вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" вересня 2025 р. Справа№ 910/3027/24 (910/10496/24)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Сотнікова С.В.
Доманської М.Л.
при секретарі Вага В.В.
та за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Корнійчук Я.П. дов.;
від третьої особи: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Метелик" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 (повний текст складено 26.05.2025)
у справі №910/3027/24(910/10496/24) (суддя Чеберяк П.П.)
за позовом Дочірнього підприємства "Метелик"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання відсутнім прав вимоги
в межах справи № 910/3027/24
за заявою ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (ідентифікаційний код 41264766)
про банкрутство,
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/3027/24 за заявою ОСОБА_1 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2024.
У серпні 2024 року Дочірнє підприємство "Метелик" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва, у межах провадження у справі про банкрутство №910/3027/24, із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - відповідач) в якій просило суд:
- визнати відсутніми у відповідача права вимоги за Договором про відкриття кредитної лінії №709 від 11.02.2013 та Договором застави майна від 11.02.2013 року №709-1;
- визнати відсутніми у відповідача права вимоги за Договором про надання кредиту №822 від 12.05.2014 та Договором застави майна від 12.05.2014 року №822-1;
- визнати відсутніми у відповідача права вимоги за Договором про надання кредиту №904 від 03.04.2015 та Договором застави майна від 03.04.2015 року №904-1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Український Професійний Банк" (далі - третя особа, Банк) були укладені три кредитних договори та договори застави майна до них, отримані кредитні кошти та 26 і 27.05.2015 позивач здійснив останні платежі для повного дострокового погашення кредитів та повністю сплатив відсотки за користування коштами, а 28.05.2015 Банк було віднесено до категорії неплатоспроможних, введено тимчасову адміністрацію з 29.05.2015 і серпні 2015 року комісією з перевірки договорів (інших правочинів) було визнано нікчемними правочинами правочини з проведення Банком платіжних доручень позивача від 26 і 27.05.2015 щодо погашення заборгованості за договорами, а через 5 років позивач отримав від відповідача повідомлення про те, що останній придбав у Банку права вимоги до позивача за вказаними кредитними договорами. Позивач повністю погасив кредити за кредитними договорами у 2015 році, що підтверджується первинними документами та встановлено рішенням суду в межах справи №910/7305/20, тому у відповідач не набув прав кредитора за кредитними договорами, оскільки Банк не мало таких прав через погашення кредитів та припинення кредитних відносин у 2015 році і відповідно не могло відчужити того, що в нього не було.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на те, що заборгованість за кредитним договором №904 стягнута з позивача на користь відповідач рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06,08.2021 у третейській справі №13/20 і цим же рішенням відмовлено у стягненні заборгованості по договорам №709, №802 з підстав пропуску позовної давності; ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі №873/215/21, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 05.06.2024, було відмовлено позивачу у скасуванні вказаного рішення третейського суду і встановлено відсутність факту погашення заборгованості; також постановою Верховного Суду від 15.11.2022 у справі №910/12674/21 відмовлено позивачу у позові про визнання недійсним відкритих торгів та договорів про відступлення прав вимоги; позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту, оскільки визнання відсутнім права вимоги є превентивним способом захисту, а у даному випадку позов подано після стягнення заборгованості рішенням третейського суду, залишення без змін вказаного рішення апеляційним господарським судом і Верховним Судом, отримання відповідачем виконавчих документів, які пред'явлені до примусового виконання.
Третя особа у письмових поясненнях вказала, що при перевірці правочинів, що були укладені з неплатоспроможним банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації (29.05.2015) було виявлено низку правочинів, що мають ознаки нікчемності, у тому числі і правочини, що мали наслідком оформлення в балансі банку штучних транзакцій заборгованості, зокрема і щодо штучного погашення кредитної заборгованості за спірними кредитними договорами із позивачем, у зв'язку із чим було поновлено в балансі банку кредитну заборгованість по вказаним договорам і в подальшому, за результатами відкритого аукціону, право вимоги цієї заборгованості було відступлене відповідачу, у визнанні недійсним якого позивачу було відмовлено; згідно висновків Великої Палати Верховного Суду (справа №522/1528/15-ц) після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника, такий окремий позов не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів; частина заборгованості стягнута з позивача за рішенням третейського суду, а тому обраний ним спосіб захисту не є ефективний і фактично він намагається переглянути рішення третейського суду, яке набрало законної сили.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Дочірнє підприємство "Метелик" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального права та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивач станом на 27.05.2015 повністю і достроково погасив кредити та сплатив відсотки за кредитними договорами; листами від 05.10.2015 позивач повідомляв Банку про незгоду з його висновками щодо нікчемності погашень кредитів, після чого Банк не звертався до суду з позовами про застосування наслідків недійсності нікчемності правочинів, натомість через 5 років продав права вимоги за договорами відповідачу, про що не повідомляв позивачу; факт погашення кредитів встановлено судовими рішеннями у справі №910/7305/20, які є преюдиціальними для даної справи і керуючись висновками Верховного Суду позивач звернувся до суду із даним позовом; в межах третейської справи питання законності прав вимоги на користь відповідача не розглядалось; в межах справ №910/12674/21 та №910/7305/20 питання наявності у відповідача прав вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами не були розглянуті по суті, оскільки Верховний Суд зазначив про обрання неефективного способу захисту і з формальної підстави відмови у задоволенні вимог; ефективність та належність обраного позивачем способу захисту у даній справі підтверджується практикою Великої Палати Верховного Суду у справах №910/12525/20 та №916/1415/19; відповідач не має прав вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами та не набувало їх в результаті укладення договорів із Банком, а тому позовні вимоги мають бути задоволені.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, дотримуючись доводів, які були викладені ним у відзиві на позовну заяву.
Учасники справи належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що підтверджується довідками про доставку електронного документа до електронних кабінетів сторін і третьої особи.
12.09.2025 представником позивача через систему "Електронний суд" подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із його участю в іншому судовому засіданні в Господарському суді міста Києва.
Клопотання про відкладення розгляду справи відхилене судом, оскільки явка сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою і неявка представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, тому суд, на підставі ч.12 ст. 270 ГПК України, ухвалив здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників позивача і третьої особи.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 11.02.2013 між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" (третя особа, Банк) та Дочірнім підприємством "Дрінкс Україна" (після зміни назви - Дочірнє підприємство "Метелик") (позивач, Позичальник) укладено договір про відкриття кредитної лінії №709, відповідно до умов якого Банк відкриває Позичальнику відкличну невідновлювальну кредитну лінію у розмірі 7 500 000,00 грн, терміном до 10.02.2014 на поповнення обігових коштів. Зменшення кредитної лінії здійснюється щомісячно починаючи з березня 2013 року, в сумі 50 000,00 грн та з остаточним погашенням кредиту в сумі 6 950 000,00 грн не пізніше 10.02.2014 (п. 1.1. договору).
У подальшому між сторонами укладено ряд додаткових договорів про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії №709 від 11.02.2013.
У забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором між Банком та Позичальником укладено договір застави майна №709-1 від 11.02.2013, згідно пункту 1.1 якого заставодавець передає в заставу заставодержателя власне майно для забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором про надання кредиту №709 від 11.02.2013.
Предметом застави є власне майно заставодавця (товари в обігу та матеріали і сировина) в загальному розмірі 18 719 013,95 грн, у тому числі товари в обігу в розмірі 18 145 003,29 грн та матеріали і сировина в загальному розмірі 574 010,66 грн) (п. 1.2 договору №709-1 від 11.02.2013).
12.05.2014 між третьою особою та позивачем укладено договір про надання кредиту №822, відповідно до умов п.1.1 договору №822, в рамках Програми Німецько-Українського фонду "Кредит для малих підприємств", що впроваджується за рахунок власних коштів Німецько-Українського фонду, Банк надає Позичальнику кредит на суму 1 450 000,00 грн, терміном до 28.09.2016 на поповнення обігових коштів.
У забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором між Банком та Позичальником укладено договір застави майна №822-1 від 12.05.2014, згідно пункту 1.1 якого заставодавець передає в заставу заставодержателя власне майно для забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором про надання кредиту №822 від 12.05.2014.
Предметом застави є власне майно заставодавця (товари в обігу) в загальному розмірі 4 350 003,86 грн (п. 1.2 договору №822-1 від 12.05.2014).
03.04.2015 між третьою особою та позивачем укладено договір про надання кредиту №904, відповідно до умов якого, в рамках Програми кредитування "Кредит для малих підприємств", що впроваджується за рахунок власних коштів Німецько-Українського фонду, Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 2 500 000 грн терміном до 03.04.2018 року на поповнення обігових коштів (п. 1.1 Кредитного договору №904).
У забезпечення виконання зобов'язання за даним кредитним договором між Банком та Позичальником укладено договір застави майна №904-1 від 03.04.2015, згідно пункту 1.1 якого заставодавець передає в заставу заставодержателя власне майно для забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором про надання кредиту №904 від 03.04.2015.
Предметом застави є власне майно заставодавця (товари та готова продукція) в загальному розмірі 5 209 014,17 грн (п. 1.2 договору № 904-1 від 03.04.2015).
Позивач вказує, що 26.05.2015 і 27.05.2015 він здійснив останні платежі для повного дострокового погашення кредитів за вказаними кредитними договорами та повністю сплатив відсотки за користування коштами, на підтвердження чого надав картки обліку руху коштів по розрахункам за нарахованими відсотками за період з 14.02.2013 по 31.05.2015, картку обліку руху коштів по кредитам за період з 01.01.2023 по 30.04.2020, виписки про рух коштів на поточному рахунку позивача за період з 28.02.213 по 27.05.2015.
28.05.2015 правління НБУ постановою №348 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" до категорії неплатоспроможних" віднесло Банк до категорії неплатоспроможних.
28.05.2015 виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови правління НБУ від 28.05.2015 №348 прийняла рішення від №107, яким запровадила тимчасову адміністрацію в ПАТ "Український Професійний Банк" з 29.05.2015.
Листом від 22.09.2015 №01-10/4231-1 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український професійний банк" повідомила позивачу про нікчемність правочинів по погашенню заборгованості по Договору про відкриття кредитної лінії №709 від 11.02.2013, Договору про розірвання Договору про відкриття кредитної лінії №709 від 11.02.2013 від 27 травня 2015 року, укладених між Банком та позивачем, у зв'язку із чим всі зобов'язання по Договору №706 позивач повинен виконувати перед Банком відповідно до умов вказаного договору.
Листом від 22.09.2015 №01-10/4232-1 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український професійний банк" повідомила позивачу про нікчемність правочинів по погашенню заборгованості по Договору про відкриття траншевої кредитної лінії №822 від 12.05.2014, укладених між Банком та позивачем, у зв'язку із чим всі зобов'язання по Договору №822 позивач повинен виконувати перед Банком відповідно до умов вказаного договору.
Листом від 22.09.2015 №01-10/4233-1 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український професійний банк" повідомила позивачу про нікчемність правочинів по погашенню заборгованості по Договору про надання кредиту №904 від 03.04.2015, Договору про розірвання Договору про надання кредиту №904 від 03.04.2015 від 27 травня 2015 року, укладених між Банком та позивачем, у зв'язку із чим всі зобов'язання по Договору №904 позивач повинен виконувати перед Банком відповідно до умов вказаного договору.
Листами від 05.10.2015 №05-10/01, №05-10/02 та №05-10/03 позивач, у відповідь на вказані листі Уповноваженої особи Фонду, не погодився з визнанням договорів нікчемними, вважає їх належно укладеними та виконаними відповідно до вимог діючого законодавства України.
