Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
22 вересня 2025 року № 520/11037/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут» суму у розмірі 20 151,55 грн. на відшкодування витрат, пов'язаних з її утриманням під час навчання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 повинен відшкодувати суму заборгованості з відшкодування фактичних видатків, пов'язаних з його утриманням під час навчання в сумі 20 151,55 грн.
15.05.2025 року судом було направлено запит до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця реєстрації щодо надання на підставі ч.4 ст. 171 КАС України інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи відповідача.
19.05.2025 Головним управлінням ДМС у Харківській області було надано до суду інформацію про місце проживання (перебування) відповідача.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом Військового інституту танкових військ Національного технічного університету Харківський політехнічний інститут до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Вищевказану ухвалу було направлено засобами поштового зв'язку на адресу відповідача повідомлену Головним управлінням ДМС у Харківській області.
Відзив на позовну заяву від ОСОБА_1 до суду не надійшов.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24.08.2024 між Міністерством оборони України в особі начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» і відповідачем укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти.
Згідно витягу з наказу начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» №14-К від 24.08.2024 з відповідачем укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти на час навчання та зараховано відповідача до списків особового складу Збройних Сил України, присвоєно військове звання рекрут.
Позивачем подано рапорт від 17.03.2025 щодо його відрахування з числа курсантів Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».
Згідно витягу з наказу начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» від 02.04.2025 №11-К відповідача відраховано з числа курсантів через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням) та достроково розірвано контракт про навчання.
Відповідачем подано рапорт від 02.04.2025 року, в якому зазначив, що від добровільного відшкодування витрат пов'язаних із навчанням не відмовляється.
Відповідно до довідки-розрахунку фактичних витрат, пов'язаних з утриманням відповідача в навчальному закладі з дня його зарахування по день виключення зі списків особового складу, загальна сума склала 20 151,55 грн.
Згідно аркушу бесіди від 04.04.2025 відповідач від добровільного відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час проходження військової служби (навчання) у Військовому інституті танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут» відмовився.
Враховуючи, що відповідач не відшкодував суму фактичних видатків, пов'язаних з його утриманням в добровільному порядку, позивач звернувся до суду.
Спірні правовідносини щодо проходження громадянами України військової служби, навчання у вищих військових навчальних закладах, врегульовані Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу» у відповідній редакції (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до положень частини 6 статті 2 цього Закону до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).
Згідно з пунктом 3 частини 1, частини 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу-для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Статтею 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського та офіцерського складу проводиться у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів (частина 1).
Порядок проведення підготовки громадян України для проходження військової служби на посадах осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу встановлюється Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, спільно з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки (частина 2).
Відповідно до положень частини 5 статті 25 даного Закону з громадянами України - курсантами закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами п'ятим, восьмим і дев'ятим частини другої статті 23 цього Закону.
Частиною 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що Курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "з", "и" пункту 1, підпунктів "д", "е", "ж", "з" пункту 2 та підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 3 даного Порядку, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Згідно з пунктом 5 Порядку Витрати відшкодовуються в розмірі різниці суми витрат з утримання курсантів і витрат з утримання громадян України, що пройшли базову військову службу: курсантами, які навчалися менше встановленого законодавством строку базової військової служби, - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк базової військової служби, - за весь період навчання, який відповідає строку базової військової служби.
Пунктом 6 Порядку передбачено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Позивачем подано рапорт від 17.03.2025 щодо його відрахування з числа курсантів Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».
Згідно витягу з наказу начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» від 02.04.2025 №11-К відповідача відраховано з числа курсантів через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням) та достроково розірвано контракт про навчання.
Відповідно до довідки-розрахунку фактичних витрат, пов'язаних з утриманням відповідача в навчальному закладі з дня його зарахування по день виключення зі списків особового складу, загальна сума склала 20 151,55 грн.
Згідно аркушу бесіди від 04.04.2025 відповідач від добровільного відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час проходження військової служби (навчання) у Військовому інституті танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут» відмовився.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач був ознайомлений з обов'язком по відшкодуванню фактичних видатків, пов'язаних з його утриманням у Військовому інституті танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».
Відповідачем по справі не спростовано належними та допустимими доказами, що зазначена заборгованість ним оскаржувалась.
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка підстав та черговості погашення боргу, встановлених чинним законодавством України, тощо.
При цьому питання правомірності визначення суми заборгованості не охоплюється предметом даного позову, оскільки розрахунки фактичних видатків державного бюджету, які підлягають відшкодуванню відповідачем, згідно з яким відповідні зобов'язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.
Наведене є однією із гарантій дотримання принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.
Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 31.08.2018 року по справі №821/381/17 та від 22.08.2018 року по справі №820/1878/16.
Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи, що зазначені витрати станом на час розгляду справи відповідачем добровільно не відшкодовані, суд приходить до висновку про наявність підстав для їх стягнення з відповідача в судовому порядку.
У зв'язку з цим суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут» суму у розмірі 20 151,55 грн. на відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням під час навчання.
Щодо вимоги стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
З огляду на те, що в даному випадку Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» виступав в якості суб'єкта владних повноважень, судові витрати зі сплати судового збору з відповідача стягненню не підлягають.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (61098, Харківська обл., місто Харків, вул. Полтавський шлях, будинок 192) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут» суму у розмірі 20 151,55 грн. на відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням під час навчання.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бабаєв А.І.