ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.09.2025Справа № 910/9483/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Плазма» (вул. Холодногірська, 3, кім. 9, м. Харків, 61098; ідентифікаційний код 42098897)
до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 14360570)
про визнання права власності,
Представники сторін:
від позивача: Мулик Катерина
від відповідача: Мужевська Євгенія
1. Стислий виклад позиції Позивача
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «МК Плазма» (далі за текстом - ТОВ «МК Плазма», Позивач) з позовом до
Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі за текстом - АТ КБ «Приватбанк», Відповідач), в якому Позивач просить суд визнати за ТОВ «МК Плазма» право власності на транспортний засіб марки Infiniti, модель QX60, 2018 року випуску, VIN НОМЕР_1 .
В обґрунтування заявленого позову Позивач зазначає, що ним виконано укладений з Відповідачем договір фінансового лізингу та повністю сплачено лізингові платежі про що між сторонами підписано Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу № HAL2FLOWWIJ35-1 від 20.04.2025, а відповідне майно передано Позивачу.
Однак, в силу того, що Відповідач, який значиться власником транспортного засобу марки Infiniti, модель QX60 перебуває у Єдиному реєстрі боржників Позивач позбавлений можливості здійснити перереєстрацію автомобіля та належним чином набути права власності, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.
2. Стислий виклад позиції Відповідача
У поданому відзиві Відповідач заперечує щодо задоволення позову та зазначає, що ним як банком здійснені всі залежні дії щодо передачі Позивачу транспортного засобу, однак відмова Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській, Сумській областях не є виною сторони Відповідача.
При цьому Відповідачем не заперечується факт набуття Позивача права власності на спірне авто, однак звертається увага суду на обрання Позивачем неефективного способу захисту його права та відсутність між сторонами спору.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 01.09.2025.
07.08.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.
12.08.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
Підготовче засідання 01.09.2025 відкладено на 15.09.2025.
У підготовчому засіданні 15.09.2025 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду на 22.09.2025.
У судовому засіданні 22.09.2025 представник Позивача надав пояснення по суті позову, просив суд їх задовольнити.
Представник Відповідача заперечував щодо задоволення позову.
Заслухавши вступні слова учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 22.09.2025 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
24.09.2021 між ТОВ «МК ПЛАЗМА» та АТ КБ «Приватбанк» укладений договір фінансового лізингу № HAL2FLOWWIJ35-1 (далі за текстом - Договір), відповідно до якого Лізингодавець (Відповідач) передав автомобіль марки Infiniti, модель QX60, у користування Лізингоодержувачу (Позивачу) на строк - 36 місяців, а Лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати лізингові платежі в розмірі та порядку, який визначений Договором.
Відповідно до пункту 2.1 Договору, загальна вартість майна за Договором становить 695 833,33 грн, ПДВ - 139 166,67 грн, а всього 835 000 грн.
Позивачем умови Договору виконані, лізингові платежі повністю сплачені, що підтверджує Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу № HAL2FLOWWIJ35-1 від 20.04.2025.
Одночасно, Актом приймання-передачі транспортного засобу № HAL2FLOWWIJ35-1 від 20.04.2025 автомобіль марки Infiniti, модель QX60 передано ТОВ «МК ПЛАЗМА».
17.06.2025 ТОВ «МК ПЛАЗМА» звернулося до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській, Сумській областях в особі ТСЦ 63401 задля перереєстрації транспортного засобу, однак Позивачу відмовлено у перереєстрації на підставі пункту 15 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 (далі за текстом - Порядок).
В подальшому, за наслідками розгляду адвокатського запиту, РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях повідомлено (відповідь від 30.06.2025 № 31/32/6341/721-аз/04-2025-735-2025), що під час виконання вимог пункту 15 Порядку встановлена наявність записів про боржника, власника транспортного засобу - АТ КБ «ПриватБанк», в Єдиному реєстрі боржників.
Таким чином, неможливість Позивача зареєструвати автомобіль, який був об'єктом лізингу та лізингові платежі за який повністю сплачені, порушує його право власності, оскільки в реєстраційному свідоцтві власником зазначений Відповідач, що унеможливлює здійснення Позивачем всіх правомочностей власника (зокрема розпорядження майном), що і стало підставою для звернення до суду з позовом.
Заперечуючи щодо задоволення позову Відповідачем не заперечується факт повної сплати Позивачем лізингових платежів за Договором та перехід до останнього права власності на предмет лізингу - автомобіль марки Infiniti, модель QX60.
Відповідач стверджує, що з його боку виконані всі істотні умови та вимоги договору, а на момент передачі транспортного засобу не існувало жодних претензій до Банку.
Відтак, відмова Позивачу у здійсненні перереєстрації транспортного засобу не є відповідальністю Відповідача в даному випадку.
Крім того, Відповідач зазначає, що для цілей підтвердження права власності Позивача перед Регіональним сервісним центром МВС, рішення суду про визнання права власності поряд із Договором лізингу, купівлі-продажу та актом приймання передачі транспортного засобу - є абсолютно рівноцінними документами, що посвідчують перехід права власності від Відповідача до Позивача, в силу чого за наслідками визнання права власності за Позивачем Банк не припинить перебувати в реєстрі боржників за результатом розгляду цієї справи.
