вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"03" вересня 2025 р. м. Київ Справа №911/188/25
Суддя: Грабець С.Ю.
Секретар судового засідання: Логвиненко С.С.
Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСУРС-ОЙЛ-А»
про визнання недійсним правочину частково та стягнення заборгованості,
за участю представників:
прокуратури: Рудяк А.М. (посвідчення №079113 від 11.03.2024 року);
позивача: Овчинникова О.В. (витяг з ЄДР);
відповідача: не з'явився,
13 січня 2025 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСУРС-ОЙЛ-А» (далі - відповідач) про визнання недійсним правочину частково та стягнення в сумі 931 724,5 грн.
В обґрунтування заявлених вимог представник прокуратури послався на те, що п.п. 1.1., 3.1. договору №286/1/23/91 від 07.12.2023 року суперечать вимогам Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» №178 від 02.03.2022 року в частині включення до ціни договору суми ПДВ.
Ухвалою суду від 20.01.2025 року відкрите провадження у справі та призначене підготовче засідання на 05 березня 2025 року.
У зв'язку з перебуванням судді Грабець С.Ю. у відпустці, підготовче засідання у справі було відкладене на 09 квітня 2025 року.
У засіданні 09 квітня 2025 року представник відповідача заявив клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №320/3550/25.
Представник позивача проти задоволення вищевказаного клопотання заперечував.
Представник прокуратури в засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Строк проведення підготовчого провадження був продовжений на тридцять днів, підготовче засідання відкладене на 10 травня 2023 року, про що постановлена ухвала суду від 09.04.2025 року.
07 травня 2025 року підготовче засідання у справі не відбулось, у зв'язку із триваючим сигналом «повітряна тривога» у місті Києві, від представника відповідача до Господарського суду Київської області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 08.05.2025 року підготовче засідання відкладене на 09 липня 2025 року.
У зв'язку з перебуванням судді Грабець С.Ю. у відпустці, засідання у справі було відкладене на 06 серпня 2025 року, про що постановлена ухвала суду від 03.07.2025 року.
09 квітня 2025 року до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №320/3550/25.
07 травня 2025 року до Господарського суду Київської області від представника прокуратури надійшли заперечення проти задоволення цього клопотання.
У засіданні 06 червня 2025 року судом у задоволенні клопотання представника відповідача було відмовлено.
Представники позивача та відповідача в засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Ухвалою суду від 06.08.2025 року закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 03 вересня 2025 року.
У засіданні 03 вересня 2025 року представники прокуратури та позивача просили суд позов задовільнити.
Представник відповідача в засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Так, явка в судове засідання сторін - це право, а не обов'язок сторони, і, відповідно до положень ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, справа, за умови належного повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо їх нез'явлення не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Так, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не подав.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
07 грудня 2023 року між Міністерством оборони України (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «РЕСУРС-ОЙЛ-А» (далі - відповідач) був укладений договір №286/1/23/91 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, відповідач зобов'язується поставити у 2023 році мастильні засоби (09210000-4) (оливу моторну для автотракторних дизелів М-10Г2к (вищий сорт)) (Лот 1. Моторні оливи (09211100-2) (олива моторна для автотракторних дизелів М-10Г2к (вищий сорт)), (далі - товар) для потреб Міністерства оборони України згідно специфікації, а позивач забезпечити приймання товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижчевикладеною специфікацією.
Згідно зі специфікацією, позивач і відповідач погодили найменування товару та його загальну кількість: моторні оливи (09211100-2), а саме - олива моторна для автотракторних дизелів М-10Г2к (вищий сорт) (61-000- 7035), ГОСТ 8581-78 зі зм. 1-10, ємністю 70 тонн, строк постачання - до 20.12.2023 (включно). Ціна за одиницю товару без ПДВ - 59 816,00 грн. за тонну рідини. Вартість товару без ПДВ - 4 187 120,00 грн., крім того ПДВ 20% - 837 424,00 грн., загальна вартість товару з ПДВ - 5 024 544,00 грн.
Відповідно до пункту 2.2. договору, одержувачами товару є військові частини (далі - одержувачі позивача) згідно з рознарядкою Міністерства оборони України (додаток 13.2. до договору).
Додатком 13.2. до договору позивач та відповідач визначили перелік військових частин, а саме: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , які є отримувачами товару, їх місцезнаходження та обсяг постачання товару.
Згідно з п. 3.1. договору, ціна договору становить: без ПДВ - 4 187 120 (чотири мільйони сто вісімдесят сім тисяч сто двадцять) грн. 00 коп., крім того ПДВ 837 424 (вісімсот тридцять сім тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 00 коп. Ціна договору, що підлягає оплаті становить 5 024 544 (п'ять мільйонів двадцять чотири тисячі п'ятсот сорок чотири) грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати.
Відповідно до п. 4.1. договору, розрахунок за фактично постачений товар здійснюється протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання відповідачем до Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України належним чином оформлених документів передбачених цим договором, але не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення поточного бюджетного року.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 10.1. договору).
На виконання умов договору відповідач поставив позивачу 69,912 тонн рідини оливи моторної для автотракторних дизелів М-10Г2к, на суму 5 018 227,43 грн.
Позивач здійснив оплату товару, відповідно до платіжної інструкції №286/1/690 від 26.12.2023 року, на суму 717 792,00 грн., у тому числі ПДВ - 119 632,00 грн.; відповідно до платіжної інструкції №286/1/706 від 27.12.2023 року, на суму 1 589 335,04 грн., у тому числі ПДВ - 264 889,16 грн.; відповідно до платіжної інструкції № 286/1/707 від 27.12.2023 року, на суму 2 711 100,39 грн., у тому числі ПДВ - 451 850,06 грн., а разом на суму 5 018 227,43 грн., у тому числі ПДВ - 836 371,22 грн.
Згідно з листом Державної податкової служби України №12537/5/99-00-21-03-02-05 від 28.12.2022 року, нульова ставка ПДВ, відповідно до пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 року №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» (далі - постанова №178) застосовується як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (наприклад, але не виключно, інші пально-мастильні матеріали, запасні частини для ремонту автомобільної техніки, комплектуючі, автомобільні шини, охолоджуючі рідини, паливний, повітряний та масляні фільтри, свічки запалювання, акумуляторні батареї для автомобілів, номерні знаки на колісні транспортні засоби, фарба автомобільна, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами тощо) за умови, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб'єктів, які визначені постановою №178.
Позивач звернувся до Державної податкової служби України для отримання індивідуальної податкової консультації №1372/ІПК/99-00-04-02-03-05 від 07.06.2023 року та позивачу було роз'яснено, що відповідно до пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 розд. V Податкового Кодексу України нульова ставка ПДВ до операцій з постачання товарів, які використовуються для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту визначеним категоріям отримувачів, що беруть участь у забезпеченні оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, застосовується при дотриманні вимог, установлених постановою №178. Аналогічне роз'яснення викладено й у листі Державної податкової служби України №10244/5/99-00-08-01-04-05 від 21.08.2023 року, наданому на запит Офісу Генерального прокурора № 11/3/1-186вих-23 від 14.08.2023 року.
Оскільки грошові кошти, сплачені позивачем відповідачу, як ПДВ, на виконання умов договору, не були повернуті, представник Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону звернувся до суду, просив визнати договір частково недійсним та стягнути з відповідача 836 371,22 грн. безпідставно сплачених коштів, 25 307,20 грн. трьох процентів річних та 70 046,08 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Судом встановлено, що 07 грудня 2023 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №286/1/23/91 (далі - договір), відповідно до умов якого, відповідач зобов'язувався поставити у 2023 році мастильні засоби (09210000-4) (оливу моторну для автотракторних дизелів М-10Г2к (вищий сорт)) (далі - товар) для потреб Міністерства оборони України, а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити товар.
Як уже було зазначено, згідно зі специфікацією, сторони погодили найменування товару та його загальну кількість: моторні оливи (09211100-2), а саме - олива моторна для автотракторних дизелів М-10Г2к (вищий сорт) (61-000- 7035), ГОСТ 8581-78 зі зм. 1-10, ємністю 70 тонн, строк постачання - до 20.12.2023 (включно). Ціна за одиницю товару без ПДВ - 59 816,00 грн. за тонну рідини. Вартість товару без ПДВ - 4 187 120,00 грн., крім того ПДВ 20% - 837 424,00 грн., загальна вартість товару з ПДВ - 5 024 544,00 грн.
Відповідно до п. 3.1. договору, ціна договору становить: без ПДВ - 4 187 120 (чотири мільйони сто вісімдесят сім тисяч сто двадцять) грн. 00 коп., крім того ПДВ 837 424 (вісімсот тридцять сім тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 00 коп. Ціна договору, що підлягає оплаті становить 5 024 544 (п'ять мільйонів двадцять чотири тисячі п'ятсот
На виконання умов договору відповідач поставив позивачу 69,912 тонн рідини оливи моторної для автотракторних дизелів М-10Г2к, на суму 5 018 227,43 грн., що підтверджується видатковими накладними:
- №РН-0336 від 09.12.2023 року, на суму 358 896,00 грн.;
- №РН-03348 від 13.12.2023 року, на суму 358 896,00 грн.;
- №РН-0332 від 08.12.2023 року, на суму 358 896,00 грн.;
- №РН-0346 від 13.12.2023 року, на суму 358 896,00 грн.;
- №РН-0349 від 13.12.2023 року, на суму 358 896,00 грн.;
- №РН-0360 від 15.12.2023 року, на суму 596 915,83 грн.;
- №РН-0359 від 16.12.2023 року, на суму 461 253,14 грн.;
- №РН-0356 від 15.12.2023 року, на суму 357 891,10 грн.;
- №РН-0358 від 15.12.2023 року, на суму 335 926,64 грн.;
- №РН-0338 від 11.12.2023 року, на суму 256 108,19 грн.;
- №РН-0340 від 11.12.2023 року, на суму 256 108,19 грн.;
- №РН-0361 від 15.12.2023 року, на суму 383 300,92 грн.;
- №РН-0334 від 09.12.2023 року, на суму 576 243,42 грн.,
копії яких долучені до матеріалів справи.
Відповідно до п. 4.1. договору, розрахунок за фактично постачений товар здійснюється протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання відповідачем до Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України належним чином оформлених документів передбачених цим договором, але не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення поточного бюджетного року.
Позивач здійснив оплату товару, відповідно до платіжної інструкції №286/1/690 від 26.12.2023 року, на суму 717 792,00 грн., у тому числі ПДВ - 119 632,00 грн.; відповідно до платіжної інструкції №286/1/706 від 27.12.2023 року, на суму 1 589 335,04 грн., у тому числі ПДВ - 264 889,16 грн.; відповідно до платіжної інструкції № 286/1/707 від 27.12.2023 року, на суму 2 711 100,39 грн., у тому числі ПДВ - 451 850,06 грн., а разом, - на суму 5 018 227,43 грн., у тому числі ПДВ - 836 371,22 грн., що підтверджується інформацією щодо перерахування коштів з рахунків позивача на рахунки відповідача на виконання договорів від 07.12.2023 року №№286/1/23/91, 286/1/23/92, наданою листом Державної казначейської служби України №12-06-06/13168 від 14.06.2024 року, копія якого долучена до матеріалів справи.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення», вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Згідно з пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Відповідно до пп. а п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу
Згідно з пп. г пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» №178 (далі - постанова №178) встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», операції з постачання товарів (запасних частин, акумуляторних батарей, автомобільних шин, охолоджуючих рідин, комплектуючих, додаткового обладнання тощо), визначених нормативними та технічними документами, для транспортних засобів (зокрема спеціальних, спеціалізованих транспортних засобів), а також пально-мастильних матеріалів Збройним Силам, Національній гвардії, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, іншим утвореним відповідно до законів військовим формуванням, їх з'єднанням, військовим частинам, підрозділам, розвідувальним органам, Міністерству оборони, Державній прикордонній службі, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, Міністерству внутрішніх справ, Національній поліції, Державній службі з надзвичайних ситуацій, Управлінню державної охорони, закладам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення національної безпеки та оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.
Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року (п. 2 постанови №178).
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про Збройні Сили України», Міністерство оборони України, зокрема, забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил України в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил України.
Згідно з листом Державної податкової служби України №125375/99-00-21-03-02-05 від 28.12.2022 року, нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Податкового кодексу України та постанови №178, застосовується безпосередньо як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (наприклад, але не виключно, інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини для ремонту автомобільної техніки, комплектуючі, автомобільні шини, охолоджуючі рідини, паливний, повітряний та масляні фільтра, свічки запалювання, акумуляторні батареї для автомобілів, номерні знаки та колісні на колісні транспортні засоби, фарба автомобільна, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами тощо), при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб'єктів, що визначені постановою №178.
Як уже зазначалось, нульова ставка податку на додану вартість до операцій з постачання товарів, що використовуються для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту визначеним категоріям отримувачів, які беруть участь у забезпеченні оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави застосовується при дотриманні вимог, визначених постановою №178.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 14.11.2023 року в справі №910/2416/23, оскільки не тільки постановою КМУ №178 від 02.03.2022 року визначено нульову ставку податку на додану вартість для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту, але й це передбачено підпунктом «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, то включення до ціни договору ПДВ у розмірі 20%, враховуючи, що замовником товару за договором виступає Військова частина Державної прикордонної служби України, суперечить постанові КМУ №178 від 02.03.2022 року, яка прийнята відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, що є підставою для визнання недійсним пункту договору в цій частині.
Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 217 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Разом з цим у застосуванні наведених положень статей Цивільного кодексу України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2018 року в справі №910/22319/16.
Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Хоча податок на додану вартість й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.
Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 року в справі №916/2478/20 та від 03.12.2021 року в справі №910/12764/20.
Так, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання недійсними п.п. 1.1 та 3.1 договору, у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім цього, представник прокуратури просив суд стягнути з відповідача суму сплаченого податку на додану вартість.
Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у п. 37 постанови від 01.06.2021 року в справі №916/2478/20, якщо сторона зобов'язання набула зазначені кошти (ПДВ) за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а поза підставами, передбаченими договором поставки, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, тобто на підставі статті 1212 ЦК України.
Відповідно до платіжних інструкцій №286/1/690 від 26.12.2023 року, №286/1/706 від 27.12.2023 року та №286/1/707 від 27.12.2023 року, позивач перерахував відповідачу 836 371, 22 грн. податку на додану вартість.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Документів, що підтверджували б повернення позивачу 837 424, 00 грн. податку на додану вартість, представник відповідача суду не надав.
Відтак, вимога позивача про стягнення безпідставно сплачених коштів у сумі 836?371,22 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Також представник прокуратури просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 25 307,20 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 70 046,08 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Ця стаття розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 Цивільного кодексу України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Аналогічний правовий висновок щодо її застосування викладено в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 року в справі №3-295гс16, постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року в справі № 910/10156/17 та від 22.09.2020 року в справі №918/631/19.
Так, у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.04.2018 року в справі №910/10156/17, у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Верховний Суд у постанові від 25.08.2021 року в справі №904/5814/19 погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що підставою для повернення коштів є лише факт їх отримання без достатньої правової підстави, а тому обов'язок з їх повернення виникає на наступний день після такого отримання.
Позивач перерахував відповідачу грошові кошти у якості податку на додану вартість у сумі 119 632,00 грн. - 27.12.2023 року, в сумі 264 889,16 грн. - 28.12.2023 року та в сумі 451 850,06 грн. - 28.12.2023 року.
Так, три проценти річних:
- за період з 28 грудня 2023 року до 31 грудня 2023 року, що складає 4 дні, від суми боргу в розмірі 119 632,00 грн., становлять 39,33 грн.;
- за період з 01 січня 2024 року до 31 грудня 2024 року, що складає 366 днів, від суми боргу в розмірі 119 632,00 грн., становлять 3 588,96 грн.;
- за період з 29 грудня 2023 року до 31 грудня 2023 року, що складає 3 дні, від суми боргу в розмірі 264 889,16 грн., становлять 65,32 грн.;
- за період з 01 січня 2024 року до 31 грудня 2024 року, що складає 366 днів, від суми боргу в розмірі 264 889,16 грн., становлять 7 946,67 грн.;
- за період з 29 грудня 2023 року до 31 грудня 2023 року, що складає 3 дні, від суми боргу в розмірі 451 850,06 грн., становлять 111,42 грн.;
- за період з 01 січня 2024 року до 31 грудня 2024 року, що складає 366 днів, від суми боргу в розмірі 451 850,06 грн., становлять 13 555,50 грн.,
а разом 25 307,20 грн., які підлягають стягненню.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.
Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції:
- за період з 28 грудня 2023 року до 31 грудня 2024 року, враховуючи суму боргу в розмірі 119 632,00 грн., індекс інфляції у січні 2024 року 100,4%, індекс інфляції у лютому 2024 року 100,3%, індекс інфляції у березні 2024 року 100,5%, індекс інфляції у квітні 2024 року 100,2%, індекс інфляції у травні 2024 року 100,6%, індекс інфляції у червні 2024 року 102,2%, індекс інфляції у липні 2024 року 100,0%, індекс інфляції у серпні 2024 року 100,6%, індекс інфляції у вересні 2024 року 101,5%, індекс інфляції у жовтні 2024 року 101,8%, індекс інфляції у листопаді 2024 року 101,9% та індекс інфляції у грудні 2024 року 101,4%, становила 14 332,15 грн.;
- за період з 29 грудня 2023 року до 31 грудня 2024 року, враховуючи суму боргу в розмірі 119 632,00 грн., індекс інфляції у січні 2024 року 100,4%, індекс інфляції у лютому 2024 року 100,3%, індекс інфляції у березні 2024 року 100,5%, індекс інфляції у квітні 2024 року 100,2%, індекс інфляції у травні 2024 року 100,6%, індекс інфляції у червні 2024 року 102,2%, індекс інфляції у липні 2024 року 100,0%, індекс інфляції у серпні 2024 року 100,6%, індекс інфляції у вересні 2024 року 101,5%, індекс інфляції у жовтні 2024 року 101,8%, індекс інфляції у листопаді 2024 року 101,9% та індекс інфляції у грудні 2024 року 101,4%, становила 31 734,26 грн.;
- за період з 29 грудня 2023 року до 31 грудня 2024 року, враховуючи суму боргу в розмірі 119 632,00 грн., індекс інфляції у січні 2024 року 100,4%, індекс інфляції у лютому 2024 року 100,3%, індекс інфляції у березні 2024 року 100,5%, індекс інфляції у квітні 2024 року 100,2%, індекс інфляції у травні 2024 року 100,6%, індекс інфляції у червні 2024 року 102,2%, індекс інфляції у липні 2024 року 100,0%, індекс інфляції у серпні 2024 року 100,6%, індекс інфляції у вересні 2024 року 101,5%, індекс інфляції у жовтні 2024 року 101,8%, індекс інфляції у листопаді 2024 року 101,9% та індекс інфляції у грудні 2024 року 101,4%, становила 54 132,55 грн.,
а разом 100 198,96 грн.
Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Оскільки представник прокуратури просив суд стягнути з відповідача суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 70 046,08 грн., то стягненню з відповідача підлягає саме ця сума.
Також представник прокуратури просив суд стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 17 003,87 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п.п. 1-2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору встановлюється за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3 028,00 грн.
Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається з платіжної інструкції №2241 від 24.12.2024 року, прокуратурою за подання цієї позовної заяви сплачений судовий збір у сумі 17 003,87 грн.
Водночас, за розгляд вимог позивача про визнання договору частково недійсним та стягнення з відповідача 836 371,22 грн. безпідставно сплачених грошових коштів, 25 307,20 грн. трьох процентів річних та 70 046,08 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, сплаті підлягав судовий збір у сумі 13 603,09 грн.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 59, 124 Конституції України, ч. 1 ст. 217, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628, ст. 1212 Цивільного кодексу України, ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення», пп. 14.1.178 п. 14.1. ст. 14, пп. а п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України, ст. 10 Закону України «Про Збройні Сили України», п. 1, п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану», ст. 2, ч. 2 ст. 4, ст. 13, ст. 129, ст. 165, ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовільнити повністю позов Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСУРС-ОЙЛ-А» про визнання недійсним правочину частково та стягнення заборгованості.
Визнати недійсним п.п. 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) (олива моторна для автотракторних дизелів М-10Г2к (вищий сорт)) (за кошти Державного бюджету України) №286/1/23/91 від 07.12.2023 року, укладеного між Міністерством оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітряних сил, 6, код ЄДРПОУ 00034022) та товариством з обмеженою відповідальністю «РЕСУРС-ОЙЛ-А» (08662, Київська обл., Білоцерківський р-н, селище Гребінки, вул. Індустріальна, будинок 7, код ЄДРПОУ 23532573), у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСУРС-ОЙЛ-А» (08662, Київська обл., Білоцерківський р-н, селище Гребінки, вул. Індустріальна, будинок 7, код ЄДРПОУ 23532573) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітряних сил, 6, код ЄДРПОУ 00034022) 836 371,22 грн. (вісімсот тридцять шість тисяч триста сімдесят одну грн. 22 коп.) безпідставно сплачених грошових коштів; 25 307,20 грн. (двадцять п'ять тисяч триста сім грн. 20 коп.) трьох процентів річних; 70 046,08 грн. (сімдесят тисяч сорок шість грн. 08 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, та 13 603,09 грн. (тринадцять тисяч шістсот три грн. 09 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складене 24.09.2025 року.
Суддя С. Грабець