Справа № 420/19236/25
23 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Скупінської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Батальйон конвойної служби ГУНП України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 17.06.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Батальйон конвойної служби ГУНП України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність ГУНП України в Одеській області, щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану у 2016,2017,2018,2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роках додаткову відпустку, із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів за кожний рік - як учаснику бойових дій, передбачену пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на загальну суму 133938 грн;
2. Зобов'язати ГУНП України в Одеській області, нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 , грошову компенсацію за невикористану у 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роках додаткову відпустку, із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів за кожний рік як учаснику бойових дій, передбачену пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на загальну суму 133938 грн;
3. Визнати протиправною бездіяльність ГУНП України в Одеській області, щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в Національній поліції, на загальну суму 159450 грн;
4. Зобов'язати ГУНП України в Одеській області, нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в Національній поліції, у розмірі 159450 грн;
5. Визнати протиправною бездіяльність ГУНП України в Одеській області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за: 3 доби невикористаної щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2015 рік; 11 діб невикористаної щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2021 рік; 11 діб невикористаної щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2022 рік; 44 невикористаної щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2023 рік; 34 доби невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки з 01 січня 2024 року до дня звільнення, з урахуванням раніше виплаченої ГУНП у Одеській області заниженої компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток - 9613,33 грн., у розмірі 96686,67 грн;
6. Зобов'язати ГУНП України в Одеській області, нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 , грошову компенсацію за: 3 доби невикористаної щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2015 рік; 11 діб невикористаної щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2021 рік; 11 діб невикористаної щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток 44 невикористаної щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2022 рік; за 2023 рік; 34 доби невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки з 01 січня 2024 року до дня звільнення, з урахуванням раніше виплаченої ГУНП у Одеській області заниженої компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток 9613,33 грн., у розмірі 96686,67 грн.
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він з 2005 року проходив службу в органах внутрішніх справ. наказу начальника ГУНП у Одеській області № 1760 о/с від 31.10.2022, ОСОБА_1 було присвоєно спеціальне звання майор поліції, номер спеціального жетона ОСОБА_1 (0017426). ОСОБА_1 , проходив службу в Головному управлінні Національної поліції у Одеській області, останнє місце проходження служби на посаді заступника командира батальйону конвойної служби ГУНП України в Одеській області.
19.09.2024 ОСОБА_1 подав рапорт про звільнення з лав Національної поліції України за власним бажанням. Того ж дня вказаний рапорт був зареєстрований в ГУНП у Одеській області. Згідно наказу № 1534 о/с від 13 вересня 2024 року, відповідно до пункту 3 ч.1 ст. 67 Закону України «Про Національну поліцію» - майора поліції ОСОБА_1 (0017426) було звільнено з посади заступника командира батальйону конвойної служби ГУНП України в Одеській області, з 13 вересня 2024 року, з подальшим зарахуванням в розпорядження ГУНП України в Одеській області - на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси, від 12 вересня 2024 року (справа № 947/14905/24) та доповідної записки т.в. о. начальника УГІ ГУНП України в Одеській області від 12 вересня 2024 року № 55/2787. Наказом начальника ГУНП у Одеській області від 01.10.2024 року №1614 о/с майора поліції ОСОБА_1 (0017426), відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням).
29.10.2024 відбулась виплата заниженої компенсації 9384 грн - за дні невикористаної щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток (2015 рік, 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік), що підтверджується довідкою ГУНП у Одеській області. Вказана сума поступила на картрахунок ОСОБА_1 30.10.2024 року, що підтверджується випискою по картковому рахунку. 03.04.2025 року ОСОБА_1 отримав виписку з наказу про звільнення, трудову книжку та інші документи. 18.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до ГУНП у Одеській області з заявою, в якій просив надати повний розрахунок при звільнені, по теперішній час повного розрахунку з ОСОБА_1 ГУНПу Одеській області не провело.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою судді від 20.06.2025 постановлено залишити позовну заяву без руху, встановивши 10-денний строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності пропуску цього строку або надати докази того, що строк звернення до суду не пропущено;
- позовної заяви в новій редакції, в якій має бути зазначено наявність чи відсутність самостійних вимог щодо предмету спору третьої особи;
- надання доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
08.07.2025 від позивача надійшла заява (вх. №69166/25), в якій заявник просить суд поновити строк звернення до суду.
В обгрунтування заяви вказав, що з 12 вересня 2024 року по 11 лютого 2025 року перебував під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», що підтверджується довідкою про звільнення серія ОСД № 21459 від 11 лютого 2025 року, внаслідок чого був об'єктивно позбавлений можливості звернутися з адміністративним позовом про нарахування та виплату компенсацій у встановлені КАС України та КЗпП України строки. Крім того, після виходу з ДУ «Одеський слідчий ізолятор» 18 лютого 2025 року звернувся до ГУНП в Одеській області з заявою про надання повного розрахунку нарахувань та перерахувань грошової компенсації при звільненні зі служби в поліції. Однак листом ГУНП в Одеській області № 8845-2025 від 04.03.2025 повної інформації не було надано. 14.04.2025 звернувся до ГУНП в Одеській області з запитом на отримання публічної інформації про грошове забезпечення під час проходження служби в Національній поліції за 2005-2015 роки та з 2015 р. по 01.10.2024 р. за наданням розрахунку-довідки. Листом ГУНП в Одеській області № 16016-2025 від 18.04.2025 повідомило, що не може надати інформацію за 2005-2015 роки, а також те що Головне управління МВС України в Одеській області припинило свою діяльність як юридична особа. 28.05.2025 звернувся до ГУНП в Одеській області з запитом на отримання публічної інформації про кількість нарахованих та використаних днів щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток з наданням розрахунку-довідки за період з 2015 року по 01.10.2024 на підставі особової справи та особових рахунків. 03.06.2025 було надано відповідну Довідку № 44072-2025.
Ухвалою судді від 14.07.2025 постановлено заяву позивача про поновлення строку звернення до суду задовольнити та поновити пропущений строк на звернення до суду; прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
30.07.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №ЕС/77210/25), в якому заявник заперечує проти задоволення позовних вимог обґрунтовуючи тим, що відповідно до ч.2 ст.92 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Виплата грошової компенсації за невикористані дні за іншими видами додаткових відпусток статтею 24 Закону України «Про відпустки» не передбачена. Додаткова відпустка учасникам бойових дій визначена статтею 16-2 розділу III «Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням. Творча відпустка. Відпустка для підготовки та участі в змаганнях. Додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності» Закону України «Про відпустки», тому вона не належить до категорії щорічних відпусток, а отже на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток. Така відпустка, на відміну від щорічної, надається незалежно від відпрацьованого в році часу, один раз протягом календарного року на підставі заяви працівника та посвідчення учасника бойових дій або інваліда війни. Невикористана у поточному році така відпустка на наступний рік не переноситься. Право на неї працівник може реалізувати протягом календарного року, конкретний період та черговість її надання визначається за погодженням між працівником і роботодавцем.
Щодо нарахування та виплатити Головним управлінням Національної поліції в Одеській області недосплачену одноразову грошову допомогу при звільненні з поліції у розмірі 159450 гривень. Так, ОСОБА_1 наказом ГУНП в Одеській області від 01.10.2024 №1614 о/с було звільнено зі служби в поліції з 01.10.2024 за п.7 ч.1.ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). Нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 при звільненні у жовтні 2024 року здійснювалось з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення, а саме на жовтень 2024 року: - оклад за спец.званням - 2000 - надбавка за стаж служби в поліції - 40% в розмірі 800. Всього - 2800 гривень. Одноразова грошова допомога при звільнені позивача відповідно до п.23 Порядку нараховувалась з розрахунку місячного грошового забезпечення установлених на день звільнення (січень місяць) з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій. Таким чином при звільненні ОСОБА_1 Головним управлінням Національної поліції була нарахована та виплачена одноразова грошова допомога при звільненні з розрахунку 25% місячного грошового забезпечення (жовтень - 2800) за кожний повний календарний рік служби (20 років) у відповідності до ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262 -12 від 09.04.1992, в розмірі 14000 грн. Слід зазначити, що позивачем не вірно зроблений розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні у зв'язку з тим, що в його розрахунок робиться по Постанові КМУ №100 від 08.02.1995, яка не регулює зазначені правовідносини.
Щодо нарахування та виплати Головним управлінням Національної поліції в Одеській області несплаченої компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки за період з 2016 по 2024 роки, зазначає, що позивач використав основну та додаткову оплачувану відпустки: за 2016 рік у кількості 38 діб (з урахуванням 1 святкового дня) за 2017 рік у кількості 39 діб (з урахуванням 1 святкового дня); за 2018 рік у кількості 39 діб (з урахуванням 1 святкового дня); за 2019 рік у кількості 40 діб; за 2020 рік у кількості 41 добу; за 2021 рік у кількості 31 доба; за 2022 рік у кількості 32 доби. Так, нарахування грошової компенсації за невикористану щорічну основну та додаткові відпустки при звільненні позивачу здійснено відповідно до пункту 8 розділу 3 Наказу №260, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення, який визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів, що склало у сумі 9613,33 грн (2800,00 грн - з грошового забезпечення у місяці звільнення / 30діб * 103 доби невикористаної відпустки), з якої утримано військовий збір у розмірі 1,5 %-144,20 грн, після чого сума до виплати склала - 9469,13 грн. Грошова компенсація за невикористану щорічну основну та додаткову відпустки при звільненні була виплачена 29.10.2025. Додатково звертаємо увагу шановного суду, що на момент звільнення згідно наказу від 13.09.2024 №1534 ОСОБА_1 знаходився у розпорядженні. Розрахунок грошового забезпечення у цей період проведено згідно постанови КМУ від 14.09.2016 № 623 «Порядок виплати грошового забезпечення поліцейських, зарахованих у розпорядження».
06.08.2025 від відповідача надійшла заява (вх. №ЕС/00871/25) про долучення до матеріалів справи витягів із наказів.
14.08.2025 від позивача надійшло клопотання (вх. №83495/25) в якому просить перейти до розгляду адміністративної справи №420/19236/25 за правилами загального позовного провадження із викликом сторін.
В обгрунтування поданого клопотання зазначив, що для правильного та об'єктивного встановлення обставин справи потребує проведення судових засідань, виклику та заслуховування свідків; справа № 420/19236/25 не може бути розглянута за правилами спрощеного провадження, так як справа є складною, потребує дослідження значної кількості доказів, потребує всебічного дослідження всіх обставин справи, проведення судових засідань надасть сторонам можливість надавати додаткові усні пояснення, ставити запитання одним одному та акцентувати увагу суду на свої аргументи, потребує багато часу на отримання інформації для з'ясування всіх обставин справи, проведення експертиз, справа має для ОСОБА_1 дуже важливе значення.
Ухвалою суду від 28.08.2025 постановлено відмовити у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 (вх. №83495/25 від 14.08.2025) про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Інших заяв по суті станом на момент розгляду справи до суду не надходило.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, що не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи.
Витягом із наказу №1534-о/с від 13.09.2024 відповідно до пункту 3 частини першої статті 67 Закону України «Про Національну поліцію» зараховано в розпорядження Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_1 , звільнивши його з посади заступника командира батальйону конвойної служби Головного управління Національної поліції в Одеській області, з 13 вересня 2024 року - на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси, від 12 вересня 2024 року (справа №947/14905/24) та доповідної записки т.в.о. начальника УГІ ГУПН України в Одеській області від 13 вересня 2024 року №55/2787.
За твердженням позивача 29.10.2024 виплата за дні невикористаної щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки (2015, 2021, 2022, 2023, 2024) проведена із заниженням суми.
18.02.2025 ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУНП в Одеській області з проханням надати повний розрахунок нарахувань та перерахувань грошової компенсації при звільненні, а також за невикористані відпустки з 2015 року по 2024 рік.
ГУНП в Одеській області листом №8845-2025 від 04.03.2025, в якому повідомили, що «…відповідно до вимог наказу МВС України від 06.04.2016 № 260 розрахунок грошової компенсації за служби здійснювалось щорічну основну та додаткові відпустки при звільненні із виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на складало: день звільнення зі служби, а саме грошове забезпечення за жовтень 2024 року:
- оклад за спеціальним званням - 2000 грн;
- 40% надбавка за стаж служби в поліції - 800 грн. Всього - 2800 грн.
На момент звільнення згідно наказу ГУНП в Одеській області від 13.09.2024 № 1534 Ви знаходилися у розпорядженні. Розрахунок грошового забезпечення у цей період проведено згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 623 «Порядок виплати грошового забезпечення поліцейських, зарахованих у розпорядження».
Нарахування грошової компенсації за невикористану щорічну основну та додаткові відпустки при звільненні здійснено відповідно пункту 8 наказу № 260, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення, який визначається шляхом ділення розміру грошового на 30 календарних днів, що склало у сумі 9613,33 грн (2800,00 грн з грошового забезпечення у місяці звільнення / 30 діб х 103 доби невикористаної відпустки) з якої утримано військовий збір у розмірі 1,5% - 144,20 грн. після чого сума до виплати склала - 9469,13 грн.»
14.04.2025 ОСОБА_1 звернувся із запитом до ГУПН в Одеській області, в якому просив повідомити про грошове забезпечення під час проходження служби в Національній поліції з 2015 по 01.10.2024 роки.
ГУНП в Одеській області у відповідь листом №16016-2025 від 18.04.2025 надали інформацію про грошове забезпечення з 07.11.2015по момент звільнення із зазначенням усіх складових. Згідно з інформацією, наданою Управлінням кадрового забезпечення ГУНП в Одеській області, наказом ГУНП в Одеській області від 31.10.2022 № 1760 о/с ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання майор поліції; помер спеціального жетона ОСОБА_1 - 0017426
28.05.2025 ОСОБА_1 звернувся із запитом до ГУПН в Одеській області, в якому просив повідомити про кількість нарахованих та використаних днів щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки, а також як учасника бойових дій.
У відповідь листом №46633-2025 від 03.06.2025 надано довідку складеною Управлінням кадрового забезпечення ГУНП в Одеській області №44072-25 від 03.06.2025 у якій повідомили, що ОСОБА_1 , у період проходження служби в ГУНП в Одеській області з 07 листопада 2015 року по 01 жовтня 2024 року:
- щорічні основну та додаткову оплачувані відпустки за 2015 рік не використав;
- щорічну основну оплачувану відпустку за 2016 рік використав у кількості 30 діб;
- щорічну додаткову оплачувану відпустку за 2016 рік використав у кількості 8 діб (з урахуванням 1 святкового дня);
- додаткову оплачувану відпустку, як учасник бойових дій, передбачену ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» за 2016 рік не використав;
- щорічну основну оплачувану відпустку за 2017 рік використав у кількості 30 діб;
- щорічну додаткову оплачувану відпустку за 2017 рік використав у кількості 9 діб (з урахуванням 1 святкового дня);
- додаткову оплачувану відпустку, як учасник бойових дій, передбачену ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» за 2017 рік не використав;
- щорічну основну оплачувану відпустку за 2018 рік використав у кількості 30 діб;
- щорічну додаткову оплачувану відпустку за 2018 рік використав у кількості 9 діб (з урахуванням 1 святкового дня)
- додаткову оплачувану відпустку, як учасник бойових дій, передбачену ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» за 2018 рік використав у кількості 14 діб;
- щорічну основну оплачувану відпустку за 2019 рік використав у кількості 30 діб;
- щорічну додаткову оплачувану відпустку за 2019 рік використав у кількості 10 діб;
- додаткову оплачувану відпустку, як учасник бойових дій, передбачену ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» за 2019 рік використав у кількості, 14 діб;
- щорічну основну оплачувану відпустку за 2020 рік використав у кількості 30 діб;
- щорічну додаткову оплачувану відпустку за 2020 рік використав у кількості діб;
- додаткову оплачувану відпустку, як учасник бойових дій, передбачену ст. 16-2 Закон України «Про відпустки» за 2020 рік не використав;
- щорічну основну оплачувану відпустку за 2021 рік використав у кількості 50 діб;
- щорічну додаткову оплачувану відпустку за 2021 рік використав у кількості 01 доби;
- додаткову оплачувану відпустку, як учасник бойових дій, передбачену ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» за 2021 рік не використав;
- щорічну основну оплачувану відпустку за 2022 рік використав у кількості 30 діб;
- щорічну додаткову оплачувану відпустку за 2022 рік використав у кількості 02 діб;
- додаткову оплачувану відпустку, як учасник бойових дій, передбачену ст. 16-2-Закону України «Про відпустки» за 2022 рік не використав;
- щорічні основну та додаткову оплачувані відпустку за 2023 рік не використав;
- додаткову оплачувану відпустку, як учасник бойових дій, передбачену ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» за 2023 рік не використав;
- щорічні основну та додаткову оплачувані відпустку за 2024 рік не використав;
- додаткову оплачувану відпустку, як учасник бойових дій, передбачену ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» за 2024 рік не використав.
Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон №504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам.
Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток:
1) щорічні відпустки: основна відпустка (ст. 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст.7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (ст. 13, 14 і 15 цього Закону);
3) творча відпустка (ст. 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (ст.16-1 цього Закону);
4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (ст. 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст.18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (ст. 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ст. 19 цього Закону);
5) відпустки без збереження заробітної плати (ст. 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1ст. 24 Закону №504/96-ВР).
Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VІІІ (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 60 Закону №580-VIII).
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частинами 1 - 4 ст. 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до ч. 10 ст. 93 Закону №580-VIII за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 р. за № 669/28799 (далі - Порядок №260).
Згідно з абзацами 7 і 8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Отже, системний аналіз наведених законодавчих приписів свідчить, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII. При цьому, як свідчать положення частин 8, 11 статті 93 Закону №580-VIII, правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, зокрема: поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Тобто, законодавець не виключає випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року, а навпаки, закріплює право поліцейського використати відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, з нормативного тлумачення наведених правових норм висновується, що у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже в протилежному випадку - це суперечитиме суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Слід також враховувати, що рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин 2-3 статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - Кодекс законів про працю України.
Відтак, з огляду на не врегулювання приписами Закону № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону № 504/96-ВР.
Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин було застосовано Верховним Судом, зокрема у постановах від 04 лютого 2021 року у справі № 160/5393/19, від 11 лютого 2021 року у справі № 160/13220/19, від 31 березня 2021 року у справі № 320/3843/20, від 31 березня 2021 року у справі № 200/9828/19-а.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII), який забезпечує створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Як передбачено п. 12 ст. 12 цього Закону учасникам бойових дій надаються право на одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Отже, виходячи з положень Закону № 3551-ХІІ, додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік є пільгою, гарантованою державою.
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (стаття 1).
Таким чином, спірні правовідносини стосовно отримання грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки у зв'язку із звільненням позивача виникли в особливий період.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч. 1 ст. 12 Закону №3551-XII, припиняється.
Разом із тим, суд зазначає, що норми Закону №3551-XII не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Вирішуючи спір в частині компенсації за невикористану додаткову відпустку особі, яка проходила службу в поліції та володіла статусом учасника бойових дій, судом також враховані правові висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №200/1175/20-а.
Зокрема, Касаційний суд зазначив що, у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої законом України «Про відпустки» і статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Редакція частини десятої статті 93 Закону № 580-VIII, яка діяла до 05 жовтня 2023 року, також не визначала права поліцейських учасників бойових дій на отримання грошової компенсації за невикористані ними дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій. Разом з цим Верховний Суд у вище наведених постановах таке право поліцейських підтвердив і у подальшому від своєї правової позиції не відступав. Тому суд вважає, що зміна редакції частини десятої статті 93 Закону № 580-VIII, якою не врегульовано спірне питання, жодним чином не нівелює правові висновки Верховного Суду щодо права поліцейських на отримання такої грошової компенсації.
Як встановлено судом ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 ; дата видачі 10 березня 2016 року.
Згідно наданих до суду копії наказів (витяги) по особовому складу ГУНП в Одеській області:
- №669 о/с від 18.07.2016 надано щорічну оплачувану відпустку за 2016 рік, тривалістю 38 діб ( з урахуванням 1 святкового дня);
- №1239 о/с від 02.08.2017 надано щорічну оплачувану відпустку за 2017 рік, тривалістю 39 діб ( з урахуванням 1 святкового дня);
- №891 о/с від 19.06.2018 надано щорічну оплачувану відпустку за 2018 рік, тривалістю 39 діб ( з урахуванням 1 святкового дня);
- №1612 о/с від 26.10.2018 відповідно до ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» надано оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій за 2018 рік, тривалістю 14 діб;
- №973 о/с від 05.08.2019 надано щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку за 2019 рік, тривалістю 41 діб ( з урахуванням 1 святкового дня) з виплатою матеріальної допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу, з виїздом до Луганської області;
- №1658 о/с від 06.12.2019 відповідно до ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» надано оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій за 2019 рік, тривалістю 14 діб, з виїздом до Єгипту;
- №952 о/с від 20.07.2020 надано щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку за 2020 рік, тривалістю 31 доба ( з урахуванням 1 святкового дня) з виплатою матеріальної допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу, з виїздом до м. Рубіжного Луганської області. Невикористаними за 2020 рік вважати 11 діб додаткової відпустки;
- №1245 о/с від 11.08.2021 надати щорічну основну оплачувану відпустку за 2021 рік тривалістю 31 доба (з урахуванням 1 святкового дня). Невикористаними на 2021 рік вважати 12 діб додаткової відпустки;
- №282 о/с від 15.02.2022 надано невикористану частину щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2021 рік, тривалістю 12 діб;
- №355 о/с від 23.02.2022 у зв'язку з уведенням у встановленому законом порядку на території України воєнного стану та з метою забезпечення ефективного виконання оперативно-службових завдань, відкликати із щорічних відпусток наданих наказами ГУНП в Одеській області, з 24 лютого 2022 року. Невикористаними за 2021 рік вважати 11 діб додаткової оплачуваної відпустки;
- №86 о/с від 30.01.2023 надано частину щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік, тривалістю 18 діб. Невикористаними за 2022 рік уважати 12 календарних днів основної та 13 календарних днів додаткових відпусток;
- №1101 о/с від 17.08.2023 надано частину невикористаних щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2022 рік, тривалістю 14 діб, з виїздом до Закарпатської області. Невикористаними за 2022 рік уважати 11 діб додаткової відпустки.
З інформації про грошове забезпечення за період з січня 2024 року по жовтень 2024 року гр. 88 Компенсація за відпусту у жовтні місяці нараховано у сумі 9613,33 грн; гр. 90 Додаткова винагорода ПКМУ 168 10000 у загальному розмірі 93666,09 грн (січень - лютий 9999,98 грн, у березні 9999,78 грн; у квітні 9999,98 грн; у травні 9999,90 грн; у червні 9999,98 грн; у липні 9999,90 грн; у серпні 9999,98 грн; у вересні 9999,98 грн; у жовтні 3666,63 грн.
Враховуючи вище викладене, суд доходить висновку про наявність у позивача права на грошової компенсації невикористаної щорічної основної та додаткових оплачуваних відпусток, а також на отримання грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2023, 2024 роки.
Стосовно не нарахування та не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в Національній поліції, суд зазначає наступне.
Згідно з п.4, 5 ч.10 ст.62 Закону №580 поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України; у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.
Відповідно до ч.1, 2 ст.94 Закону №580 поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Частиною 5 наведеної статті передбачено, що грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 затверджено Порядок та у мови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260).
Відповідно до п.3 розділу І Порядку №260 (у редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацом 1 п.6 розділу VI Порядку №260 передбачено, що нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.
Як було встановлено судом та не заперечується сторонами наказом № 1534 о/с від 13 вересня 2024 року, відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 67 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника командира батальйону конвойної служби ГУНП в Одеської області, з 13 вересня 2024 року з подальшим зарахуванням в розпорядження ГУНП в Одеській області.
Та наказом начальника ГУНП в Одеській області № 1614 о/с від 01.10.2024 ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням).
У наказі Головного управління Національної поліції в Одеській області №1614о/с (по особовому складу) від 01.10.2024 зазначено, що за жовтень 2024 року позивачу встановлено премію у розмірі 0 %. Вислуга років на день звільнення складає: у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги - 20 років 02 місяць 19 днів.
