22 вересня 2025 року м.Київ №320/16114/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецької області №262340024064 від 06.02.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за заявою від 31.01.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.09.1981 по 16.07.1984; період роботи з 01.01.1992 по 18.02.1992, з 20.02.1992 по 01.10.1996, з 02.10.1996 по 01.09.1998; період отримання допомоги по безробіттю з 16.10.1998 по 20.01.1999.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідачем протиправно відмовлено в призначенні їй пенсії в зв'язку з незарахуванням стажу по трудовій книжці, період навчання з посиланням на те, що відсутній документ про зміну прізвища, та період отримання допомоги по безробіттю, оскільки наявне виправлення у наказі про призначення виплати. Відтак, на думку позивачки, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 06.02.2024 №262340024064 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним та таким, що порушує її права, а отже, підлягає скасуванню. Зазначені обставини зумовили звернення до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.
Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідач, ГУ ПФУ в м.Києві, надіслав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що спірне рішення є правомірним та обґрунтованим, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідач, ГУ ПФУ в Чернівецькій області, не скористався правом подачі відзиву на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту.
31.01.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві з заявою про призначення пенсії за віком.
06.02.2024 рішенням №262340024064 Головне управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області, у порядку екстериторіальності, відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з підстав незарахування страхового стажу:
- за період навчання з 01.09.1981 по 16.07.1984 у зв'язку з відсутністю документу про підтвердження зміни прізвища;
- за період роботи з 01.01.1992 по 18.02.1992, з 20.02.1992 по 01.10.1996, з 02.10.1996 по 01.09.1998, оскільки позивач працювала на території російської федерації та припинення з 19.06.2023 року дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992;
- за період з 16.10.1998 по 20.01.1999 у зв'язку з наявністю виправлення в даті наказу про призначення виплати по безробіттю.
Відповідно до поданих документів загальний страховий стаж позивача для визначення права на пенсію становить 26 років 01 місяць 11 днів.
На підставі викладеного відмовлено позивачці у призначені пенсії за віком.
Не погодившись з рішенням про відмову у призначенні пенсії позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Підпунктами 4, 23 частини 1 Європейської соціальної хартії від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) № 137-V 14 вересня 2006 року визначено, що всі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.
Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 24 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - па підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно зі статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення, п.п. 1, 2. 27 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Судом встановлено, що трудова книжка містить належним чином оформлені записи про період роботи.
Виходячи з вищевикладеного, суд наголошує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивачки, що дає їй право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Стосовно того, що відповідно записів трудової книжки позивача не зараховано періоди роботи з 01.01.1992 по 18.02.1992, з 20.02.1992 по 01.10.1996 та з 02.10.1996 по 01.09.1998 у російській федерації, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Як передбачено частиною другою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV), якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Російська Федерація (далі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Відповідно до статті 7 Угоди при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера.
Розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди.
Статтею 8 Угоди встановлено, що органи, що здійснюють пенсійне забезпечення в державах - учасницях Угоди, співпрацюють між собою у порядку, який визначається угодою між їхнім центральними органами.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно із пунктом 1.9 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.
Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачений чіткий перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком, в якому такий документ як атестат про припинення пенсії відсутній.
Водночас, пунктом 4.12 Порядку № 22-1 передбачено, що при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).
З урахуванням вище наведеного слідує, що саме на орган, що призначає пенсію, покладено обов'язок у разі переїзду пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці покладено обов'язок надсилання запиту про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера.
Також листом Міністерства соціальної політики України № 6463/0/2-22/54 від 30.06.2022 року, адресованим Пенсійному фонду України, погоджено позицію, викладену в листі Пенсійного фонду України від 20.06.2022 року № 2800-030102-5/24004 щодо прийняття рішень про призначення пенсії згідно із законодавством України особам, які перебували на обліку в органах Пенсійного фонду Російської Федерації, за умови надання належним чином сформованих пенсійних справ, отриманих в органах Пенсійного фонду Російської Федерації, в тому числі з документами про припинення виплати пенсії органами Пенсійного фонду Російської Федерації.
Суд звертає увагу на те, що наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду України від 13 червня 2017 року у справі №П/800/490/15 як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Крім того, Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 не містить підстав і положень, що керують зарахування стажу і призначення пенсії. На сьогодні відсутній будь який законодавчий акт, який передбачає відмову в зарахування стажу набутого на території Російської Федерації в період дії угоди від 13.03.1992 року.
Як свідчать записи трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , зокрема: з 01.09.1981 по 17.07.1984 року учениця в Попінківському міському середньому профтехучилища №2, що підтверджується дипломом № НОМЕР_2 від 17.07.1984; з 08.01.1988 по 18.02.1992 переведена ученицею лаборанта в лабораторію Сурпуховської паперової фабрики, звільнена на підставі п. 1 ст. 33 КЗпП РСФСР відповідно до наказу №47/к від 18.02.1992; з 20.02.1992 по 01.10.1996 - прийнята на роботу в дитячий яслі-садок №34 помічником вихователя, звільнена на підставі п. 5 ст. 29 КЗпП РСФСР відповідно до наказу №213 від 02.10.1996; з 01.10.1996 по 01.09.1998 року - в порядку переведення прийнята на роботу в дитячий яслі-садок №34 помічником вихователя, звільнена за власним бажанням відповідно до наказу №103 від 01.09.1998; з 16.10.1998 по 20.01.1999 виплата допомоги по безробіттю відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» відповідно до розпорядження від 26.10.1998 та припинення виплати допомоги відповідно до розпорядження від 26.01.1999.
Вказані записи містять назви посад, номери та дати наказів, скріплені печаткою підприємства та підписом уповноваженої особи.
На підставі викладеного суд також відхиляє доводи відповідача щодо незарахування періодів роботи з 01.01.1992 по 18.02.1992, з 20.02.1992 по 01.10.1996 по 01.10.1996, з 02.10.1996 по 01.09.1998 у російській федерації.
Щодо незарахування до страхового стажу періоду навчання позивачки згідно диплому серії НОМЕР_3 у період з 01.09.1981 по 16.07.1984, оскільки відсутній документ, який підтверджує зміну прізвища з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_3 ", суд зазначає таке.
З копії трудової книжки позивачки вбачається, щ трудової книжки серії НОМЕР_4 внесено виправлення в графі прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_5 від 08.10.1988, що відповідає вимогам порядку ведення та оформлення трудової книжки.
При цьому, позивачкою зазначено про втрату свідоцтва про шлюб, який було укладено на території РСФСР. Отримання дублікату свідоцтва або довідки про його укладання є неможливим у зв'язку зі збройною агресію російської федерації проти України та введенням Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 воєнного стану в України.
Отже, доводи відповідача про незарахування до страхового стажу вказаних періодів, оскільки заявником не надано свідоцтво про шлюб є необґрунтованими.
Щодо незарахування періоду виплати позивачці допомоги по безробіттю у період з 16.10.1998 по 20.01.1999 у зв'язку з наявністю виправлення у даті наказу про призначення цієї виплати, суд зазначає про те, що відповідно до вимог законодавства щодо оформлення трудових книжок, яке було чинне на момент внесення запису та й зараз врегульовано, що обов'язок внесення відомостей до трудової книжки покладається на роботодавців, осіб, що уповноважені внесення відомостей до трудової книжки, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, оскільки неналежний порядок організації ведення документообігу на підприємстві, не може бути правомірною підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист у питанні зарахування страхового стажу.
Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії позивачці та не зарахувавши до стажу її роботи спірних періодів не врахував всіх обставин, які мають значення для прийняття вказаного рішення, з огляду на що воно є необґрунтованим, отже підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати спірні періоди до стажу позивачки, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог частини 1 статті 45 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
З заявою про призначення пенсії позивач звернулась 31.01.2024.
При цьому пунктом 4.2 розділу IV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку №22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви позивача та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області. Згідно з вимогами пункту 4.3 розділу IV Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до абзацу другого пункту 4.7 розділу IV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову у призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Чернівецькій області, рішенням якого позивачу відмовлено в зарахуванні спірного стажу роботи.
Проте, згідно із частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо вирішення питання про зарахування стажу має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про перерахунок пенсії, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Чернівецькій області.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22 та 24.05.2024 №460/17257/23.
З урахуванням того, що саме Головним управлінням Пенсійного фонду в Чернівецькій області було прийнято рішення від 06.02.2024 №262340024064 про відмову в призначенні пенсії, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.01.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зарахувавши до страхового стажу періоди навчання з 01.09.1981 по 16.07.1984; періоди роботи з 01.01.1992 по 18.02.1992, з 20.02.1992 по 01.10.1996, з 02.10.1996 по 01.09.1998; період отримання допомоги по безробіттю з 16.10.1998 по 20.01.1999.
При цьому позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в м.Києві не підлягають задоволенню, оскільки цим територіальним органом ПФУ не порушено жодних прав позивачки.
При прийнятті рішення суд виходить з положень, закріплених в п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, де вказано, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи наведене вище, позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до приписів статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивач при подачі позовної заяви сплатив 1211,20 грн. судового збору. Таким чином, судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецької області №262340024064 від 06.02.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за її заявою від 31.01.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ - 40329345, пл.Центральна, буд.3, м.Чернівці, 58002) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) від 31.01.2024 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1981 по 16.07.1984; період роботи з 01.01.1992 по 18.02.1992, з 20.02.1992 по 01.10.1996, з 02.10.1996 по 01.09.1998; період отримання допомоги по безробіттю з 16.10.1998 по 20.01.1999.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ - 40329345, пл.Центральна, буд.3, м.Чернівці, 58002) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.