11 вересня 2025 року справа №640/1409/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянина ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату про визнання протиправним та скасування рішень,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся громадянин ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:
визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо внесення 26.06.2020 р. до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю Кондратюка Віктора Станіславовича, виданого Міністерством юстиції України 27.05.1997 року за № 2657;
визнати протиправним та скасувати рішення №11 Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 23 липня 2020 року, яким вирішено анулювати свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 27 травня 1997 року за № 2657 на ім'я ОСОБА_1 ;
визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 2693/5 від 07 серпня 2020 року «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я Кондратюка Віктора Станіславовича», виданий відповідно до рішення №11 Вищої кваліфікаційної комісії' нотаріату від 23 липня 2020 року;
визнати протиправним та скасувати наказ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за №984/6 від 18 серпня 2020 року «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 », виданого на підставі наказу Міністерства юстиції України № 2693/5 від 07 серпня 2020 року «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я ОСОБА_1 ».
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваних рішень.
Відповідачами до суду подані відзиви на позов, відповідно до яких проти задоволення позову заперечують.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2021 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 справу прийнято до провадження та ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 27.05.1997 року за № 2657, Кондратюк Віктор Станіславович здійснював нотаріальну діяльність в Ірпінському міському нотаріальному окрузі Київської області як приватний нотаріус.
Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) 26.06.2020 внесено до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України Подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюка В.С. з підстав, викладених в підпунктах «е» та/або «з» пункту 2 частини першої етапі 12 Закону України «Про нотаріат».
Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату 23 липня 2020 року за результатами розгляду зазначеного подання прийнято рішення №11, яким анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане 27.05.1997 року за № 2657 на ім'я позивача, на підставі підпункту «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» у зв'язку із набранням законної сили рішень суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальних дій.
Міністерством юстиції України 07.08.2020 на підставі вказаного рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату винесено наказ № 2693/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я Кондратюка Віктора Станіславовича».
Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) 18 серпня 2020 року на підставі наказу Міністерства юстиції України від 07.08.2020 р. №2693/5 видано наказ №984/ 6 «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 ».
Позивач, вважаючи оскаржувані дії та рішення відповідачів протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України "Про нотаріат" від 02.09.93 № 3425-ХІІ (далі- Закон № 3425-ХІІ).
За змістом частини другої статті 2-1 Закону № 3425-ХІІ визначено, що контроль за організацією нотаріату України, перевірки організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів та виконання ними правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України та його територіальними органами.
Відповідно до статті 33 Закону №3425-ХІІ Міністерство юстиції України та його територіальні органи проводять перевірку організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства за певний період. Проведення повторної перевірки з тих питань, які вже були предметом перевірки, не допускається, крім перевірки за зверненням фізичної чи юридичної особи в межах предмета звернення та відповідно до повноважень Міністерства юстиції України, його територіальних органів.
У разі виявлення під час перевірки порушень в організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, порядку вчинення нотаріальних дій або неодноразових порушень правил нотаріального діловодства Міністерство юстиції України, його територіальний орган, які проводили перевірку, можуть зупинити або припинити нотаріальну діяльність приватного нотаріуса з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.
У разі виявлення під час перевірки неодноразового грубого порушення порядку вчинення нотаріальних дій свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса може бути анульовано у порядку та на підставах, передбачених цим Законом.
У свою чергу, порядок проведення перевірки організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства затверджується Міністерством юстиції України.
У відповідності до пункту 2 частини першої статті 12 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Міністерства юстиції України, його територіальних органів, зокрема, у випадках:
пп. «е» - неодноразове порушення нотаріусом законодавства або грубе порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, фізичним та юридичним особам, при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону (Підпункт "е" пункту 2 частини першої статті 12 в редакції, що діяла на момент внесення Подання та прийняття оскаржуваного рішення ВККН. Законом № 775-ІХ від 14.07.2020, який набрав законної сили 08.08.2020 р. даний підпункт викладено в новій редакцій: «неодноразового порушення нотаріусом законодавства або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, фізичним та юридичним особам, при вчиненні нотаріальних дій та/ або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону, за умови що такі порушення встановлені рішенням суду");
пп. «з» - набрання законної сил рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії.
Згідно частин 9-11 ст. 10 Закону № 3425-ХІІ питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю розглядається Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату за поданням Міністерства юстиції України, його територіальних органів або Нотаріальної палати України у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до п. 3 Порядку внесення Міністерством юстиції України, його територіальними органами або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату встановлюється Міністерством юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.07.2011 № 1904/5 (надалі Порядок №1904/5), подання Мін'юсту, територіального органу Міністерства юстиції повинно містити:
інформацію про наявність підстав, визначених пунктом 2 частини першої статті 12 Закону;
зазначення конкретних порушень, які були допущені нотаріусом;
пропозиції щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
У поданні про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Кондратюка В.С. зазначено, що підставами його внесення до ВККН є пп. «е» та /або «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону № 3425-ХІІ.
Із змісту подання вбачається, що на виконання доручення Міністерства юстиції України від 28.02.2019 р. та на підставі наказу Головного територіального управління юстиції у Київській області від 03.04.2019 р., було проведено позапланову комплексну перевірку організації роботи приватного нотаріуса ОСОБА_1 , дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил ведення нотаріального діловодства за період з 03.05.2018 р. по 05.04.2019 р., за результатами якої роботу приватного нотаріуса визначено як «незадовільну». Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 29-1 Закону № 3425-ХІІ у зв'язку з неодноразовим порушенням при вчиненні нотаріальних дій правил нотаріального діловодства, згідно з наказом від 06.06.2019 р. №425/6 було тимчасово зупинено нотаріальну діяльність приватного нотаріуса з 10.06.2019 р. по 14.06.2019 р. на час проходження підвищення кваліфікації в Інституті права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України.
Також у поданні вказано на порушення вимог діючих нормативно-правових актів приватним нотаріусом, виявлених в ході розгляду звернень громадян.
У всіх перелічених випадках обставини, які зазначені як порушення нотаріусом вимог діючих нормативно-правових актів, стосуються виконавчих написів, вчинених приватним нотаріусом ОСОБА_1 на документах, що встановлюють заборгованість.
У зв'язку з цим Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) дійшло висновку про наявність підстав анулювання свідоцтва, визначених пп. «е» п. 2 частини першої статті 12 Закону № 3425-ХІІ, в редакції, що діяла на час внесення подання - неодноразове порушення нотаріусом законодавства або грубе порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, фізичним та юридичним особам, при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону.
Водночас, варто наголосити, що Законом № 3425-ХІІ не визначено повноважень Міністерства юстиції України та його територіальних органів щодо перевірки законності вчинення нотаріальних дій нотаріусами і відповідно встановлення порушення чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій. Встановлення порушень в діях нотаріуса під час вчинення нотаріальних дій належить до повноважень судів.
Однак, у поданні відсутні посилання на судові рішення, якими були б встановлені порушення вимог законодавства, допущені нотаріусом при вчиненні перелічених нотаріальних дій, щодо яких розглядались звернення громадян.
У відзиві на позов Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) зазначає, що перед поданням встановлено, що наявні рішення судів, що набрали законної сили, якими підтверджено факти порушення позивачем вимог законодавства, а саме: №752/11167/19, №643/17959/19, №761/17040/18, №373/560/19, №311/1896/19, №335/77/19, №127/34108/19, №931/701/19, №326/1803/19, №184/2320/19, №404/2024/19, №242/4603/19, №333/3275/19, №948/53/20, №423/2962/19, №640/3306/19, №332/788/19, №552/3001/19, №295/8593/19, №368/241/20, якими встановлені порушення ст.ст. 87, 88 Закону та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5.
У відзиві на позовну заяву Міністерство юстиції України зазначає, що до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшло звернення ОСОБА_2 , яке зареєстроване у Міжрегіональному управлінні за №Т-1853 від 18.05.2020 р., в ході розгляду якого у позивача були витребувані пояснення щодо вказаних у зверненні обставин та, відповідно, проводився моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень на наявність судовий рішень в межах даної скарги. Відповідно, в ході моніторингу судових рішень в межах розгляду даної скарги працівниками Міжрегіонального управління згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено наявність зареєстрованих рішень судів, що набрали законної сили, якими встановлені факти порушення приватним нотаріусом Кондратюком В.С. вимог законодавства при вчиненні виконавчих написів на кредитних договорах.
Тобто, за твердженням відповідача 1, моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень та встановлення наявності судових рішень, що набрали законної сили, які перелічені в поданні та в подальшому були покладені в основу оскаржуваного рішення ВККН, мало місце в межах розгляду скарги ОСОБА_2 .
Разом з тим, такі обставини підтверджують протиправність дій та рішень відповідачів.
Так, згідно п. 14 Порядку проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17.02.2014 № 357/5, перевірка за зверненнями фізичних та юридичних осіб проводиться у межах предмета звернення та повноважень Міністерства юстиції, територіального органу Міністерства юстиції шляхом витребування від державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса (особи, яка заміщує тимчасово відсутнього нотаріуса) необхідних документів та відомостей, що стосуються фактів, викладених у такій інформації та письмових пояснень нотаріуса або з виїздом за місцезнаходженням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, робочого місця приватного нотаріуса.
Отже, перевірка за зверненням фізичних та юридичних осіб здійснюється виключно в межах предмета звернення та не передбачає проведення моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень на предмет наявності у ньому рішень, що не пов'язані із предметом звернення.
Водночас, жодне із судових рішень, наявність яких встановлена, за твердженням відповідача 1, в ході розгляду звернення ОСОБА_2 не має будь-якого відношення до предмета цього звернення, а вони стосуються інших осіб та інших нотаріальних дій, що не заперечується відповідачами.
Таким чином, провівши моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень в межах розгляду скарги ОСОБА_2 на предмет наявності не пов'язаних із предметом цієї скарги судових рішень, що набрали законної сили, та включивши виявлені в результаті такого моніторингу судові рішення у подання, Міжрегіональне управління діяло всупереч вимогам п. 14 Порядку № 357/5, а отже, порушило і встановлений порядок здійснення контролюючих функцій у сфері нотаріату.
Слід зазначити, що відповідальність за вчинений виконавчий напис та правильність документів, поданих для його вчинення, покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом.
Так, Верховний Суд у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 474/106/18 та від 24 березня 2021 року у справі №465/2329/18 дійшов наступних висновків: «Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.
Спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа.
За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства. Тобто, нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема, позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі.
Виходячи з норм Закону України «Про нотаріат», у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов'язків стосовно позивача. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов'язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями. Справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів. Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача».
Отже, ВККН безпідставно анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю на підставі підпункту «з» п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про нотаріат» виключно у зв'язку із наявності судових рішень, які набрали законної сили, у справах за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Подібні висновки щодо застосування за аналогічних обставин підпункту «з» п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про нотаріат» викладені в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2021 у справі №640/24059/20.
Частиною 5 статті 33 Закон України “Про нотаріат» визначено, що у разі виявлення під час перевірки неодноразового грубого порушення порядку вчинення нотаріальних дій свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса може бути анульовано у порядку та на підставах, передбачених цим Законом.
Положеннями частини 1 статті 12 Закон України “Про нотаріат» визначено, що свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, у випадках:
а) втрати громадянства України або виїзду за межі України на постійне проживання;
б) винесення щодо нотаріуса обвинувального вироку суду, який набрав чинності;
в) винесення ухвали про застосування щодо нотаріуса примусових заходів медичного характеру, що набрала законної сили;
г) закриття кримінального провадження щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав;
д) винесення рішення суду, що набрало законної сили, про обмеження дієздатності особи, яка виконує обов'язки нотаріуса, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, оголошення її померлою;
е) неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону;
є) невідповідності нотаріуса займаній посаді внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає нотаріальній діяльності;
ж) порушення нотаріусом вимог, передбачених частиною четвертою статті 3, частиною першою статті 8 та статтею 9 цього Закону;
з) набрання законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії;
и) знищення чи втрати нотаріусом або з його вини архіву нотаріуса або окремих документів;
і) неодноразового порушення нотаріусом правил професійної етики, затверджених Міністерством юстиції України.
Частиною дев'ятою статті 10 Закону України “Про нотаріат» обумовлено, що питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю розглядається Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату за поданням відповідно Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальної палати України у випадках, визначених цим Законом.
За правилами частини десятої цієї ж статті вказаного Закону порядок внесення відповідно Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату встановлюється Міністерством юстиції України.
Наказом Міністерства юстиції України від 28.07.2011 №1904/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.07.2011 за №925/19663, затверджено Порядок внесення Міністерством юстиції України, територіальними органами Міністерства юстиції або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату (надалі - Порядок №1904/5).
Згідно із пунктом 2 Порядку №1904/5 подання Мін'юсту, територіального органу Міністерства юстиції або Нотаріальної палати України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (далі - Подання) вноситься до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату (далі - Комісія) не пізніше тридцяти днів з дня встановлення підстав для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, якщо інший строк не передбачено законом.
У разі витребовування додаткової інформації такий строк може бути продовжено за вмотивованим поданням до сорока п'яти днів за погодженням начальника територіального органу Міністерства юстиції або територіального уповноваженого Нотаріальної палати України.
Нотаріус може ознайомитися з Поданням та доданими до нього матеріалами у визначеному департаменті Мін'юсту, територіальному органі Міністерства юстиції, Нотаріальній палаті України, які внесли таке Подання, з правом робити виписки та копії до винесення рішення Комісії.
Подання розглядається Комісією не більше шести місяців з дня його надходження та з урахуванням строку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 29-1 Закону.
Пунктами 3, 4 Порядку №1904/5 встановлено, що подання Мін'юсту, територіального органу Міністерства юстиції повинно містити: інформацію про наявність підстав, визначених пунктом 2 частини першої статті 12 Закону; зазначення конкретних порушень, які були допущені нотаріусом; пропозиції щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
До Подання Мін'юсту, територіального органу Міністерства юстиції додаються: засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів, на підставі яких внесено Подання; доповідна записка про перевірку роботи нотаріуса; пояснення нотаріуса на предмет обставин, викладених у Поданні (у разі наявності); копії документів про зупинення нотаріальної діяльності (щодо приватного нотаріуса); копії документів, що свідчать про виявлені в діяльності нотаріуса порушення; документи, що свідчать про вжиті заходи щодо виявлених в роботі нотаріуса порушень; відповідні документи органів дізнання і слідства, прокуратури, суду тощо; засвідчена в установленому порядку копія рішення Мін'юсту, територіального органу Міністерства юстиції про направлення до Комісії Подання, яке прийняте відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» або Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Перелік документів, які додаються до Подання, визначається Мін'юстом, територіальним органом Міністерства юстиції залежно від підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 12 Закону.
Аналіз підпункту “е» пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України “Про нотаріат» дає підстави для висновку, що законодавець розділяє дві такі умови: 1) неодноразове порушення нотаріусом чинного законодавства або 2) грубе порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону.
При цьому, завдання шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій є обов'язковою ознакою, яка має бути встановлена органом, що вирішує питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю як у випадку вчинення нотаріусом неодноразового порушення чинного законодавства, так і у разі грубого порушення закону.
Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №826/7176/17 та від 20.12.2019 у справі №826/3746/17.