Також, Відповідач звертає увагу суду на помилковість визначення Позивачем належного відповідача, оскільки між цими сторонами відсутній предмет спору, Відповідач (Банк) прав Позивача не порушував, не оспорював, в реєстрації не відмовляв, що на переконання сторони унеможливлює задоволення позову.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Відповідно до частини 1 статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України).
Одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до статті 16 ЦК України, є визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Згідно з частинами 1, 2 статі 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом частин 1, 2 статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно з частиною 1 статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правову позицію щодо застосування статті 392 ЦК України і звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18.
Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.
Наведений правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №344/16879/15-ц та від 13.07.2022 у справі №645/6151/15-ц.
Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 914/904/17 та в пункті 14 постанови Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 923/1283/16.
Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач набув у власність транспортний засіб марки Infiniti, модель QX60 внаслідок належного виконання ним умов Договору, укладеного з Банком, а також у зв'язку із підписанням сторонами акту приймання-передачі вказаного транспортного засобу.
У відзиві на позовну заяву Банк вказав, що ним визнається та не заперечується право власності Позивача на вищезазначений автомобіль.
Крім цього, як вбачається із листа РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях повідомлено (відповідь від 30.06.2025 № 31/32/6341/721-аз/04-2025-735-2025) відмова у здійсненні перереєстрації обґрунтована наявністю в Єдиному реєстрі боржників відомостей про Банк, як боржника та попереднього власника.
При цьому суд зазначає, що відмова РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях у здійсненні перереєстрації в межах даного провадження не оскаржується.
В силу зазначеного вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звернення Позивача за захистом свого права власності в судовому порядку відповідно до статей 16, 392 ЦК України, оскільки Банком не оспорюється право Позивача на транспортний засіб марки, як і не ставиться під сумнів дійсність документів, відповідно до яких Позивачу передано у власність вказаний автомобіль.
Саме ж по собі встановлення судом факту, що має юридичне значення (підтвердження права позивача на транспортний засіб) не стосується захисту права цивільного та не спроможне відновити порушені права Позивача за даних обставин, а відтак задоволення позовної вимоги про визнання права власності на транспортний засіб не є ефективним способом захисту прав, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову (позиція Верховного Суду у постанові від 19.09.2023 у справі № 910/19668/21).
Додатково суд звертає увагу Позивача, що Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388, встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), присвоєння буквено-цифрової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформлення і видачі реєстраційних документів та/або їх формування в електронній формі.
Відповідно до положень пункту 8 Порядку № 1388, державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність, для юридичних осіб - організаційно-розпорядчий документ про проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та видана юридичною особою довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку, зокрема: договір фінансового лізингу або зазначений у такому договорі окремий договір купівлі-продажу (викупу) предмета лізингу, або інший договір, визначений договором фінансового лізингу.
Отже, відповідно до пункту 8 Порядку № 1388, одним із документів, що підтверджує придбання транспортного засобу, є договір фінансового лізингу.
Відповідно пункту 27 Порядку № 1388, транспортні засоби, що придбаваються юридичною особою - лізингодавцем з метою подальшої передачі їх лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу, реєструються за лізингодавцем.
Після виконання договору фінансового лізингу транспортні засоби перереєстровуються за лізингоодержувачем на підставі зазначеного договору після повного розрахунку або зазначеного в договорі фінансового лізингу окремого договору купівлі-продажу (викупу) предмета лізингу або іншого договору, визначеного договором фінансового лізингу.
При цьому, встановлена статтею 34 Закону України «Про дорожній рух» та Порядком № 1388 заборона на здійснення перереєстрації та зняття з обліку транспортного засобу, зареєстрованого за особою, яка є боржником та перебуває в Єдиному реєстрі боржників, покликана убезпечити вибуття майна такої особи боржника, що є основною метою вказаної норми.
До того ж, приписи статті 34 Закону України «Про дорожній рух» передбачають здійснення процедури перевірки на предмет внесення до Єдиного реєстру боржників саме особи, що звертається за перереєстрацією транспортного засобу, тобто в даному випадку особи Позивача.
Із врахуванням викладеного, суд зазначає, що фактично підставою для звернення до суду стала незгода Позивача із рішенням РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях щодо відмови в перереєстрації транспортного засобу, що жодним чином не впливає на право власності Позивача в цій частині оскільки знову ж таки таке право ніким не заперечується та не є предметом розгляду даної справи.
Зазначені висновки судом здійснено з урахуванням судової практики Північного апеляційного господарського суду у справах № 910/14104/21, 910/15568/24, 910/13371/24 та практики Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 620/14246/24.
З огляду на встановлені судом обставини на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову з огляду на недоведеність Позивачем факту порушення та невизнання його права власності на рухоме майно, а також з огляду на обрання ним неефективного способу захисту.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Позивача та йому не відшкодовуються.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Плазма» - відмовити.
2. Судові витрати Товариству з обмеженою відповідальністю «МК Плазма» не відшкодовуються.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 24.09.2025.
Суддя Антон ПУКАС