15.01.2020 року на електронному майданчику було проведено електронний аукціон №UA-EA-2020-01-09-000001-b, замовником якого був ПАТ "Український Професійний Банк" з продажу пулу активів, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб'єктами господарювання та фізичними особами, дебіторської заборгованості, майнових прав за дебіторською заборгованістю, нерухомості, майнових прав на нерухомість, бланків простих векселів, бланків переказних векселів та основних засобів.
Переможцем аукціону було визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Інвестохіллс Веста", що підтверджується протоколом вказаного електронного аукціону.
24.02.2020 між Публічним акціонерним товариством "Український Професійний Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Інвестохіллс Веста" було укладено та нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В., реєстровий № 209, договір № 80 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання, відповідно до умов якого банком було відступлено в тому числі, право вимоги за договором про відкриття кредитної лінії № 709 від 11.02.2013, договором про надання кредиту № 822 від 12.05.2014 та за договором про надання кредиту № 904 від 03.04.2015.
Крім того, 24.02.2020 між Публічним акціонерним товариством "Український Професійний Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Інвестохіллс Веста" було укладено договір № 80/1 купівлі-продажу майнових прав за договорами поруки, договорами застави, та договорами іпотеки суб'єктів господарювання, посвідчений 24.02.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В. та зареєстрований в реєстрі за № 210, в тому числі, за договором застави майна № 709-1 від 11.02.2013, договором застави майна № 822-1 від 12.05.2014, договором застави майна № 904-1 від 03.04.2015.
У травні 2020 року Дочірнє підприємство "Метелик" звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила суд:
- визнати недійсним договір від 24.02.2020 №80 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. (далі - Приватний нотаріус) та зареєстрований у реєстрі за №209, в частині відступлення права вимоги за договором про відкриття кредитної лінії від 11.02.2013 №709, договором про надання кредиту від 12.05.2014 №822 та договором про надання кредиту від 03.04.2015 №904, укладеними між ПАТ "УПБ" та ДП "Дрінкс Україна";
- визнати недійсним договір від 24.02.2020 №80/1 купівлі-продажу майнових прав за договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання, що посвідчений Приватним нотаріусом та зареєстрований у реєстрі за №210, в частині купівлі-продажу майнових прав за договором застави майна від 11.02.2013 №709-1, договором застави майна від 12.05.2014 №822-1 та договором застави майна від 03.04.2015 №904-1, укладеними між ПАТ "УПБ" та ДП "Дрінкс Україна".
Постановою Верховного Суду від 29.05.2024 у справі №910/7305/20 були скасовані рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог Дочірнього підприємства "Метелик" відмовлено повністю.
У вересні 2021 року Дочірнє підприємство "Метелик" звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила суд:
- визнання недійсними відкритих торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулися 15.01.2020, з реалізації лоту № GL18N614755 з продажу пулу активів Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" (надалі - Банк) та протоколу електронного аукціону від 15.01.2020 № UА-ЕА-2020-01-09-000001-b, яким вони оформлені;
- визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання від 24.02.2020 № 80, що укладений між Банком та ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста";
- визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав за договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання від 24.02.2020 № 80/1, що укладений між Банком та ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".
Постановою Верховного Суду від 15.11.2022 у справі №910/12674/21 були скасовані рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства "Метелик" відмовлено повністю.
У свою чергу, у 2021 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" звернулось у Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків з позовом до Дочірнього підприємства "Метелик" про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.08.2021 у третейській справі №13/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" задоволено частково, стягнуто з Дочірнього підприємства "Метелик" на користь позивача заборгованість за договором про надання кредиту №904 від 03.04.2015 у сумі 4395079,10 грн.
Вказане рішення третейського суду мотивоване тим, що позивачем (ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста") доведено наявність заборгованості ДП "Метелик" по кредитним договорами №709, №822 та №904, а останнім розмір і наявність заборгованості не спростовано, однак у зв'язку із пропуском позовної давності по кредитним договорам №709 та №822 у задоволенні відповідних позовних вимог було відмовлено.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі №873/215/21, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 05.06.2024, відмовлено у задоволенні заяви Дочірнього підприємства "Метелик" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.08.2021 у третейській справі №13/20; рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.08.2021 у третейській справі №13/20 залишено без змін.
У зв'язку із викладеними обставинами, посилаючись на повне повернення кредитних коштів та відсотків у травні 2015 року, позивач звернувся до суду із даним позовом та просить суд визнати відсутніми у відповідача прав вимоги за договором про відкриття кредитної лінії від 11.02.2013 №709 та договором застави майна від 11.02.2013 №709-1, договором про надання кредиту від 12.05.2014 № 822 та договором застави майна №822-1 від 12.05.2014, договором про надання кредиту № 904 від 03.04.2015 та договором застави майна № 904-1 від 03.04.2015.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що наявність заборгованості підтверджується рішенням третейського суду, яке набрало законної сили, а обраний позивачем спосіб захисту права, яке він вважає порушеним, є неналежним та неефективним.
За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите, а у даній справі позивач звернувся з позовом вже після винесення третейським судом рішення про стягнення заборгованості та перебування наказів на примусовому виконанні.
Північний апеляційний господарський суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Права та обов'язки між учасниками даної справи виникли на підставі наступних правочинів:
- Договору про відкриття кредитної лінії №709 від 11.02.2013 та Договору застави майна від 11.02.2013 року №709-1, які укладені між позивачем і третьою особою;
- Договору про надання кредиту №822 від 12.05.2014 та Договору застави майна від 12.05.2014 року №822-1, які укладені між позивачем і третьою особою;
- Договору про надання кредиту №904 від 03.04.2015 та Договору застави майна від 03.04.2015 року №904-1, які укладені між позивачем і третьою особою;
- Договору про відступлення права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання від 24.02.2020 № 80, який укладений між третьою особою та відповідачем;
- Договору купівлі-продажу майнових прав за договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання від 24.02.2020 № 80/1, який укладений між третьою особою і відповідачем.
Предметом розгляду даного спору є вимога позивача про визнання відсутніми у відповідача прав вимоги за вказаними кредитними договорами і договорами застави майна.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частинами 1, 23 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Вирішуючи господарський спір, суд повинен дотримуватися певного алгоритму дій, а саме, з'ясувати, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу.
Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.08.2021 у третейській справі №13/20 було задоволено частково позов ТОВ "Фінансова Компанія "Інвестохіллс Веста" та стягнуто з ДП "Метелик" на користь ТОВ "Фінансова Компанія "Інвестохіллс Веста" заборгованість за договором про надання кредиту №904 від 03.04.2015 у сумі 4 395 079,10 грн. В задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за договорами кредиту №709, №822 відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.
Відповідно до ст.51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом.
ДП "Метелик" скористався своїм правом на оскарження рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.08.2021 у третейській справі №13/20, однак вказане рішення було залишено без змін ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 та постановою Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №873/215/21.
Верховний Суд, переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі №873/215/21 констатував, що з огляду на умови договору про відступлення права вимоги та приписи законодавства ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" є новим кредитором ДП "Метелик" за кредитними договорами. Третейські застереження, які містяться в зазначених вище кредитних договорах, не були оскаржені, що дало право позивачу право, як правонаступнику банку, звернутися до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків з позовною заявою про стягнення з ДП "Метелик" заборгованості за кредитними договорами, а встановлені обставини свідчать про обґрунтованість позиції Північного апеляційного суду про те, що твердження заявника про погашення ним заборгованості за кредитними договорами є необґрунтованими та не заслуговують на увагу.
Крім цього, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 у справі №873/177/21, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 07.08.2024, було вирішено видати наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків від 06.08.2021 у третейській справі №13/20.
Верховний Суд, переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 у справі №873/177/21 констатував, що рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.08.2021 у третейській справі №13/20, із заявою про видачу виконавчого документа на примусове виконання якого у цій справі звернулося ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", є чинним.
Відповідно до частини 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, обставини встановлені судовими рішеннями у справах №873/177/21 та №873/215/21, які набрали законної сили, не підлягають повторному доказуванню.
Щодо посилань позивача на обставини, встановлені судовими рішеннями у справах №910/12674/21 та №910/7305/20, то як вбачається з матеріалів справи рішення суддів першої та апеляційної інстанції у вказаних справах були скасовані відповідними постановами Верховного Суду.
Однак, рішення суду, що втратило чинність, не може мати преюдиційного значення, оскільки преюдиція - це встановлений факт, який вже набув законної сили і є обов'язковим для суду при розгляді інших справ, а рішення, яке було скасоване, не відповідає цій вимозі, оскільки втратило чинність.
Посилання позивача на пункти 14-17 постанови Верховного Суду від 29.05.2024 у справі №910/7305/20, які на його думку мають преюдиційне значення і підтверджують відсутність заборгованості, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки у вказаних пунктах постанови Верховний Суд описував обставини, встановлені судами першої і апеляційної інстанції, рішення яких він цією постановою скасував.
У той же час, Верховний Суд під час розгляду касаційної скарги не встановлює факти, а працює з правом, оскільки встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц), отже якщо він у мотивувальній частині наводить обставини, викладені в судових актах судів нижчих інстанції, це лише цитата з попередніх рішень, а не власне встановлення факту.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі №916/1415/19 зазначено, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов'язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.
Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов'язку, зокрема у таких випадках:
- кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;
- особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов'язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником);
- спосіб захисту інтересу від юридичної невизначеності є належним лише у разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.
Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18).
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципу верховенства права.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/ інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов'язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.
Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в даній ситуації не є ефективним способом захисту.
Однак, які вірно встановив суд першої інстанції, у даній справі позивач звернувся з позовом про визнання відсутніми прав вимоги у відповідача за кредитними договорами і договорами застави вже після:
- ухвалення рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.08.2021 у третейській справі №13/20 про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за договором про надання кредиту №904 від 03.04.2015 у сумі 4395079,10 грн;
- реалізації позивачем свого права на оскарження рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.08.2021 у третейській справі №13/20 за результатом якого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі № 873/215/21, яка залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 05.06.2024, відмовлено у задоволенні заяви позивача про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.08.2021 у третейській справі №13/20;
- звернення відповідача до Північного апеляційного господарського суду із заявою про видачу виконавчого документа на примусове виконання вищенаведеного рішення Третейського суду, яке ухвалою від 05.10.2021 у справі № 873/177/21 було задоволено та постановлено видати наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків від 06.08.2021 у третейській справі № 13/20. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.08.2024 апеляційну скаргу ДП "Метелик" залишено без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 у справі № 873/177/21 залишено без змін.
- перебування на виконанні у приватного виконавця Солонько М.М. виконавчих проваджень № 67586062, № 67586582, № 67587110, щодо виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.08.2021 у третейській справі №13/20 про стягнення з ДП "Метелик" на користь ТОВ "ФК"Інвестохіллс Веста" заборгованості за договором про надання кредиту №904 від 03.04.2015 у сумі 439 5079,10 грн.
Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.
Однак, у разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника не є належним способом захисту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц перелічено підстави, необхідні для висновку про дотримання чи недотримання принципу процесуальної економії. Так, ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права чи про визнання права припиненим має оцінюватися з огляду на обставини справи залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду.
Позовні вимоги не підлягають задоволенню, якщо суд, дотримуючись принципу стадійності захисту права, дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачено законом або договором та/або він є неефективним для захисту порушеного права в таких правовідносинах.
Також, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від: виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами; змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа; характеру його порушення, невизнання або оспорення.
Ефективний спосіб захисту має відповідати: змісту права чи інтересу; характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).
Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, наведені норми чинного законодавства та правові позиції Верховного Суду, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту права, яке він вважає порушеним, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив наявні у матеріалах справи докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Метелик" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12 травня 2025 року - без змін.
2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 22.09.2025.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді С.В. Сотніков
М.Л. Доманська