Провадження № 11-сс/4823/468/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
23 вересня 2025 рокум. Чернігів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9
підозрюваного - ОСОБА_10 ,
слідчого ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Чернігові апеляційну скаргу прокурора відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_12 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 вересня 2025 року,
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному у кримінальному провадженні № 22025270000000081 від 30.04.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 262 КК України
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Катеринівка Дунаєвецького району Хмельницької області, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 з,
продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, а саме: до 16.10.2025 та визначено заставу у розмірі 250 (двісті п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатної особи, що складає 757 000 грн.
Своє рішення слідчий суддя мотивував обґрунтованістю підозри ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, достатньої на даному етапі досудового розслідування, та визнав доведеними прокурором ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою. При цьому визнав не доведеними ризики, передбачені пунктами 2 та 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки останні мотивовані одними і тими ж обставинами та враховано, що будучи обізнаним із проведеними процесуальними діями у даному кримінальному провадженні і до оголошення підозри, ОСОБА_10 не чинив жодних дій, які б перешкоджали кримінальному провадженню, з'являвся за викликом, надав добровільно зразки свого голосу для проведення відповідної судової експертизи. Ризики, передбачені пунктами 1, 5 - доведеними, але не значними, оскільки: ризик втечі не має бути абстрактним та визначатися тяжкістю можливого покарання, а ризик вчинити інше кримінальне правопорушення - у зв'язку з тим, що підозрюваний наразі звільнений із посади та не має адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій та не має доступу до ресурсів військової частини. А ризик, визначений пунктом 3 - визнав доведеним, але таким, що може бути мінімізованим шляхом покладення обов'язку утриматися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні. Разом з тим, слідчий суддя дійшов висновку про можливість визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави, але у розмірі, що перевищує визначений КПК для таких видів кримінальних правопорушень, врахувавши те, що раніше до кримінальної відповідальності підозрюваний не притягувався, має стаж бездоганної військової служби в ЗСУ більше 30 років та заслуги перед Батьківщиною, колективне звернення 509 військовослужбовців та працівників військової частини.
Не погодившись із таким рішенням слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого та продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_10 у межах строку досудового розслідування, тобто до 16.10.2025 року без визначення розміру застави.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про обґрунтованість підозри ОСОБА_10 , доведеність усіх ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та з огляду на обставини інкримінованих злочинів, які вчинені в умовах воєнного стану, шляхом організації незаконного збуту військової техніки та озброєння за грошову винагороду, вважає, що без належного контролю підозрюваний може вчинити нові кримінальні правопорушення, оскільки продемонстрував високий рівень обізнаності щодо обліку, зберігання та переміщення військової техніки, має безпосередній доступ до засобів ураження, службової документації та особового складу, що створює умови для повторного вчинення злочинів. Також з урахуванням масштабності та організованості попередньо вчинених дій, суми отриманої вигоди, спроб приховування слідів злочину, системність збагачення підозрюваного в умовах воєнного стану, на що вказує очевидна невідповідність між задекларованими доходами та фактичними витратами родини і наявними активами, що, на переконання прокурора, свідчить не про поодинокі епізоди зловживань, а системну практику збагачення, вчинювану на тлі збройної агресії. Відповідно до положень п. 5 ч. 5 ст. 183 КПК під час дії воєнного стану, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу може не визначати розмір застави, тому вважає, що визначивши таку, слідчим суддею взагалі не враховано дійсні інтереси суспільства, які явно переважають над інтересами забезпечення поваги до особистої свободи підозрюваного, враховуючи можливі негативні наслідки для населення, спричинені у зв'язку із учиненням кримінальних правопорушень, у яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_10 , при цьому вказує, що право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес, тому визначення застави, на переконання прокурора, є безпідставним.
Не погоджуючись із апеляційною скаргою прокурора захисником ОСОБА_8 подано заперечення, у якому він просить відмовити у її задоволенні.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги; підозрюваного та його захисників, які заперечили проти апеляційної скарги прокурора, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає ухвалу слідчого судді в межах доводів поданої апеляційної скарги.
Згідно вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
У провадженні СВ УСБУ в Чернігівській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025270000000081 від 30.04.2025 за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 262 КК України.
16.07.2025 ОСОБА_10 був затриманий в порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України. Цього ж дня йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 262 КК України, тобто у перешкоджанні законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період; незакінченому замаху на збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської) без передбаченого законом дозволу; закінченому замаху на заволодіння вогнепальною зброєю (крім гладкоствольної мисливської) шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
17.07.2025 ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова до підозрюваного ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 13.09.2025.
Строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_10 сплинув, а для закінчення досудового розслідування органу досудового розслідування необхідно вчинити ряд слідчих та процесуальних дій, отримати відповіді на запити, направлені в порядку, передбаченому ст. 93 КПК України та з урахуванням усієї сукупності зібраних доказів скласти остаточне повідомлення про підозру повідомити її підозрюваному; оголосити стороні захисту про закінчення досудового розслідування та ознайомити з матеріалами кримінального провадження; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Відповідно до ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно вимог ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею у межах строку досудового розслідування у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Вирішуючи питання про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_10 , слідчий суддя правильно дійшов висновку про необхідність продовження такого запобіжного заходу, з чим погоджується і колегія суддів.
Водночас, висновки слідчого судді про недоведеність ризиків, передбачених п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, є передчасними, оскільки у межах цього кримінального провадження проводяться слідчі дії, спрямовані на здобуття речових доказів, а тому існує ризик того, що ОСОБА_10 , маючи достатній авторитет серед широкого кола військовослужбовців та відповідні зв'язки, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, зокрема, на даний час досудовим розслідуванням не виявлено грошові кошти, які за даними слідства передавалися підозрюваному в якості передоплати за військову техніку, може попередити можливих спільників про хід та результати розслідування, створювати фальсифікацію показань свідків, узгоджувати показання або приховування фактів та можливих інших учасників злочинної діяльності.
Окрім того, встановлений ризик незаконного впливу на свідків обґрунтований слідчим суддею вірно безпосередністю дослідження доказів, на що вказують положення ст. 23 КПК України, при цьому такий ризик не може бути достатньо мінімізованим покладенням обов'язку уникати спілкування з такими, як помилково вважає слідчий суддя, оскільки остаточне коло свідків ще не визначено.
Реальним є і ризик можливого продовження вчинення кримінальних правопорушень, оскільки ОСОБА_10 , хоча є раніше не судимим, проте обізнаний щодо процедури обліку, зберігання та переміщення військової техніки, має безпосередній доступ до засобів ураження, що вказує на можливість організувати нові епізоди незаконного відчуження майна ЗСУ.
Крім того, в суді апеляційної інстанції захисником ОСОБА_13 та підозрюваним повідомлено, що у 2024 році відносно ОСОБА_10 Печерським районним судом м. Києва обирався запобіжний захід у іншому кримінальному провадженні у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави, після сплати якої ОСОБА_10 був звільнений з-під варти. На даний час криміанльне провадження перебуває у провадженні Печерського районного суду м. Києва на стадії підготовчого судового засідання.
Наведене свідчить, що попри обраний запобіжний захід із застосуванням застави, підозрюваний ОСОБА_10 не зробив належних висновків, продовжив вчиняти кримінальні правопорушення. На даний час ОСОБА_10 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 262 КК України, з чим погодився і слідчий суддя.
Ці обставини, на переконання колегії суддів, свідчать про існування на даній стадії досудового розслідування ризиків, визначених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тому забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного можливо лише шляхом продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою без визначення застави.
Колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Таким чином, з урахуванням практики ЄСПЛ, а також тих обставин, що ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні тяжких, умисних злочинів, які становлять небезпеку для суспільства та в даному конкретному випадку суспільний інтерес має більшу вагу над повагою до свободи особи, а тому, і з цих підстав продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваного є виправданим.
Водночас, колегія суддів не може погодитися із рішенням слідчого судді щодо визначення підозрюваному розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується запобіжних захід, визначений пунктом 5 частини першої статті 176 КПК України - тримання під вартою.
Окрім цього, згідно із абз. 3 п. 5 ч. 4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та ст. 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст.109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Враховуючи, що одне із інкримінованих кримінальних правопорушень направлене проти основ національної безпеки України та зважаючи на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою без права внесення застави не забезпечить виконання покладених на ОСОБА_10 обов'язків та досягнення мети кримінального провадження.
Зважаючи на викладене, апеляційну скаргу прокурора належить задовольнити, ухвалу слідчого судді слід скасувати та постановити нову судом апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 407, 409, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_12 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 вересня 2025 щодо ОСОБА_10 - скасувати та постановити нову.
Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Управління СБ України ОСОБА_11 - задовольнити.
Продовжити підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 262 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор № 31» у межах досудового розслідування, а саме до 16 жовтня 2025 року, без визначення розміру застави.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4