Справа № 515/1028/25
Провадження № 3/515/1345/25
Татарбунарський районний суд Одеської області
23 вересня 2025 року м. Татарбунари
Суддя Татарбунарського районного суду Одеської області Олійник К. І., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції №2 Білгород-Дністровського районного відділу Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - ВП №2 Білгород-Дністровський РВП ГУНП в Одеській області) про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП),
21.06.2025 поліцейським ВП№2 (м.Татарбунари) Білгород-Дністровський РВП ГУНП в Одеській області складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 368264 відносно ОСОБА_1 , відповідно до якого 21.06.2025 о 01:19 год на вул. Героїв України в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Subaru Forester», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія, проводився із застосування приладу «Драгер» на місці зупинки, проба позитивна 1,46 проміле. Таким чином, ОСОБА_1 , своїми діями порушив положення п.2.9 «а» ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 , адвокат Бролінський Р. О., заявив клопотання про закриття провадження у адміністративній справі, у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутнє посилання на причину зупинки транспортного засобу у відповідності до статті 35 Закону України «Про національну поліцію», відсутні докази керування ОСОБА_1 автомобілем марки «SUBARU FORESTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 01:19:00 в м. Татарбунари, по вул. (Героїв України) Центральна, буд. 18, а отже відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ст. 130 КУпАП.
Разом з цим, зазначає, що ОСОБА_1 права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, не роз'яснялись. Відео нагрудної бодікамери NC211351 до матеріалів справи не надано та у відділенні поліції №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області - відсутнє. У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 368264 від 21.06.2025 не вказано жодних ознак перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Також посилається на те, що законодавцем розмежовано фіксування поліцейськими проведення огляду на стан сп'яніння водія на місці зупинки транспортного засобу при двох свідках та відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я із застосуванням технічних засобів відеозапису, отже, огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 проведений за відсутності двох свідків, що підтверджується записом у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 368264 від 21.06.2025.
Також, працівниками поліції не забезпечено доставку ОСОБА_1 з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. До матеріалів справи працівниками поліції не долучено документації, щодо технічних характеристик, проведення вчасної повірки та пройдених кількості тестів продувки технічного засобу «DRAGER ALCOTEST 6820», дозволу до його застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Таким чином, порушення допущенні при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оформлення матеріалів адміністративної справи відносно ОСОБА_1 , свідчать про недотримання, працівниками поліції, вимог - КУпАП, Закону України «Про Національну поліцію», «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 № 1026, «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції» затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 №1376, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, а отже докази здобуті з порушенням закону з недопустимими.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи в їх сукупності, давши відповідну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, вважаю, що провадження в справі підлягає закриттю з таких підстав.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою накладення адміністративного стягнення.
Так, у вину водію ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, через порушення останнім вимог п.2.9.а ПДР.
Згідно із п. 2.5 а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного). Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: 1) керування транспортним засобом і 2) перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного).
З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що останній транспортним засобом не керував.
Для того, щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення «нетверезого водія» .
Так, у своєму рішенні від 15 березня 2019 року Верховний Суд у справі № 686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред'явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть зупиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення.
Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в судовому рішенні № 404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року Верховний Суд зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається виключно на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, тобто в розрізі розглядаємого протоколу, це уповноважена на те посадова особа органу Національної поліції.
Приписами ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено, що відповідальність особи настає у разі керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Правопорушення, яке передбачено ст.130 КУпАП має ознаки, які притаманні «кримінальному обвинуваченню», що у значенні Конвенції вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів, щодо доведеності вини обвинуваченого (рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (заява №7460/03)).
Відповідно до ч. 5 та 6 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року, та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (положення ст. 266 КУпАП).
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого Наказом МВС У, МОЗ від 09.11.2015 р. №1452\735 (далі Інструкція): п. 6 р.2 визначено, що огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного,наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів,що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого ПКМУ від 17.12.2008р.№1103 (далі - Порядок), огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
З системного аналізу зазначених нормативних актів вбачається обов'язковість фіксації технічними засобами відеозапису огляду осіб (так само як і їх відмову) на місці зупинки транспортного засобу на стан алкогольного сп'яніння, а у разі неможливості відеозапису залучення двох свідків.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» та «Коробов проти України»). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Норми ст. ст. 245, 280 КУпАП встановлюють завдання у справах про адміністративні правопорушення, а саме: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З матеріалів справи вбачається, що старшим сержантом поліції Гнезділовим П. І. складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КупАП.
Разом з цим, до протоколу додано результати тестування на алкоголь, який проведено без залучення свідків, а також акт огляду на стан сп'яніння, який не містить ні відомостей щодо особи, яка його склала, ні дати його складання.
Суд також зауважує, що матеріали справи не містять письмові пояснення ОСОБА_1 .
Також, в матеріалах справи є електронний носій (диск) на якому мають бути відеозаписи з ймовірним фіксуванням факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та фіксуванням огляду останнього на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, однак, у зв'язку з технічними несправностями, а саме: невідтворення зазначених відео файлів, перевірити такі обставини виявилось за неможливе, про що складено відповідний акт.
З метою з'ясування всіх обставин справи, суд направив до відділення поліції листа із зауваженням щодо несправності електронного носія, на що отримав відповідь (лист ВП№2 за № 122274-2025 від 29.07.2025 року) про те, що на електронному носії який був наданий до суду, міститься відеоматеріали, зафіксовані під час складання адміністративних матеріалів, однак у зв'язку з технічними несправностями, відтворення зазначених відео фалів наразі неможливо.
Для доведеності вини ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КупАП уповноважені співробітники органів Національної поліції зобов'язані встановити та довести, що в його діях є склад адміністративного правопорушення, до якого зокрема входить об'єктивна сторона, яка виражається у формі керування транспортним засобом.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Malofeyevav.Russia» та «Karelinv.Russia» суд зазначає, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» № 46477/99, Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Відповідно до ст. 284 КупАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи, дана правова норма не передбачає судового рішення про направлення справи на дооформлення.
У постанові від 20.02.2019 у справі № 404/4467/16-а(2-іс/811/3/17) Верховний Суд прийшов висновку, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі.
Для притягнення для адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП працівник поліції має зафіксувати на відповідний відео записуючий пристрій, безпосередньо, рух транспортного засобу та його зупинку працівником поліції, і виключно за таких обставин вважається, що особа керує транспортним засобом.
Під час вивчення матеріалів адміністративної справи встановлено, що сторона обвинувачення, в особі старшого сержанта поліції Гнезділова П. І. не здобула достатніх та беззаперечних доказів того, що ОСОБА_1 21.06.2025 о 01 год 19 хв біля буд. 18 по Героїв України (Горького) в м. Татарбунари Одеської області керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Як вже зазначалось, в даному випадку така відеофіксація відсутня.
Відсутність відеофіксації огляду особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного сп'яніння, відсутність свідків проведення такого огляду та належно складеного акту огляду на стан алкогольного сп'яніння суперечить приписам ст. 266 КУпАП, а також зазначеним вище положенням Інструкції та Порядку.
Враховуючи наведене, суд позбавлений можливості оцінити законність проведення огляду особи на стан алкогольного сп'яніння та підтвердити факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Частиною 2 статті 7 КупАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Відповідно до положень ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд звертає увагу, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути покладений в основу доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, оскільки за своєю правовою природою не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду, а таких, інших, доказів суду не надано.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов до висновку, що наявні в матеріалах справи докази поза розумним сумнівом не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки належних та допустимих доказів, які могли б у сукупності підтверджувати факт порушення ним вимог п. 2.5 ПДР суду не надано.
З врахуванням наведеного, встановлені обставини не дають достатніх підстав вважати, що в судовому засіданні знайшли підтвердження подія і склад адміністративного правопорушення, а будь-які інші докази суду надані не були.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що провадження в справі підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 247 п. 1, 284 п. 3 КупАП
Провадження в справі, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КупАП, закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя К. І. Олійник