ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.09.2025Справа № 910/8302/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Усатенко І.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен" просп. Берестейський, 35,м. Київ,03056
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-Сервіс" просп. Берестейський, 50,м. Київ,03057
про стягнення 6 192,16 грн.
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.
Комунальне підприємство “Київський метрополітен» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Експерт-Сервіс» про стягнення 6192,16 грн., з яких основна заборгованість - 6 019,16 грн, пеня - 157,75 грн, 3 % річних - 15,25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором від 16.06.2020 № 2401-1.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Дана ухвала суду від 07.07.2025 направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03047, Україна, місто Київ, проспект Берестейський (Перемоги), будинок 50.
Однак, поштовий конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв'язку без вручення відповідачу за закінченням терміну зберігання.
Положеннями статей 89, 93 ЦК України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку. Відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом вносяться до єдиного державного реєстру.
Таким чином, направлення ухвали суду здійснено за відповідною адресою місцезнаходження відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Відтак, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.
За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
До того ж, в ухвалі суду про відкриття провадження у справі звернуто увагу відповідача на обов'язок зареєструвати свій електронний кабінет та на можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
Натомість, відповідач усупереч частини 6 статті 6 ГПК України реєстрацію свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не здійснив.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
04.09.2025 до суду від позивача надійшов лист вих. № 12/03-179 від 04.09.2025, лист, який за своєю суттю є клопотанням про долучення доказів та поновлення строку на подання таких доказів, а саме: акта (надання послуг) №2907 від 31.05.2025 (оскільки акт був відсутній у позивача на час подання позову у зв'язку із не підписанням його відповідачем) та договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 28.04.2017 №2401 разом з актом приймання-передачі нерухомого майна від 06.10.2017.
Частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч.8 ст.80 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч.1 ст.119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд не вважає поважною причину для поновлення строку для подання до суду доказів, які долучено до листа від 04.09.2025.
З огляду на зазначене, суд відмовляє позивачу у поновленні строку для подання до суду вищевказаних доказів, у зв'язку з необґрунтованістю клопотання.
Однак, з метою всебічного і повного розгляду справи, суд з власної ініціативи поновлює строк на подання доказів та долучає їх до матеріалів справи.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
16.06.2020 між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ-СЕРВІС" (орендар) та Комунальним підприємством "КИЇВСЬКИЙ МЕТРОПОЛІТЕН" (підприємство-балансоутримувач) укладений договір від 16.06.2020 № 2401-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 28.04.2017 № 2401) (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної діючої комісії Київської міської ради з питань власності від 19.05.2020 №18/204 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю), далі - об'єкт, який знаходиться за адресою: м. Київ, станції метро "Хрещатик", для розміщення на території метрополітену автомату з продажу газет. (п.1.1. договору).
Об'єктом оренди є частина вестибюлю станції метро "Хрещатик" загальною площею 3,0 кв.м. та зазначена в викопіюванні зі схем, що складає невід'ємну частину цього договору (п.2.1. договору).
Згідно із п.2.2. договору вартість об'єкта згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на 31.12.2019 становить за 1 кв.м. 103 333,33 грн, всього: 310 000, 00грн (без ПДВ).
Технічний стан об'єкта на дату передачі його орендареві, визначається в актах приймання-передачі об'єкта оренди та є невід'ємною частиною договору від 28.04.2017 №2401, а технічний стан частини переходу об'єкта оренди площею 1,5 кв.м., яка передається орендарю визначається в акті приймання-передачі, що є невід'ємною частиною цього договору (п.2.3. договору).
Актом приймання-передачі нерухомого майна від 16.06.2020 орендодавець та балансоутримувач передали, а відповідач прийняв в орендне користування частину вестибюлю, що перебуває на балансі КП "КИЇВСЬКИЙ МЕТРОПОЛІТЕН", загальною площею 1,50 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, станції метро "Хрещатик".
