22 вересня 2025 року справа №320/23274/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулася Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ФОП ОСОБА_1 ) з позовом до Державної податкової служби України (далі по тексту також відповідач 1, ДПС України) та Головного управління ДПС у місті Києві (далі по тексту також відповідач 2, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ДПС України щодо включення позивача до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2024 рік;
- зобов'язати ДПС України виключити платника податків ФОП ОСОБА_1 з плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2024 рік;
- визнати протиправними дії ГУ ДПС у м. Києві щодо включення платника податків ФОП ОСОБА_1 до проекту Плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників на 2024 рік;
- зобов'язати ГУ ДПС у м. Києві виключити платника податків ФОП ОСОБА_1 до проекту Плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників на 2024 рік;
- заборонити ГУ ДПС у м. Києві до вирішення справи по суті видавати наказ на проведення документальної планової перевірки платника податків ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомила про звернення до ДПІ в Дарницькому районі ГУ ДПС у м. Києві з повідомленням в порядку підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Також позивач зазначила про інформування ДПС України повідомленням про втрату первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, фінансової та статистичної звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів за період з 1 кварталу 2016 року по 1 квартал 2022 року. Рішення ГУ ДПС у м. Києві про відмову у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 ПК України не отримувала.
Позивач вважає, що оскільки після подання повідомлення запроваджується мораторій на проведення документальних перевірок щодо зазначених у ньому звітних періодів, у відповідачів відсутні підстави для включення ФОП ОСОБА_1 , до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2024 рік.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач 1, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що у зв'язку з набранням чинності з 01.08.2023 Законом України від 30.06.2023 №3219 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», змінено порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків.
Відповідач 1 зазначив, що ФОП ОСОБА_1 відповідно до вимог підпункту 69.35 пункту 69 підрозділу 10 розділу «Перехідні положення» ПК України включено до плану-графіка проведення документальних планових перевірок фізичних осіб на 2024 рік на підставі показників, сформованих за підсумками 2021 календарного року загальна сума витрат, відображених у податковій декларації про майновий стан і доходи, становить 75 або більше відсотків суми загального річного доходу, задекларованого у такій декларації, за умов, що сума загального річного доходу, отриманого від провадження підприємницької діяльності, становить більше 10 мільйонів гривень.
Також відповідач 1 наголошує на тому, що спірні дії є лише службовою діяльністю податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків і означені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни чи припинення його прав, не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків, а тому виключно результат реалізації повноважень податкового органу може бути об'єктом судового оскарження.
Таким чином, на думку відповідача 1, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідач 2, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що ФОП ОСОБА_1 включена до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платника податків на 2024 рік відповідно до критеріїв, визначених підпунктом 69.35-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.
Відповідач 2 пояснив, що за результатами розгляду звернення позивача від 09.01.2024 про виключення її з плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2024 рік встановлено відсутність підстав для виключення її з плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2024 рік, про що позивача повідомлено листом від 26.01.2024. Крім того, відповідач 2 наголошує на тому, що контролюючим органом встановлено можливість ФОП ОСОБА_1 своєчасно виконувати свій податковий обов'язок, у тому числі обов'язок податкового агента.
Також відповідач 2 зауважив, що питання правомірності призначення та проведення податкової перевірки досліджувалось під час розгляду справи №320/9327/24 про підтвердження аргументованості адміністративного арешту.
Таким чином, на думку відповідача 2, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що ним не оскаржуються дії ДПС України із зазначенням, що відповідачем має бути ГУ ДПС у м. Києві.
На переконання позивача, відзив на позовну заяву ґрунтується на формальному декларуванні положень податкового законодавства без прийняття до уваги введення в Україні воєнного стану.
Позивач наголошує на оскарженні у судовому порядку рішення щодо можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку ГУ ДПС у м. Києві від 29.11.2022 №68499/6/26-15-24-01-15-15 в межах адміністративної справи №320/14890/24.
Також позивач пояснила про порушення порядку вручення їй наказу про проведення перевірки, неприйняття рішення при розгляді заперечень на акт перевірки, процедурні порушення під час розгляду заперечень на висновки акта перевірки.
У відповіді на відзив позивач просить розглядати справу за участю представника позивача, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Однак суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони може призначити судове засідання за наявності достатніх для цього обґрунтованих підстав.
Відповідно до частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Згідно з частиною сьомою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Суд зауважує про відсутність обґрунтування заявленого клопотання та наголошує на тому, що лише посилання на наявність у учасника процесу бажання щодо здійснення розгляду справи у судовому засіданні не є достатньою підставою для задоволення відповідного клопотання, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. У протилежному випадку суди б мусили розглядати в обов'язковому порядку у судових засіданнях усі справи, в яких учасником процесу повідомлено про особливу важливість для нього такої справи, що зводило б нанівець власну оцінку судом обставин справи через призму необхідності чи доцільності проведення судового засідання. В умовах надмірного навантаження судів справами такий алгоритм дій явно б не сприяв процесуальній економії. З огляду на наведене, на переконання суду, судове засідання у справах незначної складності, які розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження, доцільно призначати та проводити у тому випадку, коли обставини справи та наявні у ній матеріали не дають у сукупності суду можливості надати правову оцінку спірним правовідносинам та вирішити спір без застосування тих процесуальних інструментів, вжиття яких можливо лише у судовому засіданні (наприклад, допит свідків, виклик спеціаліста, перекладача, проведення виїзного судового засідання тощо). Якщо ж вчинення таких процесуальних дій не є обов'язковим для розгляду та вирішення справи, судове засідання може не проводитися. Обставини даної справи, на переконання суду, не потребують обов'язкового проведення судового засідання для встановлення об'єктивної істини, а повний та всебічний розгляд справи, а також принцип змагальності процесу є загальною процесуальною вимогою для кожного судового провадження, незалежно від того, проводиться судове засідання у справі чи ні. Крім того, суд зауважує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання не позбавляє учасника процесу можливості надати будь-які докази чи письмові документи чи надати пояснення, виклавши їх у письмовій формі.
Також суд зауважує, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі Ахеп v. Germany, заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року, заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.11.2006 (скарга 73053/01 CASE OF JUSSILA v. FINLAND, суд вказав на те, що: "Європейський Суд не сумнівається в тому, що письмове провадження у справі часто може виявитись більш ефективним, ніж усний розгляд, для перевірки та забезпечення того, що платник податків надав точний звіт про свій майновий стан, підкріплений всіма необхідними документами. Суд не вважає переконливим довід заявника, що в ході розгляду цієї справи виникли міркування щодо достовірності, які потребували надання пояснень в усній формі.... та приймає довід держави-відповідача, що будь - які питання факту та питання права в цій справі могли бути належним чином розглянуті та вирішені на підставі матеріалів, наданих у письмовому вигляді. ... Оскільки заявнику була надана повна можливість наводити свої доводи у письмовому вигляді та надавати коментарі щодо відомостей, які надходили від податкових органів, Суд дійшов висновку, що вимоги справедливого судочинства були дотримані...".
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагає проведення судового засідання, а лише бажання учасника процесу усно викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, які можуть бути висловлені письмово, не зумовлює необхідність проведення судового засідання.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця 01.07.1998 відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.
Судом встановлено, що згідно з пунктом 74 розділу ІІІ Плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2024 рік, розміщеному на офіційному сайті ДПС України за посиланням: https://tax.gov.ua/diyalnist-/plani-ta-zviti-roboti-/740029.html, позивача включено до означеного графіку із запланованим місяцем початку перевірки - лютий 2024 року.
Не погоджуючись з правомірністю включення позивача до Плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2024 рік, позивач звернулася з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з абзацом 1 пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
Пунктом 77.1 статті 77 ПК України передбачено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
Пунктом 77.2 статті 77 ПК України передбачено, що до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.
Порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо скасування мораторію на проведення податкових перевірок» від 09.11.2023 №3453-ІХ, який набув чинності 08.12.2023, доповнено пункт 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України підпунктом 69.35-2, за змістом якого з 1 грудня 2023 року по 31 грудня 2024 року включно до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на 2023 та 2024 роки можуть бути включені виключно:
1) платники податків, які здійснюють/здійснювали діяльність у сфері виробництва та/або реалізації підакцизної продукції;
2) платники податків, які здійснюють/здійснювали діяльність у сфері організації та проведення азартних ігор в Україні (гральний бізнес);
3) платники податків, які надають/надавали фінансові, платіжні послуги;
4) нерезиденти, які здійснюють/здійснювали в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, та/або відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва нерезидента, які відповідають хоча б одному з таких критеріїв:
рівень зростання податку на прибуток на 50 і більше відсотків менший, ніж рівень зростання доходів платника податків;
декларування нарахованої заробітної плати за відсутності декларування об'єкта оподаткування податком на прибуток або декларування доходу, звільненого від оподаткування відповідно до міжнародного договору України;
5) інші платники податків, які на основі показників, сформованих за підсумками 2021 календарного року, відповідають хоча б одному з таких критеріїв:
рівень сплати податку на прибуток на 50 і більше відсотків менший, ніж рівень сплати податку у відповідній галузі. Цей критерій не поширюється на платників єдиного податку;
рівень сплати податку на додану вартість на 50 і більше відсотків менший, ніж рівень сплати податку у відповідній галузі. Цей критерій не поширюється на платників податків, у яких операції з вивезення товарів за межі митної території України становлять 25 і більше відсотків загального обсягу постачання та одночасно рівень сплати податку на прибуток становить не менше 50 відсотків рівня сплати податку на прибуток у відповідній галузі;
дебіторська заборгованість перевищує кредиторську заборгованість більше ніж у два рази;
загальна сума витрат, відображених у податковій декларації про майновий стан і доходи, становить 75 або більше відсотків суми загального річного доходу, задекларованого у такій декларації, за умови що сума загального річного доходу, отриманого від провадження підприємницької діяльності, становить 10 мільйонів гривень і більше;
нарахування та/або виплата податковим агентом - юридичною особою доходів у вигляді заробітної плати в розмірі менше середньої заробітної плати у відповідній галузі у відповідному регіоні (за основним місцем обліку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику).
Передбачені цим підпунктом рівні сплати відповідного податку по галузях та показники середньої заробітної плати у відповідній галузі за регіонами, сформовані на основі показників за підсумками 2021 календарного року, публікуються на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо скасування мораторію на проведення податкових перевірок". При цьому для цілей цього підпункту галузь визначається за видами економічної діяльності на рівні класу згідно з КВЕД 009:2010.
При формуванні плану-графіка проведення документальних планових перевірок на 2024 рік враховуються показники позитивної динаміки:
рівнів сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по відповідній галузі за дев'ять місяців 2023 року. Після настання граничних строків для подання річної звітності враховуються показники за 2023 рік. У разі якщо податковим (звітним) періодом для податку на прибуток платника податків є календарний рік, враховуються показники за попередній рік;
рівнів нарахування та/або виплати податковим агентом - юридичною особою доходів у вигляді заробітної плати за дев'ять місяців 2023 року. Після настання граничних строків для подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за четвертий квартал 2023 року враховуються показники за чотири квартали 2023 року.
При цьому формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок та внесення змін до нього здійснюються без урахування вимог, передбачених пунктом 77.2 статті 77 цього Кодексу.
Внесення змін до плану-графіка може здійснюватися щомісячно з урахуванням обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), наявності/відсутності безпечних умов для проведення перевірок, визначених підпунктом 69.22 цього пункту, та з урахуванням вимог, встановлених цим підпунктом.
Оновлений план-графік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше останнього числа місяця, в якому було затверджено такий оновлений план-графік.
Документальна перевірка платника податків, який був включений до оновленого плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік відповідно до підпунктів 4 і 5 цього підпункту, може бути розпочата не раніше ніж через два місяці з дня оприлюднення оновленого плану-графіка.
Документальні планові перевірки платників податків, які здійснюють/здійснювали діяльність у сфері виробництва та/або реалізації підакцизної продукції, організації та проведення азартних ігор в Україні (гральний бізнес), та платників податків, що надають фінансові, платіжні послуги, можуть розпочинатися не раніше ніж через 30 календарних днів, наступних за датою оприлюднення оновленого плану-графіка, за умови надіслання (вручення) таким платникам (їх представникам) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення перевірки у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної планової перевірки та письмового повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки".
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про законодавчо визначений перелік підстав для включення платників податків до плану-графіка проведення документальних планових перевірок, зокрема на 2024 рік.
Позивач в адміністративному позові стверджує про протиправність дій відповідачів щодо включення її як фізичної особи-підприємця до плану-графіка проведення документальних планових перевірок, зокрема на 2024 рік з огляду на подання нею повідомлення про неможливість вивезення первинних документів (в порядку підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.
В свою чергу, відповідач 2, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про відсутність підстав для виключення позивача з плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2024 рік, про що ФОП ОСОБА_1 було повідомлено листом від 26.01.2024.
Судом встановлено факт формування плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2024 рік, до якого включено ФОП ОСОБА_2 .
Формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків здійснюється відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 02.06.2015 №524 «Про затвердження Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків» (далі по тексту також - Порядок № 524).
Відповідно п.2 розділу І цього Порядку формування (коригування) планів-графіків територіальних органів Державної податкової служби України (далі - територіальні органи ДПС) здійснюється у порядку, встановленому у розділах III-V цього Порядку.
Формування (коригування) планів-графіків здійснюється засобами інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів.
Пунктом 5 розділу І Порядку № 524 визначено, що план-графік (коригування плану-графіка) складається з планів-графіків (коригувань планів-графіків) територіальних органів ДПС та затверджується Головою ДПС.
Затверджений план-графік є обов'язковим для виконання всіма підрозділами територіальних органів ДПС.
Належну якість формування плану-графіка та його коригування забезпечує територіальний орган ДПС, який сформував план-графік (коригування плану-графіка).
Згідно з п.3 розділу ІІІ Порядку № 524 до плану-графіка включаються платники податків, які за результатами господарської діяльності мають найбільші ризики несплати до бюджету податків та зборів, платежів.
Пунктом 4 розділу ІІІ Порядку № 524 структурні підрозділи ДПС надають підрозділу, до функцій якого входить організація роботи щодо формування плану-графіка, до 10 листопада року, що передує року, в якому будуть проводитися документальні планові перевірки, аргументовані пропозиції для врахування при формуванні плану-графіка перевірок ризикових платників податків, які належать до кластерних об'єднань платників податків, та їх контрагентів з обґрунтуванням необхідності включення.
Пропозиції структурних підрозділів ДПС направляються підрозділом, до функцій якого входить організація роботи щодо формування плану-графіка, до територіальних органів ДПС для використання при формуванні плану-графіка.
На рівні територіальних органів ДПС за даними інформаційних ресурсів контролюючих органів та з інших джерел з урахуванням вимог пункту 2 цього розділу проводиться додатковий аналіз платників податків, які відібрані за даними інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів та за пропозиціями структурних підрозділів ДПС, щодо їх належності до реального сектору економіки, а також визначаються ризикові контрагенти, у тому числі ті, які знаходяться на обліку в інших територіальних органах ДПС.
При виявленні під час перевірок нових контрагентів підприємств територіальними органами ДПС у разі потреби здійснюються заходи щодо організації їх перевірок шляхом проведення коригування плану-графіка.
Таким чином, дії контролюючого органу щодо формування та затвердження плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання є службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків. І зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків, і відповідно такий акт не порушує права останнього.
Верховний Суд у постанові від 30.10.2018 у справі № 826/6376/16 зауважив, що виключно результат реалізації повноваження податкового органу (саме - рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень, може бути об'єктом судового оскарження.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист
Згідно з частиною третьою статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Відтак, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв'язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.
При цьому, таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у відповідних законодавчих актах право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт включення позивача до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2024 рік не створює для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення його прав, що унеможливлює оскарження такого включення, на відміну від оскарження, наприклад, наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки, який створює безпосередні правові наслідки та відповідно може бути оскаржений платником податку в судовому порядку.
Натомість, самі по собі вимоги про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень про включення позивача до плану-графіка за наявності нереалізованого владного управлінського рішення (наказу), не можуть призвести до ефективного захисту порушеного права.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30.10.2018 у справі № 826/6376/16, від 04.10.2023 у справі №480/12329/21.
Суд зауважує, що за своєю правовою природою план-графік не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке порушує права чи інтереси платника податків, а лише є проміжним рішенням, формування та опублікування якого є обов'язковою умовою для призначення та проведення планової документальної перевірки. Така перевірка може бути призначена наказом територіального органу ДПС за місцем податкового обліку позивача. Тобто, план-графік, є лише інформацією/попередженням для платників податків про проведення документальної перевірки, але не тягне за собою жодних правових наслідків, які впливають на права та інтереси позивача. Тільки після прийняття наказу про призначення та проведення перевірки у відповідності до норм Податкового кодексу України, у позивача виникає право на його оскарження у судовому порядку і лише тоді, судом будуть розглянуті підстави призначення такої перевірки, на які позивач посилається.
Враховуючи означені обставини, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
При цьому, доводи позивача щодо відсутності підстав для включення її до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2024 рік не впливають на результати розгляду справи з огляду на означені вище підстави.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.