справа№380/1248/25
19 вересня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі - Франківський відділ УСЗ ДГП ЛМР, відповідач), у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради , яка полягає у відмові розгляду в порядку і терміни, передбачені діючим Законодавством України, скерованої ОСОБА_1 (інвалід 1 групи безтерміново, який потребує постійного стороннього догляду) заяви від 12.11.2024 щодо результатів розгляду заяви про згоду отримання соціальних послуг;
- зобов'язати відповідача у справі Франківський відділ соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради провести розгляд заяви ОСОБА_1 (інвалід 1 групи безтерміново, який потребує постійного стороннього догляду) від 12.11.2024 щодо результатів розгляду заяви про згоду отримання соціальних послуг.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.11.2024 ОСОБА_1 скерував на адресу начальника Франківського відділу УСЗ ДГП ЛМР заяву, в якій просив надати інформацію про результати розгляду заяви ОСОБА_1 (особа з інвалідністю 1 групи безтерміново) про згоду на отримання соціальних послуг, а також просив надати інформацію про мотиви прийнятого підрозділом соціального захисту рішення з врахуванням висновків комісії з працівників підрозділу під час проведення комісійного огляду місця проживання зацікавленої особи. Водночас, жодних документів за результатом розгляду заяв позивача на момент звернення до суду з позовом ним не отримано. Просив позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою від 27.01.2025 суддя відкрила провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішила розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.
05.02.2025 за вх. № 9599 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити. Звернув увагу на те, що оскільки середньомісячний сукупний дохід ОСОБА_2 перевищував рівень прожиткового мінімуму для сім'ї, Франківським відділом УСЗ ДГП ЛМР 17.07.2024 прийнято рішення про відмову у призначенні компенсації, про що повідомлено позивача. Про що повідомлено ОСОБА_2 листом 18.07.2024 №260309-вих-103301. 12.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до Франківського відділу УСЗ ДГП ЛМР щодо надання інформації про результати розгляду заяви про згоду на отримання соціальних послуг (надавач послуг - онук ОСОБА_2 ). 17.12.2024 Франківським відділом УСЗ ДГП ЛМР скеровано на адресу ОСОБА_1 лист - відповідь від 16.12.2024 №260309-вих-18005, у якому роз'яснено підстави прийняття рішення про відмову у призначенні компенсації. 24.12.2024 ОСОБА_1 повторно звернувся до Франківського відділу УСЗ ДГП ЛМР надання інформації про результати розгляду заяви про згоду на отримання соціальних послуг (надавач послуг - онук ОСОБА_2 ). 24.01.2025 Франківським відділом УСЗ ДГП ЛМР повторно скеровано на адресу ОСОБА_1 лист - відповідь від 24.01.2025 №260309-вих-10357, у якому роз'яснено підстави прийняття рішення про відмову у призначенні компенсації. Відтак, підстав для задоволення позову немає.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 (особа з інвалідністю І групи безтерміново, який потребує постійного стороннього догляду) в липні 2024 року звернувся до Франківського відділу УСЗ ДГП ЛМР із заявою про згоду отримувати соціальні послуги (надавач послуг онук ОСОБА_2 ). Позивач акцентував увагу уповноваженого підрозділу соціального захисту на неспроможності самостійної організації елементарних побутових потреб, а також неможливості самостійного справляння фізіологічних потреб.
Посадовими особами підрозділу Франківського відділу УСЗ ДГП ЛМР в липні 2024 року, для перевірки поданих позивачем в підрозділ соцзахисту документів, було проведено комісійне обстеження місця проживання ОСОБА_1 (особи з інвалідністю 1 групи безтерміново) за адресою: АДРЕСА_1 .
Серед іншого, комісією підтверджено, що разом із зацікавленою особою, окрім онука, проживає дружина - ОСОБА_3 , 1935 року народження, яка згідно висновків фахівців КНП Львівське ТМО № 2 Міської клінічної поліклініки м. Львова (79057. м. Львів, вул. Чупринки, 43), сімейного лікаря потребує постійного стороннього догляду.
Франківським відділом УСЗ ДГП ЛМР позивачу не було направлено жодних відповідей щодо результатів розгляду поданої ОСОБА_1 заяви про згоду на отримання соціальних послуг з урахуванням висновків уповноваженого підрозділу Міністерства охорони здоров'я України про потребу позивача у справі щодо стороннього догляду на постійній основі.
12.11.2024 ОСОБА_1 скерував на адресу начальника Франківського відділу УСЗ ДГП ЛМР заяву, в якій просив надати інформацію про результати розгляду заяви ОСОБА_1 (особи з інвалідністю 1 групи безтерміново) про згоду на отримання соціальних послуг, а також просив надати інформацію про мотиви прийнятого підрозділом соціального захисту рішення з врахуванням висновків комісії з працівників підрозділу під час проведення комісійного огляду місця проживання зацікавленої особи.
Водночас, жодних документів за результатом розгляду заяв позивача на момент звернення до суду з позовом ним не отримано.
Позивач, не погоджуючись із вищевказаною бездіяльністю відповідача, звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору, суд застосовує такі норми права.
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про інформацію» від 02.0.1992 № 2657-ХІІ (надалі за текстом - Закон № 2657-ХІІ) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, що становить суспільний інтерес, визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (надалі за текстом - Закон № 2939-VI).
Відповідно до ст. 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Метою згаданого Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (ст. 2 Закону № 2939-VI).
Стаття 3 Закону № 2939-VI визначає гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов'язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.
Відповідно до ст. 5 Закону № 2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.
Згідно зі ст. м12 Закону № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2)розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (ч. 4 ст. 13 Закону № 2939-VI).
Відповідно до ст. 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов'язані: 1)оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Згідно до ч. ч. 1-4 ст. 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.
За змістом ч. 5 ст. 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію має містити: 1)ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Частина 1 ст. 22 Закону № 2939-VI визначає, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закон.
Згідно із ч. 2 ст. 22 Закону № 2939-VI відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником (ч. 3 ст. 22 Закону № 2939-VI).
Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (ст. 23 Закону №2939-VI).
Отже, громадяни мають право звертатись із інформаційними запитами до суб'єктів владних повноважень та інших розпорядників публічної інформації. Запит може надаватися у письмовій формі чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Розпорядник інформації у свою чергу зобов'язаний надати відповідь на запит не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. Проте, строк може бути продовженим у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних. Також запитувачу інформації забезпечено право на оскарження дій або бездіяльності розпорядника інформації.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що Верховний суд у постанові від 13.08.2020 у справі № 201/15825/17 вказав:
Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тобто особа правомірно очікує отримати у передбачений законом спосіб відповідь на порушене перед суб'єктом, якому адресовано звернення, питання відповідно та у спосіб, передбачений законом.
Суд встановив, що предметом запиту позивача від 12.11.2024 є надання інформації про результати розгляду заяви ОСОБА_1 (особи з інвалідністю 1 групи безтерміново) про згоду на отримання соціальних послуг.
Суд вказує, що запит від 12.11.2024 отриманий відповідачем (доставлений) та зареєстрований 18.11.2024.
За правилами ч. 1 ст. 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до п. 1 Правил надання послуг поштового зв'язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, ці Правила визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними (далі - Правила надання послуг поштового зв'язку).
Згідно з п. 8 Правил надання послуг поштового зв'язку оператори поштового зв'язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів, зокрема, до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.
Пунктом 11 Правил надання послуг поштового зв'язку визначено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.
Відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Статтею 13 Закону України № 2759-III від 04.10.2001 «Про поштовий зв'язок» передбачено порядок надання поштового зв'язку, зокрема, у абз. 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв'язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов'язково зазначаються найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв'язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв'язку.
Отже, належним доказом надіслання суб'єктом владних повноважень документів може бути квитанція або касовий чек, реєстр відправленої кореспонденції, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази надання відповіді на запит позивача від 12.11.2024.
Суд зазначає, що право на доступ особи до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а й право на своєчасність її отримання.
Відповідач у відзиві зазначає, що 17.12.2024 Франківським відділом УСЗ ДГП ЛМР скеровано на адресу ОСОБА_1 лист - відповідь від 16.12.2024 №260309-вих-18005, у якому роз'яснено підстави прийняття рішення про відмову у призначенні компенсації.
24.12.2024 ОСОБА_1 повторно звернувся до Франківського відділу УСЗ ДГП ЛМР надання інформації про результати розгляду заяви про згоду на отримання соціальних послуг (надавач послуг - онук ОСОБА_2 ).
24.01.2025 Франківським відділом УСЗ ДГП ЛМР повторно скеровано на адресу ОСОБА_1 лист - відповідь від 24.01.2025 №260309-вих-10357, у якому роз'яснено підстави прийняття рішення про відмову у призначенні компенсації.
Відповідач стверджує, що Франківським відділом УСЗ ДГП ЛМР вчасно в термін, визначений Законом України «Про звернення громадян» надано відповіді на звернення ОСОБА_1 щодо підстав прийняття рішення про відмову у призначенні компенсації ОСОБА_2 .
Водночас, суд зазначає, що жодних підтверджень, зокрема квитанції про надсилання листа від відповідача на поштову адресу не надано, окрім реєстру відправлень від 24.01.2025, що не є доказом, оскільки реєстр не є підтвердженням відправлення листа, а носить тільки інформаційний характер і не містить інформації про надсилання через «Укрпошту».
Суд додатково наголошує на тому, що у реєстрі відправлення носить статус "Створене", а не "Відправлено" чи "Отримано".
Суд звертає увагу, що спробу надіслати позивачу відповіді на його запит відповідач здійснив 24.01.2025, тобто з порушенням строку розгляду заяви від 12.11.2024.
Таким чином, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо скерування відповіді на адресу позивача за допомогою засобів поштового зв'язку.
З врахуванням викладеного, бездіяльність Франківського відділу УСЗ ДГП ЛМР щодо розгляду заяви позивача від 12.11.2024 щодо результатів розгляду заяви про згоду отримання соціальних послуг є протиправною.
Суд не бере до уваги твердження відповідача щодо результатів розгляду заяви позивача про отримання соціальних послуг, оскільки, як встановлено судом, заяву позивача від 12.11.2024 не було розглянуто у встановленому законом порядку.
Суд вважає, що ефективним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.11.2024 про результати розгляду заяви про згоду на отримання соціальних послуг та надати повну, достовірну і обґрунтовану відповідь.
Згідно з вимогами ст. 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстав для його розподілу відповідно до вимог ст. 139 КАС України немає.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.11.2024 про результати розгляду заяви про згоду отримання соціальних послуг.
Зобов'язати Франківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (ЄДРПОУ 26144908, місцезнаходження: 79044, м. Львів, пл. Генерала Чупринки, буд. 85) розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) від 12.11.2024 про результати розгляду заяви про згоду на отримання соціальних послуг та надати повну, достовірну і обґрунтовану відповідь.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 19.09.2025.
Суддя Потабенко В.А.