Єдиний унікальний номер 728/2366/25
Номер провадження 3/728/848/25
23 вересня 2025 року місто Бахмач
Бахмацький районний суд у складі
головуючого судді Сороколіта Є.М.
за участі:
секретаря судового засідання - Кирути Л.І.,
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 ,
за частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також - КУпАП),
безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, виніс постанову про таке.
І. Опис фактичних обставин встановлених судом.
1. У провадженні Бахмацького районного суду (далі також - Суд) перебуває адміністративний матеріал стосовно ОСОБА_1 (далі також - Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності), відповідно до змісту якого вбачається, що 03.09.2025 о 10 год 45 хв батько ОСОБА_1 ухилявся від виконання передбаченого законодавством обов'язку щодо забезпечення необхідних умов життя, виховання своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме неналежні умови життя та розвитку дитини, чим порушив вимоги статті 8 Закону України “Про охорону дитинства».
2. Вищевказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною першою статті 184 КУпАП.
ІІ. Рух справи.
3. Після надходження матеріалів до Бахмацького районного суду (далі також - Суд), їх розгляд було призначено на 23.09.2025 у судовому засіданні о 09 год 45 хв.
4. У судове засідання, призначене на 23.09.2025 о 09 год 45 хв, Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, з'явилася.
ІІІ. Оцінка Суду.
5. Аналізуючи вищевикладені обставини, не оцінюючи наперед докази та не вдаючись до вирішення питання про правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 і його винності, а лише виконуючи процедурний обов'язок при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачений пунктом 2 частини першої статті 278 КУпАП, зокрема чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення, який надійшов до суду, не відповідає вимогам статті 256 КУпАП.
6. Так, обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку статті 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.
7. Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
8. Так, у протоколі про адміністративне правопорушення чітко не зазначено місце вчинення адміністративного правопорушення, що позбавляє можливості правильно кваліфікувати дії особи, встановити об'єктивну сторону правопорушення.
9. Суд зауважує, що оскільки саме момент складання протоколу про адміністративне правопорушення є початком притягнення особи до адміністративної відповідальності, то саме цим документом особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повинна бути чітко й повно поінформована про характер і причини обвинувачення для можливості підготовки свого захисту.
10. Суд звертає увагу, що за змістом положень статті 6 Європейської конвенції з прав людини (далі також - Конвенція), ратифікованої Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
11. У згаданому контексті слід відмітити, що поняття “кримінальне обвинувачення» має “автономне» значення, котре не залежить від класифікації, що застосовується у внутрішньо-правових системах Держав-учасниць (“Блохін проти Росії» (Blokhin v. Russia) [ВП], § 179; “Адольф проти Австрії» (Adolf v. Austria), § 30). Таке тлумачення є дійсним як для визначення “кримінального» характеру обвинувачення, так і для моменту, з якого існує таке “обвинувачення».
12. Зокрема, у § 49 справи “Озтюрк проти Німеччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що Конвенція не суперечить здійсненню декриміналізації діянь поміж Держав-учасниць. Проте, якби держави мали повноваження виводити такі правопорушення за рамки Конвенції, то це могло б спричинити наслідки, несумісні з її предметом і метою.
13. Вихідну точку у встановленні того, чи має застосовуватись кримінально-правовий аспект статті 6 Конвенції, слід визначати за критеріями, перерахованими в рішенні у справі “Енгель та інші проти Нідерландів» (Engel and Others v. the Netherlands, §§ 82-83): внутрішньо-правова кваліфікація; характер правопорушення; суворість покарання, яке може бути застосоване до даної особи.
14. Також підпункт а) частини третьої статті 6 Конвенції вказує на необхідність особливо ретельно повідомляти «обвинувачення» зацікавленій особі. Обвинувальний акт відіграє вирішальну роль у кримінальному переслідуванні: починаючи від його пред'явлення, особа, проти якої порушено кримінальну справу, є офіційно повідомленою про юридичну і фактологічну базу сформульованих проти неї обвинувачень (“Пелісьє та Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v. France) [ВП], § 51; “Камасінський проти Австрії» (Kamasinski v. Austria), § 79).
15. Конвенційні норми визнають за обвинуваченим право бути поінформованим не лише про «причину» обвинувачення, тобто про матеріальні факти, висунені проти нього, і на яких ґрунтується обвинувачення, але й про «характер» обвинувачення, тобто про юридичну кваліфікацію цих фактів (“Матточча проти Італії» (Mattoccia v. Italy), § 59; “Пенев проти Болгарії» (Penev v. Bulgaria), §§ 33 і 42).
16. Повертаючись до фактичних обставин цієї справи, Суд зазначає, що виходячи із загальних засад судочинства, визначених положеннями статті 129 Конституції України, він не має права перебирати на себе функцію обвинувача та у будь-який спосіб виправляти виявлені недоліки.
17. Підсумовуючи вищенаведене, Суд вважає, що за вказаних обставин, проведення повного і об'єктивного розгляду справи є неможливим, а протокол про адміністративне правопорушення повинен бути повернутий органу, який його склав, для належного оформлення.
18. Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 256, 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Суд -
Адміністративні матеріали разом з протоколом про адміністративне правопорушення від 03.09.2025 серії ВАД № 773349, складений стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності відповідно за частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, повернути до відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління ГУНП в Чернігівській області на доопрацювання.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя
Бахмацького районного суду Сороколіт Євген Миколайович