65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"18" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2316/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.
за участю секретаря судового засідання Джабраїлової В. В.
розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
справу № 916/2316/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Приватна охорона “Смерч»
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Машинобудівне виробниче об'єднання “Оріон»
про стягнення 327 959,33 грн
за участю представників:
від позивача: Шевченко Д. В. ордер серія АІ № 1920899 від 12.06.2025;
від відповідача: Кавацюк О. В. ордер серія ВН № 1453009 від 27.12.2024;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватна охорона Смерч» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Машинобудівне виробниче об'єднання «Оріон» 3 % річних у розмірі 76 112,52 грн, збитків від інфляції у розмірі 251 846,81 грн, а також судових витрат, які складаються із судового збору у розмірі 3 935,52 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі
Ухвалою від 16.06.2025 суд прийняв позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Приватна охорона “Смерч» до розгляду та відкрив провадження у справі. Справу постановив розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 14.07.2025 об 11:40, із повідомленням учасників справи про підготовче засідання.
19.06.2025 за вх.№19459/25 господарський суд одержав клопотання позивача про долучення доказів.
09.07.2025 господарський суд постановив ухвалу, якою задовольнив заяву ТОВ “Приватна охорона “Смерч» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за вх.№ 21645/25 від 09.07.2025 у справі № 916/2316/25.
14.07.2025 за вх.№22161/25 господарський суд одержав відзив на позовну заяву.
У підготовчому засіданні 14.07.2025 за участю представників сторін, суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документу, якою відклав підготовче засідання на 28.07.2025 о 15:00 год.
16.07.2025 за вх.№22522/25 господарський суд одержав відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні 28.07.2025 за участю представників сторін, суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документу, якою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.09.2025 о 14:00 год.
03.09.2025 за вх.№27258/25 господарський суд одержав клопотання позивача про розподіл судових витрат.
У судовому засіданні 18.09.2025 за участю представників сторін, суд на підставі ст. 240 ГПК України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.
Стислий виклад позиції позивача
Згідно з рішенням Господарського суду Одеської області від 06.03.2023 у справі № 916/77/23 з Публічного акціонерного товариства «Машинобудівне виробниче об'єднання «Оріон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватна охорона «Смерч» стягнуто заборгованість за договором про надання охоронних послуг від 01.07.2019 року у розмірі 1 036 994 грн, та сплачену суму судового збору у розмірі 15 554,91 грн.
Натомість рішення суду не виконано, що спонукало позивача звернутися до суду про донарахування 3 % річних в сумі 76 112,52 грн за період з 31.12.2022 по 11.06.2025, інфляційних витрат в розмірі 251 846,81 грн з січня 2023 по травень 2025 року.
Позивач, з урахуванням судової практики, зауважив, що з ухваленням рішення про стягнення боргу зобов'язання відповідача сплатити заборгованість не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання, а отже, кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач проти позову заперечив та просив відмовити у позові.
ТОВ «Приватна охорона «Смерч» зауважило, що лише через два роки після видачі наказу на виконання рішення від 06.03.2023 року у справі №917/77/23 - 27.05.2025, ТОВ «Приватна охорона «Смерч» звернулось до приватного виконавця Хлебникова О. В. з заявою щодо примусового виконання рішення суду. 27.05.2025 року приватний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №78198446. 27.05.2025 приватний виконавець виніс постанову про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження №78198446.
29.05.2025 року на адресу приватного виконавця Хлебникова О. В. ПАТ МВО «Оріон» направило заяву про зупинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації, припинення чинності арештів та повернення стягнутих грошових коштів через перебування відповідача в процедурі малої приватизації.
Так, наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 18.01.2022 №89 прийнято рішення про приватизацію державного пакету акцій розміром 50% статутного капіталу ПАТ МВО «Оріон» шляхом продажу його на аукціоні з умовами. 05.09.2024 відбувся електронний аукціон з продажу пакета акцій розміром 50% статутного капіталу ПАТ МВО «Оріон».
09.10.2024 року укладено договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації. Відповідно до наказу Фонду державного майна України №818 від 31.10.2024 року «Про затвердження результатів продажу та завершення приватизації об'єкта малої приватизації державного пакету акцій ПАТ «МВО Оріон» приватизація завершена.
Пунктом 12 ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено зупинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
Відповідно до ч. 7 ст. 35 ЗУ «Про виконавче провадження» у випадку, передбаченому пунктом 12 частини першої статті 34 цього Закону виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об'єкта приватизації.
На переконання відповідача, з огляду на пряму заборону проведення будь-яких виконавчих дій стосовно боржника, що перебував в процесі приватизації і така завершилась, у приватного чи державного виконавця відсутні законодавчі підстави для здійснення примусового виконання виконавчого документа, у даному випадку - до 31.10.2025 року.
Отже, за наведених обставин, на переконання відповідача, враховуючи законну бездіяльність останнього, вина відповідача відсутня у простроченні виконання рішення суду, а звернення з позовом є передчасним та необґрунтованим.
Обставини справи встановлені судом
Згідно з рішенням Господарського суду Одеської області від 06.03.2023 у справі № 916/77/23 стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Машинобудівне виробниче об'єднання «Оріон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватна охорона «Смерч» заборгованість за договором про надання охоронних послуг від 01.07.2019 року у розмірі 1 036 994 грн, та сплачену суму судового збору у розмірі 15 554, 91 грн.
В межах розгляду справи встановлено, що 01.07.2019 року між ТОВ «Приватна охорона «Смерч» (Виконавець) та ПАТ МВО «Оріон» (Замовник) був укладений договір № 01/07 надання охоронних послуг.
Суд встановив, що ПАТ МВО «Оріон», підписуючи акти надання послуг, не в повному обсязі виконало умови укладеного договору в частині оплати наданих ТОВ «Приватна охорона «Смерч» послуг, внаслідок чого у ПАТ «МВО «Оріон» станом на 31.12.2022 року виникла заборгованість у розмірі 1 036 994 грн.
З огляду на підтвердження факту заборгованості доказами, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення відповідної суми коштів.
Відповідно до наказу Регіонального відділення фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 31.10.2024 № 818 затверджено результати продажу та завершення приватизації об'єкта малої приватизації - державного пакету акцій ПАТ МВО «Оріон» у кількості 2 883 281 штук акцій, що становить 50 % статутного капіталу товариства.
Відповідно до договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 09.10.2024 державний пакет акцій ПАТ МВО «Оріон» набуло у власність ТОВ «МЕЙСШИП КАРРІ».
27.05.2025 ТОВ «Приватна охорона «Смерч» направила приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Хлєбникову О. В. заяву про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення Господарського суду Одеської області від 06.03.2023.
Згідно з постановою ВП № 78198446 від 27.05.2025 відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 916/77/23, виданого 07.04.2023 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 06.03.2023 у справі № 916/77/23.
Постановою про арешт коштів боржника від 27.05.2025 ВП № 78198446 накладено арешт на майно та кошти ПАТ МВО «Оріон».
ПАТ МВО «Оріон» 29.05.2025 на адресу приватного виконавця Хлебнікова О. В. направило лист № 48-05/25, в якому зазначено, про затвердження результатів продажу та завершення приватизації об'єкта малої приватизації - державного пакету акцій ПАТ МВО «Оріон». На підставі цього факту, з урахуванням п. 12 частини першої ст. 34, ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний зупинити вчинення виконавчих дій, до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об'єкта приватизації. Отже, у приватного виконавця відсутні законодавчо визначені підстави для здійснення примусового виконання виконавчого документа, що перебуває на виконанні - до 31.10.2025.
29.05.2025 приватний виконавець постановою ВП № 78198446 зняв арешт з усіх рахунків ПАТ МВО «Оріон».
02.06.2025 приватний виконавець постановою ВП № 78198446 зняв арешт з усього рухомого та нерухомого майна ПАТ МВО «Оріон».
Постановою від 02.06.2025 № 78198446 приватний виконавець, керуючись наведеними вище обставинами та законодавчими нормами, зупинив вчинення виконавчих дій з виконання наказу № 916/77/23, виданого 07.04.2023 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 06.03.2023 у справі № 916/77/23, - до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації.
12.06.2025 позивач, у зв'язку з невиконанням рішення Господарського суду Одеської області від 06.03.2023 у справі № 916/77/23, звернувся до суду про стягнення з відповідача сум 3 % річних та інфляційних втрат в загальній сумі 327 959,33 грн.
Висновки суду
Законодавець у частині першій статті 509 ЦК України визначив зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦПК України).
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина третя статті 11 ЦК України).
У справі, що розглядається, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір про надання охоронних послуг.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи приписи ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.75 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 06.03.2023 у справі № 916/77/23, має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.
Доказів виконання рішення відповідач суду не надав.
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Такий висновок наведено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23).
Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання і входять до складу такого зобов'язання (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) вказала, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Господарський суд звертає увагу, що норми закону, у тому числі відповідні положення Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», що звільняють відповідача від сплати сум, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, у зв'язку з перебуванням у процедурі малої приватизації та її завершенням відсутні.
Покликання відповідача на відсутність вини значення не має, оскільки вина боржника не враховується у разі заявлення вимог про стягнення на підставі ст. 625 ЦК України.
Тобто, беручи до уваги викладене, господарський суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати стягнення сум на підставі ст. 625 ЦК України через невиконання судового рішення.
Водночас щодо розміру заявлених сум, господарський суд звертає увагу на таке.
В межах розгляду справи № 916/77/23 суд встановив, що ПАТ МВО «Оріон», підписуючи акти надання послуг, не в повному обсязі виконало умови укладеного договору в частині оплати наданих ТОВ «Приватна охорона «Смерч» послуг, унаслідок чого у ПАТ «МВО «Оріон» станом на 31.12.2022 року виникла заборгованість у розмірі 1 036 994 грн.
Згідно з розрахунками, доданими до позовної заяви, позивач розпочав нарахування з дати - 31.12.2022.
Однак, з урахуванням положень Цивільного кодексу України, днем початку обрахунку є день, наступний за днем, коли боржник мав виконати своє грошове зобов'язання, але не зробив цього.
В рішенні Господарського суду Одеської області від 06.03.2023 у справі № 916/77/23 відсутні періоди, за які виникла заборгованість та вказівка на виникнення моменту прострочення зобов'язань.
В судовому засіданні представник позивача щодо з'ясування цих питань, зауважив, що дійсно періоди виникнення заборгованості та момент прострочення відсутні в рішенні суду, проте заборгованість існувала станом на 31.12.2022.
Господарський суд, дійшовши висновку, що обрахунок необхідно починати з дати наступної, що датована після 31.12.2022, тобто - з 01.01.2023, перерахував інфляційні втрати та 3 % річних та вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 3 % річних у розмірі 76 027,29 грн, суму інфляційних - у розмірі 251 846,81 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.
Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, господарський суд вказує таке.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої - другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до положень статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).
Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Виходячи зі змісту положень частин п'ятої, шостої статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див. додаткову ухвалу Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підтвердження витрат на професійну (правничу) допомогу позивач надав до суду:
1) ордер серія АІ № 1920899 від 12.06.2025та свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю;
2) договір про надання правничої допомоги від 01.05.2025, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Приватна охорона “Смерч» (Клієнт) та адвокатом Шевченко Д. В. (Адвокат) та Додаткову угоду № 2 від 01.05.2025 до вказаного договору. Відповідно до п. 2.1. договору, у редакції Додаткової угоди № 2 Клієнт доручає, а Адвокат приймає до виконання доручення щодо представництва інтересів Клієнта у Господарському суді Одеської області щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства «Машинобудівне виробниче об'єднання «Оріон» (код ЄДРПОУ 14309913, адреса: 65098, м. Одеса, вул. Житомирська, 6) 3% річних та збитків від інфляції стосовно встановленої рішенням Господарського суду Одеської області від 06 березня 2023 року у справі № 916/77/23 заборгованості Публічного акціонерного товариства «Машинобудівне виробниче об'єднання «Оріон» перед Клієнтом у розмірі 1 036 994 грн. У п. 5.1., 5.4. Договору Сторони погодили, що послуги Адвоката з надання правничої допомоги щодо представництва інтересів Клієнта, визначених у п. 1 Додаткової угоди № 2, потребуватимуть оплати Клієнтом фіксованої вартості послуг, що складає 30 000,00 (тридцять тисяч) гривень. Згідно з п. 3. Договору Клієнт здійснює оплату послуг Адвоката протягом 6 (шести) місяців з дати підписання Сторонами Акта приймання-передачі послуг та отримання Клієнтом оригіналу рахунку.
3) Акт приймання-передачі послуг № 2 від 02.09.2025, який підписаний між Товариством з обмеженою відповідальністю “Приватна охорона “Смерч» (Клієнт) та адвокатом Шевченко Д. В. (Адвокат) про прийняття правничих послуг у справі № 916/2316/25 на загальну суму 30 000 грн.
4) Рахунок-фактура № 2 від 02.09.2025 виставлений адвокатом Шевченко Д. В. Товариству з обмеженою відповідальністю “Приватна охорона “Смерч» на загальну суму 30 000 грн.
У судовому засіданні 18.09.2025 представник відповідача надала усні пояснення, відповідно до яких просила зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Беручи до уваги наведене, оцінивши доводи клопотання про розподіл судових витрат та усні заперечення відповідача у судовому засіданні 18.09.2025, керуючись статтями 2, 123, 80, 73, 75-79, частиною четвертою статті 126, 129 ГПК України, господарський суд дійшов висновку про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Машинобудівне виробниче об'єднання “Оріон» на користь ТОВ “Приватна охорона “Смерч» 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді, із врахуванням часткового задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Машинобудівне виробниче об'єднання «Оріон» (65098, м. Одеса, вул. Гаркавого (Житомирська), 6, ідентифікаційний код 14309913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Приватна охорона “Смерч» (03127, м. Київ, Голосіївський проспект, 93, кімната 731, ідентифікаційний код 39509963) 3 % річних у розмірі 76 027,29 грн, збитків від інфляції у розмірі 251 846,81 грн, а також судових витрат, які складаються із судового збору у розмірі 3 934, 50 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
3. В решті вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 24 вересня 2025 р.
Суддя Т.Г. Деркач