ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
23 вересня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/2100/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Савицького Я.Ф., Діброви Г.І.,
секретар судового засідання: Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дерева Раю": Приймачук С.І.,
від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях: Стапінський О.В.,
від Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт": не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.06.2025 про забезпечення позову, суддя в І інстанції Пінтеліна Т.Г., в м. Одесі
у справі №916/2100/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дерева Раю"
до відповідачів:
1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях;
2. Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"
про визнання недійсним договору оренди та усунення перешкод у користуванні майном
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.06.2025 у справі №916/2100/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дерева Раю" про забезпечення позову по справі №916/2100/25 задоволено повністю.
Заборонено Регіональному відділенню Фонду державного майна по Одеській та Миколаївській областях, Державному підприємству "Одеський морський торговельний порт" та Приморському відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), їх посадовим та службовим особам, а також будь-яким іншим особам на їх замовлення або за їх вказівками, вчиняти дії щодо виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Дерева Раю" з будівель та споруд, які входять до складу кафе "Ітака", м. Одеса, пляж “Аркадія», які належать на праві власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Дерева Раю", та у технічному паспорті, складеному станом на 15.12.2020р. позначені літерами А, А2, А3, А4, до яких входять наступні приміщення: А4 (0 рівень): 1 - коридор площею 2,4 кв.м., 2 - службове площею 11,1 кв.м. 3 - туалет площею 9,6 кв.м. 4 - туалет площею 4,1 кв.м. 5 - туалет площею 8,4 кв.м. 6 - службове площею 7,6 кв.м. 7 - кухня площею 3,0 кв.м. 8 - кухня площею 10,4 кв.м. 9 - службове площею 6,1 кв.м. 10 - кухня площею 16,3 кв.м. 11 - кухня площею 17,8 кв.м. 12 - службове площею 9,5 кв.м. 13 - службове площею 4,6 кв.м; А 2 (1 рівень): 1 - каса площею 1,4 кв.м. 2 - каса площею 1,4 кв.м; А 4 (1 рівень): 3 - хол площею 23,3 кв.м. 4 - гримерка площею 25,2 кв.м. 5 - пральня площею 12,1 кв.м. 6 - службове площею 17,4 кв.м. 7 - санвузол площею 2,3 кв.м. 8 - службове площею 11,4 кв.м. 9 - службове площею 10,3 кв.м. А 3 (1 рівень): 10 - кухня площею 88,3 кв.м. 11 - щитова площею 2,2 кв.м. 12 - мангальна площею 11,0 кв.м.; А (І поверх 1 рівень): 13 - зона відпочинку площею 419,4 кв.м. 14 - роздягальня площею 3,6 кв.м. 15 - душова площею 2,3 кв.м. 16 - туалет площею 20,5 кв.м. 17 - хол площею 6,0 кв.м. 18 - туалет площею 14,9 кв.м.; А (ІІ поверх): 1 - зона відпочинку площею 422,3 кв.м. 2 - службове площею 16,3 кв.м. 3 - туалет площею 14,0 кв.м. 4 - туалет площею 27,0 кв.м.
Ухвала мотивована тим, що забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо виселення ТОВ "Дерева Раю" з його майна, не перешкоджає виконанню судового рішення у іншій справі з приводу іншого спору, та не виходить за межі мети забезпечення позову. Співрозмірним та обґрунтованим у даному випадку є такий спосіб забезпечення позову, як заборона Регіональному відділенню Фонду державного майна по Одеській та Миколаївській областях, Державному підприємству "Одеський морський торговельний порт" та Приморському відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), їх посадовим та службовим особам, а також будь-яким іншим особам на їх замовлення або за їх вказівками, вчиняти дії щодо виселення ТОВ "Дерева Раю" з будівель та споруд, які входять до складу кафе "Ітака", оскільки невжиття таких заходів може значно ускладнити або навіть зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, вжиття такого заходу є адекватним змісту порушеного права, на відновлення якого поданий позов, та, за умови його задоволення, не створить складнощів при виконанні рішення та не дозволить відповідачу вчинити дії для унеможливлення його відновлення.
Від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга, в якій останній просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.06.2025 у справі №916/2100/25 скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає таке:
- позивач фактично обрав такий вид забезпечення позову як зупинення виконання судового рішення;
- ТОВ "Дерева раю" всіляко намагається уникнути виконання судового рішення у справі №916/3810/21, а заява про забезпечення позову подана саме з цією метою;
- паралельно із подачею спірної заяви про забезпечення позову, в межах іншої справи №916/3810/21 ТОВ "Дерева раю" подало заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, яка була розглянута судом та ухвалою від "09" червня 2025 р. № 916/3810/21, відмовлено у її задоволені. Дане підтверджує легітимність та законність судового наказу;
- суд першої інстанції застосував захід забезпечення позову, тотожний позовній вимозі ТОВ "Дерева раю", чим порушив ч.11 ст.137 ГПК України;
- заявником не надано належних та допустимих доказів, зокрема на підтвердження своєї позиції ТОВ "Дерева раю" не надало належних доказів необхідності забезпечення позову, при цьому акт державного виконавця не міг братись до уваги, оскільки таким актом підтверджується намір державного виконавця виконати судовий наказ судовий наказ №916/3810/21 від 14.12.2022.
У відзиві позивач зазначає, що доводи Відповідача-1 щодо намагань Позивача уникнути виконання судового рішення у справі №916/3810/21 не мають ніякого відношення до справи №916/2100/25, оскільки вжиті судом заходи забезпечення позову стосуються лише будівель та споруд які входять до складу кафе «Ітака», м. Одеса, пляж Аркадія, які належать на праві власності ТОВ «ДЕРЕВА РАЮ», та у технічному паспорті, складеному станом на 15.12.2020 позначені літерами А, А2, А3, А4.
До суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначає, що в зв'язку з відсутністю конкретно визначеного об'єкта оренди з якого позивача виселено рішенням суду у справі №916/3810/21, існує ризик того, що відповідачами можуть вчинятись дії щодо виселення позивача з його власності. Крім того у випадку визнання недійсним договору оренди, у відповідачів буде відсутнє право на виселення позивача, в противному випадку у випадку скасування судом апеляційної інстанції вжитих заходів забезпечення позову, та у випадку задоволення позову, за умови виселення позивача з його приміщень, останній буде змушений вчиняти додаткові дії направлені на відновлення його порушених прав, що не буде відповідати завданню господарського судочинства.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2025 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; призначено справу №916/2100/25 до розгляду на 15.07.2025 о 10:40. Між тим, у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги на момент початку судового засідання в Одеській області, судове засідання у призначений день та час не відбулось, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 розгляд справи №916/2100/25 відкладено на 09.09.2025 о 12:00.
Разом із тим, суддя зі складу колегії суддів, який не є суддею-доповідачем, Принцевська Н.М. перебуває у відпустці з 09.09.2025 по 10.10.2025 згідно наказу в.о. голови суду від 02.09.2025 №245-в. У зв'язку з цим, розпорядженням керівника апарату суду від 08.09.2025 №311 призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/2100/25.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2025 для розгляду справи №916/2100/25 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Ярош А.І., суддів: Савицького Я.Ф., Діброви Г.І.
Ухвалою суду від 08.09.2025 прийнято справу №916/2100/25 до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Ярош А.І., суддів: Савицького Я.Ф., Діброви Г.І. Розгляд справи №916/2100/25 відкладено на 23.09.2025 об 11:00.
В судовому засіданні 23.09.2025 брав участь представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Дерева Раю" та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях.
Від Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" участі не брали, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Явка повноважних представників учасників справи у судовому засіданні обов'язковою не визнавалась.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Предметом апеляційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам вчиняти дії щодо виселення ТОВ "Дерева Раю" з будівель та споруд, які належать на праві власності останньому.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача
Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Колегія суддів зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Водночас, для встановлення наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.
Позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову, являються предмет і підстава.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, в травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дерева Раю" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях та Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт", в якій просило суд:
- визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 12 червня 2013 року, укладеного між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Одеській області та ТОВ “Дерева Раю».
- усунути перешкоди ТОВ “Дерева Раю» у користуванні будівлями та спорудами кафе “Ітака» шляхом зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна по Одеській та Миколаївській областях та ДП “Одеський морський торговельний порт» не вчиняти дій щодо виселення ТОВ “Дерева Раю» з будівель та споруд, які входять до складу кафе “Ітака» та які у технічному паспорті, складеному станом на 15.12.2020 позначені літерами А, А2, А3, А4 до яких входять наступні приміщення: А4 (0 рівень): 1 - коридор площею 2,4 кв.м., 2 - службове площею 11,1 кв.м. 3 - туалет площею 9,6 кв.м. 4 - туалет площею 4,1 кв.м. 5 - туалет площею 8,4 кв.м. 6 - службове площею 7,6 кв.м. 7 - кухня площею 3,0 кв.м. 8 - кухня площею 10,4 кв.м. 9 - службове площею 6,1 кв.м. 10 - кухня площею 16,3 кв.м. 11 - кухня площею 17,8 кв.м. 12 - службове площею 9,5 кв.м. 13 - службове площею 4,6 кв.м. А 2 (1 рівень): 1 - каса площею 1,4 кв.м. 2 - каса площею 1,4 кв.м. А 4 (1 рівень): 3 - хол площею 23,3 кв.м. 4 - гримерка площею 25,2 кв.м. 5 - пральня площею 12,1 кв.м. 6 - службове площею 17,4 кв.м. 7 - санвузол площею 2,3 кв.м. 8 - службове площею 11,4 кв.м. 9 - службове площею 10,3 кв.м. А 3 (1 рівень): 10 - кухня площею 88,3 кв.м. 11 - щитова площею 2,2 кв.м. 12 - мангальна площею 11,0 кв.м. А (І поверх 1 рівень): 13 - зона відпочинку площею 419,4 кв.м. 14 - роздягальня площею 3,6 кв.м. 15 - душова площею 2,3 кв.м. 16 - туалет площею 20,5 кв.м. 17 - хол площею 6,0 кв.м. 18 - туалет площею 14,9 кв.м. А (ІІ поверх): 1 - зона відпочинку площею 422,3 кв.м. 2 - службове площею 16,3 кв.м. 3 - туалет площею 14,0 кв.м. 4 - туалет площею 27,0 кв.м.
В обґрунтування позову посилається на те, що нежитлові приміщення пасажирського павільйону розташованого за адресою: м. Одеса, “Аркадія» пляж площею 63,6 кв.м., не могли бути предметом договору оренди; Регіональне відділення Фонду державного майна в Одеській області не могло передати позивачу в оренду таке майно, оскільки на балансі ДП “Одеський морський торговельний порт» не перебувало такого об'єкту нерухомого майна.
Враховуючи, що Регіональне відділення фонду державного майна в Одеській області не мала необхідного обсягу правомочностей щодо передачі в оренду нежитлових приміщень пасажирського павільйону саме площею 63,6 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, “Аркадія» пляж, 3/1, даний договір оренди має бути визнаний недійсним.
Водночас рішенням Господарського суду Одеської області від 07.11.2022 у справі №916/3810/21 було частково задоволено позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна по Одеській та Миколаївській областях, зокрема про виселення ТОВ “ДЕРЕВА РАЮ» із займаного орендованого державного нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення будинку пасажирського павільйону, загальною площею 145,00 кв. м, (інв, №073007) (реєстровий номер майна 0112566.1.АААИГА531), розташованого за адресою: м. Одеса, пляж «Аркадія», 3/1, яке знаходиться на балансі ДП «Одеський морський торговельний порт» з метою розміщення побутових приміщень (інше використання нерухомого майна).
Разом з цим, ні до договору оренди від 12.06.2013 ні до договору про внесення змін від 30.10.2018 сторонами не укладалось будь-яких додатків з визначенням об'єкта оренди, також не були й додатками графічні матеріали у вигляді технічного паспорту, планів, схем, тощо, з зазначенням на них нежитлових приміщень, які були предметом договору оренди. Відповідно і в матеріалах виконавчого провадження №72161310 відсутні графічні матеріали з визначенням на них приміщень, з яких за рішенням суду повинно бути виселено ТОВ “ДЕРЕВА РАЮ», а тому існує реальна загроза виселення ТОВ «ДЕРЕВА РАЮ» з нежитлових приміщень та споруд кафе “Ітака», які належать Товариству на праві власності.
04.06.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дерева Раю" надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просив суд вжити заходів для забезпечення позову шляхом заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна по Одеській та Миколаївській областях, Державному підприємству "Одеський морський торговельний порт" та Приморському відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), їх посадовим та службовим особам, а також будь-яким іншим особам на їх замовлення або за їх вказівками, вчиняти дії щодо виселення ТОВ "Дерева Раю" з будівель та споруд, які входять до складу кафе "Ітака", м. Одеса, пляж "Аркадія", які належать на праві власності ТОВ "Дерева Раю", та у технічному паспорті, складеному станом на 15.12.2020 позначені літерами А, А2, А3, А4, до яких входять наступні приміщення: А4 (0 рівень): коридор площею 2,4 кв.м., службове площею 11,1 кв.м., туалет площею 9,6 кв.м., туалет площею 4,1 кв.м., туалет площею 8,4 кв.м., службове площею 7,6 кв.м., кухня площею 3,0 кв.м., кухня площею 10,4 кв.м., службове площею 6,1 кв.м., кухня площею 16,3 кв.м., кухня площею 17,8 кв.м., службове площею 9,5 кв.м., службове площею 4,6 кв.м.; А 2 (1 рівень): каса площею 1,4 кв.м., каса площею 1,4 кв.м.; А 4 (1 рівень): хол площею 23,3 кв.м., гримерка площею 25,2 кв.м., пральня площею 12,1 кв.м., службове площею 17,4 кв.м., санвузол площею 2,3 кв.м., службове площею 11,4 кв.м., службове площею 10,3 кв.м.; А 3 (1 рівень): кухня площею 88,3 кв.м., щитова площею 2,2 кв.м., мангальна площею 11,0 кв.м.; А (І поверх 1 рівень): зона відпочинку площею 419,4 кв.м., роздягальня площею 3,6 кв.м., душова площею 2,3 кв.м., туалет площею 20,5 кв.м., хол площею 6,0 кв.м.; туалет площею 14,9 кв.м.; А (ІІ поверх): зона відпочинку площею 422,3 кв.м., службове площею 16,3 кв.м., туалет площею 14,0 кв.м., туалет площею 27,0 кв.м.
В обґрунтування заяви посилається на існуючу загрозу виселення ТОВ "Дерева Раю" з нежитлових приміщень та споруд кафе "Ітака", які належать Товариству на праві власності до моменту прийняття рішення у даній справі. ТОВ "Дерева Раю" вважає ефективним юридичним захистом прав, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна по Одеській та Миколаївській областях, Державному підприємству "Одеський морський торговельний порт" та Приморському відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), а також будь-яким іншим особам на їх замовлення або за їх вказівками, вчиняти дії щодо виселення ТОВ "Дерева Раю" з будівель та споруд, які входять до складу кафе "Ітака", належать на праві власності ТОВ "Дерева Раю", та у технічному паспорті, складеному станом на 15.12.2020 позначені літерами А, А2, А3, А4.
Апеляційний господарський суд враховує, що у даній справі позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, а відтак, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Згідно з ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Тобто, суд зобов'язаний з'ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог та не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 22.07.2019 у справі №914/120/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Як зазначалось вище, предметом позову є вимоги позивача про визнання договору оренди недійсним та зобов'язання відповідачів не вчиняти дій щодо виселення ТОВ “Дерева Раю» з будівель та споруд, які, на думку позивача, належать останньому на праві власності. А у заяві про забезпечення позову позивач просить заборонити відповідачам та на іншим особам не вчиняти дій щодо виселення ТОВ “Дерева Раю» з будівель та споруд, які, на думку позивача, належать останньому на праві власності до розгляду даної справи по суті.
Тобто, суд констатує, що основною вимогою позивача у даній справі є вимога про усунення перешкод ТОВ “Дерева Раю» у користуванні будівлями та спорудами кафе “Ітака» шляхом зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна по Одеській та Миколаївській областях та ДП “Одеський морський торговельний порт» не вчиняти дій щодо виселення ТОВ “Дерева Раю» з будівель та споруд, які входять до складу кафе “Ітака» та які у технічному паспорті, складеному станом на 15.12.2020 позначені літерами А, А2, А3, А4
В той час як заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна по Одеській та Миколаївській областях, Державному підприємству "Одеський морський торговельний порт" та Приморському відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), їх посадовим та службовим особам, а також будь-яким іншим особам на їх замовлення або за їх вказівками, вчиняти дії щодо виселення ТОВ "Дерева Раю" з будівель та споруд, які входять до складу кафе "Ітака", м. Одеса, пляж "Аркадія", які належать на праві власності ТОВ "Дерева Раю", та у технічному паспорті, складеному станом на 15.12.2020 позначені літерами А, А2, А3, А4.
Судова колегія наголошує, що застосовані заходи забезпечення позову зводяться фактично до вирішення справи по суті та практично є задоволенням позовної вимоги, з якою позивач звернувся в межах цієї справи.
Заявлені позивачем заходи забезпечення позову є ідентичними із заявленими позовними вимогами, отже є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, що свідчить про порушення ч. 11 ст. 137 ГПК України.
При цьому, судова колегія звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постановах від 07.05.2020 у справі №910/11739/19, від 16.04.2020 у справі №910/18680/19, від 15.01.2020 у справі №910/14150/19, від 12.12.2019 у справі №910/13985/19, згідно з якою заборона відповідачам вчиняти будь-які дії на виконання укладеного ними договору, призводить до блокування господарської діяльності відповідачів і за умови недоведеності наявності порушення прав заявника, у зв'язку з укладенням спірного правочину, свідчить про його неспівмірність та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи.
Вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Однак, у даному випадку застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову, як заборона відповідачам вчиняти дії щодо виселення є по суті безпосереднім втручанням в господарську діяльність відповідачів.
Вищезазначене свідчить про неспівмірність заходів забезпечення із заявленими позовними вимогами, а тому відсутні правові підстави для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Таким чином, оцінивши доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості виконання рішення господарського суду та ефективного захисту прав заявника, за яким останній звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, враховуючи доводи заявника, наведені у заяві, з огляду на предмет та підстави позовних вимог, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Розподіл сум судового збору здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи по суті, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 136-140, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях на ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.06.2025 про забезпечення позову у справі №916/2100/25 - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.06.2025 про забезпечення позову у справі №916/2100/25 - скасувати.
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дерева Раю" про забезпечення позову у справі №916/2100/25 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку в порядку та строки, передбачені статтями 287-288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 24.09.2025.
Головуючий суддя А.І. Ярош
судді Г.І. Діброва
Я.Ф. Савицький