іменем України
24 вересня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 742/4494/24
Головуючий у першій інстанції - Ільченко О.І.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1187/25
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.
Позивач: ОСОБА_1
Відповідач: ОСОБА_2
Особи, які подали апеляційні скарги: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів (суддя Ільченко О.І.) ухвалене у м. Прилуки, -
У серпні 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 липня 2023 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що їх син проживає разом з нею та перебуває на її утриманні, а відповідач ОСОБА_4 добровільно не надає допомоги на його утримання. Відомості про батька дитини до актового запису про народження було внесено на підставі ст. 135 СК України (зі слів матері). Оскільки відповідач не визнавав свого батьківства, вона зверталась до суду з позовом про визнання ОСОБА_4 батьком ОСОБА_3 . Цей позов було задоволено рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01 квітня 2024 року. Вважає, що відповідач має можливість сплачувати аліменти у заявленому розмірі, а право на їх стягнення вона має з часу народження сина - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 травня 2025 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 1 серпня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, ОСОБА_1 має право на отримання аліментів, оскільки син сторін проживає разом з матір'ю та знаходиться на її утриманні, а відповідач добровільно матеріальної допомоги не надає. При визначенні розміру аліментів суд врахував матеріальне становище дитини, обов'язок відповідача сплачувати аліменти на дочку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі ? частини всіх видів його заробітку, рівність обов'язку батьків щодо утримання їх сина, ненадання позивачкою доказів про вжиття заходів щодо одержання аліментів за минулий час і ухилення відповідача від їх сплати, дійшов висновку про стягнення аліментів у визначеному розмірі з часу звернення позивачкою до суду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення у частині визначення періоду стягнення та розміру аліментів, ухваливши рішення про задоволення позовних вимог. Вказує на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відмова у стягненні аліментів за минулий період є необґрунтованою, оскільки судом проігноровано факт спору щодо батьківства, заперечення відповідача проти його встановлення, що, на думку позивачки, свідчить про ухилення відповідача від виконання обов'язку щодо утримання сина. Зазначена обставина відповідно до ч. 2 ст. 191 СК України є підставою для стягнення аліментів із часу народження дитини. Крім того, визначений судом розмір аліментів у розмірі 1/6 частини доходу суперечить принципу рівності прав та обов'язків обох батьків. Суд безпідставно долучив до матеріалів справи рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 4 липня 2023 року про стягнення аліментів на користь дружини відповідача на утримання їхньої доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частини доходу, і поклав його в основу висновку щодо наявності підстав для зменшення заявленого розміру аліментів. При цьому суд не врахував, що відповідач і надалі проживає разом із дружиною, а за даними Єдиного реєстру боржників відомості про виконання вказаного рішення відсутні, що має ознаки фіктивності та свідчить про використання його для ухилення від сплати аліментів на іншу дитину. Суд фактично поставив у менш вигідне становище дитину, народжену поза шлюбом, визначивши для неї зменшений розмір аліментів порівняно з іншою дитиною відповідача. У зв'язку з цим позивачка вважає, що має право на стягнення аліментів саме з моменту народження сина - ІНФОРМАЦІЯ_2 , у заявленому розмірі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове про стягнення з нього аліментів у розмірі 1/12 частини всіх його доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Особа, яка подала апеляційну скаргу вважає, що суд не надав належної оцінки рішенню Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 4 липня 2023 року, яким уже стягнуто ? частину його доходу на користь ОСОБА_6 для утримання доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На думку відповідача, позивачка ввела суд в оману, не повідомивши про зазначене рішення. Також, на переконання ОСОБА_2 , суд проігнорував довідку про його стан здоров'я, відповідно до якої він має низку стійких хронічних захворювань, що потребують постійного лікування та додаткових витрат. Крім того, через відсутність власного житла значна частина його доходів витрачається на оренду, а з 2024 року він не має можливості обслуговувати кредитні зобов'язання, що свідчить про скрутне матеріальне становище. ОСОБА_2 зазначає, що визначений судом розмір аліментів є надмірним і не відповідає вимогам сімейного законодавства щодо врахування майнового та сімейного стану платника. Окрім того, він не погоджується з розподілом судових витрат, зазначаючи, що у зв'язку з частковим задоволенням позову суд помилково поклав обов'язок сплати судового збору на нього в повному обсязі.
Відзив на апеляційні скарги не надходив.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судове рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат не відповідає зазначеним вимогам закону.
По справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син - ОСОБА_3 (арк. с. 6, зворот). Сторони не заперечують що син проживає з матір'ю.
Рішенням Прилуцького районного суду Чернігівської області від 01 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 10 липня 2024 року, визнано ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. с. 7-10).
Рішенням Прилуцького районного суду Чернігівської області від 04 липня 2023 року позов ОСОБА_6 задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 18 квітня 2023 року (арк. с. 35-38).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , посилаючись на те, що ОСОБА_2 у добровільному порядку не виконує свого обов'язку щодо утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 з дня його народження, просила стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1/4 частини його доходу, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 липня 2023 року.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. (ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.150, ст.180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; утримувати дитину до повноліття.
Положеннями частини третьої статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, встановивши матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність у нього іншої неповнолітньої дитини, на яку стягуються аліменти за рішенням суду, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення аліментів з відповідача на користь позивачки у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову - 01 серпня 2024 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про необхідність стягнення аліментів із дня народження дитини, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені лише за наявності доказів вжиття позивачкою заходів щодо їх одержання та ухилення відповідача від виконання цього обов'язку. Сам по собі факт спору про батьківство і заперечення відповідача проти його встановлення не є доказом ухилення від утримання дитини. Позивачка не була позбавлена можливості одночасно заявити вимогу у справі про встановлення батьківства про стягнення аліментів.
Доводи апеляційної скарги позивачки про «фіктивність» рішення суду від 04 липня 2023 року щодо стягнення аліментів на іншу дитину також не підтверджені жодними належними і допустимими доказами, а саме рішення не втратило законної сили. Неподання цього рішення у встановленому порядку не є підставою для його неврахування судом при визначенні розміру аліментів відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 182 СК України.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
ОСОБА_1 будучи обізнаною про наявність на утриманні ОСОБА_2 неповнолітньої дитини не повідомила про це суд, діючи недобросовісно.
Відповідно до приписів ч.5 ст.183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Враховуючи, що законодавством визначено розмір аліментів який може бути стягнутий на утримання неповнолітньої дитини, а також наявність у платника аліментів на утриманні іншої неповнолітньої дитини, суд вірно визначив розмір аліментів. При цьому позивачка не надала суду належних допустимих та безспірних доказів на стягнення аліментів у більшому розмірі. Сам по собі факт проживання однією сім'єю відповідача з ОСОБА_6 та відсутність перебування на примусовому виконанні судового рішення про стягнення аліментів не може бути підставою для стягнення аліментів у більшому розмірі чим це передбачено ч.5 ст.183 СК України.
Також не заслуговують на увагу доводи позивачки про те, що суд поставив її дитину у менш вигідне становище порівняно з іншою дитиною відповідача, оскільки рішення Прилуцького районного суду Чернігівської області від 04 липня 2023 року є таким, що набрало законної сили і має преюдиційне значення для розгляду цієї справи. При цьому перегляд або зміна розміру аліментів, визначених цим рішенням, можливі виключно у разі звернення з відповідними позовними вимогами у встановленому законом порядку. У межах цієї справи суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями переглядати чи змінювати розмір аліментів, визначених іншим судовим рішенням.
Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо необхідності зменшення розміру аліментів до 1/12 частини його доходу, як безпідставні. Посилання апелянта на скрутне матеріальне становище, кредитні зобов'язання, витрати на оренду житла та стан здоров'я не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції, оскільки відповідні докази були подані лише разом з апеляційною скаргою без обґрунтування неможливості їх подання до суду першої інстанції.
У даному випадку позивачка та відповідач не позбавлені можливості захистити своє право шляхом подання позову про зміну розміру аліментів за наявності підстав визначених ст. 192 СК України.
Оскільки у даній справі позов було задоволено частково, а відомості, що дозволяють визначити точну пропорційність, відсутні, суд першої інстанції помилково поклав обов'язок зі сплати судового збору виключно на відповідача.
За таких обставин судові витрати підлягають розподілу між сторонами порівну, тобто з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 605,60 грн.
З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та часткове задоворлення апеляційної скарги ОСОБА_2 , зміну судового рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки рішення суду першої інстанції змінено лише в частині розподілу судових витрат, апеляційні скарги сторін у частині основних вимог залишено без задоволення, тому відсутні підстави для розподілу судових витрат за апеляційний розгляд справи.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Змінити рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 травня 2025 року в частині визначеного до стягнення з ОСОБА_2 на користь держави розміру судового збору, зменшивши його розмір з 1211,20 грн до 605,60 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови.
Головуючий: Судді: