Справа № 420/12382/25
23 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно зі ст.262 КАС України адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
23 квітня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0944198-2407-1551-UA51100210000074534 від 25.06.2024 року;
визнати протиправним та скасувати рішення про взяття на облік об'єкта нерухомості як об'єкта оподаткування за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого як гуртожиток;
зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області виключити зазначений об'єкт нерухомості з реєстру об'єктів, які підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно.
Стислий виклад позиції позивача.
У позові зазначено, що 25 червня 2024 року Головним управлінням Державної податкової служби в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0944198-2407 1551-UA51100210000074534, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно в сумі 44644,59 грн.
Як об'єкт оподаткування у вказаному рішенні зазначено нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач зазначає, що, у відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №408792323, а також рішення державного реєстратора КП «Агенція реєстраційних послуг» від 18.03.2019, вказаний об'єкт зареєстрований як будівля гуртожитку. Попри цей правовий статус, контролюючим органом здійснено нарахування податку на нерухомість, що, на думку позивача, є неправомірним, оскільки відповідно до підпункту «г» пункту 266.2.2 статті 266 Податкового кодексу України, гуртожитки не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Представник відповідача у відзиві зазначає, що ГУ ДПС в Одеській області позов не визнає, не погоджується з доводами позивача, вважає що позов не підлягає задоволенню.
Як вказано у відзиві, Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі ст. 266 Кодексу, було оподатковано об'єкт нерухомого майна будівлі та споруди гуртожитку під реєстраційним номером майна 1791562151237 за адресою: АДРЕСА_1 , форма власності приватна, розмір частки 1/1, загальна площа 536,9 кв.м, житлова площа 181,70 кв.м, власник з 18.03.2019 р., об'єкт житлової нерухомості: так, та сформовано податкове повідомлення рішення від 25.06.2024 №0944198-2407-1551UA51100210000074534 на суму 44644,59 грн за 2023 рік та направлено засобами поштового зв'язку 28.06.2025, рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №0600936837686 на податкову адресу платника АДРЕСА_2 , який 09.07.2024 повернувся до відправника з відміткою «за закінченням терміну зберігання», копії підтверджуючих документів додаються.
На переконання представника відповідача, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року, у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268 заі 18), постанова Касаційного господарського суду у Верховного суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260 23/52-6)
Згідно з п.п. 266.10.1. п. 266.10 ст. 266 Кодексу, податкове зобов'язання за звітний рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення, відповідно вищезазначене ППР 07.09.2024 року знайшло відображення в інтегрованій картці платника податку у вигляді податкового боргу.
У відзиві вказано, що у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним) (п.п. 266.7.3 п.266.7 ст.266 ПКУ).
За твердженням представника відповідача, листи на звірку від фізичної особи ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області не надходили.
Стислий виклад відповіді на відзив.
У відповіді на відзив позивач додатково зазначив, що об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , - зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно саме як гуртожиток. Цей факт не заперечується відповідачем і підтверджується наявними у справі матеріалами.
На переконання позивача, Закон не ставить застосування податкового звільнення у залежність від форми власності, площі або фактичного використання. Визначальним критерієм для застосування пільги є офіційно встановлене призначення об'єкта, підтверджене реєстраційними даними.
Позивач зауважив, що, на його думку, позиція податкового органу щодо необхідності оподаткування об'єкта ґрунтується на самостійному тлумаченні його функціонального призначення, що виходить за межі повноважень, наданих податковим органам, та належить виключно до компетенції органів державної реєстрації речових прав. Жодна норма Податкового кодексу не надає органу ДПС повноважень самостійно визначати або змінювати цільове призначення об'єкта. Відповідач не навів жодного доказу внесення змін до реєстраційної інформації чи скасування статусу гуртожитку.
У відповіді на відзив позивач також зазначив, що у 2025 році ГУ ДПС в Одеській області повторно винесло податкове повідомлення-рішення щодо того самого об'єкта нерухомості. За результатами розгляду скарги позивача, ДПС України скасувала відповідне ППР, визнавши, що об'єкт не підлягає оподаткуванню відповідно до підпункту «г» пункту 266.2.2 статті 266 ПКУ, оскільки він зареєстрований як гуртожиток. Таким чином, податковий орган вищого рівня фактично визнав відсутність обов'язку щодо сплати податку за цим об'єктом, що ще раз підтверджує відсутність правових підстав для нарахування податку за 2023 рік.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 28.04.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:
доказів на підтвердження того, що позивач дізнався про існування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0944198-2407-1551-UA51100210000074534 від 25.06.2024 року, а саме у грудні 2024 року або обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведенням інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду;
уточненої позовної заяви відповідно до ст. 5 КАС України;
належних доказів доплати судового збору у розмірі 726,72 грн.
01 травня 2025 року позивачем надано до суду копію квитанції ID: 8777-2072-6005-2009 від 30.04.2025 про сплату судового збору у сумі 727,00 грн, а також подано заяву про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 13.05.2025 року заяву позивача про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви задоволено. Продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Суд ухвалою від 02.06.2025 задовольнив заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду та поновив позивачу строк звернення до суду, прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України та встановив сторонам строки для подання заяв по суті.
12 червня 2025 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву.
12 червня 2025 року позивач подав до суду відповідь на відзив, а також надав до суду додаткові докази у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.
Суд встановив, що 25 червня 2024 року Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0944198-2407-1551-UA51100210000074534, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно в сумі 44644,59 грн за 2023 рік.
Об'єктом оподаткування визначено житлове приміщення по АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.12.2024, Гараєву ОСОБА_2 належить на праві власності будівлі та споруди гуртожитку загальною площею 536,9 кв.м., житловою площею - 181,7 кв.м.
Згідно з технічним паспортом від 22.03.2019, об'єкт нерухомості по АДРЕСА_1 визначений як гуртожиток.
Суд також встановив, що Головним управлінням ДПС в Одеської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.02.2025 №0020236-2407-1553-UA51100210000074534 про визначення податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно в сумі 45817,40 грн за 2024 рік. При цьому, об'єктом оподаткування визначено житлове приміщення по АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до Державної податкової служби України. Рішенням Державної податкової служби України від 11.06.2025 №16882/6/99-00-06-01-02-06, податкове повідомлення-рішення від 28.02.2025 №0020236-2407-1553-UA51100210000074534 скасовано, а скаргу - задоволено.
Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення №0944198-2407-1551-UA51100210000074534, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно в сумі 44644,59 грн за 2023 рік, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).
Положеннями ст.265 цього Кодексу визначено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Згідно з пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України, платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Так, як загально відомо, «об'єктом оподаткування» є об'єкт житлової і нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України), а «базою оподаткування» - загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України).
У відповідності до пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності.
У розумінні положень ст.30 ПК України, «податковою пільгою» є передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п.30.2 цієї статті.
Так, положеннями пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України визначено перелік об'єктів нерухомого майна, які не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, не є об'єктом оподаткування, зокрема: г) гуртожитки.
Як свідчать обставини справи, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач є власником будівлі та споруди гуртожитку, що розташований по АДРЕСА_1 , яке, відповідно до підпункту «г» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, не є об'єктом оподаткування.
Відтак, податкове повідомлення-рішення №0944198-2407-1551-UA51100210000074534 від 25.06.2024, яким визначено суму податкового зобов'язання за 2023 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 44644,59 грн, - є протиправними та підлягає скасуванню.
Суд відхиляє твердження відповідача про те, що позивач не звертався із заявою про звірку даних щодо об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, адже це є, по-перше, правом платника податків, а не обов'язком, а по-друге, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно містить дані щодо об'єкта оподаткування, відповідно до яких об'єкт нерухомості по вул. Степова, 18-А у селі Йосипівка Овідіопольського району Одеської області визначений як гуртожиток.
Суд зауважує, що у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини (ЄСПЛ) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з висновком ЄСПЛ, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).
Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про взяття на облік об'єкта нерухомості як об'єкта оподаткування за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Йосипівка, вул. Степова, 18А, зареєстрованого як гуртожиток, а також зобов'язання Головного управління ДПС в Одеській області виключити зазначений об'єкт нерухомості з реєстру об'єктів, які підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, суд зазначає таке.
Як вже зазначено судом, у відповідності до пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності.
Відповідно до п.п.266.7.1 п.266.7. ст.266 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно з п.п.266.7.2. п.266.7 ст.266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Отже, за наведеними нормами ПК України, обчислення суми податку та прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення здійснюється податковим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності.
Суд також зазначає, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку, розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку, права на користування пільгою із сплати податку, розміру ставки податку, нарахованої суми податку (підпункт 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України).
При цьому, ПК України не передбачено прийняття окремого рішення про взяття на облік об'єкта нерухомості як об'єкта оподаткування.
Судом також не встановлено, що відповідачем прийнято окреме рішення про взяття на облік об'єкта нерухомості як об'єкта оподаткування за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Йосипівка, вул. Степова, 18А, зареєстрованого як гуртожиток, а відтак позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Щодо строку звернення позивача до суду, суд додатково зазначає таке.
Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.01.2022 у справі №160/11673/20 сформовано правовий висновок, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З урахуванням наведеного, суд погоджується, що строк звернення до суду з цим позовом слід обчислювати з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тобто з моменту отримання спірних податкових повідомлень-рішень.
Так, за твердженням позивача, він ознайомився зі спірним податковим повідомленням-рішенням у грудні 2024 року через електронний кабінет платника податків.
За інформацією Державної податкової служби України від 30.05.2025 №3708/Г/99-00-20-05-01-09, позивач дійсно здійснив перший вхід в електронний кабінет платника податків 13.12.2024, а до суду звернувся 23.04.2024.
При цьому, у матеріалах справи відсутні докази оскарження саме спірного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку.
Водночас, сторонами у заявах по суті визнається факт того, що спірне податкове повідомлення-рішення надсилалось відповідачем на адресу позивача, проте, не було вручене та повернуто відповідачу за закінченням терміну зберігання.
За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, норми діючого законодавства, правові позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 1938,20 грн, з урахуванням коефіцієнту 0,8 за подачу позову з двома позовними вимогами в електронній формі.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0944198-2407-1551-UA51100210000074534 від 25.06.2024 (задоволення однієї позовної вимоги), наявні підстави для стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн.
В той же час, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог в іншій частині, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розподілу судових витрат у цій частині.
Інші доводи відповідача по суті спірних правовідносин суд вважає спростованими вищенаведеними висновками.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 72, 77, 90, 120, 139, 241-246, 255, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 25.06.2024 №0944198-2407-1551-UA51100210000074534.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області, код ЄДРПОУ 44069166, місцезнаходження: вул. Семінарська, 5, м.Одеса, Одеська область, 65044.
Суддя Дмитро БАБЕНКО