ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.09.2025Справа № 910/4475/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/4475/25
за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури (Україна, 65026, м. Одеса, вул. Італійська, буд. 3; ідентифікаційний код: 03528552)
до 1) Одеської обласної державної адміністрації (Україна, 65032, м. Одеса, пр. Шевченка, буд. 4; ідентифікаційний код: 00022585)
2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Мартен Груп» (Україна, 65011, м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 47; ідентифікаційний код: 43513153)
про визнання недійсним договору, скасування рішення та зобов'язання повернути земельну ділянку
Представники учасників справи:
прокурор: Скляр Д.Ю.;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився.
Заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Одеської обласної державної адміністрації (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Мартен Груп» (далі - відповідач-2), в якій просив суд:
- визнати недійсним договір оренди, укладений 07.03.2023 між Одеською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю “Мартен Груп» щодо земельної ділянки площею 2,9818 га з кадастровим номером 5124100000:01:001:0006 для розміщення (будівництва) та експлуатації будівель і споруд морського транспорту;
- скасувати рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Янковської Ольги Сергіївни від 07.03.2023 № 66686624 в частині державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю “Мартен Груп» на земельну ділянку площею 2,9818 га з кадастровим номером 5124100000:01:001:0006 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2701821051241, номер запису про інше речове право: 49478791);
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Мартен Груп» повернути Державі в особі Одеської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 2,9818 га з кадастровим номером 5124100000:01:001:0006.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2025 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено прокурору строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.
25.04.2025 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокурора надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4475/25, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.06.2025.
27.05.2025 представником відповідача-1 сформовано в системі “Електронний суд» відзив на позовну заяву, який 27.05.2025 зареєстрований в автоматизованій системі “Діловодство спеціалізованого суду».
Підготовче засідання, призначене на 11.06.2025, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2025, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, учасників справи було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/4475/25 призначено на 02.07.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2025, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, учасників справи було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/4475/25, призначене на 02.07.2025, відбудеться 23.07.2025.
У підготовче засідання 23.07.2025 з'явився прокурор, представники відповідачів не з'явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідачі були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов'язковою судом не визнавалась.
У підготовчому засіданні 23.07.2025 судом було прийнято до розгляду відзив відповідача-1 на позовну заяву, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.09.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2025, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, учасників справи було повідомлено про те, що судове засідання у справі № 910/4475/25, призначено на 10.09.2025.
У судове засідання 10.09.2025 з'явився прокурор, представники відповідачів не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідачі були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов'язковою судом не визнавалась.
Прокурор надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.
У судовому засіданні 10.09.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення прокурора, суд
Рішенням Одеської обласної ради депутатів "Про заходи по збереженню та розвитку природо-заповідного фонду області" від 01.10.1993 затверджено перелік нововиявлених територій та об'єктів природо-заповідного фонду області місцевого значення, п. 64 якого визначено "Придунайські ліси" (ліси захисного характеру, які є місцем знаходження для рідкісних видів птахів та тварин), що розташовані на території Ренійського району, вздовж основного русла р. Дунай між протоками Вікова та Репіда на лівому березі Кислицького рукава.
Рішенням Ренійської районної ради від 11.12.2014 № 398/32-VІ затверджено схему планування Ренійського району, яка відноситься до містобудівної документації регіонального рівня, слугує першоосновою для втілення політики економічного розвитку регіону та має на меті створення оптимальної функціонально-територіальної та планувальної організації району, яка буде інтегрована у економічний простір України і забезпечить виважене управління територіями та сталий розвиток регіону.
Розпорядженням Одеської обласної військової адміністрації від 01.09.2022 за № 535/А-2022 ТОВ "Мартен Груп" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду на 49 років земельної ділянки орієнтованою площею 3,0 га для розміщення та експлуатації будівель і споруд річного транспорту, розташованої за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район (за межами населених пунктів).
05.09.2022 ТОВ "Мартен Груп" звернулося до Ізмаїльської районної державної адміністрації з листом від 05.09.2022 № 2022/09/05-1 про надання дозволу на розробку детального плану території для розміщення та експлуатації будівель і споруд річного транспорту.
Розпорядженням Ізмаїльської районної державної адміністрації від 15.09.2022 №119/ВА-2022 надано дозвіл ТОВ "Мартен Груп" на розробку детального плану території земельної ділянки, орієнтовною площею 3,0 га, для розміщення і експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, розташованої за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, за межами населених пунктів; визначено замовником детального плану території Ізмаїльську районну державну адміністрацію; визначено відповідальним за розроблення ДПТ ТОВ "Мартен Груп", якого зобов'язано забезпечити розроблення ДПТ у суб'єкта господарювання, який має відповідати кваліфікаційний сертифікат, здійснити фінансування робіт з розроблення ДПТ, подати розроблений ДПТ до Ізмаїльської районної державної адміністрації для проведення громадського обговорення щодо врахування громадських інтересів.
На підставі вказаного розпорядження ТОВ "Бюро проектування та експертизи" відповідно до Договору № 2 про проведення проектних робіт, укладеного 05.10.2022 з Ізмаїльською районною державною (військовою) адміністрацією та ТОВ "Мартен Груп", розроблено детальний план території земельної ділянки, орієнтовною площею 3,0 га, для розміщення і експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, розташованої за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, за межами населених пунктів.
Відповідно до затвердженого детального плану території доцільність розроблення детального плану території обумовлена інвестиційними пропозиціями щодо розміщення та експлуатації об'єктів для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту на території Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту) орієнтовною площею 3,0 га. Територія, на яку розробляється детальний план території, знаходиться за межами населеного пункту в 7 км південніше м. Рені, який є адміністративним центром Ренійської міської територіальної громади та не входить до складу жодної з територіальних громад. Територія, яка планується для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, межує: зі сходу - автомобільна дорога М-15, за якою починаються сільськогосподарські угіддя - поля що оброблюються; з півдня та півночі ділянки межують з землями, які не обробляються; із заходу - річка Дунай.
Розпорядженням Ізмаїльської районної державної адміністрації від 19.12.2022 №198/ВА-2022 затверджено детальний план території земельної ділянки орієнтовною площею 3 га, розташованої в Ізмаїльському районі (за межами населеного пункту) для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту.
07.03.2023, на підставі розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 31.01.2023 №57/А-2023, між Одеською обласною державною адміністрацією та ТОВ "Мартен Груп" укладено Договір оренди землі (далі - Договір).
Відповідно до п. 2.1 Договору в оренду передається земельна ділянка, що належить до державної власності, із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту, а саме: кадастровий номер земельної ділянки: 5124100000:01:001:0006; земельна ділянка розташована за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район (за межами населених пунктів); площа земельної ділянки: 2.9818 га; категорія земель: землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення земельної ділянки згідно з класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): 12.03. Для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту; на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна.
Відповідно до п. 3.1 Договору його укладено на 49 років.
Згідно з п. 5.1 Договору земельна ділянка передається в оренду для розміщення (будівництва) та експлуатації будівель і споруд морського транспорту.
Цільове призначення земельної ділянки - 12.03. Для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту.
Рішенням приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Янковської Ольги Сергіївни від 07.03.2023 № 66686624 проведено державну реєстрацію права власності Одеської обласної державної адміністрації (номер відомостей про речове право: 49478455) та права оренди ТОВ "Мартен Груп" (номер запису про інше речове право: 49478791) на земельну ділянку площею 2,9818 га з кадастровим номером 5124100000:01:001:0006 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2701821051241).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі №420/24061/23, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2024, визнано протиправним та нечинним розпорядження Ізмаїльської районної державної адміністрації від 19.12.2022 № 198/ВА-2022 "Про затвердження детального плану територій земельної ділянки орієнтовною площею 3,0 га, розташованої в Ізмаїльському районі (за межами населеного пункту) для розміщення і експлуатації будівель і споруд річкового транспорту".
З огляду на набуття ТОВ "Мартен Груп" права оренди земельної ділянки всупереч приписам містобудівного законодавства, з порушенням встановленого виду цільового призначення земельної ділянки та за рахунок зарезервованої для наступного заповідання території "Придунайські ліси", прокурор звернувся до суду з цим позовом та просить визнати недійсним Договір, скасувати рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Янковської Ольги Сергіївни від 07.03.2023 № 66686624 в частині державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю “Мартен Груп» на земельну ділянку площею 2,9818 га з кадастровим номером 5124100000:01:001:0006 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2701821051241, номер запису про інше речове право: 49478791) та зобов'язати ТОВ “Мартен Груп» повернути Державі в особі Одеської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 2,9818 га з кадастровим номером 5124100000:01:001:0006.
Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Частиною першою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.
Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п'ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).
Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов'язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов'язки суб'єктів спірних правовідносин, зобов'язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).
Відповідно до абзаців 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно із частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено в пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
Частини 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", серед іншого, встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).
Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред'явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Тобто визначений частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов'язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов'язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб'єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.
Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18).
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
У цій справі, прокурор, звертаючись з позовом, зазначив, зокрема, що умовою визнання недійсним договору в судовому порядку є порушення прав держави на мирне володіння землею. Проте саме Одеською обласною державною адміністрацією допущено порушення вимог закону під час здійснення розпорядження земельними ділянками державної власності, що виключає можливість здійснення ним захисту законних інтересів держави у спірних правовідносинах у спосіб, який обрав прокурор. У зв'язку з тим, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції захисту інтересів держави у спірних правовідносинах - Одеська обласна державна адміністрація виступає в справі відповідачем, прокурор самостійно звернувся до суду за захистом інтересів держави.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 зазначила, що:
1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:
- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;
- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;
2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:
- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
У цій справі, предметом позову є, зокрема, вимога прокурора про визнання недійсним Договору, укладеного між Одеською обласною державною адміністрацією та ТОВ "Мартен Груп".
З огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Одеську обласну державну адміністрацію одним зі співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання недійсним укладеного нею Договору, суд дійшов висновку, що прокурором дотримано порядок звернення до суду з цим позовом, підстав для залишення позовної заяви без розгляду, в порядку п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, після відкриття провадження у справі судом не встановлено.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
У відповідності до статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно з положеннями ст. 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).
Статтею 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Статтею 80 Земельного кодексу України до суб'єктів права власності на землю віднесено, зокрема, державу, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Законом України від 28.04.2021 №1423-Х "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" (набрав чинності 27.05.2021) розділ Х Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Земельна ділянка з кадастровим номером 5124100000:01:001:0006 розташована за межами населених пунктів, зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Державою, а відтак належить до земель державної власності.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
За статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Судом встановлено, що з 07.03.2023 ТОВ "Мартен Груп" набуло права користування та володіння земельною ділянкою з кадастровим номером 5124100000:01:001:0006 шляхом укладення з Одеською обласною державною адміністрацією Договору.
Водночас, як зазначає прокурор, ТОВ "Мартен Груп" набуто право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5124100000:01:001:0006 з порушенням земельного, містобудівного та природоохоронного законодавства.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про основи містобудування" містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.
Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування території здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.
Виходячи з частини першої статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Частиною 3 статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб допускається за умови, що відповідні земельні ділянки розташовані в межах території, щодо якої затверджено принаймні один із таких видів містобудівної документації на місцевому рівні: комплексний план, складовою частиною якого є план зонування території; генеральний план населеного пункту, складовою якого є план зонування території; план зонування території як окремий вид містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель"; детальний план території.
Судом встановлено, що відповідачем-2 було вжито заходів щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні - детального плану території.
Так, на підставі листа відповідача-2 від 05.09.2022 № 2022/09/05-1, розпорядженням Ізмаїльської районної державної адміністрації від 15.09.2022 №119/ВА-2022 було надано дозвіл ТОВ "Мартен Груп" на розробку детального плану території земельної ділянки, орієнтовною площею 3,0 га, для розміщення і експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, розташованої за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, за межами населених пунктів.
Розпорядженням Ізмаїльської районної державної адміністрації від 19.12.2022 №198/ВА-2022 затверджено детальний план території земельної ділянки орієнтовною площею 3 га, розташованої в Ізмаїльському районі (за межами населеного пункту) для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту.
Водночас, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі №420/24061/23, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2024, зазначене розпорядження визнане протиправним та нечинним.
Під час розгляду справи №420/24061/23 судами встановлено, що затверджений спірним розпорядженням ДПТ передбачає зміну функціонального призначення території з "Інші зелені насадження" на "Будівлі та споруди річкового транспорту", що суперечить ст. 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", так як згідно затвердженої рішенням Ренійської районної ради від 11.12.2014 №398/32-VІ Схеми планування Ренійського району земельна ділянка, щодо якої спірним розпорядженням затверджений ДПТ, знаходиться в межах позначки "Інші зелені насадження" та запроектованого об'єкту природно-заповідного фонду "Придунайські ліси", і ця територія є зарезервованою Рішенням Одеської обласної ради депутатів "Про заходи по збереженню та розвитку природо-заповідного фонду області" від 01.10.1993 у відповідності до статті 55 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".
Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Оскільки рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 та постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2024 у справі №420/24061/23 набрали законної сили, є обов'язковими до виконання та не можуть бути поставлені під сумнів, суд вважає встановлені в них обставини доведеними та такими, що не підлягають доказуванню під час розгляду цієї справи.
Адміністративними судами також встановлено, що згідно викопіювання зі Схеми планування території Одеської області, Схеми планування територій курортно-оздоровчого та рекреаційного призначення Одеської області, Схеми планування охорони навколишнього природного середовища Одеської області спірна земельна ділянка знаходиться на узбережжі річки Дунай від території Ренійського морського торговельного порту до протоки Вікета, ця територія позначена як територія зелених насаджень, на якій не передбачено розміщення морських (річкових) портів.
Оскільки затверджений розпорядженням Ізмаїльської районної державної адміністрації від 19.12.2022 №198/ВА-2022 детальний план території розроблений для розміщення і експлуатації будівель і споруд річкового транспорту, суди встановили, що зміна функціонального призначення території з "Інші зелені насадження" на "Будівлі та споруди річкового транспорту" суперечить приписам ст. 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки таке функціональне призначення цієї території не передбачено містобудівною документацією регіонального рівня, якою є Схема планування Ренійського району, затверджена рішенням Ренійської районної ради від 11.12.2014 №398/32-VІ.
Враховуючи викладене, оскільки Договір укладено на підставі розпорядження Ізмаїльської районної державної адміністрації від 19.12.2022 №198/ВА-2022, яке визнано протиправним та нечинним у судовому порядку, а також на підставі ДПТ, що суперечить приписам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", суд дійшов висновку, що Договір не відповідає нормам містобудівного законодавства.
Суд також враховує, що відповідно до п. 2.1 Договору в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 5124100000:01:001:0006, що належить до державної власності, із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення саме для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту.
Водночас, з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0700731062022 від 30.12.2022 вбачається, що для земельної ділянки з кадастровим номером 5124100000:01:001:0006 встановлено вид цільового призначення - 12.03 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту.
Відтак предмет Договору не відповідає цільовому призначенню спірної земельної ділянки, визначеному документацією із землеустрою та внесеному до Державного земельного кадастру.
Судом встановлено, що рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 01.10.1993 № 496-ХХІ "Про заходи по збереженню і розвитку природно-заповідного фонду області" проведено резервування території "Придунайські ліси" площею 200 га, за місцем розташування: Ренійський район, галерейні ліси уздовж основного русла Дунаю, між протоками Вікета і Репіда, на лівому березі Кислицького рукава; загальна характеристика: ліси захисного характеру, місцезнаходження рідкісних видів птахів (орлан-білохвіст, пугач), звірів (горностай, дикий кіт, кажани).
Статтею 55 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (в редакції чинній на момент прийняття рішення від 01.10.1993 № 496-ХХІ) встановлено, що з метою недопущення знищення або руйнування в результаті господарської діяльності цінних для заповідання природних територій та об'єктів до прийняття у встановленому порядку рішень про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду і виділення необхідних для цього коштів проводиться їх резервування.
Території, що резервуються з метою наступного заповідання, залишаються у віданні їх землевласників та землекористувачів і використовуються за цільовим призначенням з додержанням особливих вимог охорони навколишнього природного середовища, що визначаються рішеннями про резервування. При цьому власникам та користувачам природних ресурсів з метою відшкодування збитків, пов'язаних з обмеженням господарської діяльності, можуть встановлюватися пільги з урахуванням статті 49 цього Закону.
Рішення про резервування приймаються органами, уповноваженими приймати рішення про створення й оголошення відповідних територій та об'єктів природно-заповідного фонду на основі статті 53 цього Закону.
Таким чином, з огляду на прийняття Одеською обласною радою народних депутатів рішення від 01.10.1993 № 496-ХХІ, його чинність та відсутність відповідного рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду, територія "Придунайські ліси" площею 200 га залишалася зарезервованою у встановленому законом порядку і станом на дату укладення Договору.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оспорюваний Договір було укладено відповідачами всупереч нормам містобудівного та природоохоронного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1 - 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Враховуючи невідповідність змісту Договору нормам містобудівного та природоохоронного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання його недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 5124100000:01:001:0006 була вилучена з володіння та користування держави внаслідок укладення відповідачами Договору, недійсність якого встановлена судом, така ділянка підлягає поверненню державі в особі Одеської обласної державної адміністрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України.
Враховуючи викладене, суд вважає, що скасування рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Янковської Ольги Сергіївни від 07.03.2023 №66686624 в частині державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю “Мартен Груп» на земельну ділянку площею 2,9818 га з кадастровим номером 5124100000:01:001:0006 забезпечить реальний захист порушеного права держави, за захистом якого звернувся прокурор.
За приписами частин 1 - 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Пункт 3 частини першої статті 129 Конституції України пов'язує змагальність сторін зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Змагальність сторін - це встановлена законом можливість реалізації та практична реалізація наданих їм процесуальних прав при безумовному виконанні покладених на них процесуальних обов'язків на всіх стадіях судового процесу за участю компетентного суду.
Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявлених позовних вимог, відтак позов підлягає задоволенню.
Судові витрати прокурора по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів у рівних частинах, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,9818 га з кадастровим номером 5124100000:01:001:0006 для розміщення (будівництва) та експлуатації будівель і споруд морського транспорту, укладений 07.03.2023 між Одеською обласною державною адміністрацією (Україна, 65032, м. Одеса, пр. Шевченка, буд. 4; ідентифікаційний код: 00022585) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Мартен Груп» (Україна, 65011, м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 47; ідентифікаційний код: 43513153).
3. Скасувати рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Янковської Ольги Сергіївни від 07.03.2023 № 66686624 в частині державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю “Мартен Груп» (Україна, 65011, м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 47; ідентифікаційний код: 43513153) на земельну ділянку площею 2,9818 га з кадастровим номером 5124100000:01:001:0006 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2701821051241, номер запису про інше речове право: 49478791).
4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Мартен Груп» (Україна, 65011, м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 47; ідентифікаційний код: 43513153) повернути Державі в особі Одеської обласної державної адміністрації (Україна, 65032, м. Одеса, пр. Шевченка, буд. 4; ідентифікаційний код: 00022585) земельну ділянку площею 2,9818 га з кадастровим номером 5124100000:01:001:0006.
5. Стягнути з Одеської обласної державної адміністрації (Україна, 65032, м. Одеса, пр. Шевченка, буд. 4; ідентифікаційний код: 00022585) на користь Одеської обласної прокуратури (Україна, 65026, м. Одеса, вул. Італійська, буд. 3; ідентифікаційний код: 03528552) витрати по сплаті судового збору в розмірі 4542 (чотири тисячі п'ятсот сорок дві) грн 00 коп.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мартен Груп» (Україна, 65011, м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 47; ідентифікаційний код: 43513153) на користь Одеської обласної прокуратури (Україна, 65026, м. Одеса, вул. Італійська, буд. 3; ідентифікаційний код: 03528552) витрати по сплаті судового збору в розмірі 4542 (чотири тисячі п'ятсот сорок дві) грн 00 коп.
7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 24.09.2025
Суддя О.В. Нечай