вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"10" вересня 2025 р. Справа№ 910/33/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Сибіги О.М.
Гончарова С.А.
за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 10.09.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс Ексім» про прийняття додаткової постанови щодо розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу)
за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фасад» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 (повний текст рішення складено 22.04.2025)
у справі №910/33/25 (суддя Демидов В.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс Ексім»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фасад»
про стягнення грошових коштів у розмірі 293 440,00 грн та розірвання договору
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фасад» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс Ексім» попередню оплату у розмірі 246 840 грн 00 коп., збитки у розмірі 46 600 грн 00 коп. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 080 грн. 00 коп. та судовий збір у сумі 4 401 грн 60 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фасад» звернулося 12.05.2025 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 12.05.2025, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі №910/33/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фасад» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі №910/33/25 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі №910/33/25 залишено без змін.
25.07.2025 (згідно поштового трекера на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс Ексім» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з заявою про ухвалення додаткової постанови у справі №910/33/25 та долучення доказів понесення витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 16 600,00 грн.
Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 29.07.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс Ексім» про ухвалення додаткової постанови у справі №910/33/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.
Ухвалою від 25.08.2025 призначено до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс Ексім» про прийняття додаткової постанови щодо розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) на 10.09.2025.
01.09.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фасад» надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.
У судове засідання 10.09.2025 представники учасників справи не з'явилися.
Судом враховано, що у заяві про прийняття додаткової постанови позивач просив суд розглядати таку заяву без позивача та його представника.
Враховуючи, що неявка учасників справи у судове засідання не перешкоджає розгляду заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за можливе розглянути заяву у даному судовому засіданні з винесенням додаткової постанови.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткової постанови, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
За приписами п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ст. 123 ГПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
Позивачем при поданні відзиву на апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі №910/33/25 зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які планує понести позивач у зв'язку з розглядом справи у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції складає 6 000 грн.
Частина 8 статті 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 16 600,00 грн позивач до заяви надав копії договору про надання правничої (правової) допомоги №20250515/1 від 15.05.2025; доручення від 15.05.2025 (додаток №2 до договору про надання правничої (правової) допомоги №20250515/1 від 15.05.2025); рахунок - фактуру від 20.05.2025; платіжну інструкцію №575 від 27.05.2025; Акт здачі-прийняття робіт від 30.05.2025; звіт про надані послуги від 30.05.2025 згідно додатку №2 від 15.05.2025 до договору про надання правничої (правової) допомоги №20250515/1 від 15.05.2025; рахунок-фактуру від 09.06.2025; платіжну інструкцію №640 від 09.06.2025; Акт здачі-прийняття робіт від 10.06.2025; звіт про надані послуги від 10.06.2025 згідно додатку №2 від 15.05.2025 до договору про надання правничої (правової) допомоги №20250515/1 від 15.05.2025.
Позивачем подано докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу у встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк.
Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ст. 1 вказаного Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Згідно зі ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
З матеріалів справи вбачається, що 15.05.2025 між Адвокатським об'єднанням «Компетенс» (Об'єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГАПОЛІС ЕКСІМ» (Клієнт) було укладено Договір про надання правничої допомоги №20250515/1 (далі Договір), відповідно до п. 1.1 якого Об'єднання бере на себе зобов'язання надавати правничу (правову) допомогу Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором та Дорученням (-и), а Клієнт зобов'язується оплатити надання правничої (правової) допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору та Доручення(-нь), якщо така оплата передбачена Договором.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що Конкретний вид правничої (правової) допомоги, обсяги та строки її надання, повноваження, які надаються Адвокату для виконання Договору, вартість Послуг, а також інші умови, погоджені Сторонами, визначаються в Дорученні(-ях), що є невід'ємним додатком до цього Договору.
У дорученні від 15.05.2025, яке є додатком № 2 до договору про надання правничої (правової) допомоги №20250515/1 від 15.05.2025 сторони погодили, що у порядку та на умовах, визначених Договором, Клієнт доручає Адвокату надання правничої допомоги у справі Клієнта про розірвання договору купівлі - продажу №72 від 05.11.2024, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАСАД» (код ЄДРПОУ 31283206), та стягнення коштів на користь Клієнта (п. 1).
У пункті 2 вказаного доручення сторони погодили, що за виконання цього Доручення Клієнт здійснює оплату за наступним тарифом: 2080 грн/год, що є еквівалентом 50 дол. США за курсом НБУ, встановленим на день укладання цього Доручення. Сторони узгодили, що розмір оплати у гривнях, зазначений у цьому додатку, змінюється пропорційно зміненню курсу долара США по відношенню до гривні України відповідно до курсу НБУ на дату здійснення оплати або виставлення рахунку (якщо рахунок було надано).
Адвокатом було виставлено рахунки-фактури від 20.05.2025 на суму 10 390,00 грн та від 09.06.2025 на суму 6 210,00 грн, які були сплачені позивачем відповідно до платіжних інструкцій №575 від 27.05.2025 та №640 від 09.06.2025 відповідно.
Відповідно до змісту Акту здачі-прийняття робіт від 30.05.2025 виконавцем були проведені роботи згідно додатку №2 від 15.05.2025 до договору про надання правничої (правової) допомоги №20250515/1 від 15.05.2025, а саме - юридичні послуги в розмірі 10 390,00 грн; згідно зі змістом Акту здачі-прийняття робіт від 10.06.2025 виконавцем були проведені роботи згідно додатку №2 від 15.05.2025 до договору про надання правничої (правової) допомоги №20250515/1 від 15.05.2025, а саме - юридичні послуги в розмірі 6 210,00 грн.
У звіті про надані послуги від 30.05.2025 згідно додатку №2 від 15.05.2025 до договору про надання правничої (правової) допомоги №20250515/1 від 15.05.2025 наведено зміст робіт адвоката, а саме:
дата виконання - 22.05.2025; складання відзиву на апеляційну скаргу у справі №910/33/25 за позовом ТОВ «МЕГАПОЛІС ЕКСІМ» до ТОВ «ФАСАД» про розірвання договору та стягнення коштів за договором купівлі - продажу, кількість годин - 4;
дата виконання - 23.05.2025; складання заяви про забезпечення позову у справі №910/33/25 за позовом ТОВ «МЕГАПОЛІС ЕКСІМ» до ТОВ «ФАСАД» про розірвання договору та стягнення коштів за договором купівлі - продажу, кількість годин - 1.
У звіті про надані послуги від 10.06.2025 згідно додатку №2 від 15.05.2025 до договору про надання правничої (правової) допомоги №20250515/1 від 15.05.2025 наведено зміст робіт адвоката, а саме:
дата виконання - 09.06.2025; складання клопотання про долучення доказів понесення судових витрат у суді апеляційної інстанції у справі №910/33/25 за позовом ТОВ «МЕГАПОЛІС ЕКСІМ» до ТОВ «ФАСАД» про розірвання договору та стягнення коштів за договором купівлі - продажу, кількість годин - 1;
дата виконання - 10.06.2025; участь у судовому засіданні у справі №910/33/25 за позовом ТОВ «МЕГАПОЛІС ЕКСІМ» до ТОВ «ФАСАД» про розірвання договору та стягнення коштів за договором купівлі - продажу в Північному апеляційному господарському суді, кількість годин - 2.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Виходячи із системного аналізу положень частини 8 статті 129, частини 3 статті 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20).
Колегія суддів вважає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс Ексім» про прийняття додаткової постанови щодо розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Як було зазначено вище, виходячи зі звітів про надані послуги від 30.05.2025 та від 10.06.2025, адвокатом було надано наступні послуги: складання відзиву на апеляційну скаргу, складання заяви про забезпечення позову, складання клопотання про долучення доказів понесення судових витрат у суді апеляційної інстанції у справі №910/33/25, участь у судовому засіданні у справі №910/33/25.
По - перше, вирішуючи питання щодо розподілу витрат на складання заяви про забезпечення позову у справі №910/33/25 судом перевірено, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс Ексім» про забезпечення позову у справі № 910/33/25 відмовлено повністю; судові витрати зі сплати судового збору за подачу заяви про забезпечення позову покласти на її заявника - позивача у справі.
Частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено, то витрати за її складання виходячи з положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладено на заявника - позивача у справі.
По - друге, колегія суддів зазначає, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду заява про ухвалення додаткового рішення є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню. Тобто, це витрати, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги і не відносяться до витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи. Вказана позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.
Відтак, витрати на «складання клопотання про долучення доказів понесення судових витрат у суді апеляційної інстанції у справі №910/33/25 за позовом ТОВ «МЕГАПОЛІС ЕКСІМ» до ТОВ «ФАСАД» про розірвання договору та стягнення коштів за договором купівлі - продажу» (пункт 1 звіту про надані послуги від 10.06.2025 згідно додатку №2 від 15.05.2025 до договору про надання правничої (правової) допомоги №20250515/1 від 15.05.2025) - не підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
Отже, колегія суддів відмовляє у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення в розмірі 2078,00 грн за правову допомогу щодо складання заяви про забезпечення позову та в розмірі 2070,00 грн за правову допомогу щодо складання клопотання про долучення доказів понесення судових витрат у суді апеляційної інстанції з наведених вище підстав.
В іншій частині заявлені позивачем витрати стосовно складання відзиву на апеляційну скаргу та участь адвоката у судовому засіданні у справі 10.06.2025 підтверджуються матеріалами справи та наданими заявником доказами.
Відповідач у поданих запереченнях стверджує, що:
- заява про ухвалення додаткового рішення подана із значним пропуском передбаченого ГПК України строку;
- заявлена до стягнення сума витрат є явно завишенню, не відповідає критеріям, визначеним в ч.4 статті 126 ГПК України.
Доводи щодо пропуску строку на подання заяви про прийняття додаткової постанови колегією суддів перевірено та встановлено, що представником позивача подано відповідну заяву про ухвалення додаткової постанови у п'ятиденний термін з дня складення повного тексту постанови суду апеляційної інстанції, враховуючи при цьому, що представники позивача та відповідача під час прийнятті постанови судом апеляційної інстанції та оголошення її вступної резолютивної частин були відсутні, а відтак про прийняття рішення судом апеляційної інстанції представники не були обізнані з огляду на їх відсутність в судовому засіданні 09.07.2025, а про прийняття судом постанови фактично дізналися після складення його повного тексту та отримання його в електронному кабінеті системи «Електронний суд». Таким чином, доводи відповідача щодо пропуску строку позивачем на подання заяви про ухвалення додаткового рішення судом відхиляються як необґрунтовані.
Відповідач вважає, що витрати на правничу допомогу адвоката Суткович М.А. не є необхідними для позивача, оскільки (як вбачається зі службових документів) в штаті позивача є цілий юридичний відділ, а тому позивач міг би захищати свої інтереси в суді шляхом самопредставництва, а тому витрати позивача на правничу допомогу не відповідають критерію необхідності таких витрат.
Частиною 4 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Як було зазначено вище, матеріалами справи підтверджується як складання адвокатом відзиву на апеляційну скаргу, так і участь його в судовому засіданні 10.06.2025, у той час як відповідачем не надано жодних доказів та не наведено обґрунтованих аргументів на підтвердження неспівмірності заявлених витрат позивача на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, а відтак доводи відповідача про неспівмірність заявленої позивачем до стягнення суми адвокатських витрат, є необґрунтованими.
Доводи позивача про те, що в штаті позивача є цілий юридичний відділ, а тому позивач міг би захищати свої інтереси в суді шляхом самопредставництва колегія суддів оцінює критично, оскільки обрання представника є виключно правом сторони, визначеним Господарським процесуальним кодексом України, яким позивач скористався на власний розсуд.
Надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 452,00 грн, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та є співмірним з ціною позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 4 ст. 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України належать витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи наведені положення процесуального законодавства, беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом професійної правничої допомоги у цій справі в суді апеляційної інстанції, з огляду на висновки судової колегії про відмову в задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення в розмірі 2078,00 грн за правову допомогу щодо складання заяви про забезпечення позову та в розмірі 2070,00 грн за правову допомогу щодо складання клопотання про долучення доказів понесення судових витрат у суді апеляційної інстанції, тобто в розмірі 4 148,00 грн, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс Ексім» про прийняття додаткової постанови щодо розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) та стягнення з відповідача на користь позивача 12 452,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 221, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Мегаполіс Ексім» про прийняття додаткової постанови щодо розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) задовольнити частково.
2. Прийняти додаткову постанову до постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 у справі № 910/33/25.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фасад» (02232, м. Київ, вул. Крайня, 1-в, код ЄДРПОУ 31283206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мегаполіс Ексім» (03127, м. Київ, пр-т. Голосіївський, буд. №95-А, код ЄДРПОУ 40065147) - 12452 (дванадцять тисяч чотириста п'ятдесят дві) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
4. В задоволенні іншої частини заяви відмовити.
5.Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи №910/33/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 22.09.2025.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді О.М. Сибіга
С.А. Гончаров