22 вересня 2025 року справа № 580/8197/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі - В/Ч НОМЕР_1 , відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) яка полягає у не наданні ІНФОРМАЦІЯ_3 цільового фінансування для виплати ОСОБА_1 коштів для виконання судового рішення по справі № 580/3252/24;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ІНФОРМАЦІЯ_3 цільове фінансування для виплати ОСОБА_1 коштів для виконання судового рішення по справі № 580/3252/24.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідач ігнорує надану ІНФОРМАЦІЯ_2 заявку та не виділяє йому кошти на виконання судового рішення за справою № 580/3252/24.
Ухвалою від 23 липня 2025 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гарань С.М. прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження в адміністративній справі, залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
30.07.2025 представник третьої особи подав до суду пояснення щодо позову, у якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у межах повноважень, виконав усі необхідні процедури, зокрема, неодноразово надав відповідну заявку до ІНФОРМАЦІЯ_1 на виділення цільового фінансування для виконання рішення суду у справі № 580/3252/24. Незважаючи на своєчасне направлення документації, цільове фінансування на даний момент не було надане, внаслідок чого ІНФОРМАЦІЯ_5 не мав змоги здійснити виплату коштів на користь позивача. ІНФОРМАЦІЯ_5 діє виключно в межах бюджетного фінансування, передбаченого вищестоящими органами, і не має повноважень самостійно перерозподіляти кошти. Звернув увагу, що ІНФОРМАЦІЯ_6 не має власних коштів, а тому виконання рішень здійснюється через Державну казначейську службу на підставі бюджетних асигнувань або за бюджетною програмою “Забезпечення виконання рішень суду» (КЕКВ 2800).
07.08.2025 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що головним розпорядником бюджетних коштів в Міністерстві оборони є Міністр оборони України та розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня, а саме командувач Сухопутних військ Збройних Сил України є розпорядником бюджетних коштів другого рівня, військові частини розпорядники бюджетних коштів третього рівня. ІНФОРМАЦІЯ_1 під час здійснення фінансової діяльності, яка полягає у своєчасному проведенні фінансування видатків розпорядників бюджетних коштів третього рівня у межах кошторису та плану асигнувань наданого головним розпорядником бюджетних коштів дотримано всіх вимог нормативно-правових актів. Центральне фінансово-економічне управління провело дії щодо консолідації отриманих заявок від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, у тому числі ІНФОРМАЦІЯ_7 , та направило основну заявку від 12.12.2024 до Департаменту. Звернув увагу на лист Департаменту від 18.07.2025 № 220/13/23028 яким було повідомлено, що Міністерством оборони України фінансування видатків на виконання рішень судів за КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки» здійснюється відповідно до наданих розпорядниками коштів нижчого рівня заявок в межах наявного фінансового ресурсу.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.
Суд встановив, що рішенням від 07 червня 2024 року у справі № 580/3252/24, яке набрало законної сили 21.11.2024, Черкаський окружний адміністративний суд зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_2 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 31.07.2022 включно належні суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29.01.2020 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ “Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, Законом України від 15.12.2020 № 1082-ІХ “Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021, Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ “Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням проведених раніше виплат.
ІНФОРМАЦІЯ_2 подав до Центрального фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 розрахунок потреби в коштах, на виконання рішень судів та основну заявку - розрахунок до яких включене зокрема і рішення суду у справі № 580/3252/24.
У свою чергу, Центральне фінансово-економічне управління провело дії щодо консолідації отриманих заявок від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, у тому числі ІНФОРМАЦІЯ_7 , та направило основну Заявку від 12.12.2024 до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, що підтверджується заявкою-розрахунком, яка наявна у матеріалах справи.
У відповідь на адвокатський запит представника позивача листом від 15.07.2025 № 116/14/66236 відповідач повідомив, що Центральне фінансово-економічне управління з метою організації своєчасного фінансування військових частин у 2025 році порушило питання перед Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України про збільшення відповідних бюджетних видатків, у відповідь на що Департамент повідомив, що фінансування видатків на виконання рішень судів здійснюється відповідно до наданих розпорядниками коштів нижчого рівня заявок на кошти в межах наявного фінансового ресурсу та будуть виконані невідкладно після збільшення відповідних бюджетних призначень.
Бездіяльність відповідача, яка полягає у не наданні ІНФОРМАЦІЯ_3 цільового фінансування для виплати коштів для виконання судового рішення позивач вважає протиправною, а тому звернувся в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, регулюються Бюджетним кодексом України.
Стаття 22 Бюджетного кодексу України визначає поняття розпорядників бюджетних коштів, їх види, права та обов'язки.
Частина перша цієї статті визначає, що за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України, головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, можуть бути виключно: установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Служба безпеки України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників.
Частиною 3 статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 Бюджетного кодексу України та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.
Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280 (далі - Правила), забезпечувальний фінансовий орган - фінансовий орган головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, до мережі якого належать розпорядники коштів третього рівня.
Розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони є:
Міністр оборони - головний розпорядник;
командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, - розпорядники коштів нижчого рівня (далі розпорядники коштів другого рівня);
командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, - розпорядники коштів нижчого рівня (далі - розпорядники коштів третього рівня ). Пунктом 1.5 Правил визначено, що військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень).
Розпорядники бюджетних коштів реалізують свої функції таким чином:
розпорядники коштів другого рівня - через фінансово-економічні управління командувань видів Збройних Сил України, командувань окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління, управління фінансово-економічної діяльності Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту.
Відповідно до п.1.4 Правил, забезпечувальний фінансовий орган згідно зі своїми повноваженнями здійснює координацію діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України, Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, органів військового управління, які в установленому законодавством порядку визначені відповідальними виконавцями (співвиконавцями) бюджетних програм (підпрограм) (далі - служби забезпечення) щодо забезпечення військових частин бюджетними асигнуваннями та коштами за напрямами відповідальності цих служб забезпечення.
Аналіз вказаних положень вказує на те, що у спірних правовідносинах головним розпорядником бюджетних коштів в Міністерстві оборони є Міністр оборони України, командувач Сухопутних військ Збройних Сил України є розпорядником бюджетних коштів нижчого (другого) рівня, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є розпорядниками бюджетних коштів третього рівня.
Як встановив вище суд, ІНФОРМАЦІЯ_2 подав до Центрального фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 розрахунок потреби в коштах, на виконання рішень судів та основну заявку- розрахунок, до якої включене зокрема і рішення суду у справі № 580/3252/24.
У свою чергу, Центральне фінансово-економічне управління ІНФОРМАЦІЯ_1 провело дії щодо консолідації отриманих заявок від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, у тому числі ІНФОРМАЦІЯ_7 , та направило основну Заявку від 12.12.2024 до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, що підтверджується заявкою-розрахунком, яка наявна у матеріалах справи.
Відповідно до листа від 15.07.2025 № 116/14/66236 відповідач повідомив представника позивача, що Центральне фінансово-економічне управління з метою організації своєчасного фінансування військових частин у 2025 році порушило питання перед Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України про збільшення відповідних бюджетних видатків, у відповідь на що Департамент повідомив, що фінансування видатків на виконання рішень судів здійснюється відповідно до наданих розпорядниками коштів нижчого рівня заявок на кошти в межах наявного фінансового ресурсу та будуть виконані невідкладно після збільшення відповідних бюджетних призначень.
Аналіз встановлених обставин вказує на те, що відповідач, як забезпечувальний фінансовий орган ІНФОРМАЦІЯ_7 та розпорядник бюджетних коштів (другого) рівня здійснив усі залежні від нього дії щодо забезпечення фінансування ІНФОРМАЦІЯ_7 коштами на виконання рішення суду у справі № 580/3252/24, а саме включив суму коштів, необхідних для виплати за вказаним рішенням суду до заявки-розрахунку на фінансування до головного розпорядника бюджетних коштів. Суд врахував, що відповідач не уповноважений безпосередньо забезпечити фінансування ІНФОРМАЦІЯ_7 коштами на виконання рішення суду у справі № 580/3252/24, оскільки у спірних правовідносинах виконує організаційну та посередницьку функції.
Під час дослідження питання порушення відповідачем прав позивача, суд врахував таке.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суд.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Аналіз викладених вище положень законодавства свідчить, що право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Вказані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 826/501/18.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 19 березня 2019 року у справі № 810/959/13-а зазначив, що з системного аналізу вказаних норм випливає, що на позивача покладається обов'язок доведення порушення його прав, свобод та інтересів боку суб'єкта владних повноважень та необхідність їх судового захисту у зв'язку з настанням певних наслідків протиправної поведінки відповідача, а суб'єкт владних повноважень повинен довести законність та обґрунтованість прийнятого рішення, вчинених дій або допущеної бездіяльності.
Із чіткого змісту вищенаведених норм права та відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду, право на позов в особи виникає лише тоді, коли її право чи інтерес порушені. Інакше кажучи, навіть у разі обґрунтованого і підставного позову, але у разі коли жодне право особи, яка звернулася із позовом не порушене, то правових підстав для задоволення такого позову немає.
Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 826/12764/16 наголосив, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв'язку з прийняттям рішення або у зв'язку з діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушуються права позивача.
Суд зазначає, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, та є самостійною та достатньою підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Під час вирішення спору суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Вказані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 14 квітня 2020 року у справі № 826/10393/17.
Як встановив вище суд, відповідач, як забезпечувальний фінансовий орган ІНФОРМАЦІЯ_7 та розпорядник бюджетних коштів (другого) рівня здійснив усі залежні від нього дії щодо забезпечення фінансування ІНФОРМАЦІЯ_7 коштами на виконання рішення суду у справі № 580/3252/24, а саме включив суму коштів, необхідних для виплати за вказаним рішенням суду до заявки-розрахунку на фінансування до головного розпорядника бюджетних коштів. Суд врахував, що відповідач не уповноважений безпосередньо забезпечити фінансування ІНФОРМАЦІЯ_7 коштами на виконання рішення суду у справі № 580/3252/24, оскільки у спірних правовідносинах виконує організаційну та посередницьку функції.
За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідач жодним чином не порушив прав позивача, про захист яких він просить, що є самостійною та достатньою підставою для прийняття рішення про відмову в задоволенні позову.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 );
2) відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 );
3) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 22.09.2025.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК