Справа № 554/4647/24 Номер провадження 22-ц/814/2348/25Головуючий у 1-й інстанції Гольник Л. В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
23 вересня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді: Чумак О.В.,
суддів: Бутенко С.Б., Пилипчук Л.І.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Лучко Тетяни Іванівни
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 20 лютого 2025 року, ухвалене суддею Гольник Л.В.
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У травні 2024 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.02.2017 року АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета кредиту для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі 200000 грн. Процентна ставка 39,99 % річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов'язковий мінімальний платіж 7 % від загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 гривень.
Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором АТ «Альфа-Банк» виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти. Наведене підтверджується випискою по рахунку за кредитною карткою відповідача.
Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язувався вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.
Внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань у відповідача виникла заборгованість за кредитом, яка станом на 20.12.2021 року становить 41821,07 грн.
20.12.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача.
Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 27.02.2017 року, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 41821,07 грн та витрати на оплату судового збору в розмірі 3028 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 7100 грн.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20 лютого 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором від 27.02.2017 року в розмірі 41821 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» судовий збір в розмірі 3028 грн. та витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 3000 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду його в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_1 адвокат Лучко Т.І., просила його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про застосування позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у позові, не врахувавши, що позивач звернувся до суду з даним позовом поза межами визначеного законом 3-річного строку позовної давності, будь-яких доказів поважності пропуску даного строку матеріали справи не містять. Зазначила, що встановлення карантину та запровадження на території України воєнного стану без доведення причин неможливості звернення до суду з даним позовом не є безумовною причиною для поновлення пропущеного строку.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 27.02.2017 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета кредиту для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі 200000 грн. Процентна ставка 39,99% річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов'язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 7 % від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.
АТ «Альфа банк» прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».
Тобто, відповідач погодилася на приєднання до публічної пропозиції, підтвердила акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і приєднання до умов договору, погодилася з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання.
Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором АТ «Альфа-Банк» виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти.
Наведене підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача з кредитною карткою World Debit Mastercard за період з 28.02.2017 по 05.02.2024, з якої вбачається активне користування відповідачем кредитними коштами з березня 2017 року по серпень 2020 року (а. с. 21-28).
Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язувалася вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором. Незважаючи на це, відповідач не виконала свого обов'язку та припинила повертати наданий їй кредит в строки, передбачені кредитним договором.
Станом на 20.12.2021 року загальна сума заборгованості за кредитом становить 41821,07 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому зазакономнадані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом автоматично стає стороною в договірному зобов'язанні.
З матеріалів справи вбачається та не спростовується доводами апеляційної скарги, що шляхом акцептування АТ «Альфа-Банк» оферти відповідача на укладення договору обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач одержала кредит у розмірі встановленого ліміту кредитної лінії на платіжну картку, яким активно користувалася, але в установленому договором порядку використані кредитні кошти не повернула та проценти за кредитом не сплатила, що підтверджується банківською випискою з рахунку позичальника, яка відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, є належним та допустимим доказом щодо заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
20.12.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу № 4, відповідно до якого ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло належне АТ «Альфа-Банк» право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в додатку № 1-1 до договору.
Відповідно до пункту 2.2 договору факторингу право вимоги, що відступається згідно даного договору, включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями, пенями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить клієнту.
Згідно з додатку 1-1 до договору факторингу № 4 від 20.12.2021, реєстру договорів, права вимоги за яким відступаються, та боржників за такими договорами, АТ «Альфа-Банк» передало ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» право грошової вимоги за договором № ССNG-630585586, за яким боржником є ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості 41821,07 грн. (а.с. 16-18).
Пунктом 2.3 Договору факторингу передбачено право вимоги, яке вважається відступленим Фактору з дати оплату Фактором ціни вимоги відповідно до п. 4.2. договору. В дату здійснення оплати Фактором ціни вимоги відповідно до п. 4.2 Договору Сторони цього Договору підписують Акт приймання-передачі Реєстру боржників, за формою, встановленою в додатку № 2 до цього договору.
Платіжним дорученням за № 34291 від 20 грудня 2021 року підтверджується оплата TOB «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» за право вимоги згідно договору факторингу № 4 (а. с. 20).
Відповідачем договір факторингу не оспорюється, тому ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за кредитним договором, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем.
ОСОБА_1 не доведено відсутність у неї заборгованості за кредитним договором від 27.02.2017, а твердження відповідача про пропуск позивачем позовної давності є необґрунтованим з огляду на наступне.
Згідно ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Положеннями ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).
Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено відповідну заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
Відповідно до умов кредитного договору від 27.02.2017 сторони встановили строк дії договору на 3 роки, останній платіж було здійснено відповідачем 17 серпня 2020 року, а 20.12.2021 позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 за договором факторингу.
Отже, з 18.08.2020 у первісного кредитодавця виникло право у зв'язку з не поверненням грошових коштів, пред'явити вимогу до позичальника, оскільки саме на цей час кредитодавцю було відомо, що кредитні кошти не повернуті та існує заборгованість, а тому строк позовної давності для пред'явлення позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 повинен обраховуватися саме з 18.08.2020.
Право вимоги щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 за договором факторингу № 4 від 20.12.2021 перейшло від первісного кредитора АТ «Альфа банк» до позивача - ТОВ «ФК «Еліт Фінанс».
Позивач ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» звернулося з даним позовом до суду через засоби поштового зв'язку 25 квітня 2024 року.
30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, п. 12 якого визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цьогоКодексу строки, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року, а тому саме з цієї дати строк позовної давності продовжувався у зв'язку із введенням на території України карантину. Строк карантину неодноразово продовжувався й закінчився 30 червня 2023 року.
Крім того, згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв'язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема п. 19, згідно якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивач, звернувшись до суду з даним позовом 25 квітня 2024 року, не пропустив строків позовної давності, а тому доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем такого строку та застосування його наслідків, є помилковим.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Інших доводів, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність та обгрунтованість апеляційна скарга не містить, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містить посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лучко Тетяни Іванівни залишити без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 20 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.В. Чумак
Судді С.Б. Бутенко
Л.І. Пилипчук