ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.09.2025Справа № 910/8481/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Норді" (м. Луцьк)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово фудз інтернешнл" (м. Київ)
про стягнення 183 000,00 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю "Норді" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово фудз інтернешнл" про стягнення 183 000,00 грн заборгованості за надані позивачем послуги з перевезення за договором № 28052024-3-МП від 28.05.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2025 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заяв та клопотань.
Означена ухвала була вручена відповідачу в його електронному кабінеті, тож про розгляд даної справи він повідомлений належним чином.
Проте відповідач у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав; будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.
Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
18.08.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів понесення судових витрат.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення даного спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
28.05.2024 між позивачем (Перевізник) та відповідачем (Замовник) було укладено Договір №28052024-3-МП на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Перевізник зобов'язується особисто, власними транспортними засобами, надати Замовнику послуги по перевезенню Вантажу, а саме, доставити ввірений їй Замовником (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а Замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу плату.
Відповідно до п. 2.1 Договору, факт здійснення організації перевезення оформляється вантажною накладною (далі - CMR), належним чином оформленої та погодженої Сторонами заявки. Заявка є додатком та невід'ємною частиною договору. Форма заявки визначається Замовником, і має щонайменше містити перелік відомостей , який визначається в п. 2.14 цього договору. Сторони дійшли згоди, що заявки отримані через електронну пошту мають силу оригіналу і не потребують в подальшому обміну оригіналами.
Згідно з п. п. 4.1, 4.2 Договору передбачено, що ціна та вартість перевезення узгоджується сторонами в заявках на перевезення, а також остаточно визначаються в Актах виконання робіт (надання послуг). Ціна договору складається з загальної вартості фактично наданих послуг, що становить суму усіх підписаних сторонами актів виконаних робіт (наданих послуг).
Сторони визнають, що належним доказом надання перевізником послуг з перевезення для їх прийняття Замовником та підписання акту виконаних робіт, є підписана вантажоодержувачем без зауважень CMR та не надходження Замовнику протягом 7 робочих днів з моменту отримання вантажу, претензії від вантажоодержувача щодо втрат або пошкодження вантажу, коли така втрата або пошкодження були неочевидними в момент прийому-передачі (п.4.4 Договору).
Відповідно п. 4.7 Договору, оплата наданих Перевізником за даним Договором послуг здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Перевізника протягом 5 банківських днів після підписання акту прийому - передачі наданих послуг.
Сторони у п. 8.1 Договору погодили, що Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2025.
31.05.2024 між сторонами укладено Заявки № 2407, 2408 до Договору, відповідно до яких перевізник взяв на себе зобов'язання надати послуги перевезення вантажу - яйце куряче (Європа) за маршрутом с. Гуменці (Хмельницької обл.) - Ужгород/Агенція Nova plus, 44-100 Gliwice, ul. Portova 28/ код митниці PL351020/ Агенція JAS, 0930/ЄКМТ : Водій іде на склад OPERIS SPOLKA Z O.O/RYBNICKA 68, 43-183 CZER WION RF-LESZCZYN Y, де йому виписують нову ЦМР до Бельгії.
У Заявці Сторони встановили вартість перевезення в розмірі 3 400 євро з ПДВ + чеки на кордоні.
Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Відповідно до частини 1 статті 906 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав зобов'язання за Договором та Заявкою, здійснивши узгоджене перевезення, на підтвердження чого позивачем надано до позовної заяви погоджений сторонами акти надання послуг №792/5325 від 14.06.2024 та № 792/1 від 22.06.2024.
Для оплати наданих послуг позивачем було виставлено відповідачу рахунки №792/5325 від 14.06.2024 на суму 95 230,00 грн та №792/1 від 22.06.2024 на суму 87 770,00 грн, які на час звернення позивача до суду залишились несплаченими.
Як зазначає позивач, він направляв відповідачу претензію, у якій просив сплати суму заборгованості.
Проте відповідач листом від 20.05.2025 повідомив, що розгляд претензії буде здійснений після надання примірників CMR з підписами вантажоодержувачів.
Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні копії CMR, що підтверджують здійснення перевезення.
Таким чином, за наявними в матеріалах справи доказами розмір заборгованості відповідача за Договором та Заявками на дату постановлення рішення складає 183 000,00 грн. Доказів сплати означеної суми чи відсутності у відповідача обов'язку з її сплати сторонами до матеріалів справи не надано.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Твердження позивача відповідачем належними доказами не спростовані.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 183 000,00 грн заборгованості є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Позивачем до стягнення з відповідача також заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн на підставі: Договору про надання правової допомоги від 01.01.2025, укладеного з Адвокатським бюро "Олександра Степанюка", Актом наданих послуг правової допомоги від 18.08.2025, платіжної інструкції №11059 від 18.08.2025 на загальну суму 20 000,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Надані до матеріалів справи документи належним чином підтверджують понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу при розгляді даної справи в розмірі 20 00,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи фактичні обставини даної справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, суд вважає розмір заявлених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 20 000,00 грн співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторони.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово фудз інтернешнл" (03150, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, буд. 4/9; ідентифікаційний код 34935472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Норді" (43020, Луцький р-н, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Рівненська, буд. 48, офіс 318; ідентифікаційний код 44965236) 183 000 (сто вісімдесят три тисячі) грн 00 коп. заборгованості, 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко