23 вересня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/4910/25
Провадження № 22-ц/820/895/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 лютого 2025 року (суддя Хараджа Н.В.) за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України про стягнення моральної шкоди завданої навмисним тривалим невиконанням рішення суду,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України про стягнення моральної шкоди завданої навмисним тривалим невиконанням рішення суду.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що постановою Хмельницького апеляційного суду від 14 березня 2023 року, у цивільній справі № 686/19620/22, зобов'язано Хмельницьку обласну прокуратуру розглянути звернення ОСОБА_1 до прокуратури Хмельницької області з приводу виплати йому втраченого заробітку та інших грошових доходів, які він втратив внаслідок проведення досудового розслідування №32014240000000028 від 16.05.2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 212 та ч. 2 ст. 366 КК України та прийняти постанову у порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» №266-94 від 01.12.1994 року.
Станом на 30 червня 2024 року постанова Хмельницького апеляційного суду від 14 березня 2023 року, у цивільній справі № 686/19620/22 не виконана, звернення ОСОБА_1 до прокуратури Хмельницької області з приводу виплати йому втраченого заробітку та інших грошових доходів від 01.03.2017 року не розглянуте, постанова у порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» №266-94 від 01.12.1994 року не прийнята.
Зазначає, що практика ЄСПЛ і положення ст. 41 Конвенції вказують на те, що в разі порушення прав через протиправну діяльність чи бездіяльність органу або посадової особи, які діють від імені Держави, виникає презумпція спричинення моральної шкоди незаконним рішенням, протиправною діяльністю чи бездіяльністю відповідного органу Державної влади чи особою, яка діє від імені органу Державної влади.
Із урахуванням викладеного, позивач просив суд стягнути з держави Україна на його користь 45 мільйонів гривень моральної шкоди, завданої навмисним тривалим не виконанням рішення суду (справа 686/19620/22), щодо відмови у прийнятті постанови «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» станом на 31 грудня 2024 року.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 лютого 2025 року справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України про стягнення моральної шкоди завданої навмисним тривалим не виконанням рішення суду (справа 686/19620/22 ) передано для розгляду за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва (адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) за правилами територіальної юрисдикції.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким направити справу до Хмельницького міськрайонного суду для продовження розгляду.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що йому незрозуміло правовий статус ОСОБА_2 в даній справі і яким чином його позов до Держави Україна впливає на захист порушених прав та охоронюваних законом інтересів Позивача. Також, суд першої інстанції не вірно визначився з відповідачем в даній справі, зазначивши, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України. Вказане не відповідає обставинам справи, оскільки ОСОБА_1 звернувся з позовом до Держави Україна, інтереси якої в судах представляє Міністерство юстиції тобто в даній справі Відповідачем є Держава Україна. Суд неправильно визначився з територіальною підсудністю, ототожнивши відповідача з його процесуальним представником.
Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників у справі не надходило.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду зазначені в пунктах 1,5,6,10,14,19 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
В силу ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України у такому випадку судове засідання не проводиться, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Передаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі представника Міністерство юстиції України про відшкодування шкоди на розгляд до іншого суду, суд першої інстанції виходив із того, що справа належить до територіальної підсудності Печерського районного суду міста Києва, оскільки місцезнаходженням відповідача Держави Україна в особі Міністерства юстиції України є вул. Архітектора Городецького,13, м. Київ, 01601.
Тобто, суд першої інстанції виходив з того, що спір має розглядатися за правилами загальної підсудності - за місцем реєстрації представника відповідача.
Такі висновки суду є правильними і відповідають вимогам цивільного процесуального закону.
Згідно із загальним правилом територіальної підсудності, що передбачено ч.2 ст.27 ЦПК України позови пред'являються: до юридичних осіб в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач як відповідача вказує Державу Україна, а як її представника, що фактично за змістом позову є відповідачем, вказує, Міністерство юстиції України, як колегіальний вищий орган виконавчої влади держави Україна, при цьому самостійно зазначаючи місце знаходження цього органу - вул. Архітектора Городецького,13, м. Київ, 01601.
Статтею 28 ЦПК України встановлені виключення із загального правила територіальної підсудності.
Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Як убачається з позовної заяви, предметом позову є стягнення коштів у відшкодування шкоди.
Відповідно до частини 3 статті 28 ЦПК України позови про відшкодування шкоди заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди.
Згідно з частиною 4 статті 28 ЦПК України позови, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконним рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Аналіз вказаних норм законодавства не дає підстав для застосування до позову ОСОБА_1 підсудності за вибором позивача.
За таких обставин, суд дійшов вірного висновку про те, що спір має розглядатися за правилами загальної підсудності, передбаченими ч.1 ст.27 ЦПК України.
Крім того, відхиляючи апеляційну скаргу колегія суддів враховує п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) від 20 липня 2006 року вказав, що «фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» … Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Розгляд справи судами з порушенням правил підсудності є порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки такі суди не є встановленими процесуальним законом для такого розгляду.
Щодо доводів апеляційної скарги про зазначення особи ОСОБА_2 в даній справі, то ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 травня 2025 року виправлено описку в оскаржуваній ухвалі, постановлено вважати вірним 1 абзац описової частини ухвали наступного змісту: «21.02.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди».
Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права і підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 23 вересня 2025 року.
Судді Т.О. Янчук
Л.М. Грох
О.І. Ярмолюк