Справа № 554/3530/25 Номер провадження 22-ц/814/3141/25Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В. М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
23 вересня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді: Чумак О.В.,
суддів: Карпушина Г.Л., Пилипчук Л.І.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 28 квітня 2025 року, ухвалене суддею Бугрій В.М.
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів,
У березні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 16.01.2023 року по цивільній справі № 554/10549/22 з відповідача на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , 2019 р.н. у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 (три тисячі) гривень, починаючи з 28.09.2022 року до досягнення дитиною повноліття.
Вказала, що на даний час матеріальний стан позивача змінився, оскільки: - зросли витрати на утримання дитини у зв'язку із зростанням цін на продукти, ліки та одяг, на оренду житла, комунальні послуги (позивачка і дитина ВПО); - у зв'язку з частими хворобами дитини та необхідністю у лікуванні, оздоровленні; - у зв'язку з розвитком творчих і розумових здібностей дитини. У цьому році дитина йде до першого класу. Це вже передбачає збільшення витрат та створює додаткове фінансове залучення з обох сторін на купівлю усього необхідного для гармонійного розвитку ОСОБА_3 ; - у зв'язку із частими хворобами дитини, позивач була вимушена звільнитися з роботи.
Враховуючи викладене просила змінити розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_1 на підставі ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 14.12.2022 року та ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 30.12.2022 року на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , 2019 р.н. з 3000 грн. на 5000 грн. у твердій грошовій сумі до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 28 квітня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів задоволено.
Змінено розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_1 на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14.12.2022 року та ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 30.12.2022 року на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , 2019 р.н. з 3000 грн. на 5000 грн. у твердій грошовій сумі до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави (в особі Державної судової адміністрації України) 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , просив рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено існування всіх юридичних фактів, які у своїй сукупності слугували б підставою для збільшення розміру аліментів, зокрема зміни матеріального стану позивача, в результаті чого погіршилося матеріальне забезпечення дитини.
Окрім того, визначений судом розмір аліментів у сумі 3000 грн. щомісячно є більшим ніж передбачений законом прожитковий мінімум для дитини відповідного віку.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення ухвалене у справі не відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 34).
На підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 грудня 2022 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , 2019 р.н. у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 (три тисячі) гривень, починаючи з 28.09.2022 року до досягнення дитиною повноліття (а.с. 6-7).
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
За змістом частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно зі статтями 150, 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз вказаної норми закону приводить до висновку, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Крім цього, наведена правова норма вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав.
Отже, враховуючи зміст статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним та, зокрема, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів стягувач аліментів може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів.
Тобто, звертаючись до суду з позовом саме позивачка повинна надати докази на підтвердження наявності правових підстав для зміни розміру аліментів та довести, що майновий стан відповідача покращився і він спроможний сплачувати аліменти у більшому розмірі.
Разом з тим, позивач у відповідності до вимог ст. 12, 76, 77, 81 ЦПК України, не надала суду доказів погіршення свого матеріального стану, як і доказів значного покращення матеріального стану відповідача, що є законною підставою для збільшення розміру аліментів.
Щодо доводів позивача про те, що зросли витрати на утримання дитини у зв'язку із зростанням цін на продути та одяг, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що аліменти на користь позивача стягнуто у твердій грошовій сумі.
Відповідно до частини другої статті 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Згідно із ст. 16 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» спори з питань індексації грошових доходів підлягають розгляду в судовому порядку.
Статтею 9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.
З викладеного вбачається, що індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, повинна проводитись відповідно до вищевказаного законодавства органом виконавчої служби або підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - підприємцями, які провадять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.
Тривале зростання загального рівня цін, що відображує зниження купівельної спроможності грошової одиниці (інфляція) саме по собі не потребує звернення отримувача аліментів до суду з відповідним позовом про збільшення розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, оскільки законодавством передбачено відповідний механізм індексації (підвищення) розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі.
Отже, вищевказані доводи позивача не є підставою для збільшення розміру аліментів, оскільки сам по собі факт зміни цін, наявності інфляції не може бути підставою для задоволення заявлених позовних вимог, а є підставою для проведення індексації розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Посилання ОСОБА_2 на часті хвороби дитини та необхідність у лікуванні та оздоровленні, наявності витрат у зв'язку з розвитком творчих та розумових здібностей дитини не можуть бути підставою для збільшення розміру стягуваних за рішенням суду аліментів, оскільки за своєю суттю ці потреби є додатковими витратами на утримання дитини.
Відповідно до вимог частини 1 статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той із батьків до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвиток здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Тому, колегія суддів зазначає, що наявність таких обставин є підставою для звернення ОСОБА_2 до суду з вимогою про стягнення додаткових витрат на дитину у передбаченому законом порядку із наданням відповідних доказів, які підтверджують ці обставини.
Натомість, виходячи з положень статей 182, 192 СК України, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан, як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я. Тобто, саме стягувач має надати докази на підтвердження тих обставин, на які посилається у своїх доводах у позові, зокрема, не лише про те, які доходи платник аліментів має на час розгляду питання про збільшення аліментів, а й які він мав доходи на час ухвалення рішення про стягнення аліментів для порівняльного аналізу. Те ж саме стосується і посилання позивачки на значне зменшення своїх доходів. При цьому суд має виходити з матеріального становища обох сторін.
При цьому, розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, позивачка не виконала вимог закону щодо належного обґрунтування та доказування позову, клопотань про витребування доказів не заявляла.
Саме по собі збільшення витрат позивач на утримання дитини не є обставиною, у розумінні ст. 192 СК України, яка сама по собі надає право вимагати збільшення розміру аліментів.
Таким чином, враховуючи вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для збільшення розміру аліментів.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки позивач ОСОБА_2 відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору в усіх судових інстанціях, тому у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 відповідно до вимог ч. 7 ст. 141 ЦПК України в порядку, встановленому Кабінетів Міністрів України, йому належить компенсувати сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1 816 грн 80 коп.
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 п. 3, 4 ч. 1, 382, 383 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 28 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів відмовити.
Компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О.В. Чумак
Судді Г.Л. Карпушин
Л.І. Пилипчук