Згідно із п.2.3. договору частина вестибюлю, розташована за адресою: м. Київ, станції метро "Хрещатик" була передана актом приймання-передачі об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною договору від 28.04.2017 №2401.
Так, згідно із актом приймання-передачі нерухомого майна від 06.10.2017 до договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 28.04.2017 №2401 орендодавець та балансоутримувач передали, а відповідач прийняв в орендне користування частину вестибюлю, що перебуває на балансі КП "КИЇВСЬКИЙ МЕТРОПОЛІТЕН", загальною площею 1,50 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, станції метро "Хрещатик".
Відповідно до п.3.1. договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280, і становить без ПДВ: 874,06 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 2622 грн. 19. коп. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.
Якщо договір укладено на строк, що перевищує три роки, розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку переглядається кожні три роки і доводиться до орендаря листом за підписом уповноваженої особи орендодавця.
У п.3.2. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Відповідно до п.3.4. договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починають з дати підписання акта приймання-передачі.
Згідно із п.3.5. договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа місяця за розрахунковим.
У пп.4.2.2. п.4.2. договору сторони погодили, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі.
Відповідно до п. 6.2 договору за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства- балансоутримувача, орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Крім того, орендар згідно з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні витрати по заборгованості та 3 % річних від простроченої суми заборгованості.
У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.
У випадку примусового стягнення орендної плати та інших платежів у порядку, встановленому законодавством України, з орендаря також стягуються у повному обсязі втрати, пов'язані з таким стягненням та іншими процедурами розірвання договорів (демонтаж, зберігання тощо)
Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 16 червня 2020 року до 14 червня 2023 року (п.9.1 договору).
Водночас, у зв'язку із запровадженням воєнного стану в Україні, Верховною Радою Законом від 01.04.2022 №2181-IX внесені зміни до Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №157-ІХ та доповнено пунктом 6-1, яким унормовано, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо: продовження договору оренди, шляхом запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.
На виконання вказаних законодавчих приписів Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 27.05.2022 №634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", яка набрала законної сили 01.06.2022.
У пункті 5 постанови №634 від 27.05.2022 (в редакції чинній станом на час закінчення строку дії договору) визначено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначенихстаттею 19 Закону.
В матеріалах справи відсутні докази повідомлення балансоутримувачем відповідача про непродовження такого договору за 30 календарних днів до дати завершення його строку дії з підстав, визначених статтею 19 Закону України №157-IX.
Враховуючи те, що строк дії договору, предметом якого є оренда комунального майна, завершувався у період воєнного стану, то відповідно такий договір вважається продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем надано підписані між сторонами акти надання послуг: №283 від 31.01.2025 на суму 4 000,88 грн, №844 від 28.02.2025 на суму 4 048,89 грн, №1631 від 31.03.2025 на суму 4 081,28 грн, №2192 від 30.04.2025 на суму 1 401,25 грн та №2907 від 31.05.2025 на суму 2 781,00 грн.
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків по стану за період січень 2025 р. - травень 2025 р. та розрахунком позивача, за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 6 019,16 грн
Також, позивач 22.05.2025 звертався до відповідача зі листом вих. № 452-НЗУ про наявність заборгованості в загальному розмірі 110 664,03 за Договорами про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (в тому числі договору № 2401-1 від 16.06.2020). Однак, відповідач не надав відповідь на лист від 22.05.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ-СЕРВІС" за договором №2401-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 28.04.2017 №2401) утворився борг у розмірі 6 019,16 грн зі сплати орендної плати за користування у період з 20.03.2025 по 20.06.2025 орендованим майном (частиною вестибулю), розташованою за адресою: м. Київ, станція метро "Хрещатик". Таким чином, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 6 019,16 грн, а також нарахованої на підставі п.6.2. договору 157,75 грн пені та нарахованої на підставі ст.625 ЦК України 3% річних у розмірі 15,25 грн.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, доводів позивача не спростував.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі нерухомого майна від 06.10.2017, від 16.06.2020 підтверджується передача відповідачу в користування частини вестибюлю станції метро "Хрещатик" загальною площею 3,0 кв.м.
В матеріалах справи відсутній складений сторонами договору акт про повернення майна з оренди, суд приходить до висновку, що у спірний період з січня по травень 2025 року відповідач користувався нерухомим майном позивача.
Згідно із наданими позивачем актами надання послуг: №283 від 31.01.2025 на суму 4 000,88 грн, №844 від 28.02.2025 на суму 4 048,89 грн, №1631 від 31.03.2025 на суму 4 081,28 грн, №2192 від 30.04.2025 на суму 1 401,25 грн та №2907 від 31.05.2025 на суму 2 781,00 грн нарахована орендна плата за період з січня по травень 2025 року становить 16 313,30 грн.
Суд відзначає, що відповідач, підписавши зазначені акти, фактично визнав користування у цей період спірним нерухомим майном, а також правильність здійсненого позивачем розрахунку орендної плати.
Крім того, матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо нарахованої орендної плати у спірний період.
Згідно із ч.1, 2 ст.762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму.
У пункті п.3.5. договору сторони погодили, що орендна плата сплачується відповідачем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа місяця за розрахунковим.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, у зв'язку з укладенням договору та прийняттям в користування об'єкта оренду, у відповідача виникло зобов'язання зі сплати орендної плати за весь час користування об'єктом оренди.
За розрахунком позивача заборгованість відповідача за договором за вирахуванням часткових оплат становить 6 019,16 грн.
При цьому у справах про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач (п.20 постанови Верховного Суду від 08.06.2022 року у справі № 913/618/21).
Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що за змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Матеріалами справи підтверджується факт користування відповідачем у спірний період частиною вестибюлю станції метро "Хрещатик" загальною площею 3,0 кв.м. та наявність заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ-СЕРВІС" перед позивачем з оплати оренди у сумі 6 019,16 грн.
Відповідно до ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження виконання ним свого обов'язку з оплати оренди у сумі 6 019,16 грн.
З огляду на вищевикладені обставини, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 6 019,16 грн.
Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Також, позивач на підставі ст.625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 15,25 грн, а також нарахованої на підставі п.6.2. договору пені у розмірі 157,75 грн.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6.2 договору за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства- балансоутримувача, орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Крім того, орендар згідно з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні витрати по заборгованості та 3 % річних від простроченої суми заборгованості.
У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.
У випадку примусового стягнення орендної плати та інших платежів у порядку, встановленому законодавством України, з орендаря також стягуються у повному обсязі втрати, пов'язані з таким стягненням та іншими процедурами розірвання договорів (демонтаж, зберігання тощо)
З розрахунку позивача вбачається, що позивач дотримався приписів ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та здійснив розрахунок пені, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, оскільки погоджений сторонами розмір пені у спірний період перевищував подвійну облікову ставку Національного банку України.
Перевіривши розрахунок пені та 3 % річних, суд встановив, що обґрунтований розмір пені становить 157,62 грн та 3 % річних - 14,15 грн, а тому вимоги в частині стягнення пені та 3 % річних суд задовольняє частково.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 86 ГПК України).
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Київський метрополітен" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПЕРТ-СЕРВІС" (03047, місто Київ, проспект Берестейський (Перемоги), будинок 50, ідентифікаційний код 31863950) на користь Комунального підприємства "КИЇВСЬКИЙ МЕТРОПОЛІТЕН" (03056, місто Київ, проспект Берестейський (Перемоги), будинок 35, ідентифікаційний код 03328913) основну заборгованість - 6 019 грн. (шість тисяч дев'ятнадцять) 16 коп., пеню - 157 (сто п'ятдесят сім) 62 коп., 3 % річних - 14 (чотирнадцять) 15 грн. та витрати по сплаті судового збору - 3027 грн. (три тисячі двадцять сім) 40 коп.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Рішення складено та підписано: 24.09.2025.
Суддя І.В.Усатенко