Позивачем не заперечується факт наявності на час звільнення з поліції вислуги років у розмірі, що вказана в наказі Головного управління Національної поліції в Одеській області №1614о/с (по особовому складу) від 01.10.2024.
Згідно листа Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП в Одеській області від 21.07.2025 №80012-2025 про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 було нараховано при звільненні одноразову грошову допомогу в сумі 14000 грн. (із розрахунку: посадовий оклад 2800,00 грн х 25 % х 20 років).
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо необхідності врахування індексації, як складової грошового забезпечення військовослужбовців, при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, яка має однакову правову природу з одноразовою грошовою допомогою при звільненні поліцейських, зокрема у постанові від 19.03.2020 по справі № 820/5286/17.
Відповідно до п.п.1-2 розділу VIII Порядку поліцейським, які звільняються із служби через хворобу (за станом здоров'я), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У разі звільнення із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності календарної вислуги 10 років і більше.
Поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно п.6 розділу VIII Порядку нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.
Таким чином відповідач здійснив нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування окладу за спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.
Враховуючи вище викладене, суд вважає обґрунтованими в цій частині вимоги позивача.
При цьому щодо зазначення конкретних розмірів реально виплачених грошової компенсації невикористаної відпустки, як учаснику бойових дій, невикористаної щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток та одноразової грошової допомоги при звільненні, суд зазначає, що обчислення та зазначення конкретних сум грошового забезпечення належить до дискреційних повноважень відповідача, а тому задоволенню не підлягають.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір», що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 . (а.с.38)
Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення у даній справи шляхом зобов'язання ГУНП в Одеській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Частинами 2 та 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч. 5 ст. 382 КАС України за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.
В свою чергу суд зазначає, що застосування заходів судового контролю є правом, а не обов'язком суду. Про доцільність застосування таких заходів суд вирішує в кожній конкретній ситуації окремо з огляду на характер спірних правовідносин, сторін, а також ймовірну можливість невиконання особою, не на користь якої ухвалено рішення, приписів суду.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не обґрунтував необхідність застосування до відповідача - ГУНП в Одеській області такого заходу судового контролю. Разом з тим, у суду немає жодних доказів, що свідчили б про можливе ухилення ГУНП в Одеській області від виконання рішення суду у даній справі.
Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також приписи статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язковості судових рішень, за відсутності обґрунтованих об'єктивних обставин та відповідних доказів щодо невиконання судового рішення з боку відповідача, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Отже, клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення у даній справи шляхом зобов'язання ГУНП в Одеській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Батальйон конвойної служби ГУНП України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ГУНП України в Одеській області, щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану у 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роках додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, передбачену пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зобов'язати ГУНП України в Одеській області, нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану у 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роках додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, передбачену пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Визнати протиправною бездіяльність ГУНП України в Одеській області, щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в Національній поліції.
Зобов'язати ГУНП України в Одеській області, перерахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в Національній поліції.
Визнати протиправною бездіяльність ГУНП України в Одеській області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за: 3 доби невикористаної щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2015 рік; 11 діб невикористаної щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2021 рік; 11 діб невикористаної щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2022 рік; 44 невикористаної щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2023 рік; 34 доби невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки з 01 січня 2024 року до дня звільнення, з урахуванням раніше виплаченої ГУНП у Одеській області заниженої компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток.
Зобов'язати ГУНП України в Одеській області, нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 , грошову компенсацію за: 3 доби невикористаної щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2015 рік; 11 діб невикористаної щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2021 рік; 11 діб невикористаної щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток 44 невикористаної щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2022 рік; за 2023 рік; 34 доби невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки з 01 січня 2024 року до дня звільнення, з урахуванням раніше виплаченої ГУНП у Одеській області заниженої компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_2 );
Відповідач - Головне управління Національної поліції в Одеській області (65080, м. Одеса, вул. Філатова, буд. 15-а, код ЄДРПОУ 40108740);
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Батальйон конвойної служби ГУНП України в Одеській області (65046, м. Одеса, вул. Філатова, буд. 70, код ЄДРПОУ 40108740).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА