22 вересня 2025 року справа № 580/4527/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючої судді Руденко А. В., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
25.04.2025 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) в особі представника адвоката Мандрика В. В. з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якій, з урахуванням поданої позовної заяви в новій редакції, просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини з 06.07.2024 по 09.07.2024, з 09.07.2024 по 22.07.2024, з 22.07.2024 по 26.07.2024, з 26.07.2024 по 13.08.2024, з 14.08.2024 по 19.09.2024 та пропорційно періоду перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення з 21.09.2024 по 20.10.2024, рекомендованій довідкою ВЛК №191 від 19.09.2024 на 30 календарних днів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні поранення пов'язаного із захистом Батьківщини з 06.07.2024 по 09.07.2024, з 09.07.2024 по 22.07.2024, з 22.07.2024 по 26.07.2024, з 26.07.2024 по 13.08.2024, з 14.08.2024 по 19.09.2024 та пропорційно періоду перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення з 21.09.2024 по 20.10.2024, рекомендованій довідкою ВЛК №191 від 19.09.2024 на 30 календарних днів.
Обґрунтовуючи зазначив, що неодноразово звертався до командування про виплату додаткової винагороди. Однак відповідач надсилав листи про необхідність надання медичних документів, які позивач подавав разом зі зверненнями. Вважає, що така бездіяльність відповідача є протиправною.
Ухвалою від 13.05.2025 позовну заяву суд прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив розгляд справи здійснювати на виконання Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження, а розгляд справи по суті розпочати з 13.06.2025.
27.05.2025 на адресу суду надійшов відзив відповідача про відмову у задоволенні позову, в якому серед іншого зазначив, що у вересні 2024 року позивачу нарахована та виплачена сума за лікування по пораненню у розмірі 67741,94грн за період з 06/07/2024 по 26/07/2024. В жовтні 2024 позивачу нарахована та виплачена сума за лікування по пораненню у розмірі 83870,97 грн за період з 06/07/2024 по 31/07/2024 (з урахуванням раніше здійснених виплат), 100000,00 грн за період з 01/08/2024 по 31/08/2024 та 63333,33грн за період з 01/09/2024 по 19/09/2024, що підтверджується розрахунковою карткою позивача за 2024 рік вих. №2049 від 21.05.2025. Довідки, які позивач надав на підтвердження поранення, не містить інформації, що таке поранення позивача є тяжким. Тому відсутні підстави для виплати грошового забезпечення за період перебування позивача у відпустці для лікування після тяжкого поранення з 21.09.2024 по 20.10.2024.
13.06.2025 від представника позивача адвоката Мандрика В.В. на адресу суду надійшло додаткове письмове пояснення, в якому зазначив, що позивач погоджується з відповідачем щодо виплати йому вказаних вище коштів за вказані вище періоди перебування на стаціонарному лікуванні та просив залишити без розгляду позовні вимоги у вказаній вище частині. Водночас ступінь тяжкості травми позивача підтверджується висновком від 13.12.2024 №07-70/1791 від КНП «Корсунь-Шевченківська БЛ».
Ухвалою суд задовольнив клопотання вх. від 13.06.2025 представника позивача адвоката Мандрика В.В. про залишення без розгляду частини позовних вимог та продовжив судовий розгляд адміністративної справи в межах підтриманих позовних вимог про:
- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно періоду перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення з 21.09.2024 по 20.10.2024, рекомендованій довідкою ВЛК №191 від 19.09.2024 на 30 календарних днів;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно періоду перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення з 21.09.2024 по 20.10.2024, рекомендованій довідкою ВЛК №191 від 19.09.2024 на 30 календарних днів.
Усі подані сторонами докази долучені судом до матеріалів адміністративної справи.
Оскільки обґрунтованих клопотань про судовий розгляд справи з викликом сторін у відкриті судові засідання не надійшло, з огляду на відсутність доцільності призначити експертизу або викликати для допиту свідків, суд вирішив справу розглянути правилами письмового провадження.
Оцінивши доводи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
З матеріалів справи суддя встановив, що позивач проходить військову службу у відповідача. Під час проходження служби позивач 05.07.2024 отримав поранення.
