ф
22 вересня 2025 року
м. Київ
справа №160/9098/24
адміністративне провадження №К/990/36754/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі № 160/9098/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного військово-медичного клінічного центру (центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби про визнання дій протиправними та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного військово-медичного клінічного центру (центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним рішення відповідача від 07 грудня 2023 року за вих. № 4826, яким було порушено процедуру встановлення придатності до військової служби ОСОБА_1 ;
- зобов'язати відповідача провести повторну військово-лікарську експертизу для встановлення ступеня придатності до військової служби позивача, з повним обстеженням, за необхідності - в умовах стаціонару, з метою оцінки стану здоров'я і фізичного розвитку позивача на момент огляду та визначення ступеня придатності до військової служби.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року позов задоволено.
В подальшому представник позивача подав до Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 160/9098/24 в частині відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн.
Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року, заяву представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Головного військово-медичного клінічного центру (центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 500,00 грн.
В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
В касаційній скарзі наявне клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в якому відповідачем зазначено, що копію оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції отримано через підсистему «Електронний суд» 04 серпня 2025 року.
Відповідно до частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Розглянувши клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для його поновлення, оскільки скаргу подано протягом 30 днів з дня отримання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".
За змістом частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
На підставі частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Розгляд справи в суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Оскаржуючи рішення судів попередніх інстанцій, відповідач посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 09 квітня 2019 року у справі № 826/2689/15 та Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, позивач посилається на підстави встановлені підпунктом "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Обґрунтування скаржника наявності підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, є мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
Ураховуючи доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328- 330, 334, 335, 338 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду
1. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження додаткового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі № 160/9098/24.
2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі № 160/9098/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного військово-медичного клінічного центру (центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби про визнання дій протиправними та скасування рішення.
3. Витребувати справу № 160/9098/24 із Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
4. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
5. Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Желєзний
Судді М. В. Білак
Ж. М. Мельник-Томенко