23 вересня 2025 року
м. Київ
справа №440/5295/25
адміністративне провадження №К/990/38284/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2025 у справі №440/5295/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «П.РІТЕЙЛ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним,
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України через підсистему «Електронний суд» 17.09.2025 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2025 у справі №440/5295/25, ухвалити в цій справі нову постанову, якою у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «П.РІТЕЙЛ» про забезпечення позову відмовити в повному обсязі.
При зверненні до суду з касаційною скаргою, відповідач також порушив питання про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень.
За наслідком автоматизованого розподілу судової справи, вказану скаргу (№К/990/38284/25) передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Дашутіна І.В., суддів: Яковенка М.М., Шишова О.О., про що складено протокол 17.09.2025.
На підставі Розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 18.09.2025 №1148, у зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Дашутіна І.В. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 17.09.2025 №17), проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №440/5295/25 (№К/990/38284/25).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2025 у справі визначено новий склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Олендер І.Я. (головуючий суддя), судді: Гончарова І.А., Ханова Р.Ф.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, з огляду на наступне.
Законом України від 29.06.2023 №3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» внесено зміни, зокрема, до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), які набрали чинності 18.10.2023.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
1. При вирішенні питання щодо поважності наведених скаржником підстав пропуску строку касаційного оскарження, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої статті 329 далі - КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з'ясовано, що постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2025 у справі №440/5295/25 була прийнята у відкритому судовому засіданні. Повний текст постанови складено 23.06.2025.
Ураховуючи викладене, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку був день із датою 23.07.2025, у той час, як касаційну скаргу до Верховного Суду скаржником подано 17.09.2025, що свідчить про пропуск встановленого законом процесуального строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
В обґрунтування поважності підстав пропуску строку при поданні касаційної скарги Головне управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України посилається на наступні обставини: своєчасність подання касаційної скарги у цій справі при первинному зверненні до суду; постановлення Верховним Судом ухвали про повернення вперше поданої відповідачем касаційної скарги, з наданням права повторного звернення до суду з касаційною скаргою після її повернення.
Скаржник вказує, що вперше Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у справі №440/5295/25 з дотриманням встановленого КАС України процесуального строку, яку Верховний Суд ухвалою від 24.07.2025 залишив без руху, надавши скаржнику десятиденний строк для усунення виявлених недоліків. Підставою для залишення касаційної скарги без руху слугувало те, що скаржник до касаційної скарги не додав документ про сплату судового збору. Ухвалою від 14.08.2025 Верховний Суд касаційну скаргу повернув відповідачу з підстав неусунення ним недоліків касаційної скарги щодо надання до суду документа про сплату судового збору.
У подальшому, вдруге подану скаржником касаційну скаргу Верховний Суд ухвалою від 22.08.2025 залишив без руху, надавши скаржнику десятиденний строк для усунення виявлених недоліків. Підставою для залишення касаційної скарги без руху слугувало те, що скаржник до касаційної скарги не додав документ про сплату судового збору. Ухвалою від 15.09.2025 Верховний Суд касаційну скаргу повернув відповідачу з підстав неусунення ним недоліків касаційної скарги, які слугували підставою для залишення такої касаційної скарги без руху щодо надання до суду документа про сплату судового збору.
Далі за змістом клопотання скаржник, посилаючись на низку рішень Верховного Суду щодо поновлення строків касаційного оскарження, наголошує на належній реалізації ним права на звернення до суду та зазначає на відсутність зловживання процесуальними правами з боку контролюючого органу, що підтверджується оперативним повторним зверненням до суду у найкоротші строки після повернення двох попередньо поданих касаційних скарг останньому. Це, на думку відповідача, свідчить про наявність об'єктивних обставин, які зумовлюють поновлення відповідного процесуального строку.
Як додаткову аргументацію, скаржник посилається на обставини неналежного бюджетного фінансування та функціонування державних органів, зокрема, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України в умовах воєнного стану. Останній, на його думку, є форс-мажорною обставиною, яка істотно ускладнила реалізацію процесуальних прав учасників справи.
