Справа № 991/1187/24
Провадження 1-кс/991/9632/25
22 вересня 2025 року м.Київ
Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про самовідвід судді ОСОБА_3 від розгляду заяви ОСОБА_4 про роз'яснення ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.02.2024 у справі № 991/1187/24,
17.09.2025 за результатами автоматизованого розподілу (протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.09.2025) до провадження судді ОСОБА_3 надійшла заява ОСОБА_4 про роз'яснення ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.02.2024 (судова справа 991/1187/24, провадження 1-р/991/82/25).
17.09.2025 суддею ОСОБА_3 заявлено самовідвід від розгляду справи №991/1187/24, провадження №1-р/991/82/25, з посиланням на порушення при передачі судової справи судді ОСОБА_3 , оскільки, не дотримано положення підпункту 2.3.4 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 39 (зі змінами) (далі- Положення), оскільки судова справа 991/1187/24 (провадження 1-р/991/82/25) приєднана до судової справи 991/1187/24 [4910;61412488], де рішення прийнято слідчим суддею, який був визначений у порядку, встановленому підпунктом 2.3.36 Положення, з дотриманням вимог підпункту 2.3.4 пункту 2.3. цього Положення.
Суддя у поданій заяві про самовідвід зазначила, що ознайомившись зі змістом заяви про роз'яснення судового рішення, нею встановлено, що роз'ясненню підлягає ухвала слідчого судді, постановлена на стадії досудового розслідування за результатами розгляду клопотання прокурора.
Нормами Кримінально процесуального кодексу України передбачено, що заява про роз'яснення судового рішення, яке ухвалене слідчим суддею на стадії досудового розслідування, має розглядатись тим же слідчим суддею (складом суду). Водночас, якщо слідчий суддя, який ухвалив це рішення, з об'єктивних підстав не може розглянути таку заяву, то її розгляд має здійснювати інший слідчий суддя цього суду.
Рішенням зборів суддів Вищого антикорупційного суду від 25 березня 2025 року були затверджені «Засади використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду», до яких у подальшому вносились зміни (надалі- Засади).
Відповідно до п. 2 розділу II Засад судові справи розподіляються між суддями, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу, з урахуванням, зокрема спеціалізації суддів, запровадженої зборами суддів.
Тобто, розподіл судової справи, у тому числі заяви про роз'яснення судового рішення, має здійснюватися, тому складу суду, який має повноваження для її розгляду, враховуючи, серед іншого, і наявність спеціалізації.
Відповідно до рішення зборів суддів Вищого антикорупційного суду від 25 жовтня 2022 року повноваження для здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду (спеціалізація «слідчий суддя») у ОСОБА_3 діяли до 30 листопада 2024 року включно. Із 01 грудня 2024 року повноваження як слідчого судді у ОСОБА_3 відсутні та із цієї дати не здійснюється розподіл клопотань, скарг та інших матеріалів, розгляд яких здійснюється слідчим суддею.
Разом з тим, згідно з абзацом 2 підпункту 12.13 пункту 12 розділу II Засад передбачено, що у випадку надходження заяв про виправлення описки, роз'яснення, перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень, ухвалених слідчими суддями на стадії досудового розслідування, такі заяви передаються для розгляду раніше визначеним суддям. Водночас у разі закінчення спеціалізації «слідчий суддя» у раніше визначеного судді на момент надходження таких заяв, такий суддя вважається слідчим суддею тільки для розгляду таких заяв про виправлення описки, роз'яснення чи перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень.
Отже, на думку судді ОСОБА_3 цей пункт Засад є відмінним від зазначених вище, а також не є тим рішенням, яке визначає спеціалізацію судді. Тому вважає, що при здійсненні автоматизованого розподілу судової справи № 991/1187/24, провадження 1-р/991/82/25, були допущені порушення ч. 3 ст. 35 КПК України.
З огляду на викладене, просила задовольнити заяву про самовідвід від розгляду заяви ОСОБА_4 про роз'яснення ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.02.2024 (судова справа 991/1187/24, провадження 1-р/991/82/25).
Розгляд заяви про самовідвід призначений на 22.09.2025, про що повідомлено учасників, які в судове засідання не прибули.
Дослідивши матеріали провадження, суддя дійшов таких висновків.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до частини 1 статті 21 КПК, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Неупередженість суду є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя, з метою дотримання якої учасники судового провадження наділені правом заявити відвід, який відповідно до частини 5 статті 80 КПК повинен бути вмотивованим.
Перелік підстав, за наявності яких особами, які беруть участь в кримінальному провадженні, може бути заявлено відвід судді, визначений частинами 1, 2 статті 75 КПК, а саме: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною 3 статті 35 цього кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
Також частиною 1 статті 76 КПК визначено, що суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Згідно із частиною 1 статті 80 КПК, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до частини 1 статті 81 КПК, у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною 3 статті 35 цього кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.
Відповідно до пункту 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 №2006/23, при виконанні своїх обов'язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів, та пунктом 2.5 цих же принципів визначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Нижче наведені приклади таких випадків: 1. У судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається. 2. Раніше при розгляді цього самого предмета спору суддя виступав як адвокат чи долучався до справи як важливий свідок. 3. Суддя чи члени його родини матеріально зацікавлені в рішенні у відповідній справі.
Статтею 14 чинної редакції Кодексу суддівської етики, затвердженої 18.09.2024 рішенням ХХ з'їзду суддів України, визначено, що суддя не має допускати позапроцесуальних взаємовідносин з учасниками судового процесу у справі, що перебуває у його / її провадженні. Суддя має уникати поведінки, що може викликати сумнів чи створити враження про наявність у судді прихильності чи упередженого ставлення до учасників справи чи їх представників.
У коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04.02.2016 № 1, роз'яснено, що відчуття упередженості - це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об'єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях. Водночас, слід розуміти, що зловживання самовідводом не допускається і може потягнути застосування дисциплінарної відповідальності. У цьому контексті зловживання правом на самовідвід означає недобросовісне використання суддею незначного приводу для того, щоб уникнути розгляду справи. За змістом коментованої статті заявлення суддею самовідводу є допустимим лише у випадку неможливості ухвалення суддею об'єктивного рішення у справі.
Також згідно із частиною 5 статті 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Зокрема в пункті 104 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) від 27.05.2013 зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria, 24.02.1993, Series А №255, пункти 28, 30) та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland, заява №33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
Аналогічно в пункті 66 рішення ЄСПЛ у справі «Бочан проти України» (заява №7577/02 від 03.05.2007) зазначено, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є довіра, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
В пункті 50 рішення ЄСПЛ в справі «Білуха проти України» (від 09.11.2006, заява №33949/02) зазначено, що стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
Отже, для вирішення питання щодо відводу судді або складу суду необхідно перевірити додержання об'єктивного чи суб'єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування складу для розгляду конкретної справи у встановлений законом спосіб (об'єктивний критерій) та додержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб'єктивний критерій).
Враховуючи наведені у заяві про самовідвід підстави, у цьому випадку заявник стверджувала щодо недотримання виключно об'єктивного критерію безсторонності суду, що й мало бути предметом перевірки під час розгляду питання про самовідвід.
Згідно з частиною 3 статті 35 КПК, визначення судді (запасного судді, слідчого судді), а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретного провадження здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою та/або її окремою підсистемою (модулем) під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом випадковості та в хронологічному порядку з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження на кожного суддю, заборони брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання (крім перегляду за нововиявленими обставинами), перебування суддів у відпустці, відсутності у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядженням, а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ. Після визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або судді-доповідача для конкретного судового провадження не допускається внесення змін до реєстраційних даних щодо цього провадження, а також видалення цих даних з Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та/або її окремої підсистеми (модуля), крім випадків, установлених законом.
Згідно з чинною частиною 12 статті 35 КПК, особливості розподілу кримінальних проваджень та інших передбачених законом процесуальних документів, що подаються до суду, встановлюються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Рішенням Вищої ради правосуддя (ВРП) від 17.08.2021 №1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС), яке визначило порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя зокрема підсистем «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв'язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування ЄСІТС у складі всіх підсистем (модулів).
Згодом рішенням ВРП від 25.01.2022 № 83/0/15-22 (із змінами згідно з рішенням ВРП від 22.02.2022 №166/0/15-22) затверджено зміни до Положення про ЄСІТС у формі доповнення новим розділом IV «Особливості автоматизованого розподілу судових справ».
Однак рішенням ВРП від 28.02.2023 №162/0/15-23 набрання чинності такими змінами до Положення про ЄСІТС наразі відтерміновано на невизначений час, тому згідно з пунктом 121 Положення про ЄСІТС, до початку функціонування підсистеми електронного документообігу у складі ЄСІТС реєстрація документів, які надходять на адресу суду (в тому числі процесуальних документів, що можуть бути предметом судового розгляду), здійснюється в АСДС відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду (АСДС), затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30 (зі змінами), та інструкції з діловодства. Реєстрація документів в інших органах та установах системи правосуддя здійснюється за правилами, передбаченими відповідними документами та інструкціями з діловодства, чинними до затвердження цього Положення.
Разом з тим, з 01.04.2025 набрало чинності нове Положення про автоматизовану систему документообігу суду.
Пунктом 2.3.39.8 цього нового Положення визначено, що передача судової справи раніше визначеному судді, судді-доповідачу проводиться щодо заяв або клопотань, що надійшли для вирішення питання про прийняття додаткового судового рішення, виправлення описок та помилок, роз'яснення судового рішення, повернення судового збору.
Також рішенням зборів суддів ВАКС від 25.03.2025 №3 затверджена нова редакція Засад використання АСДС ВАКС .
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ цих Засад, судові справи розподіляються між суддями, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу, з урахуванням: спеціалізації суддів, запровадженої зборами суддів; визначених автоматизованою системою коефіцієнтів навантаження кожного судді; недопустимості повторної участі судді у розгляді судової справи; перебування судді у відпустці, у відрядженні, у нарадчій кімнаті; відсутності судді у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю; інших передбачених законом обставин, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ; а також складу постійних колегій у разі колегіального розгляду справи та складу судових палат (за їх наявності).
Пунктом 12.2 цих же Засад визначено, що передача судової справи раніше визначеному слідчому судді, судді - доповідачу, колегії суддів, проводиться шляхом автоматизованого розподілу щодо заяв або клопотань, що надійшли для вирішення питання про виправлення описок та помилок, роз'яснення судового рішення, та інших процесуальних документів, розгляд яких проводиться після ухвалення рішення по суті.
Вищенаведене свідчить, що здійснення роз'яснення судового рішення повинно здійснюватись у будь-якому випадку саме тим самим суддею чи колегією суддів, які ухвалили рішення, про перегляд якого подана заява, що є цілком логічним і правильним, оскільки саме такий склад суду ґрунтовно обізнаний з усіма обставинами справи і ухвалить об'єктивне судове рішення.
Лише в разі неможливості здійснення таким складом суду правосуддя з об'єктивних причин (наприклад, достатньо тривалі непрацездатність чи відрядження, мобілізація, звільнення з посади судді, смерть тощо) повинен бути сформований новий склад суду в порядку статті 35 КПК.
Водночас припинення повноважень слідчого судді в жодному разі не призводить до неможливості здійснення будь-яким суддею правосуддя загалом, й відтак така обставина не є підставою для формування нового складу суду, що й передбачено чинними нормами пункту 12.2 чинної редакції Засад використання АСДС ВАКС.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді, вивчивши матеріали провадження, доводи, наведені суддею на обґрунтування самовідводу, суддя вважає, що заявлений самовідвід є необґрунтованими, а тому у його задоволенні необхідно відмовити.
Керуючись статтями 9, 75, 76 80-82, 309, 372, 376, 532 КПК України, суддя
У задоволенні заяви про самовідвід судді ОСОБА_3 відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1