печерський районний суд міста києва
Справа № 757/29147/25-к
пр. 1-кс-25594/25
16 липня 2025 року м. Київ
Печерський районний суд міста Києва в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 42025102060000071 від 05.05.2025 про накладення арешту на майно,
Короткий виклад вимог клопотання
До слідчого судді надійшло клопотання сторони кримінального провадження про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на мобільний телефон Samsung IMEI: НОМЕР_1 , з сім-картою НОМЕР_2 ; поліетиленовий пакет з написом «Jinsovik» та картонну коробку до зарядного пристрою «Panda» з метою збереження речових доказів та конфіскації майна як виду покарання.
Позиція сторін кримінального провадження
Слідчий подав заяву про розгляд клопотання без його участі. Вимоги клопотання підтримав у повному обсязі.
Адвокат підозрюваного в судове засідання також не прибув, будучи належно повідомленим про день, час та місце розгляду справи.
Відповідно до вимог ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням положень ст. 26 КПК України слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді та вважає за можливе розглянути клопотання у відсутність осіб, які не з'явились.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.
Правове обґрунтування
Процесуальні правовідносини регулюються главою 17 «Арешт майна» розділу ІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження» КПК України.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та (або) користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Обставини, встановлені слідчим суддею
Слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, за процесуального керівництва Печерської окружної прокуратури міста Києва, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025102060000071 відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.05.2025 року, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаючи порядок перетину державного кордону України (виїзду з України) під час дії на її території правового режиму воєнного стану та проведення загальної мобілізації, у невстановлений досудовим розслідуванням час, та у невстановленому місці вирішив організувати злочинну схему та надавати за грошову винагороду послуги з незаконного переправлення військовозобов'язаних громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років через державний кордон України, а також сприяння таким діям, наданням порад, вказівкок і засобів.
Так, 04.06.2025 з 13 год. 04 хв по 13 год. 13 хв., під час спілкування у месендежрі «WhatsApp» між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 який перебував у Печерському районні міста Києва та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з обліковим записом зареєстрованим за номером НОМЕР_3 , останній повідомив, що має можливість організувати незаконний перетин державного кордону України що найменше двох осіб. Зокрема, під час телефоної розмови, ОСОБА_5 надав поради та рекомендації, щодо незаконного перетину державного кордону України, вибору найбільш сприятливих країн Європейського союзу для подальшого проживання. Також, ОСОБА_5 обумовив із ОСОБА_6 умови незаконного переправлення через державний кордон України та вартість вказаних послуг, буде коштувати 6000 (шість тисяч) ЄВРО з однієї людини.
В подальшому, 05.06.2025 з 19 год. 23 хв по 19 год. 29 хв., хв під час спілкування у месендежрі «WhatsApp» між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з обліковим записом зареєстрованим за номером НОМЕР_3 , останній повідомив про необхідність прибуття ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 до міста Чернівці для подальшої організації їх незаконного перетину державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску до країн Європейського союзу.
На виконання зазначеного прохання, 11.06.2025 о 12 год. 00 хв. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , діючи в рамках негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема контролю за вчиненням злочину, прибули за вказівкою ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , де зустріли останнього, після чого, отримали повторні поради та вказівки, щодо необхідних дій для подальшого незаконного перетину державного кордону України, що виражались у роз'ясненні самого механізму незаконних дій. В подальшому ОСОБА_6 та ОСОБА_7 передали ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 12000 (дванадцять тисяч) доларів США за обумовлені раніше незаконні послуги.
Після чого, приблизно о 12 год. 03 хв., після передачі грошових коштів ОСОБА_5 від ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , останнього було затримано ні підставі ст. 208 КПК України разом із грошовими коштами.
11.06.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Під час затримання ОСОБА_5 здійснено обшук особи, у процесі якого виявлено та вилучено:
- мобільний телефон Samsung IMEI: НОМЕР_1 , з сім-картою НОМЕР_2 ;
- імітаційні засоби які використовувались під час проведення негласної слідчої розшукової дії - контролю за вчиненням злочину, а саме 60 предметів (аркушів) схожих на банкноти номіналом по 100 доларів США кожна з яких має серію та номер HJ53405509А;
- 60 банкнот номіналом по 100 доларів США які використовувались під час проведення негласної слідчої розшукової дії - контролю за вчиненням злочину з наступними серіями та номерами: QE00923356А; QE00923358А; QE00923357А; QE00923363А; QE00923364А; QE00923355А; QE00923362А; QE00923359А; МВ79675188А; МВ97144317М; QE00923297А; QE00923298А; QE00923294А; LL88820116F; QE00923293А; QE00923351А; QE00923299А; QE00923352А; QE00923300А; QE03644190А; PH29820818B; PE41709505B; QE03644191А; QE03644184А; QE03644185А; QE00923349А; QE00923288А; QE00923350А; HG13823610A; KB27865311G; FF76811088C; FF54352921C; DH27966125А; FF58062833D; CD18235891F; KB24362391F; FG85999239B; KB60110961L; KB27234146J; FB00038597; FL66885369A; DB44758367D; MB97138394N; CB64321479C; FB04013600; AB00388394J; KB53323384G; FI03445076A; AB35483819B; KF19102528D; FB00669544A; CB71208408C; FK72316835B; CB01541313C; DB65342856C; AB84101670L; KB04518681G; FB07881588D; DF75995724A; FF51821290A;
- поліетиленовий пакет з написом «Jinsovik» та картонна коробка до зарядного пристрою «Panda».
12.06.2025 указані речові докази визнано речовим доказом.
12.06.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про те, що він підозрюється в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, вчиненні щодо кількох осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Санкція ч. 3 ст. 332 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Клопотання про арешт майна надіслано до суду 12.06.2025 рекомендованим листом № 0101049110406.
Мотиви слідчого судді
Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об'єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих чи інших речей речовими доказами. У той же час, слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому, вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
З огляду на вимоги ч. 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
За загальним правилом статус тимчасового вилученого майно набуває з моменту фактичного позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких воно перебуває, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч. 1 ст. 167 КПК України).
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Згідно з ч. 1 ст. 168 КПК України тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208, 298-2 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов'язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.
На даній стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування та дослідження доказів - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п.203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини»/Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні підстави вважати, що вилучене майно відповідає ознакам речових доказів, оскільки телефон міг використовуватись як засіб спілкування, містити на собі переписку, переслані документи тощо щодо обставин, які є предметом досудового розслідування, а пакет та коробка використовувались для зберігання отриманих коштів, тому підлягає арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.
Клопотання є обґрунтованим.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. 98, 131, 132, 167, 168, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт у кримінальному провадженні № 42025102060000071 від 05.05.2025 на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на мобільний телефон Samsung IMEI: НОМЕР_1 , з сім-картою НОМЕР_2 ; поліетиленовий пакет з написом «Jinsovik» та картонну коробку до зарядного пристрою «Panda».
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1