24 вересня 2025 року м. Харків Справа № 913/133/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Шутенко І.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального закладу "Рубіжанська обласна спеціальна школа "Кришталик" (вх.№1633Л/1-43) на рішення Господарського суду Луганської області від 30.06.2025 року (суддя А.В. Іванов, повний текст складено 30.06.2025) у справі №913/133/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг», м. Київ
до Комунального закладу “Рубіжанська обласна спеціальна школа “Кришталик», м. Рубіжне Луганської області
про стягнення 10370,66 грн, -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Комунального закладу “Рубіжанська обласна спеціальна школа “Кришталик» в якій просило стягнути з відповідача 10370,66 грн з яких: основний борг в сумі 6255,76 грн, пеня в сумі 1217,33 грн, три проценти річних у сумі 543,10 грн; інфляційні втрати в сумі 2354,47 грн.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 30.06.2025 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Комунального закладу “Рубіжанська обласна спеціальна школа “Кришталик» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» основний борг у сумі 6255,76 грн, пеню в сумі 608,66 грн, три проценти річних в сумі 543,10 грн, втрати від інфляції в сумі 2354,47 грн, витрати на судовий збір в сумі 2422,40 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В обґрунтування вказаного рішення суд першої інстанції зазначив наступне:
- з листопада 2021 року по лютий 2022 року позивач передав у власність відповідачу природний газ на загальну на суму 42358,69 грн, однак відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково в сумі 36102,93 грн, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 6255,76 грн;
- позивачем за порушення строків оплати відповідачем поставленого природного газу у лютому 2022 року правильно нараховано та обґрунтовано заявлено до стягнення пеню в сумі 1217,33 грн за період з 16.04.2022 по 15.10.2022, а також три проценти річних у сумі 543,10 грн за період з 16.04.2022 по 31.03.2025 та втрати від інфляції в сумі 2354,47 грн за загальний період з травня 2022 року по березень 2025 року;
- розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені, господарський суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин, які свідчать про можливість зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50%, враховуючи, що Рубіжанська міська територіальна громада знаходиться на окупованій території; відповідач є спеціальним освітнім закладом для дітей з порушенням зору; кризову ситуація, яка склалася в державі внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, не могла не вплинути негативно на фінансовий стан відповідача як бюджетної установи; також господарським судом враховано сумлінне проведення відповідачем розрахунків до повномасштабного вторгнення на територію України.
Комунальний заклад "Рубіжанська обласна спеціальна школа "Кришталик" з рішенням Господарського суду першої інстанції не погодилось, звернулось через систему “Електронний суд» до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд:
1. Скасувати рішення господарського суду Луганської області від 30.06.25 року по справі №913/133/25 в частині стосовно стягнень з Комунального закладу “Рубіжанська обласна спеціальна школа “Кришталик» (93000, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Будівельників, будинок 27, ідентифікаційний код 20152663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 42399676) пені в сумі 608,66 грн, три проценти річних в сумі 543,10 грн, втрати від інфляції в сумі 2354,47 грн, та ухвалити нове рішення, відмовивши в задоволенні позовних вимог стосовно стягнення три проценти річних, втрат від інфляції.
2. Розглянути клопотання відповідача щодо зменшення розміру неустойки.
В обґрунтування своєї правової позиції апелянт посилається на таке:
- остаточний обсяг фактично переданого природного газу встановлюється саме позивачем в акті приймання-передачі; позивач до 13.05.2022 року об'єктивно мав можливість направити Акт приймання передачі природного газу від 28.02.2022 на адресу відповідача і як наслідок здійснити передбачені Договором обов'язки та зобов'язання, однак жодних проєктів акта приймання-передачі природного газу ні за листопад 2021 р., грудень 2021 р., ні за січень 2022 р., лютий 2022 р. - відповідачем від позивача не отримувалось, що вказує на відсутність настання строку (події) здійснення оплати відповідачем за умовами Договору;
- відповідач наполягає на відсутності документу, передбаченого умовами Договору, який є підставою для оплати за спожитий газ, що вказує на відсутність настання строку (події) здійснення оплати відповідачем за умовами Договору, а отже на відсутність прострочення зобов'язання;
- позивач мав всі можливості з 01 квітня 2022 року звернутись з питання погашення заборгованості не лише до відповідача, а ще до Департаменту освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації або до головного розпорядника бюджетних коштів - Луганської обласної державної адміністрації, однак позивач штучно збільшив розмір фінансової шкоди для свого підприємства через бездіяльність у строк майже три роки;
- рішення першої інстанції від 30.07.2025 по справі № 913/133/25 в частині стягнення з відповідача сум інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних не відповідає та суперечить принципам та обґрунтованості застосування особливої міри відповідальності боржника зобов'язання; зазначені обставини вказують на обтяжливість та несправедливість стягнення фінансових санкцій з відповідача; вказані в рішенні першої інстанції розміри пені, 3% річних та інфляційних нарахувань є істотними для комунального освітнього закладу при їх стягненні і фактично вони стягуються з обласного бюджету;
- враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи, освітній заклад порушує клопотання щодо зменшення розміру неустойки до розміру 1,00 грн.
Системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 18.07.2025 для розгляду справи №913/133/25 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2025 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, витребувано у суду першої інстанції матеріали даної справи, позивачу встановлено строк 15 днів з моменту вручення ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу. З урахуванням ціни позову, розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
01.08.2025, тобто в межах установленого судом строку, позивач через систему «Електронний суд» надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з огляду на наступне:
- згідно умов Договору постачання саме Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ, однак вказаний обов'язок було проігноровано з боку Відповідача та не надано актів розподілу природного газу Позивачу за періоди листопад 2021-лютий 2022, зворотнього матеріали справи не містять; крім того, Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів - п. 2.4.Договору;
- з урахуванням обізнаності Відповідача про спожиті обсяги природного газу та ціни природного газу, що визначена в Договорі, Відповідач знав про вартість природного газу, яка мала бути ним сплачена за відповідний період поставки, та мав можливість здійснити таку оплату, навіть, не очікуючи відповідного акту приймання-передачі природного газу;
- споживання природного газу відбулось до окупації;
- у зв'язку з тим, що Відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до умов Договору, Позивач обґрунтовано нарахував пеню, 3% річних, інфляційні, у зазначених у позовній заяві розмірах.
З матеріалів справи вбачається, що сторони належним чином повідомленні про відкриття апеляційного провадження та розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від учасників справи до суду не надходило.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила таке.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг», EIC-код 56Х930000010610Х, (постачальник) та Комунальним закладом “Рубіжанська обласна спеціальна школа “Кришталик» EIC-код 56ХS0000K48IF00O (споживач) укладено договір постачання природного газу від 28.10.2021 № 11-1000/21-БО-Т (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п. 1.1. договору).
У відповідності до п. 2.1. постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно) в кількості 11,8 тис. куб. метрів.
Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5. договору).
Пунктом 3.5.1. договору визначено, що споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника (п. 3.5.2. договору).
Відповідно до п. 3.5.3. договору споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору (п. 3.5.4. договору).
Пунктом 3.6. договору передбачено, що звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.
В розділі 4 договору сторони погодили ціну природного газу.
Згідно з п. 4.1. договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:
Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,42 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м.
Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16554,00 грн (п. 4.1. договору).
Загальна вартість цього договору на дату укладання становить 162781 грн, крім того ПДВ - 32556,20 грн, разом з ПДВ - 195337,20 грн (п. 4.3. договору).
Пунктом 5 договору сторони погодили порядок та умови проведення розрахунків.
У договорі передбачено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду (п. 5.1. договору).
Оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору.
Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору (п. 5.3 договору).
Пунктом 6.2 договору визначені обов'язки споживача, зокрема, споживач зобов'язаний самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором і своєчасно коригувати замовлені обсяги шляхом підписання додаткової угоди; прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Відповідно до п. 7.2. договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 13.1. договору даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє до 31 грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Згідно з п. 13.3. договору у разі припинення дії цього договору шляхом його розірвання споживач втрачає право до 31 грудня 2022 року включно отримувати природний газ з ресурсу постачальника за ціною, визначеною пунктом 4.1 договору.
Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, на виконання умов укладеного сторонами договору позивач у період з листопада 2021 року по лютий 2022 року позивач передав у власність відповідачу природний газ на загальну на суму 42358,69 грн, однак відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково в сумі 36102,93 грн, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 6255,76 грн.
За таких обставин, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача вищевказаної суми заборгованості. Окрім того, позивачем на підставі п. 7.2 договору нараховано пеню в сумі 1062,62 грн за період з 16.04.2022 по 15.10.2022; а відповідно ст. 625 ЦК України три проценти річних в сумі 543,10 грн за період з 16.04.2022 по 31.03.2025 та втрати від інфляцій в 2354,47 грн за загальний період з травня 2022 року по березень 2025 року.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення трьох процентів річних у сумі 543,10 грн та інфляційних втрат в сумі 2 354,47 грн, розглянути клопотання відповідача щодо зменшення розміру неустойки до розміру 1,00 грн.
Оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду позов було задоволено частково (з наведених вище підстав).
За змістом апеляційної скарги, відповідач не погоджується зі стягненням пені, процентів річних та втрат від інфляції. Отже, в даному апеляційному провадженні, у відповідності до вищенаведених приписів ст.269 ГПК України, оскаржуване рішення переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом, за своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір від 28.10.2021 № 11-1000/21-БО-Т є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.
Як уже зазначалося, у договорі передбачено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду (п. 5.1. договору).
Із посиланням на вказаний пункт договору, а також на ті обставини, що акт приймання-передачі природного газу за лютий 2022 року на суму 6255,76 грн відповідачем не підписано, апелянт стверджує про відсутність настання строку (події) здійснення оплати відповідачем за умовами Договору, а отже, про відсутність прострочення зобов'язання.
Проте, як правильно зазначено місцевим господарським судом із посиланням на вищенаведені пункти договору, у разі недотримання споживачем умов пп.3.5.1 п.3.5 договору та відсутності належним чином оформленого між сторонами акту приймання-передачі природного газу обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу.
Відповідач у суді першої та апеляційної інстанції не заперечував ні факту споживання у лютому 2022 року природного газу на суму 6255,76 грн (що підтверджується матеріалами справи), ні того факту, що відповідну заборгованість не було погашено.
На думку колегії суддів, з урахуванням вказаних обставин, а також вищенаведених норм чинного законодавства, не підписання акту приймання-передачі природного газу за лютий 2022 року в даному випадку не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити переданий йому товар. Аналогічні висновки викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 26.06.2025 у справі №913/438/24.
Посилання заявника скарги на ті обставини, що позивач тривалий час не звертався за стягненням боргу, вищенаведених обставин не змінюють, оскільки, як слушно зазначає позивач у відзиві на апеляційну скаргу, з урахуванням обізнаності відповідача про спожиті обсяги природного газу та ціну природного газу, що визначена в договорі, відповідач знав про вартість природного газу, яка мала бути ним сплачена за відповідний період поставки, та мав можливість здійснити таку оплату, не очікуючи відповідного акту приймання-передачі природного газу.
Тому колегія суддів не погоджується з твердженнями заявника скарги про відсутність прострочення оплати спожитого газу та зазначає, що, як обґрунтовано встановлено місцевим господарським судом на підставі матеріалів справи, умов договору та норм чинного законодавства, позивачем за порушення строків оплати відповідачем поставленого природного газу у лютому 2022 року правильно нараховано пеню в сумі 1217,33 грн за період з 16.04.2022 по 15.10.2022, а також три проценти річних у сумі 543,10 грн за період з 16.04.2022 по 31.03.2025 та втрати від інфляції в сумі 2354,47 грн за загальний період з травня 2022 року по березень 2025 року.
Стосовно зменшення розміру вищевказаних нарахувань, про що просить заявник скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з приписами ст. 233 ГК України (який був чинним на час розгляду справи місцевим господарським судом) у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За змістом положень ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22 вказала на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 Господарського кодексу України і частині третій статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці.
За висновками об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеними у постанові від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22, висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.
Отже, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене, у свою чергу, вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання судом оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення (зокрема, таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №916/2273/24).
Як вбачається з оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення неустойки, взяв до уваги доводи заявника та відповідно до своїх дискреційних повноважень, з урахуванням балансу інтересів обох сторін, прийняв рішення про зменшення розміру неустойки на 50%. Переконливих доводів, що могли б бути визнані підставою для скасування рішення в цій частині, відповідач в апеляційній скарзі не навів.
Стосовно сум 3% річних та інфляційних, у стягненні яких відповідач також просить відмовити, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч.2 цієї ж статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, у постанові Верховного Суду від 20.08.2025 у справі № 910/10616/24 тощо).
Отже, посилання апелянта на відсутність його вини у неоплаті отриманого природного газу колегія суддів не вважає належними аргументами, оскільки, як уже зазначалося, за змістом ст.625 ЦК України та згідно з вищенаведеними висновками Верховного Суду, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання і входять до складу такого зобов'язання (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18).
З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання. Тобто у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 зазначила, що саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних. Таким чином, розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Інфляційні втрати входять до складу основного боргу, а чинне законодавство не передбачає можливості суду зменшувати основний борг, тому не може бути зменшено розмір або звільнено від сплати інфляційних втрат, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України (відповідні висновки викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 10.09.2025 у справі № 916/574/15-г).
Як вбачається з матеріалів даної справи № 913/133/25, позивачем заявлено до стягнення проценти річних у розмірі 3%, що відповідає законодавчо встановленому розміру.
З огляду на вищенаведені норми чинного законодавства та практику Верховного Суду щодо їх застосування, підстави для відмови у стягненні інфляційних втрат також відсутні.
Відповідне узгоджується з висновками Верховного Суду, який у постанові від 20.08.2025 у справі № 910/15292/24 зазначив, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, розглядаючи клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат та 3% річних, врахувавши те, що заявлений позивачем до стягнення розмір відсотків річних відповідає розміру встановленому частиною 2 статті 625 ЦК України, а зменшення інфляційних втрат законом не передбачено, правомірно відмовив у задоволенні зазначеного клопотання.
Посилання апелянта на те, що відповідні нарахування на суму боргу є обтяжливими та несправедливими для відповідача, оскільки вони фактично стягуються з обласного бюджету, колегія суддів також не вважає переконливими аргументами, оскільки відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Таких висновків, із посиланням на рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України", від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України", дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 07.11.2019 у справі №916/1345/18.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування (в оскаржуваній частині).
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, і що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального закладу "Рубіжанська обласна спеціальна школа "Кришталик" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Луганської області від 30.06.2025 у справі №913/133/25 в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 608,66 грн, трьох процентів річних в сумі 543,10 грн, втрат від інфляції в сумі 2354,47 грн - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя П.В. Тихий
Суддя О.В. Плахов
Суддя І.А. Шутенко