Відповідно до рекомендацій Верховного Суду, викладених у постанові від 29.04.2020 №817/800/17, суди, досліджуючи питання правомірності оскаржуваних рішень, процедури анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та припинення нотаріальної діяльності, повинен дослідити наявність факту вчинення позивачем порушень, які завдали шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян.
Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 826/2668/17, для прийняття рішення про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю на підставі підпункту “е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України “Про нотаріат» повинні бути вчинені нотаріусом такі порушення, що у своїй сукупності є достатніми для застосування такого засобу реагування.
При цьому докази можливої відсутності у діях нотаріуса складу кримінального правопорушення можуть бути важливими лише при наявності в діях нотаріуса виключно кримінально караного діяння та не можуть стосуватись притягненню нотаріуса до відповідальності за недотримання законодавства, яке регулює безпосередньо професійну діяльність.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачами виявлено лише одну із складових підстав анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, зазначену в підпункті “е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України “Про нотаріат» - порушення нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій. Друга ж складова - “завдання шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян» відповідачами на підставі відповідних судових рішень не встановлена.
Законом України “Про нотаріат» не визначено повноважень Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі щодо перевірки законності вчинення нотаріальних дій нотаріусами і відповідно встановлення порушення чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій, так само як і встановлювати наявність чи відсутність шкоди, завданої такими діями нотаріуса іншим особам.
Щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю на підставі підпункту “з» пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України “Про нотаріат», суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону “Про нотаріат» визначено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
У судових рішеннях, на які посилаються відповідачі в оскаржуваних рішеннях, спори виникли за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за позовами боржників до стягувачів, при цьому приватний нотаріус Кондратюк В.С. не був відповідачем у таких справах.
До матеріалів справи у часниками справи не надано доказів наявності судових рішень, прийнятих за результатами вирішення спору про оскарження дій позивача, як відповідача, щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії, і при цьому порушено питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.
Позивачем зазначено про те, що ним не вчинялось жодних нотаріальних дій із грубим порушенням положень законодавства, жодним судовим рішенням відносно позивача не встановлено його ступеня вини, її доведеності та встановлення міри відповідальності у зв'язку із вчиненням нотаріальних дій.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі “Аманн проти Швейцарії» (Заява N 27798/95 п.88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди.
Крім того, за змістом підпункту “з» пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України “Про нотаріат» свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано у разі набрання законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії.
Тобто, дана норма не є імперативною.
З матеріалів справи слідує, що до позивача застосовувались заходи реагування у вигляді зупинення нотаріальної діяльності до підвищення кваліфікації в Інституті права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України.
Анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю є найсуворішим заходом реагування. При цьому, відповідачами необґрунтовано застосовано до позивача саме такий захід реагування, зважаючи на надання позивачу рекомендації щодо усунення порушень та підвищення кваліфікації. Доказів не вчинення позивачем таких рекомендацій не надано.
Таким чином, з підстав викладеного вище суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані учасниками справи докази, а також усні та письмові доводи учасників справи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 3632,00грн. (квитанція від 18.01.2021).
Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) підлягає судовий збір у розмірі 1816,00грн., за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України підлягає судовий збір у розмірі 908,00грн. та рахунок бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату підлягає судовий збір у розмірі 908,00грн.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо внесення 26.06.2020 р. до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю Кондратюка Віктора Станіславовича, виданого Міністерством юстиції України 27.05.1997 року за № 2657.
Визнати протиправним та скасувати рішення №11 Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 23 липня 2020 року яким вирішено анулювати свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 27 травня 1997 року за №2657 на ім'я Кондратюка Віктора Станіславовича.
Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 2693/5 від 07 серпня 2020 року «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я Кондратюка Віктора Станіславовича», виданий відповідно до рішення №11 Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 23 липня 2020 року.
Визнати протиправним та скасувати наказ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за №984/6 від 18 серпня 2020 року «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 », виданого на підставі наказу Міністерства юстиції України № 2693/5 від 07 серпня 2020 року «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я Кондратюка Віктора Станіславовича».
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.