22 вересня 2025 р. Справа № 520/2051/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Єгупенко В.В., м. Харків, по справі № 520/2051/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому позивач просив:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена одноразова грошова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошову допомогу при звільненні, грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 та індексації.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 та індексації.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік сум індексації.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України доплатити ОСОБА_1 допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, з урахуванням індексації грошового забезпечення, враховуючи раніше виплачені суми.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення процесуального права, неврахування правових висновків Верховного Суду, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2024 р. по справі № 520/2051/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що Законом №2011-ХІІ чітко визначено, щодо складу грошового забезпечення входять винагороди. Додаткова винагорода, визначена як складова грошового забезпечення Постановою №168, є невід'ємною складовою грошового забезпечення. Вказав на правовий висновок Верховного Суду, викладений у рішенні від 06 квітня 2023 р. по справі №260/3564/22. Також зазначив, що грошова допомога передбачена Постановою №168 виплачувалася позивачу щомісячно за рахунок коштів фонду грошового забезпечення з моменту впровадження Кабінетом Міністрів України такої виплати до дня звільнення, отже мала постійний характер, а тому є невід'ємною складовою грошового забезпечення і має бути включена до розрахунку розміру спірних виплат, яка в свою чергу обчислюється із розмірів повного місячного грошового забезпечення.
Відповідач також не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2024 року у справі № 520/2051/24 в частині обчислення грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік. Змінити рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2024 року у справі № 520/2051/24 в частині обчислення грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, в задоволенні цих позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Зазначив, що діяльність відповідача і його правовий статус визначається ЗУ «Про Національну гвардію України», та іншими нормативними актами, які стосуються діяльності Національної гвардії України. Суд першої інстанції при ухваленні рішення застосував нормативний акт, який не підлягав застосуванню, а саме Порядок №260 та не застосував нормативний акт, який підлягав застосуванню при розгляді спірних правовідносин, а саме Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затверджену Наказом МВС України від 15.03.2018 № 200, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 05.04.2018 року за № 405/31857. Вказав, що сума індексації грошового забезпечення позивача не має постійного характеру і не може бути врахована при обчисленні грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік.
Відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив залишити апеляційну скаргу представника Позивача без задоволення в повному обсязі, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2024 року у справі № 520/2051/24 без змін в частині апеляційних вимог представника Позивача.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, відзиву на апеляційну скаргу, дійшла таких висновків.
Судом встановлено, що згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 30.08.2022 р. №237 ОСОБА_1 був зарахований в списки особового складу частини та на всі види забезпечення (підстава: Указ Президента України «Про продовження проведення загальної мобілізації» №574/2022 від 12.08.2022).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 28.09.2023 року № 281 солдата ОСОБА_1 (Г-192438), який проходив військову службу за призовом під час мобілізації, звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення з 28.09.2023 року.
Відповідно до Наказу № 281 від 28.09.2023 року ОСОБА_1 за 2022 рік мав право на 10 днів щорічної основної відпустки, але щорічну відпустку не використовував. За 2023 рік мав право на 20 днів щорічної основної відпустки, але використав 30 днів. Наказано надати компенсацію за невикористані 10 днів щорічної основної відпустки за 2022 рік; утримати за 10 днів щорічної основної відпустки за 2023 рік. Грошова допомога на оздоровлення за 2023 рiк виплачена. Матерiальна допомога для вирiшення соцiально-побутових питань за 2023 рiк не надавалась.
Відповідно до довідки №176 про доходи від 01.03.2024 р., виданої ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_1 , позивачу виплачувалася додаткова винагорода 30000 з вересня 2022 р. по червень 2023 р., та у вересні, жовтні 2023 р. Індексація виплачувалася з вересня 2022 р. по грудень 2022 р. Матеріальна допомога в сумі 13287,60 грн. була виплачена в грудні 2022 р. Допомога на оздоровлення була виплачена в січні 2023 р. в сумі 13287,60 грн. та в квітні 2023 р. у розмірі 21791,25 грн. Одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 11331,45 грн. виплачена в березні 2024 р. Компенсація невикористаної відпустки в розмірі 1452,75 грн. - в березні 2024 р.
При цьому, як зазначає позивач, до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено розміри вказаних вище виплат, відповідач не включив суми індексації та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168, які позивач отримував щомісячно.
У грудні 2023 року представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом в якому просив надати інформацію про виплачені позивачу при звільненні суми та у разі, якщо такі суми нараховані невірно, перерахувати та доплатити належні позивачу при звільненні суми.
У відповідь листом від 08.01.2024 року № 40/05/12-247/Д-2-АД представник отримав відмову, а доплату спірних виплат позивачу не здійснили.
Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у спірному випадку виплата позивачу індексації грошового забезпечення мала щомісячний характер, та враховуючи її особливу правову природу, у відповідача були відсутні правові підстави для її не включення до обрахунку спірних виплат.
Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог постанови №704 та Наказу №260 винагорода, передбачена постановою №168, не підлягає включенню до місячного грошового забезпечення військовослужбовця, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги для оздоровлення. Тому, суд дійшов висновку про помилковість тверджень позивача, що одноразова грошова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, розмір матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань автоматично ототожнюється із розміром всіх виплат, що були отримані військовослужбовцем за відповідний рік.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин).
Пунктом 1 статті 9 Закону №2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Абзацами 1, 2 пункту 4 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 3 Постанови №704 визначено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами) та з метою визначення порядку й умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам (далі - Інструкція №200).
Інструкція №200 визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які обіймають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з?єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров'я та установах Національної гвардії України (далі - військові частини).
Інструкцію розроблено, зокрема, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
При цьому помилкові є посилання суду першої інстанції на приписи розділу ХХІІІ та ХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оброни України від 07.06.2028 року, оскільки за приписами п. 1 вказаного Порядку дія його (крім розділів II, V, VI, IX, XII, XVI-XXIV) поширюється на військовослужбовців, умови виплати грошового забезпечення для яких встановлено іншими нормативно-правовими актами. Грошове забезпечення згідно з цим Порядком виплачується: військовослужбовцям, які проходять військову службу в апаратах Міністерства оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України, Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, військовій частині НОМЕР_2 (далі - військові частини).
Враховуючи те, що порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України, в тому числі допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань визначений спеціальним нормативно-правовим актом Інструкцією № 200, то дія розділів ХХІІІ та ХХІV Порядку № 260 не поширюється на вказані правовідносини.
Згідно з пунктом 2 Розділу І Інструкції №200 грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2024 р. по справі №240/32125/23, вирішуючи питання щодо того, чи враховується передбачена постановою КМУ №168 щомісячна додаткова винагорода до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір допомоги на оздоровлення та допомоги при звільненні та компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, зазначив: «32. Положення частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністру оборони України.
33. Такими нормативно-правовими актами є постанова КМУ №704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу; окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та Порядок № 260.
34. Отже, за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану».
Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ № 168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що відповідно до довідки №176 від 01.03.2024 р., виплачувалася позивачу з вересня 2022 р. по червень 2023 р., та у вересні, жовтні 2023 р., колегія суддів доходить висновку, що вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини).
Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги позивача в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислена грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 рр., сум додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 та зобов?язання доплатити грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 р., 2023 р., обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (пункт 14 статті 10-1 Закону №2011-XII).
Згідно з п. 10 Розділу XXXI Інструкції №200 грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства України на день звільнення з військової служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру місячного грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Згідно з пунктом 3 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям виплачуються, зокрема, грошова допомога на оздоровлення в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Пунктами 1-2 Розділу XІX Інструкції №200 передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (у тому числі слухачам, ад'юнктам і курсантам вищих військових навчальних закладів Національної гвардії України із числа військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом), які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командирові (начальнику) - на підставі наказу командира (начальника) вищого рівня із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям, які вибувають у щорічну основну відпустку повної тривалості або другу її частину (у тому числі у дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік), якщо військовослужбовці раніше не скористалися правом на отримання цієї допомоги.
Відповідно до п. 4 Розділу XІX Інструкції №200 розмір допомоги для оздоровлення визначається з урахуванням посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, на які військовослужбовець має право за обійманою ним штатною посадою згідно із чинним законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Пунктом 1 Розділу XX Інструкції №200 передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за рішенням командира військової частини надається в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі військової частини, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право згідно із чинним законодавством України на день звернення.
Розмір матеріальної допомоги визначається комісією на підставі інформації, наданої фінансовим відділенням (службою) військової частини про затверджений фонд грошового забезпечення та можливість проведення виплати. Склад комісії затверджується наказом командира військової частини.
Таким чином, вирішуючи питання щодо умов обчислення розміру компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань суд зазначає, що вказані вище положення Інструкції №200 не містять жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.
Навпаки, за приписами п. 4 Розділу XІX Інструкції №200 розмір допомоги для оздоровлення визначається й з урахуванням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, на які військовослужбовець мав право за обійманою ним штатною посадою згідно із чинним законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов?язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Отже, зважаючи на те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ № 168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, колегія суддів вважає, що вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи, зокрема довідки №176 про доходи від 01.03.2024 р., виданої ОСОБА_1 , встановлено, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань позивачу в 2023 році не виплачувалася, у зв?язку з чим суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Колегія суддів також критично оцінює доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу позивача, з посиланням на п. 10 розділу XXXI Інструкції № 200, що на день звільнення позивач не мав права на отримання додаткової винагороди згідно з Постановою КМ України від 28.02.2022 року № 168, що підтверджується довідкою про доходи. Як установлено з матеріалів справи, позивача було звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення з 28.09.2023 року, що підтверджується наказом від 28.09.2023 року № 281. Між тим, відповідно до довідки №176 про доходи від 01.03.2024 р., виданої ОСОБА_1 , позивачу виплачувалася додаткова винагорода з вересня 2022 р. по червень 2023 р., та у вересні, жовтні 2023 р. А отже, доводи відповідача спростовуються матеріалами справи.
Судом першої інстанції вищевказаного врахованого не було, що мало своїм наслідком неправильне вирішення спору в цій частині.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислена одноразова грошова допомога при звільненні, сум додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 та зобов?язання відповідача доплатити грошову допомогу при звільненні, обчисливши розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168, суд зазначає таке.
Пунктом 2 ст. 15 Закону № 2011-XII (в редакції чинній на момент спірних відносин) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Розділу XXXІІ Інструкції №200 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що звільняються зі служби, виплачується одноразова грошова допомога в розмірах, визначених статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з п. 5 Розділу XXXІІ Інструкції №200 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які були призвані на військову службу за призовом у зв?язку з мобілізацією, при звільненні зі служби після прийняття рішення про демобілізацію виплачується одноразова грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460.
Кабінет Міністрів України постановою від 17 вересня 2014 р. № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановив затвердити Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (далі - Порядок №460).
Відповідно до п. 1 Порядку №460 військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Згідно з п. 4 Порядку №460 допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.
Таким чином, в силу приписів п. 4 Порядку №460 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога не включаються винагороди.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців. Тому саме положення Порядку № 460, Інструкції №200 унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.
Отже, системний аналіз положень законодавства та встановлені обставини у справі дають підстави для висновків, що відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні не включаються винагороди. Таким чином, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
При цьому, суд відхиляє доводи апеляційної скарги позивача щодо застосовності правового підходу, висловленого в постанові Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22, оскільки у зазначеній справі вирішувалося питання щодо невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, з мотивів відсутності необхідних бюджетних асигнувань. Натомість у справі, що розглядається, питання стосується включення/невключення до складу місячного грошового забезпечення, з якого нарахована грошова допомога для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, компенсація за невикористану відпустку, одноразова грошова допомога при звільненні додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 на період дії воєнного стану. Тому обставини у справі №260/3564/22, на яку посилається скаржник, та у цій справі, не є подібними.
Підсумовуючи викладене вище, суд зазначає, що доводи апеляційної скарги позивача частково знайшли своє підтвердження під час перегляду рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача стосовно того, що сума індексації грошового забезпечення позивача не має постійного характеру і не може бути врахована при обчисленні грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, суд зазначає наступне.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII).
Статтею 1 Закону №1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі ст. 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статей 4, 6 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозованого рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій, яка є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Пунктом1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до п.2 цього Порядку, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.
Таким чином, індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців при розрахунку грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки індексація нараховувалась і виплачувалась позивачу, що підтверджується довідкою №176 про доходи від 01.03.2024 р., згідно з якою позивачу виплачувалася індексація з вересня 2022 р. по грудень 2022 р., тому підстави вважати такі виплати (індексацію) одноразовими видами грошового забезпечення відсутні, а відтак відповідач протиправно не врахував індексацію грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції в цій частині позовних вимог правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення в цій частині.
Інші доводи та заперечення сторін на висновки суду не впливають.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з?ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2024 р. по справі № 520/2051/24 - частковому скасуванню з прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2024 по справі № 520/2051/24 - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошова допомога для оздоровлення за 2022 рік, 2023 рік, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік, 2023 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошова допомога для оздоровлення за 2022 рік, 2023 рік, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік, 2023 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2024 р. по справі № 520/2051/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Л.В. Любчич