Провадження № 33/821/423/25 Справа № 711/2699/25 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Михальченко Ю. В. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А. В.
19 вересня 2025 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., за участю захисника Чернявського А.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника Чернявського А.Л. на постанову Придніпровського райсуду м. Черкаси від 4.07.2025 р., якою
ОСОБА_1 , який народи-
вся ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який
має середню освіту, одружений, не працює,
проживає
АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір в розмірі 605,6 грн., -
Судом першої інстанції встановлено, що 22.03.2025 р. о 23:14 год. в м. Черкаси по вул. В. Чорновола, 237, водій ОСОБА_1 керував автомобілем BMW-5231, р/номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння за згодою водія у встановленому законом порядку проводився на місці за допомогою газоаналізатору Drager Alcotest 6820, що підтверджено тестом № 987, результат огляду - 0,42 ‰, чим вчинив порушення п. 2.9 а) ПДР України та скоїв адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Чернявський А.Л. просить скасувати постанову суду першої інстанції як незаконну та необґрунтовану, постановленої із неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, зокрема з порушенням принципу на справедливий суд.
У судовому засіданні Придніпровського райсуду 4.07.2025 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повний текст рішення отримано лише 7.07.2025 р., що підтверджено розпискою захисника.
Причиною зупинки автомобіля працівниками поліції було зазначено невідповідність кольору габаритних вогнів належного кольору, після перевірки інспектор запитав у ОСОБА_1 чи вживав він алкоголь та отримав негативну відповідь. Отримавши негативну відповідь інспектор запропонував пройти тест на місці, пройшовши тест та отримавши позитивний результат ОСОБА_1 був не згоден з результатом, однак він до закладу охорони здоров'я не направлявся, що тобто невизнані результати огляду не є відмовою від огляду, в розмінні ст. 130 КУпАП. Також, ОСОБА_1 письмово висловив свою незгоду з результатом, а суд першої інстанції помилково встановив факт згоди ОСОБА_1 з результатом огляду.
Привід для зупинки автомобіля патрульною поліцією був формальний, про що складено постанову ЕНА № 4332214, яку оскаржено до Придніпровського райсуду м. Черкаси.
Зауважує, що складений поліцейським акт огляду на стан сп'яніння з використанням спецприладу, а також результат тесту на стан сп'яніння зафіксований приладом Drager може бути допустимим доказом вчинення правопорушення винятково лише у випадку коли водій погоджується з результатом. У випадку незгоди водія з результатом огляду на місці зупинки транспортного засобу поліцейський зобов'язаний доставити такого водія до закладу охорони здоров'я.
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з р/номером НОМЕР_1 , однак на автомобілі був встановлений номерний знак «DRON», що підтверджується і свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та відео, долученим до матеріалів.
Крім того, температура на роздруківці результата зазначена + 15 °C, а за даними сайту «Синоптик» час складення протколу температура була + 7 °C.
Вважає, що за наведених підстав постанова суду першої інстанції не може вважатися такою, що винесена за результатами справедливого розгляду справи незалежним і безстороннім судом, який встановив обґрунтованість притягнення ОСОБА_2 до адмінвідповідальності, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою провадження по справі відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю події і складу адмінправопорушення.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату і час судового засідання повідомлений належним чином шляхом направлення повідомлення у додаток Viber, в суді апеляційної інстанції його інтереси представляє професійний адвокат, тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без участі правопорушника.
Апеляційний суд, заслухавши захисника Чернявського А.Л., який підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адмінправопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адмінправопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адмінвідповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адмінправопорушення на розгляд громадської організації, трудовому колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу чи швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортними засобами від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення адмінстягнення.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини справи, висновок про винність ОСОБА_1 в скоєнні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, при обставинах, викладених у постанові, підтверджений перевіреними судом доказами, яким дана вірна та об'єктивна оцінка.
На переконання апеляційного суду, місцевий суд, дотримуючись визначених ч. 1 ст. 277 КУпАП строків розгляду справ про адмінправопорушення та враховуючи практику Європейського Суду з прав людини з аналогічних питань, а також правові позиції Суду, який визнав пріоритет публічного інтересу над приватним, обґрунтовано прийняв рішення у справі за відсутності особи, що притягається до адмінвідповідальності ОСОБА_1 , але в судовому засіданні суду першої інстанції був присутній захисник Чернявський А.Л., на підставі наявних та досліджених судом доказів.
Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП, участь правопорушника та його захисника при розгляді справ за ст. 130 КУпАП не є обов'язковою, суд першої інстанції надав ОСОБА_1 достатньо часу як для підготовки до розгляду його справи, можливість скористатися своїми процесуальними правами в повному обсязі, крім того його інтереси в суді представляв професійний адвокат, тому викладені в апеляційній скарзі доводи про порушення норм процесуального права під час судового розгляду в суді першої інстанції є безпідставними.
Всі об'єктивні дані адміністративної справи в сукупності з іншими доказами, які містяться в матеріалах справи, були предметом дослідження суду першої інстанції, а тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильність встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення підтверджується даними протоколу про адмінправопорушення серії ЕПР1 № 279022 від 22.03.2025 р. ( а. пр. 1), який складено уповноваженою посадовою особою, містить всі необхідні відомості та обставини вчинення правопорушення, сумніви чи зауваження до його змісту відсутні, хоча й ОСОБА_1 не був згодним з результатом огляду, що є його правом; актом огляду на стан сп'яніння (а. пр. 3); додатком до протоколу - роздрукованим чеком від 22.03.2025 р., тест № 987 з результатом 0,42 ‰ (а. пр. 2); та відеозаписом (а. пр. 8), долученими до матеріалів справи.
На переконання апеляційного суду вказані процесуальні та інші документи складені у відповідності до діючих нормативно-правових актів, які регулюють відповідні правові відносини та які є предметом судового розгляду, а тому доводи апеляційної скарги про отримання доказів незаконним шляхом, припущеннях, порушеннях поліцейським Інструкції при складанні матеріалів є необґрунтованими.
На відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, який був досліджений судом апеляційної інстанції, зафіксовано, що поліцейські зупинили автомобіль BMW, р/номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 за порушення п. п. 31.4.3. а) ПДР України та запідозрили, що водій керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Запропонували пройти огляд на місці зупинки за допомогою приладу Drager Alcotest, на що водій погодився, результат тесту позитивний та склав 0,42 ‰, відносно ОСОБА_1 було складено протокол за порушення п. 2.9 а) ПДР України, а саме за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Спочатку після огляду на місці на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 погодився з результатом огляду, цитата: «Хай буде, чого спорить», він не висловлював ніяких намірів перевірити результати огляду в медичному закладі. Але дійсно, після втручання в процедуру складання процесуальних документів третьої особи, яка не представилася та її участь не відображена в матеріалах справи, за вказівкою цієї третьої особи ОСОБА_1 повторював вимоги та зробив записи про його незгоду. Але апеляційний суд вважає, що такі дії не були особистим волевиявленням ОСОБА_3 , а він тільки виконував та повторював вказівки третьої особи, яка не мала ніякого процесуального статусу під час складання документів, тому доводи апеляції в цій частині апеляційний суд визнає безпідставними.
Процедура огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння поліцейськими не була порушена, спочатку водієві було запропоновано пройти огляд на місці за допомогою технічного засобу, на що він погодився, пройшовши огляд на місці погодився з результатом, а потім, за вказівкою третьої особи, написав, що не згоден. Поліцейський правомірно склав протокол за порушення саме п. 2.9 а) ПДР України, як і передбачено в «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі».
Після перегляду відеозапису подій, апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції будь-яких дій, які можуть бути кваліфіковані як протиправні або вчинені з порушенням будь- яких інструкцій.
Апеляційний суд погоджується висновками суду першої інстанції, вважає правильним і не приймає до уваги доводи захисника про невідповідність процедури оформлення поліцейським протоколу та матеріалів про адмінправопорушення з огляду на те, що огляд на стан сп'яніння проведено на місці зупинки, результат фактично не оспорювався особою стосовно якої складено протокол про адмінправопорушення.
Відеозапис повністю узгоджується з протоколом про адмінправопорушення, не суперечить йому, що в свою чергу не може слугувати підставою для визнання протоколу неналежним доказом.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 а) ПДР України та скоїв адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову щодо нього у зв'язку з порушеннями норм матеріального права є необґрунтованими та спростовуються дослідженими та наведеними в постанові суду першої інстанції доказами.
Стосовно доводів апеляції про невірний номерний знак, то апеляційний суд звертає увагу, що за транспортним засобом може бути закріплений індивідуальний номерний знак, який є лише додатком до, але не замість державного номерного знаку, що видається власнику під час реєстрації транспортного засобу, а тому суд першої інстанції правильно вказав в постанові індивідуальні ознаки автомобіля правопорушника.
Також, апеляційний суд вважає, що скасування в судовому порядку постанови інспектора патрульної поліції від 22.03.2025 р. по справі про адмінправопорушення за ч. 1 ст. 121 КУпАП стосовно ОСОБА_1 не впливає на розгляд та встановлення винуватості цієї особи в даному провадженні, тому що справа за ч. 1 ст. 121 КУпАП була розглянута в межах КАСУ, в якому закладений принцип презумпції винуватості, який зобов'язує суб'єкта владних повноважень, який є відповідачем, а не органом який ініціював притягнення особи до адмінвідповідальності та яке є предметом судового розгляду за правилами КУпАП, не лише довести законність свого рішення, дії чи бездіяльності, а й спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод і інтересів.
За приписами КУпАП та відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 р. № 23-рп/2010, адмінвідповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинності.
Таким чином, процесуальний порядок та основні засади цих національних кодексів істотно відрізняються один від одного, а тому їх одночасне застосування чи поєднання апеляційний суд вважає неможливим.
Інші аргументи апеляційної скарги мають ознаки надмірного формалізму і не спростовують встановлені у справі фактичні обставини, зводячись до власного тлумачення положень закону, переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки, а отже й не є підставами для скасування вірного по суті судового рішення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена сукупністю доказів, вони є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими матеріалами провадження.
ОСОБА_1 мав усвідомлювати та передбачати наслідки його дій під час керування транспортним засобом, можливість втратити право керування транспортним засобом в разі істотного порушення вимог ПДР України.
Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.
Будь-яких доказів, які б могли переконати суд у відсутності події та складу адмінправопорушення, в матеріалах справи про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності відсутні та апелянтом суду апеляційної інстанції не надані. Інші доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, сприймаються судом як спроба уникнути відповідальності, оскільки безспірних та переконливих доказів, які б могли об'єктивно спростувати його винність у вчиненні вказаного правопорушення, суду не надано.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, як і підстав для закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в даному випадку апеляційним переглядом не встановлено, тож, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Постанову Придніпровського райсуду м. Черкаси від 4.07.2025 р., якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Чернявського А.Л. - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Белах А.В.