ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.08.2025Справа № 910/6141/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвест-Істейт»
до 1) Державної податкової служби України,
2) Головного управління ДПС у Полтавській області
про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом припинення податкової застави
Представники:
від позивача: Кузнець О.М.;
від відповідача-1: Лазурович С.С. (в режимі відеоконференції);
від відповідача-2: Лазурович С.С. (в режимі відеоконференції).
Товариство з обмеженою відповідальністю “Інвест-Істейт» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України (далі- відповідач-1) та Головного управління ДПС у Полтавській області (далі- відповідач-2), в якому просить суд:
- усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом припинення податкової застави належного на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю “ІнвестІстейт» нерухомого майна: нежитлового приміщення, загальною площею 391.4 кв.м., за адресою: Полтавська обл., м. Горішні Плавні (Комсомольськ), пр-т Героїв Дніпра (Леніна), 65, РНОНМ 150286453102, номер запису про обтяження 52520783 від 14.11.2023, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 70209076 від 14.11.2023, Захаренко Ольга Юріївна, Департамент з питань реєстрації, Полтавська обл., обтяжувач Державна податкова служба України у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом припинення податкової застави належного на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю “ІнвестІстейт» нерухомого майна: приміщення операційного центру, загальною площею 215.1 кв.м., за адресою: Полтавська обл., м. Горішні Плавні (Комсомольськ), вул. Миру, 9, РНОНМ 150283353102, номер запису про обтяження 52518652 від 14.11.2023, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 70206386 від 14.11.2023, Захаренко Ольга Юріївна, Департамент з питань реєстрації, Полтавська обл., обтяжувач Державна податкова служба України у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником нежитлового приміщення, загальною площею 391, 4 кв.м., розташованого за адресою: Полтавська обл., м. Горішні Плавні (Комсомольськ), пр-т Героїв Дніпра (Леніна), 65, а також власником приміщення операційного центру, загальною площею 215, 1 кв.м., розташованого за адресою: Полтавська обл., м. Горішні Плавні (Комсомольськ), вул. Миру, 9. Проте, колишній власник вказаного нерухомого майна ПрАТ “F&C Realty» мало податковий борг, у зв'язку з чим майно було передано у податкову заставу. Позивач вказує, що існуюча податкова застава перешкоджає ТОВ “Інвест-Істейт» розпоряджатися власним нерухомим майном та є втручанням у його право власності.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвест-Істейт» - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
29.05.2025 до суду надійшли заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвест-Істейт» про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 26.06.2025.
13.06.2025 до суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Полтавській області на позовну заяву, в якому відповідач-2, зокрема зазначає, що позивачем придбано майно у попереднього власника - Приватного акціонерного товариства «F&C Realty», що перебуває у податковій заставі. Відповідно приписів Податкового кодексу України підставою для звільнення майна платника податків з податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку, проте згідно даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС України по території обслуговування ГУ ДПС у Полтавській області за платником податків ПрАТ «F&C Realty» cтаном на 06.06.2025 рахується податковий борг на загальну суму 248 508, 36 грн, а тому у контролюючого органу відсутні законні підстави для припинення податкової застави у зв'язку з відсутністю відповідного документа, що засвідчує закінчення будь -якої з подій, як це передбачено пп. 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 статті 93 Податкового кодексу України.
Також, відповідач-2 просить суд виключити Державну податкову службу України, як неналежного відповідача у справі № 910/6141/25.
17.06.2025 до суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Полтавській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому відповідач-2 просить суд задовольнити клопотання про участь в судовому засіданні призначеному на 26.06.2025 та наступних засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 клопотання Головного управління ДПС у Полтавській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.
У підготовчому засіданні 26.06.2025, розглянувши заявлене відповідачем-2 у відзиві клопотання про виключення відповідача-1, як неналежного відповідача, суд відмовив у його задоволенні (мотиви викладені в ухвалі суду від 26.06.2025).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/6141/25 призначено на 21.08.2025.
12.08.2025 до суду надійшло клопотання Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Полтавській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому відповідачі просять суд задовольнити клопотання про участь в судовому засіданні призначеному на 21.08.2025 та наступних засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою програмного забезпечення “EasyCon», з використанням власних технічних засобів, за участі представника, Лазуренко Світлани Сергіївни.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 клопотання Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Полтавській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.
У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідачів заперечив проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі ухвалено за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 21.08.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
Як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих ЗАТ «ІНІЦІАТОР+» за договором про мультивалютну кредитну лінію № 1093м-01-06 від 05.07.2006 на суму 67 786 988, 40 грн, строком до 05.07.2011, а також відсотки за користування кредитом, визначених п. 3.1. основного зобов'язання та зміни до нього, а також комісійної винагороди за основним зобов'язанням, неустойки тощо, 31.10.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» (іпотекодержатель) та Закритим акціонерним товариством «F&C Realty» (іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 2644И/1008 (з урахуванням договорів про внесення змін), відповідно до якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно, а саме, зокрема:
- приміщення операційного центру філії банку «Банк «Фінанси та кредит», що розташоване за адресою: Полтавська область, м. Комсомольськ, вул. Миру, буд. 9, загальною площею 215,1 кв.м., реєстраційний номер об'єкта 25275120;
- вбудове прибудоване приміщення, що розташоване за адресою: Полтавська область, м. Комсомольськ, вул. Леніна, буд. 65, загальною площею 391, 4 кв.м., реєстраційний номер: 25275546.
В подальшому, за результатами відкритих торгів (аукціону) №UA-EA-2018-03-19-000105-а (https://prozorro.sale/auction/UA-EA-2018-03-19-000105-a/), які відбулись 27.03.2018, оформлених протоколом від 25.04.2018, між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «ФК «Інтегріті» були укладені Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 01.06.2018 та Договір про відступлення прав вимоги за договорами застави/іпотеки від 01.06.2018, посвідчений державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Кароєвою-Яремчук Т.М. за реєстровим №15-274, а саме:
01.06.2018 між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтегріті» (далі - новий кредитор) було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до якого банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору (далі - боржники), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників (далі - права вимоги), за наступними договорами:
2.1.1. кредитними договорами з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, перелік яких визначений у додатку № 1 до цього договору, далі - основні договори;
2.1.2. договорами застави та поруки з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, перелік яких зазначений у додатку № 1 до цього договору, далі - договори забезпечення.
Новий кредитор сплатив банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.
Додатком № 1 до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 01.06.2018 сторони погодили реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами, зокрема:
- договір про мультивалютну кредитну лінію № 1093м-01-06 від 05.07.2006, з усіма додатками, додатковими угодами, договорами та внесення змін та доповненнями до вказаного договору, тощо, що є невід'ємними його частинами, укладений між АТ «Банк «Фінанси та кредит» та ТОВ «ІНІЦІАТОР+», оригінали на 134 арк. Позичальник: ТОВ «ІНІЦІАТОР+» (код ЄДРПОУ 24372433). Заборгованість на загальну суму 204 223 442, 08 грн.
Також, 01.06.2018 між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» (далі - первісний іпотекодержатель та/або банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтегріті» (далі - новий іпотекодержатель/заставодержатель) укладено договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки/застави, відповідно до якого банк відступає новому іпотекодержателю/заставодержателю належні банку, а новий іпотекодержатель/заставодержатель набуває у обсязі та на умовах визначених цим договором, права вимоги банку до іпотекодавців, застоводавця зазначених у додатку № 1 до цього договору(далі - іпотекодавці/заставодавець), включаючи права вимоги до правонаступників іпотекодавців/заставодавців, спадкоємців іпотекодавців/заставодавців, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки іпотекодавців/заставодавців або які зобов'язані виконати обов'язки іпотекодавців/заставодавців за іпотечними договорами, договором застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору (далі - договори іпотеки/застави).
