23 вересня 2025 року Чернігів Справа № 620/2284/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 103550010453 від 10.02.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яке полягає у відмові зарахування стажу за період роботи відповідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.07.1983 та період навчання відповідно до диплому серії НОМЕР_2 від 01.07.1986, з 01.09.1983 по 25.06.1986, ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області зарахувати період роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_1 від 22.07.1983 та період навчання відповідно до диплому НОМЕР_2 від 01.07.1986, з 01.09.1983 по 25.06.1986, та призначити з 03.02.2025 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ОСОБА_1 .
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 10.02.2025 № 103550010453 до його страхового стажу не зараховано період роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.07.1983, оскільки на титульній сторінці виправлено дату народження, а також період навчання з 01.09.1983 по 25.06.1986, відповідно до диплому серії НОМЕР_2 від 01.07.1986, оскільки в українському варіанті має місце виправлення по батькові та відсутня інформація про початок та закінчення навчання. В російському варіанті виправлено рік і початок навчання. Позивач зазначає, що не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів про освіту, а саме диплому про навчання НОМЕР_2 від 01.07.1986. Також вказує, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, а тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу на отримання пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області у відзиві просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж позивача складає 28 років 06 місяців 15 днів, що є недостатнім для призначення даного виду пенсії. Тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 10.02.2025 № 103550010453 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 є правомірним.
Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в наданому до суду відзиві просило відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. Головне управління зазначає, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи відповідно до трудової книжки від 22.07.1983, оскільки на титульній сторінці виправлено дату народження; період навчання з 01.09.1983 по 25.06.1986 відповідно до диплома НОМЕР_2 від 01.07.1986, оскільки в українському варіанті має місце виправлення по батькові та відсутня інформація про початок та закінчення навчання, в російському варіанті виправлено рік початку навчання. Позивачу повідомлялося, що для зарахування до страхового стажу періодів роботи відповідно до трудової книжки необхідно надати уточнюючі довідки з посиланням на первинні документи, довідки про реорганізацію, періоду навчання - уточнюючу довідку з посиланням на первинні документи із зазначенням періодів, форми навчання, довідку про реорганізацію навчального закладу, проте будь які документи в матеріалах електронної пенсійної справи відсутні. Відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж позивача складає 28 років 06 місяців 15 днів, що є недостатнім для призначення даного виду пенсії.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
03.02.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про призначення пенсії за віком.
З урахуванням принципу екстериторіальності, заява позивача була опрацьована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області та рішенням від 10.02.2025 № 103550010453 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (а.с. 26).
Рішення мотивовано тим, що відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Відповідно наданих до заяви документів до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи відповідно до трудової книжки від 22.07.1983, оскільки на титульній сторінці виправлено дату народження; період навчання з 01.09.1983 по 25.06.1986 відповідно до диплома НОМЕР_2 від 01.07.1986, оскільки в українському варіанті має місце виправлення по батькові та відсутня інформація про початок та закінчення навчання, в російському варіанті виправлено рік початку навчання.
Зазначено, що страховий стаж позивача складає 28 років 06 місяців 15 днів, що є недостатнім для призначення даного виду пенсії.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески (стаття 1 Закону № 1058-1V, який набрав чинності з 01.01.2004).
Таке ж визначення містить і частина перша статті 24 Закону № 1058-1V, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV починаючи з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 32 років.
Згідно частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга стаття 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Положеннями статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
В силу вимог абзацу першого пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Із аналізу наведених положень слідує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, натомість необхідність підтвердження трудового стажу іншими документами виникає лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Судом встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області не зарахувало до страхового стажу позивача періоди роботи відповідно до трудової книжки від 22.07.1983, оскільки на титульній сторінці виправлено дату народження.
Також позивачу не було зараховано до страхового стажу період навчання з 01.09.1983 по 25.06.1986 відповідно до диплома НОМЕР_2 від 01.07.1986, оскільки в українському варіанті має місце виправлення по батькові та відсутня інформація про початок та закінчення навчання, в російському варіанті виправлено рік початку навчання.
Водночас, суд не знаходить поважними посилання відповідача на те, що позивачу не зараховано стаж роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.07.1983, оскільки на титульній сторінці виправлено дату народження, з огляду на таке.
У відповідності до пункту 2.13 Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Записи трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 22.07.1983 містять інформацію про періоди роботи позивача та займану посаду, реквізити наказів, на підставі яких вони внесені, та печатку підприємств.
Отже, суд приходить до висновку, що інформація наявна в трудовій книжці позивача є достатньою для зарахування періодів її роботи до її страхового стажу, а позиція відповідача про необхідність надання додаткових документів для підтвердження трудового стажу є безпідставною.
При цьому, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
До того ж, в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) Верховний Суд висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №580/4012/19.
Тож наявність недоліків в оформленні трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що особа жодним чином не впливає на дотримання/недотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, та не може нести негативні наслідки за окремі її недоліки, та підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при їх заповненні.
Суд критично оцінює позицію відповідача у цій справі та зазначає, що формальний недолік у трудовій книжці позивачки (наявне виправлення дати народження на титульній сторінці) за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист, оскільки із сукупності наданих позивачем документів вбачається приналежність трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.07.1983 саме позивачу.
Суд також не погоджується з позицією відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1983 по 25.06.1986 відповідно до диплома серії НОМЕР_2 від 01.07.1986 з огляду на таке.
Пунктом 7 цього Порядку № 637 визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф «б» Порядку № 637 до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком № 637.
За приписами пункту 8 Порядку № 637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Суд звертає увагу, що в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 22.07.1983 відсутній запис про зарахування до Донецького індустріально-педагогічного технікуму та про відрахування у зв'язку із закінченням навчання.
Отже, враховуючи вимоги Порядку № 637 трудовий стаж позивача може бути встановлений на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
На підтвердження періоду свого навчання в Донецькому індустріально-педагогічному технікумі у період з 01.09.1983 по 25.06.1986 позивачем надано копію диплому серії НОМЕР_2 , виданого 01.07.1986 (а.с. 37, 38).
Як вбачається з диплому серії НОМЕР_2 від 01.07.1986 позивач навчалася в Донецькому індустріально-педагогічному технікумі з 01.09.1983 по 25.06.1986.
Вказане додатково підтверджується записами № 3, 4, 5 у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 22.07.1983 щодо звільнення за власним бажанням у зв'язку з навчання у технікумі (від 24.08.1983), прийняття в цех обробки на час виробничої практики (від 03.09.1985) та звільнення по завершенню виробничої практики (від 18.10.1985) (а.с. 28-29).
Тобто, з вказаного диплома можна визначити необхідні дані для зарахування позивачу трудового стажу.
Суд звертає увагу, що Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 по справі № 687/975/17 зроблений висновок про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Отже, суд приходить до висновку про підтвердження факту навчання ОСОБА_1 в Донецькому індустріально-педагогічному технікумі у період з 01.09.1983 по 25.06.1986, який підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28.08.2018 у справі №175/4336/16-а, від 25.09.2018 у справі № 242/65/17, від 27.02.2019 у справі № 423/3544/16-а та від 11.07.2019 у справі № 242/1484/17, від 31.03.2020 у справі № 446/656/17.
Таким чином, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, шляхом: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 10.02.2025 № 103550010453 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1983 по 25.06.1986 згідно диплому серії НОМЕР_2 від 01.07.1986 та періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.07.1983.
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити ОСОБА_1 з 03.02.2025 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то суд зазначає таке.
Частиною першою статті 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, зокрема, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
В даному випадку, зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії є належним способом захисту як похідна вимога у випадку визнання протиправним та скасування рішення саме цього суб'єкта владних повноважень, а не будь-якого іншого.
Вирішення питання про призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв'язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву позивача від 03.02.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Відповідно, за обставин цієї справи відсутні підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області вчиняти певні дії.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 9, 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (вул. Андрія Саєнка, 10, м. Фастів, Фастівський р-н, Київська обл., 08500, код ЄДРПОУ 22933548), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, буд. 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 10.02.2025 № 103550010453 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1983 по 25.06.1986 згідно диплому серії НОМЕР_2 від 01.07.1986 та періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.07.1983.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.02.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
В решті позові відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23.09.2025.
Суддя Василь НЕПОЧАТИХ