від 16.11.2020 у сумі 241500,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% 40250,00 грн, буде здійснена замовником до 31.01.2021.
6.7. Відповідач у строк встановлений договором свій обов'язок не виконав та не сплатив позивачу за поставлений товар до 31.01.2021.
6.8. Строк виконання відповідачем грошового зобов'язання закінчився 31.01.2021.
6.9. Твердження відповідача про неможливість виконання зобов'язання через обставини непереборної сили суд визнає необґрунтованими.
6.10. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.09.2023 у справі №910/7679/22 сформував висновок, за змістом якого форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України та ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні").
6.11. Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
6.12. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
6.13. 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.
6.14. ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
6.15. Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
6.16. У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 касаційний суд дійшов висновку, що лист ТПП від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.
6.17. У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.
6.18. Отже, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
6.19. ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону "Про ТПП в Україні").
6.20. Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону "Про ТПП в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
6.21. Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов'язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором.
6.22. Верховний Суду у постанові від 13.09.2023 у справі №910/7679/22 дійшов висновку, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб'єкта господарювання у конкретному зобов'язанні. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливість доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.
6.23. Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання).
6.24. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 у справі №906/540/22).
6.25. Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 наголосив на тому, що посилання на форс-мажор як на обставину, що звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, є правом сторони, яка допустила таке порушення. Контрагент (кредитор) не повинен доводити існування форс-мажору у іншої сторони, якщо вона на це не посилалася. Контрагент (кредитор) має доводити факт порушення самого договірного зобов'язання боржником, а не причини, внаслідок яких це відбулося (форс-мажорні обставини)".
6.26. Відповідач ствердив, що є бюджетною неприбутковою установою, яка фінансується за рахунок державного бюджету та використання коштів яким здійснюється виключно до встановленого законом порядку.
6.27. Відповідно до Статуту Національного дендрологічного парку "Софіївка" Національної академії наук України, затвердженого розпорядженням Президії Національної академії наук України від 18 травня 2022 року №254, Національний дендрологічний парк "Софіївка" Національної академії наук України, перебуває у віданні Національної академії наук України, є державною науковою бюджетною неприбутковою національною природоохоронною установою, що заснована на державній власності.
6.28. Відповідно до п.8.1. Положення та п.5.1. Статуту фінансове забезпечення діяльності установи здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що складається із загально і спеціального (власні надходження) фондів державного бюджету та його майнового комплексу.
6.29. Відповідно до п.8.6. Положення та п.5.5 Статуту НДП "Софіївка" використовує доходи виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань), та напрямів діяльності, визначених Статутом НДП "Софіївка".
6.30. Установі забороняється розподіляти отримані доходи (або їх частину) серед працівників (крім оплати їхньої праці, оплати єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших, пов'язаних із ними осіб. Власні надходження спрямовуються на виконання статутних завдань та використовуються згідно з законодавством.
6.31. Фінансування діяльності відповідача здійснюється у межах видатків, передбачених у кошторисах на зазначені цілі.
6.32. Відповідач не довів обставин неможливості здійснення господарської діяльності у зв'язку запровадженням на території України правового режиму воєнного стану, що є обставиною непереборної сили.
6.33. Прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання розпочалося у лютому 2021 року за довго до запровадження в Україні правового режиму воєнного стану.
6.34. З урахування викладеного суд відхиляє доводи відповідача про неможливість виконання зобов'язання через обставини непереборної сили, зокрема запровадження в Україні правового режиму воєнного стану.
6.35. Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
6.36. Отже, стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
6.37. Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику цього суду як джерело права.
6.38. У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).
6.39. Відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 30.03.2020 у справі №910/3011/19, від 03.04.2018 у справі №908/1076/17 та постанові Касаційного господарського суду Верховного суду від 25.06.2020 у справі №910/4926/19.
6.40. Суд дійшов висновку, що відсутність коштів у відповідача на виконання грошового зобов'язання не є підставою звільнення відповідача від виконання зобов'язання, що виникло на підставі договору, укладеного за наслідками процедури закупівлі, які ініціював сам позивач.
6.41. Прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати за поставлений товар розпочалося з 01.02.2021.
6.42. 22.05.2025 Господарський суд Черкаської області видав судовий наказ у справі №925/642/24, яким стягнув з відповідача на користь позивача 241500,00 грн боргу за поставлений товар. Судовий наказ набрав законної сили 18.06.2024.
6.43. 17.01.2025 на виконання судового наказу грошове зобов'язання відповідача було виконане у примусовому порядку органом казначейської служби.
6.44. За прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у позивача виникло право на стягнення з відповідача 28684,00 грн 3% річних та 153924,24 інфляційних втрат за період з 01.02.2021 по 16.01.2025 - з дня початку прострочення виконання грошового зобов'язання по день фактичного повного виконання грошового зобов'язання.
6.45. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
6.46. У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу укладеного договору та закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
6.47. У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
6.48. Отже, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
6.49. За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
6.50. Грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
6.51. У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.
6.52. За розрахунком позивача відповідач за прострочення виконання грошового зобов'язання повинен сплатити 153924,24 грн інфляційних втрат за період з лютого 2021 року до січня 2025 року (241500,00 грн (заборгованість) x 1.63736745 - 241500,00 (а.с. 2).
6.53. Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його відповідність періоду нарахування та сумі боргу, а методика нарахування відповідає висновку щодо застосування статті 625 ЦК України, викладеному у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
6.54. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 153924,24 грн інфляційних втрат за період з лютого 2021 року до січня 2025 року за прострочення виконання грошового зобов'язання суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.
6.55. За розрахунком позивача відповідач за прострочення виконання грошового зобов'язання повинен сплатити 28684,00 грн 3% річних за період з 01.02.2021 до 16.01.2025 за 1446 днів (241500,00 грн (заборгованість) х 3% х 1446 днів прострочення) (а.с. 2).
6.56. Перевіривши розрахунок позивача 3% річних, суд дійшов висновку про помилковість здійсненного позивачем розрахунку суми 3% річних за вказаний період відповідного до суми боргу.
6.57. За розрахунком суду розмір 3% річних становить 28682,26 грн за період з 01.02.2021 до 16.01.2025 за 1446 днів, зокрема 21119,67 грн за період з 01.02.2021 до 31.12.2023 за 1064 днів (241500,00 x 3 % x 1064 днів прострочення : 365 : 100), 7245,00 грн за період з 01.01.2024 до 31.12.2024 за 366 днів (241500,00 x 3 % x 366 днів прострочення: 366 : 100), 317,59 грн за період з 01.01.2025 до 16.01.2025 за 16 днів 241500,00 x 3 % x 16 днів прострочення : 365 : 100).
6.58. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 28684,00 грн 3% річних за період з 01.02.2021 до 16.01.2025 за 1446 днів за прострочення виконання грошового зобов'язання, суд визнає обґрунтованою частково, доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині частково на суму 28682,26 грн за період з 01.02.2021 до 16.01.2025 за 1446 днів.
7. Розподіл судових витрат.
7.1. У позові позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.
7.2. За подання позовної заяви, враховуючи коефіцієнт 0,8 за подання позовної заяви в електронній формі, позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн на підставі платіжної інструкції №3208 від 30.07.2025 (а. с. 5).
7.3. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
7.4. Оскільки позов суд задовольнив частково судовий збір, сплачений позивачем за подання, позову суд покладає на відповідача у розмірі 2422,40 грн з урахуванням мінімального розміру судового збору, що підлягає сплаті за подання до господарського суду позову майнового характеру відповідно до норми підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 14, 129, 130, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАНТПОЛ-УКРАЇНА" до Національного дендрологічного парку "Софіївка" Національної академії наук України задовольнити частково.
Стягнути з Національного дендрологічного парку "Софіївка" Національної академії наук України (ідентифікаційний код 03534653, адреса місцезнаходження: 20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Київська, 12-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАНТПОЛ-УКРАЇНА" України (ідентифікаційний код 32730526, адреса місцезнаходження: 81144, Львівська обл., Львівський р-н, с. Чишки, вул. Т. Шевченка, 89-А) 28682,26 грн (двадцять вісім тисяч шістсот вісімдесят дві гривні 26 копійок ) 3% річних, 153924,24 грн (сто п'ятдесят три тисячі дев'ятсот двадцять чотири гривні 24 копійки) інфляційних втрат, 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) судових витрат зі сплати судового збору.
У частині позову про стягнення 1,74 грн 3% річних відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення суду складене 24.09.2025.
Суддя А.І. Гладун