Відповідно до п. 2.2. договору, за цим договором новий іпотекодержатель/заставодержатель в день укладення цього договору, набуває права первісного іпотекодержателя/заставодержателя за договорами іпотеки/застави, а саме: одержати, переважно перед іншими кредиторами іпотекодавців/заставодавця у порядку визначеному договорами іпотеки/застави, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про заставу», задоволення всіх своїх вимог (повернення суми основної заборгованості, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (штраф, пеня) відшкодування збитків, тощо), що випливають з умов кредитних договорів та/або договорів іпотеки/застави, за рахунок майна, вказаного у договорах іпотеки/застави та додатках до цих договорів. Права банку за договорами іпотеки/застави переходять до нового іпотекодержателя відповідно до цього договору у обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги.
Додатком № 1 до договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки/застави від 01.06.2018 (в редакції договору про внесення змін від 05.06.2018) сторони погодили реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються та іпотекодавців/заставодавців за такими договорами, зокрема:
- іпотечний договір № 2644И/1008 від 31.10.2008, з усіма додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповненнями до вказаного договору, тощо, що є невід'ємними частинами, укладений між іпотекодержателем АТ «Банк «Фінанси та кредит» та іпотекодавцем ПрАТ «F&C Realty», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Морозовою С.В., за реєстровим № 27037 на 12 арк.
Іпотекодавець: ПрАТ «F&C Realty» (код ЄДРПОУ 23496142).
Предмет застави, іпотеки, зокрема: приміщення операційного центру філії банку «Банк «Фінанси та кредит», що розташоване за адресою: Полтавська область, м. Комсомольськ, вул. Миру, буд. 9, загальною площею 215,1 кв.м., реєстраційний номер об'єкта 25275120; вбудове прибудоване приміщення, що розташоване за адресою: Полтавська область, м. Комсомольськ, вул. Леніна, буд. 65, загальною площею 391, 4 кв.м., реєстраційний номер: 25275546.
Враховуючи що заборгованість за кредитним договором не була непогашена, керуючись ст.ст. 33, 36, 38 Закону України «Про іпотеку» та іпотечним застереженням, 14.03.2025 ТОВ «ФК «Інтегріті» реалізувало право на звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором в рахунок погашення кредитної заборгованості.
Тож, 14.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтегріті» (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інвест-Істейт» (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В.. зареєстрований в реєстрі за № 29, умовами якого передбачено, що продавець, діючи відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку», розуміючи значення своїх дій, без будь-якого примушення, як фізичного так і морального продав, а покупець купив приміщення операційного центру, загальною площею 215, 1 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська обл., м. Горішні Плавні (колишня назва - міста Комсомольськ), вул. Миру, буд. 9.
Крім того, 14.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтегріті» (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інвест-Істейт» (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В.. зареєстрований в реєстрі за № 28, відповідно до якого продавець, діючи відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку», розуміючи значення своїх дій, без будь-якого примушення, як фізичного так і морального продав, а покупець купив нежитлове приміщення, загальною площею 391, 4 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська обл., м. Горішні Плавні (колишня назва - місто Комсомольська), проспект Героїв Дніпра (колишня назва - Леніна), буд. 65.
Як зазначає позивач, ТОВ «Інвест-Істейт» набуло право власності на нерухоме майно на підставі та у порядку передбаченому законом, в свою чергу 14.03.2025 право власності іпотекодавця ПрАТ «F&C Realty» припинилось.
Тож, наразі ТОВ «Інвест-Істейт» є власником нежитлового приміщення, загальною площею 391.4 кв.м., за адресою: Полтавська обл., м. Горішні Плавні (Комсомольськ), пр-т Героїв Дніпра (Леніна), 65, РНОНМ 150286453102 (далі - нерухоме майно 1), а також є власником приміщення операційного центру, загальною площею 215.1 кв.м., за адресою: Полтавська обл., м. Горішні Плавні (Комсомольськ), вул. Миру, 9, РНОНМ 150283353102 (далі - нерухоме майно 2).
Проте, відповідно до витягу з Державного рееєстру речових прав вказане вище нерухоме майно обтяжене податковою заставою, оскільки колишній власник нерухомого майна ПрАТ «F&C Realty» мав податковий борг, у зв'язку з чим його майно було передано у податкову заставу, що підтверджується вищезазначеними записами про обтяження № 52520783 та № 52518652 від 14.11.2023 у Державному реєстрі речових прав (копії наявні у матеріалах справи), а саме: обтяження внесене на підставі акту опису майна, на яке поширюється право податкової застави, серія та номер: 185/16-31-13-06-19, виданий 26.10.2023 Головним управління ДПС у Полтавській області. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 70206386 від 14.11.2023 13:27:12 та 70209076 від 14.11.2023 14:42:02, Захаренко Ольга Юріївна, Департамент з питань реєстрації, Полтавська обл. Обтяжувач: Державна податкова служба України. Боржник: Приватне акціонерне товариство «F&C Realty».
Разом з тим, іпотека була зареєстрована значно раніше: записи про іпотеку № 2387588 та № 2387521 від 03.11.2008.
Як зазначає позивач, оскільки іпотека була зареєстрована раніше (03.11.2008), ніж податкова застава (14.11.2023), то вона мала вищий пріоритет, а враховуючи що ТОВ «ФК «Інтегріті» є правонаступником Банку, відтак позивач мав переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження, ніж податковий орган.
Отже, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що наявність обтяження у вигляді податкової застави є перешкодою в здійсненні позивачем своїх прав, як власника нерухомого майна, зокрема, щодо вільного розпорядження цим майном, є втручанням у його право власності та в силу ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач-2 зазначає, що згідно даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС України по території обслуговування ГУ ДПС у Полтавській області за платником податків ПрАТ «F&C Realty» рахується податковий борг на загальну суму 248 508, 36 грн. Тож, на підставі рішення про опис майна у податкову заставу та на підставі Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно складено акт опису майна від 26.10.2023 № 185/16-31-13-06-19. В подальшому, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено реєстраційний запис про реєстрацію обтяження активів платника згідно з актом опису від 26.10.2023 № 185/16-31-13-06-19. Відповідач зазначає, що відповідно ст. 89 ПК України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання та поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків. Контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.
Право податкової застави поширюється на все майно платника, яке перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) на момент виникнення права, а також на майно, яке буде придбане платником у майбутньому до повного погашення боргу. Опис майна у податкову заставу та реєстрація його в державному реєстрі були проведені відповідно до вимог чинного законодавства. Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті (пункт 93.2. ст. 93 ПК).
Порядок припинення податкової застави чітко врегульований нормами права. Здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди податкового органу тягне за собою передбачену законом відповідальність. Під час дії податкової застави ні власник, ні особи, які вважать себе власниками майна, що перебуває у податковій заставі, без дозволу податкового органу не можуть вчиняти дії щодо цього майна.
З огляду на викладене, відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки в іншому випадку це може призвести до порушення прав та інтересів контролюючого органу, пов'язаних із отриманням усієї суми податкового боргу, на забезпечення якого було накладено податкову заставу на спірне майно.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
За змістом пунктів 87.2 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Згідно пп. 14.1.155. статті 14 Податкового кодексу України, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Згідно п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає:
- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;
- у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань.
Відповідно до пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Стаття 93 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для припинення податкової застави майна боржника.
Майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання; отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу. Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті (пункти 93.1, 93.2 статті 93 ПК України).
Отже, податкова застава є способом забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом. Право податкової застави виникає згідно з ПК України та не потребує письмового оформлення. Підставою виникнення податкової застави є несплата у строки, встановлені ПК України, сум грошових зобов'язань. Податкова застава виникає з дня виникнення у платника податків податкового боргу з грошових зобов'язань. При виникненні права податкової застави майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків. У зв'язку з цим, закон передбачає оформлення майна, на яке поширюється право податкової застави, актом опису, яке здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу. При цьому у разі збільшення суми податкового боргу до початку складання акта опису майна у податкову заставу такий акт складається до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 14.04.2020 у справі № 803/3853/15 та постанові Верховного Суду від 03.07.2023 № 344/3333/23.
Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ч. 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації (ч. 7 ст. 3 Закону України "Про іпотеку").
Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.
Відповідно до ст. 90 Податкового кодексу України, пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону.
Згідно п. 7 ч. 4 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті (наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно), не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України "Про іпотеку", за умови, що інші обтяження на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Частина 6 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" встановлює, що право іншої особи з вищим пріоритетом щодо строкового користування нерухомим майном, набутим у власність іпотекодержателем, зберігає чинність відповідно до умов договору, яким обумовлено таке користування. Права та вимоги третіх осіб, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, на предмет іпотеки, щодо якої іпотекодержателем набуто право власності або спеціальне майнове право, втрачають чинність.
Судом встановлено, що податкова застава на нерухоме майно була зареєстрована 14.11.2023, тобто після державної реєстрації 03.11.2008 іпотеки Банка на спірне майно.
Отже, банк, як обтяжувач з найвищим пріоритетом, мав переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки.
В свою чергу, за результатами відкритих торгів (аукціону) №UA-EA-2018-03-19-000105-а (https://prozorro.sale/auction/UA-EA-2018-03-19-000105-a/), які відбулись 27.03.2018, оформлених протоколом від 25.04.2018, АТ «Банк «Фінанси та Кредит» відступив права вимоги - ТОВ «ФК «Інтегріті», шляхом укладення з ним договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 01.06.2018 та договору про відступлення прав вимоги за договорами застави/іпотеки від 01.06.2018, посвідчений державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Кароєвою-Яремчук Т.М. за реєстровим №15-274.
В подальшому, 14.03.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтегріті» було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю “Інвест-Істейт» договори купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В.. зареєстровані в реєстрі за № 28, № 29, відповідно до яких позивач придбав приміщення операційного центру, загальною площею 215, 1 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська обл., м. Горішні Плавні (колишня назва - міста Комсомольськ), вул. Миру, буд. 9 та нежитлове приміщення, загальною площею 391, 4 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська обл., м. Горішні Плавні (колишня назва - місто Комсомольська), проспект Героїв Дніпра (колишня назва - Леніна), буд. 65.
Тож, ТОВ «Інвест-Істейт» набуло право власності на нерухоме майно на підставі та у порядку передбаченому законом, в свою чергу 14.03.2025 право власності іпотекодавця ПрАТ «F&C Realty» припинилось.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, у зв'язку з набуттям позивачем права власності на предмет іпотеки права та вимоги третіх осіб, які мали нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, на предмет іпотеки, втратили чинність, зокрема і податкова застава, що зареєстрована відповідачем.
Суд, при цьому звертає увагу на те, що позивач є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, і його права на вказане майно є дійсними.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 Цивільного кодексу України).
За змістом частин першої, другої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Судом установлено, що позивач є власником майна, яке знаходиться у податковій заставі за податковими зобов'язаннями іншої юридичної особи з відміткою заборони його відчуження. Такі обставини мають триваючий характер та перешкоджають позивачу на свій розсуд розпоряджатися власним майном.
При цьому, суд зазначає, що податкова застава є способом забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених Податковим кодексом України. Право податкової застави виникає згідно з Податковим кодексом України та не потребує письмового оформлення. Підставою виникнення податкової застави є несплата у строки, встановлені Податковим кодексом України, сум грошових зобов'язань. Податкова застава виникає з дня виникнення у платника податків податкового боргу з грошових зобов'язань. При виникненні права податкової застави майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків. У зв'язку з цим, закон передбачає оформлення майна, на яке поширюється право податкової застави, актом опису, яке здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу. При цьому у разі збільшення суми податкового боргу до початку складання акта опису майна у податкову заставу такий акт складається до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків.
З аналізу норм Податкового кодексу України слідує, що податкова застава поширюється виключно на майно платника податків у якого виник та наявний податковий борг, тобто на майно ПрАТ «F&C Realty». Новий власник майна - ТОВ “Інвест-Істейт» не є божником по сплаті податків, а відтак процедура звернення стягнення на його майно, в порядку визначеному Податковим кодексом України, не може бути реалізована.
Водночас податкова застава поширюється виключно на майно платника податків, який має податковий борг, у той час, як позивач - власник майна, не замінює ПрАТ «F&C Realty» у правовідносинах щодо погашення заборгованості зі сплати податків та придбав спірне майно в результаті укладення договорів купівлі-продажу з іпотекодержателем.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 464/3242/20, від 24 січня 2024 року у справі № 569/9806/21, від 06 лютого 2024 року у справі № 914/2901/21, від 11 березня 2024 року у справі № 295/429/23.
Щодо заперечень відповідача-2, наведених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до витягу з Державного реєструу речових прав від 14.11.2023 № 354332607 щодо нерухомого майна - нежитлове приміщення, загальною площею 391,4 кв.м., за адресою: Полтавська обл., м. Горішні Плавні (Комсомольськ), пр-т Героїв Дніпра (Леніна), будинок 65, РНОНМ 150286453102. Номер запису про обтяження: 52520783 Дата, час державної реєстрації: 14.11.2023 о 08:46:51 год. Державний реєстратор: Захаренко Ольга Юріївна, Департамент з питань реєстрації, Полтавська обл. Документи, подані для державної реєстрації: акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, серія та номер: 185/16-31-13-06-19, виданий 26.10.2023, видавник: Головне управління ДПС у Полтавській області Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 70209076 від 14.11.2023 о 14:42:02 год., Захаренко Ольга Юріївна, Департамент з питань реєстрації, Полтавська обл. Вид обтяження: податкова застава. Можливість відчуження: заборонено відчужувати. Відомості про суб'єктів обтяження: Обтяжувач: Державна податкова служба України, код ЄДРПОУ: 43005393. Боржник: Приватне акціонерне товариство «F&C Realty», код ЄДРПОУ: 23496142.
Також, відповідно до витягу з Державного реєструу речових прав від 14.11.2023 № 354310704 щодо нерухомого майна - нежитлове приміщення операційного центру, загальною площею 215.1 кв.м., за адресою: Полтавська обл., м. Горішні Плавні (Комсомольськ), вул. Миру, буд. 9, РНОНМ 150283353102. Номер запису про обтяження: 52518652. Дата, час державної реєстрації: 14.11.2023 о 08:36:14 год. Державний реєстратор: Захаренко Ольга Юріївна, Департамент з питань реєстрації, Полтавська обл. Документи, подані для державної реєстрації: акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, серія та номер: 185/16-31-13-06-19, виданий 26.10.2023, видавник: Головне управління ДПС у Полтавській області. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 70206386 від 14.11.2023 13:27:12, Захаренко Ольга Юріївна, Департамент з питань реєстрації, Полтавська обл. Вид обтяження: податкова застава. Можливість відчуження: заборонено відчужувати. Відомості про суб'єктів обтяження: Обтяжувач: Державна податкова служба України, код ЄДРПОУ: 43005393. Боржник: Приватне акціонерне товариство «F&C Realty», код ЄДРПОУ: 23496142.
Отже, оскільки відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.11.2023 № 354332607 та № 354310704 обтяжувачем вказано: Державна податкова служба України код ЄДРПОУ: 43005393, відтак Державна податкова служба України є належним відповідачем у даній справі.
Крім того, суд звертає увагу відовідача-2, що положення ст.93 Податкового кодексу України на дані спірні правовідносини не розповсюджуються та застосуванню не підлягають, оскільки встановлюють підстави лише для звільнення з податкової застави майна боржника, яким позивач не є.
Позивач є добросовісним набувачем спірного майна, право на яке набуто ним на підставі правочинів.
За ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, оскільки податкова застава не пов'язана з особою позивача, стосується майна, право власності на яке позивачем набуто в установленому законом порядку, а її наявність порушує права власника на розпорядження належним йому майном, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та припинення податкової застави спірного нерухомого майна.
Інший підхід створюватиме ситуацію правової невизначеності, коли титульному володільцю (правова підстава набуття прав на майно якого не оскаржена) будуть створюватися перешкоди щодо реалізації права власності на таке майно.
При цьому, відповідачі не спростували підстави набуття позивачем права власності на спірне майно.
Крім того, суд зауважує, що за ч. ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Як встановлено ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).
Пунктом 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №802/1791/17-а зазначено, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Оскільки спір у даній справі пов'язаний з реєстрацією майнових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, обумовлений порушенням приватного права (права власності) позивача, даний спір не має ознак публічно-правового та відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України віднесений до юрисдикції господарського суду.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвест-Істейт» до Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Полтавській області про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом припинення податкової застави визнаються судом обґрунтованими.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не висвітлюються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Істейт» такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів.
Разом з тим, суд зазначає, що при зверненні до суду з даним позовом Товариством з обмеженою відповідільністю «Інвест-Істейт» було сплачено судовий збір у розмірі 6 056, 00 грн, відповідно до платіжної інструкції №3від 14.05.2025.
За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн. 00 коп.) та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 059 800 грн. 00 коп.). З позовних заяв немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн. 00 коп.).
Проте, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Товариством з обмеженою відповідільністю «Інвест-Істейт» було подано позовну заяву в електронній формі через систему «Електронний суд», відтак позивач не був обмежений у праві при сплаті судового збору застосовувати коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Тож, виходячи із заявленого розміру позовних вимог у даній справі, в силу вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивач, з урахуванням коефіцієнту 0,8 мав би сплатити судовий збір в сумі 4 844, 80 грн, однак сплатив в сумі 6 056, 00 грн без застосовування коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, відтак при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем було переплачено судовий збір в сумі 1 211, 20 грн.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", враховуючи те, що клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового збору позивачем не заявлено, повернення судового збору, не здійснюється.
При цьому, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням у порядку передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Істейт» - задовольнити.
2. Усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом припинення податкової застави належного на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ІнвестІстейт» нерухомого майна: нежитлового приміщення, загальною площею 391.4 кв.м., за адресою: Полтавська обл., м. Горішні Плавні (Комсомольськ), пр-т Героїв Дніпра (Леніна), 65, РНОНМ 150286453102, номер запису про обтяження 52520783 від 14.11.2023, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 70209076 від 14.11.2023, Захаренко Ольга Юріївна, Департамент з питань реєстрації, Полтавська обл., обтяжувач Державна податкова служба України у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
3. Усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом припинення податкової застави належного на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ІнвестІстейт» нерухомого майна: приміщення операційного центру, загальною площею 215.1 кв.м., за адресою: Полтавська обл., м. Горішні Плавні (Комсомольськ), вул. Миру, 9, РНОНМ 150283353102, номер запису про обтяження 52518652 від 14.11.2023, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 70206386 від 14.11.2023, Захаренко Ольга Юріївна, Департамент з питань реєстрації, Полтавська обл., обтяжувач Державна податкова служба України у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
4. Стягнути з Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код - 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Істейт» (вул. Оранжерейна, буд. 3, м. Київ, 04112, ідентифікаційний код - 45724574) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. - судового збору.
5. Стягнути з Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код - 44057192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Істейт» (вул. Оранжерейна, буд. 3, м. Київ, 04112, ідентифікаційний код - 45724574) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. - судового збору - судового збору.
6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 23.09.2025.
Суддя Щербаков С.О.