22 вересня 2025 рокусправа № 380/9221/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), в якому просить:
- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 14 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву та оформити відстрочку від призову за мобілізацією на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме у зв'язку із здійсненням постійного безоплатного догляду на непрофесійній основі за своєю хворою бабусею - ОСОБА_2 . яка є інвалідом ІІ групи та яка через наявність порушення функцій організму та невиліковні хвороби не може самостійно пересуватися та самообслуговуватись, потребує такого постійного догляду на підставі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 06.03.2025 ним було подано на розгляд комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву з відповідним переліком документів для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації в порядку п. 14 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». З отриманого від відповідача повідомлення №39 від 14.03.2025 позивачу стало відомо, що йому відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з наявністю у ОСОБА_2 члена сім'ї першого ступеня споріднення, а саме доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позивач зазначає, що ОСОБА_3 слід вважати відсутньою та такою яка не має фактичної можливості здійснювати догляд за своєю мамою ОСОБА_2 , оскільки вона проживає в іншій країні та не має можливості приїхати в Україну. Даний факт підтверджується: посвідкою на постійне місце проживання в Італії; ідентифікаційною картою, виданою Міністерством внутрішніх справ республіки Італія на ім'я ОСОБА_3 із зазначенням місця реєстрації та проживання; італійську довідку з місця роботи в Товаристві Desapell; пояснення ОСОБА_3 , де вона підтверджує факт постійного місця проживання в Італії, наміру повертатись в Україну не має, догляд з ОСОБА_2 здійснювати відмовляється.
Позивач вважає, що ним подано повний пакет документів з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 14 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв'язку з чим просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою від 13.05.2025 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою судді від 26.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов?язок та військову службу» є військовозобов?язаним - особою, яка перебуває у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, тобто є особою на яку поширюється військовий обов?язок. Позивачем подано заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.14 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як члену сім?ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю І або ІІ групи, зайнятому постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім?ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім??ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров?я).
Згідно з п. 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 16.05.2024 Nє560 (далі - Порядок №560), комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Таким чином, за результатами розгляду заяви комісією встановлено наявність члена сім?ї першого ступеня споріднення особи з інвалідністю II групи, а саме ОСОБА_4 , 1974 р.н., що є донькою ОСОБА_2 . Позивач в свою чергу є онуком ОСОБА_2 . Відповідач зазначає, що ступінь спорідненості визначається як народження однієї особи від другої та стосунки подружжя. Так, до родичів першого ступеня прямої спорідненості належать батько, мати, син, дочка, подружжя, до родичів другого - діди, баби, внуки.
Водночас, згідно з поданими документами позивачем не надано відомостей про неможливість ОСОБА_5 здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю - особою з інвалідністю ІІ групи, як цього вимагає п.14 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та додаток 5 до Порядку №560, який передбачає що одним із підтверджуючих документів про неможливість членів сім?ї першого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю є довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ або витяг з рішення ЕКОПФ чи висновок ЛКК. Позивачем не надано документів, що свідчили би про потребу у постійному догляді за ОСОБА_5 . Знаходження цієї особи за кордоном само по собі не робить особу відсутньою або не здатною доглядати за батьками та не звільняє від обов?язків по догляду за ними. Відповідно до ст.51 Конституції України повнолітні діти зобов?язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
На підставі вищевикладеного, враховуючи наявність члена сім?ї першого ступеня споріднення в особи з інвалідністю та відсутність документів, які підтверджують неможливості здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю членом сім'ї першого ступеня споріднення, комісією відмовлено позивачу в наданні відстрочки.
Від позивача надійшли заперечення на відзив.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 .
Позивач 06.03.2025 звернувся до комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку з тим що він здійснює постійний догляд за рідною бабусею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи за загальним захворюванням.
Факт здійснення постійного догляду над бабусею позивач підтверджує рішенням та довідкою про призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, виданими Личаківським відділом соціального захисту у м. Львові.
До поданої заяви позивач долучив посвідчені власноруч копії: довідки про отримання допомоги; рішення про призначення/перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійні основі; довідки МСЕК ОСОБА_2 ; тимчасового посвідчення офіцера запасу; паспорта; РНОКПП; витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища; витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію розірвання шлюбу; паспорта ОСОБА_2 ; висновку №245 форма №080-4/о; свідоцтва про народження; свідоцтва про смерть ОСОБА_6 ; свідоцтва про народження ОСОБА_6 ; свідоцтва про одруження ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; свідоцтва про народження ОСОБА_8 ; свідоцтва про одруження ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ; іноземного документу на ім?я ОСОБА_3 (посвідки на постійне місце проживання ОСОБА_3 ); іноземного документу на ім?я ОСОБА_3 (ідентифікаційна карта).
Відповідно до повідомлення №39 від 14.03.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами розгляду заяви повідомлено позивача, що протоколом №11 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Причина відмови: наявність члена сім'ї першого ступеня споріднення, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (з народження Наконечна).
Позивач вважає, що відповідач протиправно відмовив йому у надані відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи даний спір суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-ХІІ).
Частини 1 - 3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
У частині сьомій статті 1 Закону № 2232-XII закріплено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно з частиною дев'ятою статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 2232-ХІІ у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та діє на момент розгляду цієї справи.
Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 №69/2022, затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України.
Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII).
Статтею 23 зазначеного Закону передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: члени сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім'ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім'ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я). У разі відсутності членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім'ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.
Аналіз вказаної норми Закону № 3543-XII дає підстави суду дійти висновку, що отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації членом сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, який зайнятий постійним доглядом за такою особою, можливе за кількох умов:
по-перше - у разі відсутності членів сім'ї першого ступеня споріднення;
по-друге - у разі, якщо члени сім'ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Суд враховує, що для цілей застосування вказаної норми, в Законі № 3543-XII відсутнє визначення поняття членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення. Однак, відповідно до норм Цивільного кодексу України та Податкового кодексу України, членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені. Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Тобто, для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період членом сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, який зайнятий постійним доглядом за такою особою, необхідно довести, зокрема, відсутність в особи з інвалідністю І чи ІІ групи батьків, дружини чи чоловіка, а також дітей, в тому числі усиновлених.
Вказане підтверджується також Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560), який визначає механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до п. 56 - 58 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов'язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються. До відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки подаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Згідно з Додатком 5 Порядку № 560 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
В цьому Переліку визначено, що право на відстрочку мають члени сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім'ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім'ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я). У разі відсутності членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення норма цього підпункту поширюється на членів сім'ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.
Також визначено документи, що підтверджують право на відстрочку, зокрема для особи, яка зайнята доглядом:
документи, що підтверджують родинні зв'язки другого ступеня споріднення (рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки),
один із документів, що підтверджує неможливість військовозобов'язаної особи першого ступеня споріднення (батьки, її чоловік або дружина, діти такої особи, у тому числі усиновлені) здійснювати догляд за особами з інвалідністю I або II групи: інвалідність такої особи, її потребу у постійному догляді; перебування під арештом (крім домашнього арешту); відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі, та документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд, або акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) (додаток 8), в якому зазначаються відомості про відсутність інших осіб, які могли б здійснювати такий догляд;
для особи, яка потребує догляду, один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики та висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Зі змісту позовної заяви та заперечення на відзив суд встановив, що на думку позивача він має право на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ у зв'язку з відсутністю членів сім'ї ОСОБА_2 першого ступеня споріднення.
Позивач зазначає, що оскільки ОСОБА_3 перебуває за кордоном, вона вважається відсутньою та не може здійснювати догляд за своєю матір'ю.
Суд до таких доводів позивача ставиться критично, оскільки відповідно до частини 1 статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Ця норма законодавства не передбачає можливість виконання обов'язку по утриманню батьків лише у разі спільного проживання з ними. Тобто перебування за кордоном особи, яка за законом зобов'язана утримувати своїх батьків, законодавством не визначено, як підставу неможливості виконання відповідного обов'язку.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не надано належних доказів того, що він є єдиною особою, хто може утримувати бабусю, зокрема доказів неможливості здійснення догляду за ОСОБА_2 її донькою - ОСОБА_3 , яка зобов'язана за законом утримувати свою матір.
Суд звертає увагу й на те, що приписами п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII наявність членів сім'ї першого ступеня споріднення допускає надання військовозобов'язаному другого ступеня споріднення відстрочки лише у разі підтвердження неможливості виконання відповідних обов'язків такими членами сім'ї першого ступеня споріднення за станом здоров'я.
Однак позивачем не надано та у матеріалах справи відсутні належні й допустимі докази, які б доводили неможливість ОСОБА_3 за станом здоров'я здійснювати догляд за своєю мамою - ОСОБА_2 , зокрема висновок ЛКК або МСЕК про потребу у постійному догляді або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Відсутність таких документів є підставою для висновку про не підтвердження права на відстрочку з відповідних правових підстав.
Таким чином, суд погоджується з рішенням ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленим протоколом №11 від 14.03.2025, та вважає його обґрунтованим.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
У відповідності до вимог ст.139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, КАС України, суд, -
в задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії- відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан