про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
19 вересня 2025 року справа № 320/7991/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 01.07.2021 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік" та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 01.07.2021 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та надалі щомісячно виплачувати ОСОБА_1 основну пенсію у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік" та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати суду докази поважності причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом щодо здійснення нарахування та виплати пенсійних платежів за період з 01.07.2021 по 05.08.2024 включно.
25.06.2025 на адресу суду від позивача на виконання вимог ухвали суду від 24.03.2025 надійшла заява про усунення недоліків позову від 03.04.2025 із обґрунтуванням поважності причин пропуску строку звернення з адміністративним позовом за період з 01.07.2021 по 05.08.2024.
Надаючи оцінку доводам позивача стосовно поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог за період з 01.07.2021 по 05.08.2024, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зауважує, що за загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Як вже вказувалось у попередній ухвалі суду від 24.03.2025 про залишення позовної заяви без руху, поняття “повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав наголосила на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звернула увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується з принципом “Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Звернувшись 06.02.2025 до суду з позовом про визнання протиправними дій та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату пенсійних платежів за період з 01.07.2021 по 05.08.2024 включно позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивач у заяві від 03.04.2025 Також позивач посилається на погіршення свого стану здоров'я після перенесеного оперативного втручання 16.03.2018 та повторного 23.03.2018 із видалення раку щитоподібної залози, внаслідок чого позивач потребує постійного обстеження та лікування. Зокрема, вказує, що у період з 01.07.2021 по 05.08.2024 остання неодноразово перебувала на амбулаторному та стаціонарному лікуванні в медичних закладах, та мала потребу у додаткових медичних процедурах та обстеженнях, що вимагало багато часу та значні грошові кошти, а тому не мала можливості своєчасно реалізувати своє право на оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо не нарахування та невиплати пенсії у розмірі, визначеному законом.
На підтвердження вказаних обставин до заяви від 03.04.2025 позивачем додано копію медичної документації на ім'я ОСОБА_1 .
Також позивач як на поважність причин пропуску строку звернення до суду за спірний період посилається на встановлення карантинних обмежень на території України внаслідок поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, а також введення воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що перешкоджало і вплинуло на строк звернення до суду.
Крім того, позивач просить суд врахувати висновки Великої Палати Верховного суду, викладені у рішенні від 06.02.2025 у справі №990/29/22, оскільки відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка є "триваючим порушенням", вважає, що така бездіяльність має характер триваючої дії, існує на даний час, а тому, на думку позивача, відповідне право не може бути обмежене в можливості захисту у судовому порядку.
Дослідивши надану позивачем копію медичної документації, суд зазначає, що позивачем не в повній мірі доведено неможливість звернення до суду з даним позовом через погіршення стану свого здоров'я.
Так, позивачем надано медичні виписки перебування на стаціонарному лікуванні за 2018, 2022 та 2024 р.р. (згідно медичної документації позивач перебувала на стаціонарному лікуванні у такі періоди: з 12.03.2018 по 29.03.2018; з 23.05.2022 по 03.06.2022; з 13.06.2022 по 20.06.2022; з 30.11.2022 по 08.12.2022, з 29.01.2024 по 15.02.2024); докази систематичного звернення до лікарів протягом 2021 та 2022 року. При цьому, медичної документації, яка б підтверджувала погіршення стану здоров'я, зокрема, за 2023 рік, а також починаючи з березня 2023 року - не надано.
Що стосується посилання позивача на запровадження карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд зазначає наступне.
Пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Таким чином, строк звернення до суду, який закінчився у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України та під час дії пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України підлягає поновленню лише за наявності двох умов: 1) якщо причини його пропуску є поважними; 2) вказані причини є такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
При цьому, граматичне тлумачення пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що наявність сполучника "і" вказує на обов'язкову наявність двох вищенаведених умов.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Постановою Кабінетом Міністрів України від 11.03.2020 № 211 запроваджено карантинні заходи щодо COVID-19.
Постановою Кабінетом Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, у період коли у позивача виникло право на звернення до суду з цим позовом на території України діяли карантинні заходи щодо COVID-19, які закінчилися 01.07.2023.
Виходячи з наведених законодавчих приписів сам факт встановлення карантину не може слугувати причиною для поновлення процесуального строку звернення до суду, а можливість поновлення процесуального строку визначається у взаємозв'язку зі встановленням поважності причин пропуску строку та їх зумовленості обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, які свідчать про неможливість звернення до суду саме через обмеження, пов'язані з введеним карантину, а також не доведено, що вчинення відповідної процесуальної дії зумовлено саме обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Щодо зазначення позивачем причин пропуску строку на звернення до суду із даними вимогами у зв'язку із запровадження на території України воєнного стану, то суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Верховний Суд в ухвалі від 01.08.2022 по справі № 802/118/17-а наголосив, що посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло та обумовило пропуск строку.
Суд зазначає, що лише посилання позивача на введення на території України воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку для подання позову, та без надання доказів того, яким чином введення воєнного стану впливає на можливість вчинення процесуальних дій стороною позивача.
Щодо посилань позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2025 у справі №990/29/22, то суд зазначає, що у справі №990/29/22 оскаржувалася бездіяльність Президента України щодо невидачі Указу, тоді як у цій справі предметом спору є здійснення перерахунку та виплати пенсії, у своїй постанові у справі №990/29/22 Верховний Суд не викладав висновків щодо застосування норм права, що регулюють строк звернення до адміністративного суду з вимогою щодо проведення перерахунку та виплати пенсії.
Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 24.01.2023 у справі № 120/6653/21-а, подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
У постанові від 19.05.2020 (справа № 910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Встановлюючи обов'язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п'ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.
Отже посилання позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.02.2025 у справі № 990/29/22 суд відхиляє, як нерелевантні до спірних правовідносин, оскільки встановлені обставини, предмет та підстави досліджені Великою Палатою Верховного Суду не стосуються правовідносин, що виникли в межах цієї справи.
Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом щодо перерахунку та виплати пенсії за період з 01.07.2021 по 05.08.2024 включно, суд зазначає, що позивач не надав належних та достатніх доказів на підтвердження поважних та об'єктивних причин для поновлення строку звернення до суду, пропущеного позивачем.
Суд також враховує, що рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (ІІ)/2021 було своєчасно опубліковане та відкрите для загального доступу.
З урахуванням зазначеного та враховуючи, що звернення позивача щодо здійснення перерахунку пенсії не впливає на перебіг строку звернення в суд у цьому випадку, суд доходить висновку про неповажність заявлених причин пропуску строку звернення в суд за вказаний період.
При цьому суд звертає увагу позивача, що у випадку порушення її права та не відновлення його самостійно суб'єктом владних повноважень таке порушене право захищає суд шляхом розгляду відповідного позову, який поданий у встановлений законом строк.
Отримуючи щомісячно пенсію, позивач повинен був знати, що він виплачується у меншому розмірі.
За висновком Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19, таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується з принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Будь-яких інших пояснень та доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення з позовною заявою до суду, саме за період з 01.07.2021 по 05.08.2024 включно, позивач не надав.
Підсумовуючи, суд не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав, тому не визнає поважними вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду з позовом в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату пенсійних платежів за період з 01.07.2021 по 05.08.2024 включно.
Відповідно до пунктів 1 та 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 2 статті 123 КАС України встановлено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на зазначене, та ненадання доказів поважності строку звернення до суду, вказані позивачем в заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнаються судом неповажними, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачу в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату пенсійних платежів за період з 01.07.2021 по 05.08.2024 включно.
Керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату пенсійних платежів за період з 01.07.2021 по 05.08.2024 включно, - повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.
2. Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали надіслати позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Кушнова А.О.