22 вересня 2025 року
м. Київ
справа №120/10786/24
адміністративне провадження № К/990/29044/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року
та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2025 року
у справі №120/10786/24
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідача, скаржник), в якій просив:
- визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року;
- визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення та виплати позивачеві грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 06 липня 2024 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України 2020 piк" станом 01 січня 2020 року, 3аконом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" - станом на 01 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" - станом на 01 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" - станом на 01 січня 2023 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" - станом на 01 січня 202 року;
- зобов'язання відповідача обчислити та виплатити позивачеві грошове забезпечення з 29 січня 2020 року по 06 липня 2024 року, грошову допомогу для оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, 3аконом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" - станом на 01 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" - станом на 01 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" - станом на 01 січня 2023 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" - станом на 01 січня 2024 року
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2025 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.
Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.
Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (тобто на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки).
Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, грошову допомогу для оздоровлення за 2020-2023 роки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, які розраховані виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2020 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", станом на 01 січня 2021 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", станом на 01 січня 2022 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", станом на 01 січня 2023 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмолено.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, скаржник звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2025 року вказану касаційну скаргу залишено без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом надання документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі, а також доказів надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України.
На виконання цієї ухвали та в межах встановленого у ній строку, скаржник направив до суду заяву, в якій скаржник просив продовжити строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2025 року клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків задоволено. Продовжено військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги для сплати судового збору в повному обсязі. Надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
На виконання цієї ухвали, скаржник повторно направив до суду заяву про продовження строк для усунення недоліків.
Проаналізувавши клопотання скаржника про продовження строк для усунення недоліків, Суд прийшов до таких висновків.
Згідно з частиною другою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Продовженням строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була вчинена у встановлений судом строк.
Отже, КАС України визначено максимально можливу тривалість строку (десять днів з дня вручення ухвали), який встановлюється судом для усунення недоліків касаційної скарги. Цей строк, який за своєю суттю є процесуальним, може бути продовжений судом з власної ініціативи або за заявою учасника справи.
У той же час, продовження процесуального строку є правом, а не обов'язком, суду і повинно здійснюватися за наявності для цього обґрунтованих підстав.
Також, слід врахувати, що умовою продовження строку усунення недоліків касаційної скарги є наявність достатніх доказів того, що після такого продовження строку відпадуть обставини, які перешкоджають виконанню ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху.
Згідно до частини третьої статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в клопотанні про продовження строку для усунення недоліку касаційної скарги, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно можна встановити існування обставин, зазначених у заяві.
Відповідач, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб'єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для продовження строку для усунення недоліків.
Таким чином, особа, яка звертається до суду касаційної інстанції, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов'язку.
Наведені доводи не містять безсумнівних відомостей про час і обсяг очікуваних надходжень на рахунок скаржника, призначених для сплати судового збору, й жодним чином не підтверджують виникнення у нього можливості сплатити такий збір упродовж нового строку.
Також посилання скаржника на зазначені обставини не може надавати переваги суб'єкту владних повноважень з-поміж інших суб'єктів.
Неможливість своєчасної сплати скаржником судового збору через недостаніть фінансування та/або відсутність грошових коштів необхідних для такої сплати, не свідчить про наявність об'єктивних обставин, які б перешкоджали йому в межах наданого строку усунути зазначений недолік, оскільки заявник не доводить того, що впродовж нового строку судовий збір ним буде сплачено.
Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Отже, держава в особі органів влади, що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Принагідно, суд зазначає, що сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги, що судом вже було продовжено відповідачу строк для усунення недоліків, підстави для задоволення повторного клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги відсутні.
Таким чином, недоліки касаційної скарги у межах наданого строку не усунуто, а тому така касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на наведене, подана у цій справі касаційна скарга підлягає поверненню її заявнику.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 251, 330, 328, 332 КАС України, Суд -
1. Відмовити військовій частині НОМЕР_1 у задоволені клопотання про продовження строку для усунення недоліків.
2. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі №120/10786/24 - повернути скаржнику.
3. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
4. Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Судді А.В. Жук
А.Г. Загороднюк Ж.М. Мельник-Томенко