22 вересня 2025 року справа № 580/7890/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 непридатним до військової служби та про виключення з військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно направлення до Черкаського районного управління поліції звернень від 20.03.2025 та 28.05.2025 щодо доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який вчинив адміністративні правопорушення за статтею (статтями) 210, 210-1 КУпАП, до обласного, районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 направити до Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог представниця позивача зазначила, що військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 винесено довідку № 861 згідно якої позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст. 23А графи II Розкладу хвороб Положення про військово-лікарську експертизу у ЗСУ, затвердженого наказом Міністра оборони України № 402, а тому такі дані мають бути зазначені в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Разом з тим, встановивши застосунок “Резерв+» позивач виявив, що відомості про ВЛК та виключення його з обліку не відображаються, а також те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 та має статус військовозобов'язаного.
10.03.2025 позивач звернувся до відповідача з листом про внесення вищевказаних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а саме про непридатність ОСОБА_1 до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст. 23А графи II Розкладу хвороб Положення про військово-лікарську експертизу у ЗСУ, затвердженого наказом Міністра оборони України № 402, проте відповідач відмовив у внесенні таких відомостей.
Ухвалою від 23 липня 2025 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відзив на позов від відповідача до суду не надходив.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 26.01.2010. Військове звання - молодший лейтенант. Вказані відомості підтверджується відомостями військового квитка серії НОМЕР_1 від 13.07.2010.
Відповідно до довідки Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 від 06.07.2022 № 861, ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст. 23А графи II Розкладу хвороб Положення про військово-лікарську експертизу у ЗСУ, затвердженого наказом Міністра оборони України № 402.
На підставі вказаної довідки № 861 до військового квитка позивача внесено відомості про виключення з обліку 24.06.2022.
У подальшому, після встановлення застосунку “Резерв+» позивач виявив, що відомості про ВЛК та виключення його з обліку не відображаються, а також те, що він перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 23.08.2023, що підтверджується відомостями із застосунку “Резерв+», що наявні у матеріалах справи (а.с. 36).
10.03.2025 позивач звернувся до відповідача з листом про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про непридатність ОСОБА_1 до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст. 23А графи II Розкладу хвороб Положення про військово-лікарську експертизу у ЗСУ, затвердженого наказом Міністра оборони України № 402.
Листом від 17.03.2025 № 12/5038 відповідач повідомив позивача про те, що рішення ВЛК для офіцерів запасу на виключення з військового обліку оформлене довідкою ВЛК скасовано. З посиланням на норми Положення про військово-лікарську експертизу у ЗСУ, затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 повідомив, що офіцери запасу оглядаються ВЛК при ТЦК та СП та складається свідоцтво про хворобу, яке направляється на затвердження штатною ВЛК та запропонував прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 для визначення придатності до військової служби.
Дії відповідача щодо відмови у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про визнання непридатним до військової служби та про виключення з військового обліку, а також стосовно направлення до Черкаського районного управління поліції звернень щодо доставлення до обласного, районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки позивач вважає протиправними, а тому звернувся в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави є військовозобов'язаними (частина 9 статті 1 Закону № 2232-ХІІ).
Згідно з частиною 10 статті 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Пунктом 11 статті 38 Закону № 2232-ХІІ визначено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності.
Відповідно до пункту 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць визначені в Законі України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII).
Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України (стаття 1 Закону № 1951-VIII).
Згідно зі статтею 2 Закону № 1951-VIII основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку.
Пунктом 17-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII визначено, що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку.
Відповідно до абз. 3 ч. 5 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Визначення придатності за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначення необхідності і умов застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям врегульовано Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).
Згідно з пунктом 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза - це, зокрема, визначення ступеня придатності до військової служби.
Пунктом 2.1 розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Відповідно до п.п. 22.5,22.6 Положення № 402 (у редакції чинній станом на 24.06.2022 - дату медичного огляду ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 ) свідоцтво про хворобу у воєнний час складається:
на всіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
на офіцерів запасу, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Свідоцтво про хворобу підлягає розгляду, а постанова ВЛК - затвердженню: у воєнний час: на всіх військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів - ВЛК регіону, евакуаційного пункту (місцевого евакуаційного пункту, госпітальної бази).
Аналіз зазначених положень вказує на те, що непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку у воєнний час може підтверджуватись виключно свідоцтвом про хворобу, яке підлягає розгляду та затвердженню ВЛК регіону.
З урахуванням зазначеного суд доходить висновку, що довідка ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 від 06.07.2022 № 861 є неналежним документом у контексті підтвердження непридатності позивача до військової служби з виключенням з військового обліку. Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази наявності свідоцтва про хворобу, затвердженого ВЛК регіону про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку. Таким чином, відсутні підстави для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби та про виключення з військового обліку.
З урахуванням зазначеного суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог у цій частині.
Покликання представниці позивача про те, що процедура виключення позивача з військового обліку відбулась, суд відхиляє, оскільки, як зазначалось вище, виключення з військового обліку не може здійснюватись у воєнний час на підставі довідки ВЛК.
Суд також відхиляє покликання представниці позивача на ряд постанов судів першої інстанції, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд врахував, що позовні вимоги щодо протиправності дій відповідача стосовно направлення до органу Національної поліції звернення про доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки мотивовані протиправністю дій відповідача щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку позивача.
Таким чином, позовні вимоги у цій частині є похідними від основних, у зв'язку із чим у їх задоволенні належить відмовити.
Суд також враховує інші аргументи позивача, зазначені у позові, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення по суті спору.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 );
2) відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 22.09.2025.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК