22 вересня 2025 р. № 640/10705/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління ДПС у Київській області, вул. Хороброго Святослава, 5,м. Київ,03151,
провизнання протиправним та скасування рішення від 03.03.2021 року № 0033942407,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_2 (далі по тексту - Позивач) з позовною заявою до Головного управління ДПС у Київській області (далі по тексту - Відповідач) з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення від 03.03.2021 року № 0033942407.
В обґрунтування своїх вимог Позивач зазначає, що рішення від 03.03.2021 року №0033942407 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є незаконним та необґрунтованим. З 14.03.2006 р. до 22.04.2019 р. Позивач була зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця, а відповідно до ч.4 ст.5 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI), фізичні особи-підприємці не відносяться до жодних з категорій платників, передбачених даною нормою. Крім того, Позивач в період з 2017 року перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Бровариавтопас» й єдиний внесок за вказаний період нараховували і сплачували за неї роботодавці у розмірі не менше мінімального. Враховуючи, що єдиний внесок за вказаний в оскаржуваному рішенні період сплачений в повному обсязі, то застосування штрафних санкцій та нарахування пені Позивачу є протиправним. При цьому, на адресу Позивача не надходило належного розрахунку санкцій згідно Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 р №449. Також Позивач зазначає про порушення строку обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, який мав бути зроблений в кінці календарного місяця (кварталу) у разі існування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.04.2021 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.
29.06.2021 р. Позивачем подано додаткові письмові пояснення у справі, де зазначено, що 18.05.2021 р. Позивач отримала вимогу Відповідача від 06.05.2021 р. про сплату заборгованості з єдиного внеску, яку було оскаржено в ДПС України. У рішенні ДПС України від 08.06.2021 р. №4185/Т/99-00-06-02-01-09 зазначено, що на дату формування оскаржуваної вимоги сума штрафних санкцій та пені відповідно до рішення від 03.03.2021 р. №0033942407 в ІКП не обліковується.
22.07.2021 р. Відповідачем подано відзив на позовну заяву, де зазначено, що згідно п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. За період 10.02.2018 по 07.05.2020 рр. Позивачем не було виконано своєчасної сплати єдиного внеску за 4 квартал 2017 р. в сумі 8448,00 грн., за 1 - 4 квартали 2018 р. в загальній сумі 9828,72 грн., а лише 07.05.2020 р. сплачено 18276,72 грн. Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону №2464-VI, Позивачу за несвоєчасну сплату єдиного внеску нараховано пеню та штрафні санкції. Відповідач зазначає, що фізичні особи-підприємці, у тому числі й ті, які обрали спрощену систему оподаткування і є одночасно найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного внеску та подання обов'язкової звітності за себе як фізичні особи-підприємці. Також Відповідач просить замінити відповідача в порядку процесуального правонаступництва з ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) на ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44096797).
28.07.2021 р. Позивач подав відповідь на відзив.
13.12.2022 р. Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX, статтею 1 якого ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 р. вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022 р.
04.04.2025 р. на адресу Миколаївського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали даної адміністративної справи, які за результатами автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Лісовській Н.В.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 р. прийнято до свого провадження адміністративну справу № 640/10705/21; замінено Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) на процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП: 44096797).
22.04.2025 р. Позивач подала до суду додаткові письмові пояснення у справі №640/10705/21, в яких підтримала свої позовні вимоги.
30.04.2025 р. подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Відповідач не погоджується з позовними вимогами, для задоволення позову немає підстав.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
В період з 14.03.2006 р. по 22.04.2019 р. Позивач була зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця, однак з 2006 року і до моменту подання позову підприємницької діяльності не здійснювала, спочатку у зв'язку з перебуванням у декретній відпустці, а потім через те, що перебувала у трудових відносинах, будучи офіційно працевлаштованою. Доходів від провадження підприємницької діяльності Позивач не отримувала.
22.04.2019 р. здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Позивача, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до вимоги ГУ ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2019 р. №Ф-147247-52, Позивачу нараховано податковий борг з єдиного внеску в сумі 18276,72 грн., на підставі чого відкрито виконавче провадження №61915479.
Позивач повністю сплатила суму податкового боргу в розмірі 18276,72 грн., про що свідчить квитанція від 28.04.2020 р.
19.03.2021 р. від Відповідача на адресу Позивача надійшло рішення ГУ ДПС у Київський області від 03.03.2021 року №0033942407 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, зокрема, штрафу в розмірі 3655,36 грн. за період з 10.02.2018 по 07.05.2020 рр. та пені в розмірі 12918,26 грн., що підтверджується копією рішення.
Позивач не погодилась з вказаним рішенням та 24.03.2021 р. звернулась зі скаргою до Державної податкової служби України.
Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 08.04.2021 р. № 2185/Т/99-00-06-02-01-09 скаргу Позивача залишено без задоволення, а рішення ГУ ДПС у Київський області від 03.03.2021 року №0033942407 залишено без змін,
Вважаючи, рішення ГУ ДПС у Київський області від 03.03.2021 року №0033942407 необґрунтованим та протиправним, Позивач звернулася до суду.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.10 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до ст. 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
За змістом абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI, до платників єдиного внеску відносить також фізичних осіб - підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункттах 1 (крім абз. 7) ч.1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч.1 ст. 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону №2464-VI, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом (частина одинадцята).
Нарахування штрафу і пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків передбачено ст. 25 Закону №2464-VI.
Так, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
За приписами ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до абз. 2 п. 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 р №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 4.05.18 №469), (надалі - Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Згідно із п. 3 розділу VI Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції(для платника фізичної особи).
За змістом п. 3 розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Абзацом 1 п. 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Судом встановлено, що Відповідач за 4 квартал 2017р. та за 1 - 4 квартали 2018 р. сформував вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2019 р. №Ф-147247-52, відповідно до якої Позивачу нараховано податковий борг з єдиного внеску в сумі 18276,72 грн., який вона повністю сплатила 28.04.2020 р.
З наведених вище норм видно, сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Платниками єдиного внеску є роботодавці та особи, які забезпечують себе працею самостійно (у т.ч. фізичні особи - підприємці).
Статтею 4 Закону №2464-VI роботодавців та фізичних осіб - підприємців визначено окремими платниками єдиного внеску.
Проте, слід врахувати різний статус цих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Так, у випадку з найманим працівником він є застрахованою особою, а роботодавець - страхувальником. У свою чергу, державна реєстрація фізичною особою індивідуальної підприємницької діяльності є формою самостійного забезпечення працею, а тому відповідна особа одночасно є і застрахованою особою і страхувальником.
Відповідно до вимог Закону №2464-VI, за найманого працівника єдиний внесок сплачує роботодавець; фізична особа - підприємець сплачує єдиний внесок самостійно.
Зазначені механізми передбачені з метою участі усіх без винятку працюючих осіб (у тому числі, і тих, що забезпечують себе працею самостійно) у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в даному випадку Позивач є учасницею системи загальнообов'язкового державного соціального страхування як найманий працівник, що не заперечується Відповідачем.
Так, в матеріалах справи наявна копія трудової книжки Позивача та довідка форми ОК-7 від 02.04.2021р., відповідно до яких, ОСОБА_1 працює в ТОВ «Бровариавтопас» на посаді помічника керівника підприємства з 02 листопада 2017 року по дату видачі довідки.
Отже, з листопада 2017 року работодавець сплачує за Позивача, як за застраховану особу, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу.
Таким чином, з наведеного видно, що ЄСВ з листопада 2017 року сплачувалися роботодавцем, адже Позивач була офіційно працевлаштована у ТОВ «Бровариавтопас».
Крім , що спірним періодом, в якому установлено затримку по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є 4 квартал 2017р. та за 1 - 4 квартали 2018 р., коли ЄСВ сплачувалося роботодавцем Позивача, а отже, оподаткування набуло подвійного характеру з протиправним нарахуванням пені та штрафних санкцій.
Доказів зворотнього Відповідачем суду не надано.
Згідно із Законом №2464-VI, не визначено обов'язку фізичної особи - підприємця сплачувати єдиний внесок за себе самостійно у разі, коли така особа не веде підприємницьку діяльність, а працевлаштована як найманий працівник за трудовим договором і єдиний внесок за неї сплачує роботодавець.
Визначальним чинником в даному випадку є мета сплати єдиного внеску - отримання особою права на соціальне забезпечення у разі настання страхового випадку.
Позивачу таке право гарантоване за рахунок його участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування як найманого працівника та сплати єдиного внеску за нього роботодавцем за основним місцем роботи.
Разом з тим, суд зауважує, що сплата позивачем єдиного внеску ще й як фізичною особою - підприємцем не призведе до покращення його становища у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки у такому разі він не набуде права на отримання додаткових видів соціального забезпечення чи збільшення їх розміру у разі настання страхового випадку. Натомість покладення на Позивача обов'язку зі сплати єдиного внеску у такому випадку буде надмірним тягарем та фактично подвійним обкладенням ЄСВ.
Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 р. у справі №440/2149/19 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Відповідно до практики ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, та яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватись судами як джерело права, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06)).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління ДПС у Київській області від 03.03.2021 року № 0033942407 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є протиправним та підлягає скасуванню, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Клопотання відповідача про розгляд справи за участю представника ГУ ДПС у Миколаївській області задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ч.6 ст.262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав квитанцію №55382541 від 15.04.2021 р. про сплату судового збору в сумі 908,00 грн., що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача.
Керуючись ст. 2, 19, 77, 139, 241, 244, 242-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Київській області (вул. Хороброго Святослава, 5А, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ ВП: 44096797) про визнання протиправним та скасування рішення від 03.03.2021 року № 0033942407 - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області від 03.03.2021 року № 0033942407 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (вул. Хороброго Святослава, 5А, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ ВП: 44096797) судовий збір у сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім грн 00 коп.) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 22.09.2025 р.
Суддя Н. В. Лісовська