79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
18.09.2025 Справа № 914/2041/25
За позовною заявою: Дубенської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі
позивача-1: Державної екологічної інспекції Поліського округу, м.Житомир
позивача-2: Тараканівської сільської ради, с.Тараканів, Дубенський район, Рівненська область
до відповідача: Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі Регіональної філії “Львівська залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця», м.Львів
про стягнення 156340,40грн шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища
Суддя Ділай У.І.
Без участі представників сторін
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2025, справу №914/2041/25 призначено для розгляду судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 07.07.2025 позов залишено без руху.
16.07.2025 від позивача надійшла заява, з якою долучено докази усунення недоліків.
Ухвалою від 18.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов'язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.
05.08.2025 від відповідача до суду надійшов відзив.
06.08.2025 від прокуратури до суду надійшли пояснення про наявність описки у пункті 2 прохальної частини позову. В обґрунтуванні пояснень зазначено, що окружною прокуратурою подано позовну заяву в інтересах Державної екологічної інспекції Поліського округу та Тараканівської сільської ради Дубенського району Рівненської області, однак при написанні позову в п. 2 прохальної частини зроблено описку в частині стягнення на користь «Вербської сільської ради Дубенського району Рівненської області» замість «Тараканівської сільської ради Дубенського району Рівненської області».
15.08.2025 від прокуратури до суду надійшла відповідь на відзив.
19.08.2025 від відповідача до суду надійшли заперечення на пояснення прокуратури від 06.08.2025. На думку відповідача, поданою заявою прокуратура просить провести заміну одних позовних вимог іншими, що є зміною предмету позову. Натомість прокуратурою не дотримано строків та форми звернення.
04.09.2025 від прокуратури до суду надійшов лист до якого долучено оригінали документів.
Розглянувши матеріали справи, пояснення прокуратури від 06.08.2025 та заперечення відповідача від 19.08.2025, господарський суд відзначає, що прокуратурою дійсно допущено описку в пункті 2 прохальної частини позову, зокрема в частинні реквізитів стягувача, а подані пояснення за своїм змістом не є заявою про зміну предмету позову в розумінні ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України). Відтак, заперечення відповідача суд віхиляє.
Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 18.09.2025. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.
В процесі розгляду матеріалів справи суд
встановив:
Дубенською окружною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених ст.131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вивчено матеріали кримінального провадження № 12023181040000419 від 29.06.2023 за ознакам кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, щодо факту незаконної порубки дерев, внаслідок якої державі заподіяно збитки.
Так, 29.06.2023 до Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області надійшло повідомлення працівника виробничого структурного підрозділу «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» - Ю.І. Шкавронко про те, що невідомі особи у кварталі 135, виділі 215 захисних лісонасаджень Бродівської виробничої дільниці по напрямку Красне - Здолбунів, перегін Верба - Кам'яниця-Волинська по прив'язці ліва сторона колії 94 км 5 пікет здійснили незаконну порубку 3 дерев породи дуб загальним об'ємом деревини 3,58 куб.м.
29.06.2023 під час огляду місця події було зафіксовано сідлову інформацію та складено Акт № 44 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства. За вказаним фактом 29.06.2023 СВ Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023181040000419 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
Крім того, 19.09.2023 до Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області надійшло повідомлення працівника виробничого структурного підрозділу «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» - Шкавронко Ю.І. про те, що невідомі особи у кварталі 135 виділі 215 захисних лісонасаджень Бродівської виробничої дільниці по напрямку Красне-Здолбунів, перегін Верба-Кам'яниця-Волинська по прив'язці ліва сторона колії 94 км 6 пікет здійснили незаконну порубку 4 дерев породи дуб, загальним об'ємом деревини 7,64 куб.м. 29.06.2023 складено Акт № 50 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства.
За вказаним фактом 19.03.2023 СВ Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023181040000620 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
16.09.2024 постановою прокурора Дубенської окружної прокуратури вказані кримінальні провадженні № 12023181040000419 та № 12023181040000620 були об'єднані в одне провадження, якому присвоєно номер - 12023181040000419.
08.04.2024 разом з спеціалістом Державної екологічної інспекції Поліського округу проведено огляд кварталу 135 виділу 215 захисних лісонасаджень Бродівської виробничої дільниці по напрямку Красне - Здолбунів, перегін Верба - Кам'яниця-Волинська по прив'язці ліва сторона колії 94 км 5-6 пікет Бродівської виробничої дільниці регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» та виявлено факт незаконної рубки 7 дерев породи дуб, з них діаметрами зрізу 46 см - 1 шт., 50 см - 1 шт., 52 см - 1 шт., 58 см - 1 шт., 69 см - 1 шт., 59 см - 1 шт., 56 см - 1 шт.
За результатами виявленої незаконно зрубаної деревини органом державного контролю здійснено нарахування розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки, на загальну суму 156340,40 грн. Розрахунок шкоди проведено відповідно до додатку № 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу». Вказаний розмір встановлено висновками експерта за результатами проведення судових інженерно-екологічних експертиз у кримінальному провадженні № 12023181040000419.
Як зазначила прокуратура згідно з інформацією ВСП ««Львівська дистанція захисних лісонасаджень» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця», захисні лісонасадження залізниці у кварталі 135 виділу 215 по напрямку Красне - Здолбунів, перегін Верба - Кам'яниця-Волинська по прив'язці 94 км 5 та 6 пікети згідно державного акта на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ № 927339 від 02.11.2009 перебувають на балансі АТ «Укрзалізниця».
Відповідно до державного акта на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ № 927339 від 02.11.2009 земельна ділянка площею 99,9521 га розташована на території Птицької сільської ради (на даний час Тараканівської сільської ради) Дубенського району Рівненської області.
За твердженням прокуратури, постійним лісокористувачем земельної ділянки, на якій здійснено незаконну порубку, є АТ «Українська залізниця».
Статтею 4 Лісового кодексу України визначено, що захисні насадження лінійного типу належать до лісового фонду України.
Згідно з Порядком поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 № 733, лісові насадження лінійного типу, лісові ділянки (смуги лісів), розташовані у смугах відведення залізниць, відносяться до категорії захисних лісів.
Відповідно до Порядку здійснення лісовпорядкування, затвердженого постановою КМУ № 112 від 07.02.2023, постійний лісокористувач - підприємства, установи, організації всіх форм власності, їх філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які мають у користуванні чи власності ліси на землях усіх категорій.
Згідно з інформацією ВСП «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця», захисні лісонасадження залізниці у кварталі 135 виділу 215 по напрямку Красне - Здолбунів, перегін Верба - Кам'яниця-Волинська по прив'язці 94 км 5 та 6 пікети згідно державного акта на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ № 927339 від 02.11.2009 перебувають на балансі АТ «Укрзалізниця».
Відповідно до державного акта на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ № 927339 від 02.11.2009 земельна ділянка площею 99,9521 га розташована на території Птицької сільської ради (на даний час Тараканівської сільської ради) Дубенського району Рівненської області.
При цьому прокуратура звернула увагу, що на даний час у кримінальному провадженні № 12023181040000419 від 29.06.2023 досудове розслідування триває, жодній особі про підозру не повідомлено; шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу, залишається невідшкодованою.
Прокуратура зазначає, що кримінальне провадження за даним фактом не спростовує бездіяльності відповідача та незабезпечення належної охорони лісу, внаслідок чого скоєно незаконну порубку та відповідно завдано шкоду довкіллю. Дії щодо фіксування правоохоронним органом невідомо коли здійсненого правопорушення жодним чином не спростовують вини відповідача і не свідчать про вжиття усіх заходів належного забезпечення охорони лісу. Вина та протиправна поведінка АТ «Українська залізниця» полягає у тому, що всупереч вимог законодавства товариство не виконало обов'язок щодо охорони і збереження лісового фонду, внаслідок чого відбулася чергова незаконна рубка дерев, чим спричинено шкоду.
Спір виник внаслідок заподіяння шкоди, завданої внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів. Відтак, прокуратура подала позов до відповідача про стягнення 156340,40 грн збитків.
В обґрунтуванні наявності підстав для представництва та необхідність захисту інтересів держави прокуратура зазначила, що шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки деревини, завдана місцевому бюджету Тараканівської сільської ради, а факт невідшкодування такої призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом, що порушує інтереси територіальної громади та не може залишатися без реагування органів прокуратури.
Разом з тим, в запиті окружної прокуратури №01-31/1573/25 від 20.06.2025 поінформовано Тараканівську сільську раду Дубенського району Рівненської області про факт незаконної самовільної рубки на ділянці захисних лісонасаджень АТ «Українська залізниця» як постійного користувача, що знаходяться на території Тараканівської сільської ради та про завдану шкоду в розмірі 156340,40 грн. У відповідь сільська рада повідомляла, що заходи захисту порушених інтересів держави стосовно завданої шкоди не вживалися. При цьому в Тараканівської сільської ради відсутні бюджетні призначення на сплату судового збору для звернення до суду з позовом.
Також в запиті окружної прокуратури №51/1-1191 від 20.06.2025 поінформовано Державну екологічну інспекцію Поліського округу про факт незаконної самовільної рубки на ділянці захисних лісонасаджень АТ «Українська залізниця». У відповідь екологічна інспекція просила прокуратуру звернутися з позовом до суду для захисту інтересів держави.
01.07.2025 прокуратура повідомила сільську раду та екологічну інспекцію про намір вжиття заходів представницького характеру в межах повноважень наданих ст.ст.23,24 Закону України «Про прокуратуру».
Відповідач заперечив проти позову з огляду на таке.
Відповідно до пунктів 12.1 та 12.6 Положення про виробничий структурний підрозділ «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» основними завданнями підрозділу є догляд за усіма видами захисних лісонасаджень у смузі відведення залізниці, здійснення рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства та проведенні інших заходів для забезпечення виконання ними захисних функцій; здійснення заходів для забезпечення охорони і захисту лісів, а саме проведення оглядів насаджень для виявлення шкідників і хвороб, виявлення самовільних рубок, інших пошкоджень лісу в порядку, передбаченому чинним законодавством. При цьому у регіональній філії «Львівська залізниця» відсутня державна лісова охорона. Працівники Львівської дистанції захисних лісонасаджень проводять весняні та осінні огляди для виявлення шкідників та хвороб, самовільних рубок, інших порушень лісу.
За твердженням відповідача залізницею вжито всіх визначених законодавством та залежних від неї заходів щодо охорони лісосмуги та виявлення незаконної рубки лісонасаджень, відтак відсутні підстави для покладення відповідальності на відповідача.
При цьому відповідач зазначив, що ні ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ні ст. 105 Лісового кодексу України, як спеціального нормативно-правового акту, який регулює правові відносини на території України з метою забезпечення підвищення продуктивності, посилення корисних властивостей, охорони та відтворення лісів, не передбачено відповідальності постійних землекористувачів за порушення вимог щодо охорони ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів.
Відповідач вважає, що заявлене порушення є надуманим, а, отже, не може тягнути для залізниці ні дисциплінарну, ні адміністративну, ні цивільну-правову відповідальність.
Крім того, відповідач зауважив, що позивачі у позові зазначають, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Проте, до адміністративної відповідальності у сфері порушення природоохоронного законодавства органами Державного лісового агентства чи Державної екологічної інспекції працівників виробничого підрозділу «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» притягнуто не було. Зазначене свідчить про те, що шкоди природоохоронним відносинам залізницею не завдано.
За твердженням відповідача, з системного аналізу вищенаведених норм Лісового кодексу України - ліс та лісокористування не пов'язується виключно з наявністю насаджень, а є визначеним та впорядкованим. Прокурором не надано жодних допустимих та належних доказів віднесення насаджень в смузі відведення залізниці до категорії лісу. Зокрема відсутні відомості та докази у розумінні наведених вище норм про надання (виділення) компетентним органом земельної ділянки залізниці для лісокористування, віднесення її до даної категорії, відомості щодо обліку такого лісокористування, матеріали лісокористування, лісового кадастру, тощо.
На думку відповідача фактично прокурором без належних та допустимих доказів визначено захисні насадження в смузі відведення залізниці як ліс всупереч наявній документації.
Натомість цільове призначення земельної ділянки на якій знаходяться захисні насадження є визначеним та зареєстрованим.
Згідно з статті 68 Земельного кодексу України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.
За змістом ст.68 Земельного кодексу України та ст. 23 Закону України "Про транспорт" та норм ДБН такі землі є землями залізничного транспорту, до яких віднесено захисні та укріплюючі насадження, які фактично визначено як технологічну захисну природну споруду, яка проектується у відповідності до вимог вказаних ДБН за зазначеними розрахунковими показниками та формулами та залежить від ряду визначених факторів.
Також відповідач зазначив, що прокурором подано позов про відшкодування збитків від злочину щодо порушень норм лісокористування незважаючи на те що до особи яка не є такою, але ще і до завершення досудового розслідування, до можливого встановлення винних фактично у злочині осіб та власне до потерпілої особи від кримінального правопорушення.
Водночас відповідач звернув увагу, що саме АТ "Українська залізниця" є суб'єктом, якому спричинені збитки (шкода), внаслідок незаконної порубки дерев в смузі захисних насаджень, а відтак позов прокурора про стягнення цих коштів із особи, якій спричинені збитки (потерпілої сторони), не може бути задоволений крім того і незалежно від того, чи було вжито відповідачем комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, що в даному випадку також заперечується через їх відсутність.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Щодо права прокуратури на звернення до суду з даним позовом, суд враховує наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
В частині 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
За положеннями частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Згідно із правовою позицією, викладеною у постанові колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема (але не виключно): повідомленням прокурора на адресу відповідного компетентного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від такого органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Таким чином, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган.
Однією з підстав для представництва є бездіяльність компетентного органу, яку прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 викладено, зокрема, правовий висновок про те, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим;
Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).
У статті 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
За положеннями ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Судом встановлено, що до моменту звернення прокурора з даним позовом до господарського суду, а також після подання прокурором позову, Тараканівська сільська рада та екологічна інспекція не зверталися до суду з позовом про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Таким чином, при зверненні до суду з вказаним позовом першим заступником керівника Дубенської окружної прокуратури було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у зв'язку з невжиттям компетентними органами відповідних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про порушення інтересів держави.
Згідно зі ст.ст. 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
В розумінні вимог статті 17 Лісового кодексу України відповідач є постійним лісокористувачем, на якого чинним законодавством покладено обов'язок забезпечити охорону лісів на підвідомчій лісовому господарству території.
Матеріалами справи підтверджено, що під час здійснення своєї діяльності працівниками Регіональною філією "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" було виявлено та встановлено факт незаконної порубки. Відповідні матеріали були передані до правоохоронних органів.
Положенням про Регіональну філію "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" предметом діяльності філії є, в тому числі, провадження діяльності у сфері мисливства, лісництва та лісозаготівель і надання послуг, пов'язаних з ними (пп. 69 розд. ІІІ); діяльність із виробничого екологічного контролю, моніторингу навколишнього природного середовища, проведення робіт з лісорозведення, утворення, утримання та відновлення (ремонт) захисних лісонасаджень (пп. 49 розд. ІІІ).
Згідно з пп. 10, 14 п. 5.9 розд. V Положення директор філії відповідає за охорону навколишнього природного середовища та збереження майна , яким наділена філія, від будь-яких дій, наслідок яких є його відчуження, випадкове знищення або пошкодження.
Як встановлено судом територія, на якій виявлено самовільну рубку дерев, є складовою земельної ділянки, право постійного користування якої за актом ЯЯ № 273396, виданим Відділом Держкомземом у Дубенському районі Рівненської області, належить на праві постійного користування Акціонерному товариству "Українська залізниця".
Згідно з ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
В пункті 5 статті 64 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
За положеннями ст. 86 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Як встановлено ст. 93 Лісового кодексу України, завданням контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів є запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, та у постанові від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Як визначено у ст. 105 Лісового кодексу України, особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.
Згідно зі ст. 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди.
За положеннями ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Згідно із частинами першою, другою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Ураховуючи положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 902/803/17.
Подібний правовий висновок щодо покладення на позивача обов'язку доведення факту наявності порушення відповідача, наявності та розміру понесених збитків, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками, також викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 27.01.2020 у справі № 910/3579/17 зазначив, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювана та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Згідно зі статтею 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 906/366/20 зазначено, що виявлення незаконної рубки лісу та відсутність безпосередньо у відповідача як особи, зобов'язаної здійснювати контроль за збереженням лісів, будь-якої інформації з приводу даного факту та своєчасного його виявлення свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу.
Факт незаконної порубки дерев у кількості 7 шт. на підвідомчій відповідачеві території, внаслідок чого лісу завдано шкоду, підтверджено матеріалами справи.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" одним із принципів охорони навколишнього природного середовища є запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища. Тобто, такі заходи покликані усувати будь-які можливості незаконного впливу іншими особами на природній фонд та запобігати вчиненню цих порушень в першу чергу. Лише потім завданнями охорони навколишнього природного середовища постає вчинення дій щодо зупинення виявлених порушень та запобігання їх продовження.
Відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив самовільну порубку на підпорядкованій йому території, не забезпечивши збереження не призначених для порубки дерев, не здійснивши комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобіг порушенням лісового законодавства.
Покликання відповідача на те, що він є суб'єктом, якому спричинені збитки (шкода), внаслідок незаконної порубки дерев в смузі захисних насаджень, господарський суд відхиляє з огляду на таке.
У п.88 постанови від 13.05.2020 у справі №9901/93/19 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що згідно вимог частини другої ст.19, ст.63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня 2018 року та 19 вересня 2018 року у справах №909/976/17, №925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень.
Отже, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.
Наведеним спростовуються доводи відповідача стосовно відсутності у нього обов'язку нести відповідальність за шкоду, завдану діяннями осіб, які вчинили незаконну порубку лісу.
Стосовно заперечень відповідача, що прокурором не надано жодних допустимих та належних доказів віднесення насаджень в смузі відведення залізниці до категорії лісу - суд зазначає таке.
Статтею 4 Лісового кодексу України визначено, що захисні насадження лінійного типу належать до лісового фонду України.
Згідно з Порядком поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 № 733, лісові насадження лінійного типу, лісові ділянки (смуги лісів), розташовані у смугах відведення залізниць, відносяться до категорії захисних лісів.
Відповідно до Порядку здійснення лісовпорядкування, затвердженого постановою КМУ № 112 від 07.02.2023, постійний лісокористувач - підприємства, установи, організації всіх форм власності, їх філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які мають у користуванні чи власності ліси на землях усіх категорій.
Зважаючи на зазначене, територія, на якій проведено незаконну порубку, належить до категорії лісів.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев (нанесення збитків).
Отже, саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача стало можливим і відбулось вирубування дерев та заподіяна шкода.
Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
Зважаючи на усвідомлення відповідачем ризику здійснення незаконної вирубки дерев, суд вважає, що відповідач передбачав можливість настання шкідливих наслідків, здійснюючи заходи по організації охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду лісгоспу, однак факт вчинення вказаного правопорушення свідчить як зазначалося вище, про недостатність таких заходів щодо забезпечення збереження лісу відповідачем та про наявність відповідної вини.
Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Суд звертає увагу, що нормами чинного законодавства, зокрема Лісовим кодексом та Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу (дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16 та постанові від 24.02.2021 у справі № 906/366/20).
Обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев невстановленими особами.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу.
Згідно з Порядком проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами Індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, проводиться починаючи з 1 січня 2009 р. за формулою Ні = Нп х І / 100, де Ні - проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; Нп - проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у попередньому році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; І - індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків.
До матеріалів справи долучено копії висновків експерта за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи №№1829-Е, 1830-Е від 21.05.2025, згідно з якими прогнозований розрахунок шкоди складає 101444,84грн (за 4 дерева) та 54895,56грн (за 3 дерева).
Матеріалами справи підтверджено, що Акціонерне товариство «Українська залізниця» є постійним лісокористувачем обстежуваних лісових ділянок, а тому обов'язок по охороні лісів від незаконних рубок та обов'язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів покладено саме на зазначене підприємство.
Однак, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження, що ним здійснюються заходи з організації охорони лісу у відповідних межах, заходи з недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства.
Юридична відповідальність є важливим елементом правового регулювання суспільних відносин, суть якого полягає в цілеспрямованому впливі на поведінку індивідів за допомогою юридичних засобів з метою впорядкування суспільних відносин, надання їм системності і стабільності, уникнення різких загострень соціальних конфліктів, втілення принципів соціальної справедливості тощо. Саме існування права як регулятора суспільних відносин обумовлене необхідністю підтримувати соціальний порядок у неоднорідному суспільстві, попереджаючи будь-які відхилення від встановлених правил поведінки.
За допомогою юридичної відповідальності встановлюються дієві механізми охорони і захисту суспільних відносин від неправомірних посягань шляхом покарання діянь, які порушують умови нормального розвитку суспільства, суперечать інтересам держави, суспільства в цілому. Розгляд юридичної відповідальності саме в цьому контексті дозволяє з'ясувати її роль і значення в системі забезпечення і гарантування прав і свобод особи, їх охорони і захисту від незаконних порушень.
Юридична відповідальність є важливим засобом забезпечення законності та правопорядку, належної реалізації чинного законодавства. З іншого боку, вона стимулює правомірну поведінку суб'єктів суспільних відносин, сприяє формуванню в населення поваги до права та закону, а отже, виступає істотним фактором побудови правової держави в Україні.
А тому, суд констатує, що покладення відповідальності виключно на осіб, що безпосередньо здійснюють незаконне вирубування, та звільнення від юридичної відповідальності, як засобу державного примусу, лісокористувачів знівелює принцип невідворотності покарання за неналежну охорону ввіреного в їх користування лісового фонду та призведе до втрати найбільш дієвого механізму стимулювання стосовно самих лісокористувачів до належного виконання покладених на них обов'язків з охорони лісу.
Підставою позову у справі є наявність складу цивільного правопорушення у діях (бездіяльності) АТ «Українська залізниця», яке, як лісокористувач, не забезпечило охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території та допустило самовільну вирубку дерев.
Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про вчинення ним дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, статутних завдань, а також про відсутність його вини у протиправній бездіяльності. Між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою існує причинний зв'язок, відсутність вини відповідачем не доведено. Не можуть свідчити про відсутність вини дії, вчинені АТ «Українська залізниця» внаслідок виявлення незаконної вирубки лісів, оскільки законом покладено на лісокористувача, в тому числі, і обов'язок вжиття заходів для недопущення/охорони лісу від незаконної вирубки, проте не лише вчинення усіх можливих дій з метою виявлення правопорушника.
На підставі поданих доказів слід зазначити, що обставини, які є предметом доказування у справі, судом визнаються встановленими, позовні вимоги прокурора до відповідача є обґрунтованими та неспростованими, підтвердженими належними доказами, а тому шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища в розмірі 37499,11грн підлягає відшкодуванню.
Судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити.
2.Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, Київська область, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» на користь Тараканівської сільської ради Дубенського району Рівненської області (35670, Рівненська область, Дубенський район, село Верба, вулиця Львівська, 43, ідентифікаційний код 04385238) шкоду в сумі 156340,40 грн завданої навколишньому природному середовищу.
3.Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, Київська область, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, Львівська область, місто Львів, проспект Шевченка, 17/19, ідентифікаційний код 02910031) 2422,40 грн судового збору.
4.Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 23.09.2025.
Суддя Уляна ДІЛАЙ