Згідно з посвідченням серії А позивач є учасником бойових дій.
У період з 06.07.2024 по 09.07.2024, з 09.07.2024 по 22.07.2024, з 22.07.2024 по 26.07.2024, з 26.07.2024 по 13.08.2024, з 14.08.2024 по 19.09.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується відповідними виписками з медичної карти стаціонарного хворого.
Також позивач перебував у відпустці за станом здоров'я тривалістю 30 календарних днів з 21.09.2024 по 20.10.2024.
У вересні 2024 року відповідач нарахував та виплатив позивачу кошти за лікування по пораненню у розмірі 67741,94грн за період з 06/07/2024 по 26/07/2024. У жовтні 2024 відповідач нарахував та виплатив позивачу кошти за лікування по пораненню у розмірі 83870,97 грн за період з 06/07/2024 по 31/07/2024 (з урахуванням раніше здійснених виплат), 100000,00 грн за період з 01/08/2024 по 31/08/2024 та 63333,33грн за період з 01/09/2024 по 19/09/2024, що підтверджується розрахунковою карткою позивача за 2024 рік вих. №2049 від 21.05.2025.
19.09.2024 Військово-лікарська комісія видала позивачу довідку №191, що його травма пов'язана з захистом Батьківщини та позивач потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів.
Комунальне Некомерційне Підприємство «Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарня» на заяву представника позивача від 03.12.2024 щодо тяжкості травми, отриманої позивачем надало висновок від 13.12.2024 №07-70/1791, в якому повідомило, що у зв'язку з технічною помилкою інформація про ступінь тяжкості не була внесена до вказаної вище довідки. Згідно з Класифікатором розподілу травм (наказ МОЗ України від 04.07.2007 №370), за ступенем тяжкості травма позивача відноситься до тяжких. Просило вважати надану інформацію доповненням до вказаної вище довідки від 19.09.2024 №191 достовірною.
У грудні 2024 року позивач в особі представника звернувся до відповідача із заявою від 03.12.2024, в якій просив нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у збільшеному до 100 000 грн розмірі згідно Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 пропорційно періодам перебування на стаціонарному лікуванні з 06.07.2024 по 19.09.2024, з 07.10.2024 по 18.11.2024, з 18.11.2024 по теперішній час, та у відпустці.
Також у березні 2025 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою від 10.03.2025, в якій просив включити позивача до наказу про виплату додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 за період перебування у відпустці для лікування, потребу у якій встановлено довідкою ВЛК № 191 від 19.09.2024.
Листом від 31.03.2025 № 1827/2653 відповідач повідомив, що грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку військово-лікарської комісії, рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства. У зв'язку з чим, враховуючи, що у військовій частині відсутня постанова (довідка) ВЛК про потребу в тривалому лікуванні позивача, нарахування та виплата додаткової винагороди, відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 за період перебування у відпустці для лікування, потребу у якій встановлено довідкою ВЛК № 191 від 19.09.2024, не здійснювалась.
Не отримавши додаткової винагороди, передбаченої вказаною вище Постановою КМУ, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно періоду перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення з 21.09.2024 по 20.10.2024, позивач подав в суд позовну заяву.
Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - ЗУ №2232-XII).
Так, відповідно до ч.1 ст.1 вказаного Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок згідно з ч.3 ст.1 ЗУ №2232-XII включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч.4 ст.2 ЗУ №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.1 ст.40 ЗУ №2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Фінансове забезпечення заходів, пов'язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов'язку, відповідно до ч.1 ст.43 ЗУ №2232-XII здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України. Додаткове фінансування цих заходів може відбуватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей регулює Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - ЗУ №2011-XII).
Відповідно до ст.12 ЗУ №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
У статті 2 ЗУ №2011-XII акцентовано, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до ч.3 ст.9 ЗУ №2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з ч.4 ст.9 ЗУ №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови КМУ від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у редакції, що діяла з 04.09.2019 до 03.11.2020 (далі - Постанова №704) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Оскільки спірні правовідносини виникли в період воєнного стану щодо додаткової грошової винагороди, суд врахував, що на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України виніс постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168), в редакції від 20.06.2024, чинній для спірного періоду.
Так, пунктом першим-1 вказаної Постанови установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань;
Військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісяця виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень.
Згідно з п.1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
Отже, для виплати додаткової винагороди командир має видати наказ, на підставі якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень особі, яка у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини перебуває у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
На виконання ст.9 ЗУ №2011-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", Міністерство оборони України видало наказ від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, яким затвердило Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок №260), який для спірних правовідносин діє в редакції станом на 05.06.2024, чинній для спірного періоду.
Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану урегульовані нормами розділу XXXIV вказаного Порядку.
Відповідно до абзацу четвертого п.11 розділу XXXIV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Згідно з п.13 вказаного розділу Порядку №260 військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров'я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.
Таким чином, законодавцем чітко визначено, що необхідною умовою для нарахуваннята виплати винагороди у розмірі 100000 гривень є по-перше: наявність висновку військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії; по-друге в такому висновку має бути визначено, що отримане поранення є тяжким.
Отже тільки за наявності відповідних документів військовою частиною може бути нараховано та виплачено винагороду у розмірі 100000гривень за весь час перебування у відпустці для лікування військовослужбовця після поранення (контузії, травми або каліцтва.
Судом встановлено, що 19.09.2024 Військово-лікарська комісія Комунального некомерційного підприємства «Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарня» видала позивачу довідку №191, що його травма пов'язана з захистом Батьківщини та позивач потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів. Проте у вказаній довідці не зазначено, що отримане ОСОБА_1 поранення є тяжким.
Відповідно до п. 22.13 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України №402 від 14.08.2008, ВЛК за власною ініціативою або за заявою особи, яка проходила медичний огляд, або її уповноваженого представника, викладеною в довільній формі, виправляє технічні помилки, допущені в документах, якими оформлена постанова ВЛК.
Технічною вважається помилка, яка допущена під час письмово-вербального викладу (помилка у правописі), а саме написання прізвищ, імен, по батькові, адрес, дати народження та інших дат, реквізитів документів, що посвідчують особу, та інших документів.
Заява про внесення виправлень розглядається протягом трьох робочих днів з дня її надходження та в цей строк документи з постановами ВЛК в новій редакції , в яких виправлено технічні помилки, надсилаються особі, яка проходила медичний огляд, та установам, організаціям, яким раніше надсилалися документи з постановами ВЛК, відповідно до цього Положення. Документи, в яких було допущено помилки зберігаються у ІКС відповідно до пункту 22.2 глави 22 цього розділу.
Отже виправлення помилок у постановах ВЛК здійснюється шляхом оформлення постанови ВЛК у новій редакції.
Судом встановлено, що позивачем не було надано відповідачу постанови ВЛК у новій редакції, оформленої у відповідності до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України №402 від 14.08.2008, у зв'язку з чим у військової частини НОМЕР_2 не було підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою від 28.02.2022 №168 у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці для лікування після поранення з 21.09.2024 по 20.10.2024, рекомендованій довідкою ВЛК №191 від 19.09.2024 на 30 календарних днів.
Щодо довідки Комунального некомерційного підприємства «Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарня» від 13.12.2024 №07-70/1791 щодо тяжкості травми, отриманої позивачем, згідно висновку якої інформація про ступінь тяжкості не була внесена до довідки ВЛК від 19.09.2024 №191 у зв'язку з технічною помилкою, і згідно з Класифікатором розподілу травм (наказ МОЗ України від 04.07.2007 №370), за ступенем тяжкості травма позивача відноситься до тяжких, то вона не відповідає вимогам Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України №402 від 14.08.2008, оскільки не є довідкою ВЛК у новій редакції.
Отже, позивач буде мати право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень за весь час перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення у разі отримання висновку ВЛК у новій редакції та надання її відповідачу.
Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надавши оцінку наявним у справі матеріалам, суд дійшов висновку, що докази бездіяльності відповідача щодо виплати одноразової допомоги до 100 000 грн за час перебування позивача у відпустці у зв'язку з лікуванням внаслідок тяжкого поранення відсутні, а тому вимоги позивача є передчасними і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 22.09.2025.
Суддя Алла РУДЕНКО