Дата документу 22.09.2025
Справа № 501/809/25
2/501/942/25
22 вересня 2025 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі:
головуючого судді Петрюченко М.І.,
за участю секретаря судового засідання Тейбаш Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чорноморську Одеської області цивільну справу за
позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС»
до
відповідача: ОСОБА_1
предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості за кредитним договором,
учасники справи не з'явилися
І. Виклад позиції позивача та відповідача.
Представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (далі позивач) 03.03.2025 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач), в якому просить стягнути з останньої на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором №227435723 від 26.01.2022 у розмірі 22 224,32 грн., судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Позов обгрунтовано тим, що 26.01.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали кредитний договір №227435723 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
На підставі вказаного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачці грошові кошти у розмірі 19 900,0 грн. на її банківську картку № НОМЕР_1 .
Відповідач умови договору не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 22 224,32 грн.
Позивач стверджує, що 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон» Плюс» укладений договір фартингу №28/1118-01 та в подальшому 28.11.2019, 31.12.2020, 31.12.2021 уклали додаткові угоди до вказаного договору, яким продовжували строк дії договору факторингу.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод), TOB «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 21 547,72 грн.
Далі, 27.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладений договір факторингу №27/0524-01 на підставі якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №227435723 від 26.01.2022.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №1 від 27.05.2024 до договору факторингу №27/0524-01 від 27.05.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 22 224,32 грн.
Також, 26.12.2024 між ТОВ«ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» уклали договір факторингу №26/12/Е відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №227435723 від 26.01.2022 на суму 22 224,32 грн.
Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №26/12/Е від 26.12.2024 від ТОВ«ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на суму 22 224,32 грн., що підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №26/12/Е від 26.12.2024 та платіжними інструкціями №113 від 26.12.2024, №117 від 27.12.2024, які свідчать про виконання фактором своїх обов'язків за вищевказаним договором.
Згідно п.п.1.9 кредитного договору №227435723 від 26.01.2022 за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти.
Позивач стверджує, що в зв'язку з введенням Указом Президента України 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» прийнято рішення про звільнення позичальника від зобов'язань про сплаті процентів за користування кредитом, починаючи з дати введення воєнного стану в Україні та до 10.04.2022.
З 11.04.2022 відновлено нарахування процентів за користування кредитними коштами по діючих кредитних договорах кредитних продуктів ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» СМАРТ з 11.04.2022 до дати закінчення строку кредитування та дії таких договорів.
На період з 11.04.2022 по 30.04.2022 відповідача частково звільнено від зобов'язань по сплаті процентів за користування кредитними коштами, шляхом зменшення ціни та загальної вартості.
Враховуюч вищезазначене, загальна сума заборгованості на момент звернення з позовною заявою до суду, за кредитним договором №227435723 від 26.01.2022 становить 22 224, 32 грн., яка складається з наступного:
- 19 900,00 грн. - заборгованість по кредиту;
- 2 324,32 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд його задовольнити.
Відповідачка відзиву на позов не надала.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив суд розглянути справу за його відсутності та не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с.8).
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 03.03.2025 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.91).
Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Петрюченко М.І. від 14.03.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.94-95).
Окремо суд звертає увагу щодо участі в судових засіданнях відповідача, його викликів (повідомлень) в судові засідання.
Відповідно до ч.6 ст.128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
В матеріалах справи містяться докази, в яких відповідач належним чином повідомлявся про час та місце судового розгляду справи, його повідомлення здійснювалось з дотриманням процесуального законодавства (а.с.96, 100, 106).
Разом з тим, відповідач в судові засідання не з'явилася, що не перешкоджає продовженню розгляду справи без її участі на підставі доказів, наявних в матеріалах даної цивільної справи з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки.
Якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Судом встановлено, що 26.01.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №227435723 у формі електронного документа (а.с.33-37).
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачу грошові кошти у розмірі 19 900,0 грн. на його банківську картку № НОМЕР_1 .
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон» Плюс» укладений договір факторингу №28/1118-01 та в подальшому 28.11.2019, 31.12.2020, 31.12.2021 уклали додаткові угоди до вказаного договору, яким продовжували строк дії договору факторингу.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод), TOB «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 21 547,72 грн. (а.с.11).
27.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладений договір факторингу №27/0524-01 на підставі якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №227435723 від 26.01.2022 (а.с.13-16).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №1 від 27.05.2024 до договору факторингу №27/0524-01 від 27.05.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 22 224,32 грн.(а.с.18).
26.12.2024 між ТОВ«ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» уклали договір факторингу №26/12/Е відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №227435723 від 26.01.2022 на суму 22 224,32 грн. (а.с.20-23).
Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №26/12/Е від 26.12.2024 від ТОВ«ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на суму 22 224,32 грн., що підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №26/12/Е від 26.12.2024 та платіжними інструкціями №113 від 26.12.2024, №117 від 27.12.2024, які свідчать про виконання фактором своїх обов'язків за вищевказаним договором (а.с.25-26).
Відповідач умови договору не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 22 224,32 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.28-31).
V. Оцінка Суду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію).
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України. боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитними договорами не виконує належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість, що підтверджується наданими позивачем доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частиною 1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
До відношень встановлених по кредитному договору застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України (ст.ст.1046-1053), якщо інше не встановлене цим параграфом та не випливає з положень кредитного договору.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок Позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, Позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу Відповідача було направлено Повідомлення про порядок погашення заборгованості по Кредитному договору та включення персональних даних Відповідача до бази персональних даних разом з вимогою про погашення загальної суми боргу.
Відповідно до ст.1082 ЦК України, передбачено, що Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової і вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню.
Обґрунтовуючи дане судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Таке рішення суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст. 6 (право на справедливий суд), ст. 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту відповідача від неправомірних вимог позивача), ст.17 (заборона зловживання правами передбаченими цією Конвенцією), ст.1 Протоколу 1 (захист власності, право мирно володіти своїм майном).
Крім того, відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.
Зокрема, згідної платіжної інструкції №8485 від 25.02.2025 (а.с.1) позивачем при подачі позову сплачено 2 422,40 грн. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Також, представник позивача просить відшкодувати позивачу понесені ним витрати на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.
Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.
27.12.2024 між адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладений договір про надання правничої допомоги №27/12/24-01 та додаткова угода №6 до договору про надання правничої допомоги (а.с.79-80, 81-82).
Позовна заява підписана та подана від імені позивача його представником адвокатом Тараненко А.І.
Згідно акту прийому-передачі наданих послуг (а.с.83) вартість послуг адвоката складає 7 000,00 грн.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витратина правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (висновок постанова Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.09.2023 р. у справі № 686/31892/19 провадження № 61-4683св23).
Представником позивача не надані суду докази, що судові витрати у розмірі 7 000,00 грн., які він просить стягнути з відповідача, ТОВ «ФК «ЕЙС» понесло, жодного розрахункового документу до матеріалів справи не надано, а тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.263, 266, 280-283 ЦПК України, Суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором №227435723 від 26.01.2022 в розмірі 22 224,32 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
У задоволені решти вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Чорноморського міського суду
Одеської області М.І.Петрюченко