Цитуючи правові позиції Європейського Суду з прав людини, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та керуючись положеннями КАС України, скаржник вказує про необхідність урахування зазначених ним у клопотанні обставин як поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень, Верховний Суд вважає їх неповажними з огляду на наступне.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановленому вказаним Кодексом порядку.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
У свою чергу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07.07.1989).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
У той же час, Верховний Суд звертає увагу, що з урахуванням приписів статті 44 КАС України скаржник, який діє як суб'єкти владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи й унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги, та підтвердженні відповідними доказами.
Тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Невиконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну та не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судових рішень.
Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору не можуть вважатися достатньою підставою для задоволення клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору. Невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Згідно з положеннями Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» органам державної податкової служби не надано пільг щодо сплати судового збору.
Органи податкової служби є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Статтею 330 КАС України визначено, що однією з вимог касаційної скарги є надання документа про сплату судового збору.
Отже, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Проте, на підтвердження доводів викладених у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, відповідачем не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення скаржником регулярних та послідовних дій з метою сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі та неухильного виконання контролюючим органом покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків щодо оформлення касаційної скарги у відповідності до вимог закону.
До того ж, звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою втретє, скаржник так і не усунув недоліки, які слугували підставою для повернення двох раніше поданих касаційних скарг останньому, зокрема, контролюючий орган не надав до суду доказів, які б підтверджували сплату ним судового збору за подання касаційної скарги у цій справі, що в свою чергу свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та грубе ігнорування суб'єктом владних повноважень вимог і роз'яснень, наданих Верховним Судом.
Таким чином, посилання контролюючого органу на безпідставність повернення Верховим Судом двох раніше поданих ним касаційних скарг, не приймаються судом касаційної інстанції, оскільки за встановлених обставин, в діях Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України не вбачається наміру добросовісної реалізації належного суб'єкту владних повноважень права на касаційне оскарження судових рішень. Зазначене свідчить виключно про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги.
Усталеною є позиція Верховного Суду, що питання оцінки поважності причин пропуску строку через невиконання суб'єктом владних повноважень вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення скаржнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру й не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.
Факт попереднього звернення відповідача до суду з касаційною скаргою у встановлений законом строк також не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду з повторно поданою касаційною скаргою, оскільки, надання особі, яка бере участь у справі права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою, не звільняє таку особу від дотримання встановленого законом строку на подання касаційною скарги та не передбачає можливості у зв'язку з цим свавільно розпоряджатися часом на касаційною оскарження.
Обставини регулярного звернення до суду та невідкладного подання касаційної скарги у цій справі, зокрема, після її останнього повернення, недостатні для підтвердження поважності причин пропуску строку, адже скаржник, маючи намір реалізації наданого йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов'язків, у тому числі, щодо строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Щодо посилань скаржника на обставину запровадження з 24.02.2022 на території України правового режиму воєнного стану, Верховний Суд зазначає, що дійсно, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №?2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України запроваджено воєнний стан, дія якого триває й дотепер.
Запровадження воєнного стану, згідно з частиною першою статті 121 КАС України, є обставиною, яка підлягає врахуванню при вирішенні питання про поновлення процесуального строку, якщо буде встановлено наявність прямого причинного зв'язку між цією обставиною та фактом пропуску відповідного строку.
При цьому, питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в країні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, зокрема й у випадку звернення до суду з повторною/черговою скаргою, оскільки поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом у виняткових, особливих випадках і лише за наявності обставин об'єктивного й непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про воєнний стан» в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Надаючи оцінку доводам відповідача Суд вважає за необхідне зазначити, що Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 стосується виключно запровадження воєнного стану на території України та не містить положень щодо зміни строків розгляду справ чи інших процесуальних строків. Зазначеним указом, а також законодавчими актами, якими він затверджений, не було внесено змін до Кодексу адміністративного судочинства України щодо регулювання процесуальних строків.
Органи державної влади після запровадження воєнного стану продовжують здійснювати свої повноваження у встановленому законом порядку. Рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, затверджені рішенням Ради суддів України від 05.08.2022 №23, мають виключно рекомендаційний характер та можуть враховуватися судом лише у сукупності з іншими обставинами та доказами, що підтверджують наявність підстав, зокрема, для поновлення процесуального строку.
Отже, сам по собі факт запровадження воєнного стану не може розглядатися як достатня та безумовна підстава для визнання причин пропуску процесуального строку поважними. Для цього необхідно надати належні обґрунтування та докази того, яким саме чином запровадження воєнного стану вплинуло на діяльність конкретного державного органу.
У свою чергу, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та посилаючись на складний режим функціонування державних органів, зокрема Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного як відокремлений підрозділ ДПС України, в умовах дії на всій території України правового режиму воєнного стану, скаржник не наводить конкретних доводів і не надає суду жодних доказів, які б підтверджували, яким саме чином вказані обставини вплинули на його обов'язок дотриматися встановленого КАС України строку касаційного оскарження спірних у справі №440/5295/25 - ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2025.
Право на касаційний перегляд судових рішень нерозривно пов'язане з обов'язком дотримання процесуального закону щодо порядку, строків та умов реалізації цього права. Процесуальні обов'язки в цій частині є однаковими для всіх учасників судового процесу, що відповідає принципу рівності сторін та забезпечує дотримання засад адміністративного судочинства.
Неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб та виникнення організаційних складнощів у роботі суб'єкта владних повноважень, на думку Верховного Суду, є суб'єктивною причиною, а наслідки, що настали внаслідок такої причини, є результатом неналежного виконання процесуальних обов'язків, які мають бути однаковими для всіх учасників справи.
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України діє від імені держави як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинне намагатися отримати вигоду від власних організаційних труднощів шляхом уникнення або зволікання виконання процесуальних обов'язків, зокрема, подання касаційної скарги в належний строк.
Отже, сукупність встановлених Верховним Судом, за результатом розгляду заявленого контролюючим органом клопотання про поновлення пропущеного строку обставин свідчить виключно про те, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України допустило необґрунтовані зволікання щодо реалізації свого права на касаційне оскарження з дотриманням вимог КАС України.
Ураховуючи обставини справи, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними, оскільки вони не є такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, Верховний Суд не убачає підстав для визнання, викладених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.
У випадку наявності інших підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у строк визначений законом, скаржник має право звернутися до Верховного Суду з відповідною обґрунтованою заявою.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу повідомити суд про інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження, якщо такі є, та надати належні докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі.
2. За змістом частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору.
Разом з тим, всупереч вищенаведеним вимогам процесуального закону, скаржником до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору за подання касаційної скарги в цій справі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 №3674-VІ «Про судовий збір».
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить - один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що з 01.01.2025 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 3028,00грн.
Поряд з цим, Суд звертає увагу скаржника, що у зв'язку з початком функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), а саме: «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв'язку, статтю 4 вказаного Закону України 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» було доповнено частиною третьою, згідно з якою при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, судовий збір, який скаржник повинен сплатити при поданні касаційної скарги, становить: 2422,40грн (3028,00грн х 0,8).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами:
Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783
Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача - 899998
Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007
Код класифікації доходів бюджету - 22030102
Призначення платежу - *;101;22030102 (код класифікації доходів) ___________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб; реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи; судовий збір за позовом ______________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа), номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Вказане свідчить про недотримання скаржником положень частини четвертої статті 330 КАС України та є недоліком касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на наведене, подана Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу повідомити суд про інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження, якщо такі є, з доданням належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження спірних в цій справі судових рішень, а також усунути недоліки касаційної скарги на надати до суду документ про сплату судового збору в розмірі 2422,40грн за подання касаційної скарги у цій справі.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329-330, 332 КАС України, Суд -
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2025 у справі №440/5295/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «П.РІТЕЙЛ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним залишити без руху.
Встановити особі, що подала касаційну скаргу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для виконання вимог, що стали підставою залишення касаційної скарги без руху.
Роз'яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не буде подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді І.Я. Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова