ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" вересня 2025 р. справа № 300/5216/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кафарського В.В.,
за участю секретаря судового засідання Вакун В. В.,
представника відповідача - Баранюка М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови державного виконавця та зобов'язання зняти арешт,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до адміністративного суду з позовом до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просить скасувати постанову державного виконавця про накладення арешту у виконавчому провадженні №АСВП: 54587863 на рахунок в АТ «Ощадбанк» (IBAN: НОМЕР_1 ) як на єдиний рахунок, що використовується для отримання соціальних виплат, а також зобов'язати державного виконавця зняти арешт із вказаного рахунку.
В обґрунтування позовних вимог зазначено ОСОБА_1 стало відомо про існування виконавчого провадження №54587863, відкритого на підставі невідомого їй виконавчого документа, оскільки жодної ухвали суду або постанови про відкриття провадження вона не отримувала. При цьому, за доводами позивача, у межах зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту, серед іншого, на єдиний рахунок в АТ «Ощадбанк», який вона використовує виключно для отримання соціальної допомоги, аліментів, пенсії, матеріальної допомоги від родичів. Тарновська, посилаючись на статтю 73 Закону України «Про виконавче провадження», вважає, що стягнення на такі кошти не допускається.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 даний позов залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
У зв'язку із усуненням недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 287 КАС України - з особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, та призначено судове засідання на 28.08.2025 о 13:15 год.
18.08.2025 відповідачем через систему «Електронний суд» подано копії матеріалів виконавчого провадження №54587863 (а.с. 69-91).
Враховуючи перебування головуючого судді на листку непрацездатності, судове засідання, призначене 28.08.2025, не відбулось (а.с. 92). Розгляд справи призначено на 17.09.2025 о 13:15 (а.с. 93, 94).
У судовому засіданні 17.09.2025 представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити, оскільки, на його думку, спірна постанова винесена у відповідності до вимог законодавства та немає жодних підстав для її скасування. Зазначив, що позивачем не надано органу ДВС відомості про те, що рахунок, на який накладено арешт спірною постановою, є рахунком для отримання соціальних виплат.
Позивач у судове засідання, призначене на 17.09.2024 о 13:15 год, не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується довідкою про доставлення повістки про виклик до суду ОСОБА_1 (а.с. 95).
Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду.
Крім того, частиною 1 статті 205 КАС України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши усні пояснення представника відповідача, дослідивши і оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
На підставі заяви стягувача від 28.08.2017 (а.с. 72) та виконавчого листа, виданого 18.04.2013 (зв. ст. 72 - а.с. 73) головним державним виконавцем 31.08.2017 відкрито виконавче провадження №54587863 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 88 345,60 грн боргу за договором позики та 883,45 грн судових витрат, а всього 89 229,05 грн (зв. ст. 74 - а.с. 75).
Вказана постанова про відкриття провадження супровідним листом від 31.08.2017 №9619/9620 направлена головним державним виконавцем боржнику та стягувачу (а.с. 74), при цьому, згідно з відміткою та проставленням підпису на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, позивач Тарновська 02.09.2017 отримала цю постанову (зв. ст. а.с. 75).
У межах виконавчого провадження головним державним виконавцем здійснювались запити до державних органів щодо отримання інформації про боржника, про її доходи, про наявність у неї майна та рахунків у банках (а.с. 76, 79, 80).
25.06.2025 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
В подальшому, 26.06.2025 на рахунок позивача встановлено арешт (а.с. 54).
Надалі позивач звернулась до державного виконавця Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зі скаргою від 03.07.2025, в якій зазначила, що відповідачем накладено арешт, зокрема, на її рахунок в АТ «Ощадбанк» (Київська філія), IBAN: НОМЕР_1 , який є її єдиним активним картковим рахунком, який вона використовує виключно для отримання соціальної допомоги, аліментів, пенсії, матеріальної допомоги від родичів. У зв'язку із цим та посилаючись на ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження», позивач просила скасувати постанову державного виконавця щодо арешту її рахунку в АТ «Ощадбанк» (Київська філія), IBAN: НОМЕР_1 та невідкладно надіслати банку постанову про зняття арешту, а її повідомити про результати розгляду скарги (зв. ст. а.с. 84 - а.с. 85).
Листом від 09.07.2025 відповідачем повідомлено ОСОБА_1 про розгляд її скарги та зазначено, що відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. При цьому, перелік виплат, стягнення на які не може бути звернено, визначено ст. 73 цього Закону. А тому, для зняття арешту з вказаного в скарзі рахунку ОСОБА_1 необхідно надати документальне підтвердження, що рахунок має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (зв. ст. а.с. 85 - а.с. 86).
Вказаний лист відправлено позивачу на її адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 90-91).
Позивач, не погоджуючись із арештом з грошових коштів на її рахунку в межах виконавчого провадження №54587863, звернулася до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VІІІ, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
На підставі пункту 2 частини першої статті 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Як визначено частинами першою та другою статті 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Відповідно до частини шостої статті 48 Закону №1404-VIII, стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Згідно із частиною третьою статті 52 Закону №1404-VIII, не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Не підлягають арешту кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.
Відповідно до статті 56 Закону №1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Такий арешт знімається, якщо протягом п'яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.
На підставі частини другої статті 59 Закону №1404-VIII, у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.
За приписами абзаців четвертого, п'ятого частини другої статті 70 Закону №1404-VIII, абзаців третього, четвертого частини другої статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є тотожними за своїм змістом, з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ й організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати у встановлених законом випадках; за іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Частинам 1-3 статті 68 №1404-VІІІ визначені умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Частиною 1 статті 72 Закону №1404-VІІІ встановлений порядок звернення стягнення на допомогу з державного соціального страхування та соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства: на допомогу з державного соціального страхування, що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, допомогу по безробіттю та соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства, призначену відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", стягнення може бути звернено виключно за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника.
Відповідно до частин 1-2 статті 73 Закону №1404-VІІІ, стягнення не може бути звернено на такі виплати:
1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника;
2) компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням;
3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;
4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;
5) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами;
6) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини;
7) допомогу при усиновленні дитини;
8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;
9) допомогу на дітей одиноким матерям;
10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом;
11) допомогу на лікування;
12) допомогу на поховання;
13) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення;
14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
Стягнення не здійснюється також із сум:
1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;
2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання;
3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом;
4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві;
5) грошової допомоги, пов'язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.
Суд зазначає, що позивач підставою для зняття арешту з рахунку вважає неможливість накладення арешту на її рахунок, який вона використовує виключно для отримання соціальної допомоги, аліментів, пенсії, матеріальної допомоги від родичів, тобто, на її думку, рахунок має спеціальне призначення.
Водночас, як станом на час прийняття постанови про арешт коштів боржника, так і станом на час вирішення цього спору по суті заявлених позовних вимог, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача, як зі сторони банку, так і зі сторони позивача про те, що рахунок позивача, відкритий в АТ «Ощадбанк» (Київська філія), IBAN: НОМЕР_1 , має спеціальний режим використання.
Водночас, положеннями статті 52 Закону №1404-VIII визначено обов'язок банку повернути постанову про арешт коштів, якщо рахунок має спеціальний режим використання або на якщо на рахунку існують грошові кошти, на які заборонено звертати стягнення.
Системний аналіз статей 52 та 59 Закону №1404-VIII дає підстави для висновку, що саме на банк, іншу фінансову установу, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, покладено обов'язок повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Вказане кореспондує обов'язку виконавця зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.
Матеріали справи не містять відомостей про повернення банком постанови виконавця з вказаних вище мотивів.
Додатково суд зазначає, що аналіз вищевказаних положень Закону №1404-VIII у співставленні з приписами ст. 1074 ЦК України, ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» дає суду підстави для формування висновку про те, що рахунки на які зараховується пенсія (соціальна допомога), аліменти, матеріальна допомога від родичів, нормативно не визначені як рахунки із спеціальним режимом використання. Натомість вказані рахунки зазвичай за умовами банківського обслуговування є звичайними поточними рахунками, оскільки законодавство не містить визначення такого виду рахунку як «пенсійний», «соціальний», що свідчить про відсутність будь-яких законодавчих обмежень для застосування виконавцем арешту коштів на таких рахунках.
Не містить таких обмежень, в частині можливості звернення стягнення на пенсію чи інші соціальні допомоги, і ст. 73 Закону №1404-VIII, якою визначено види коштів, на які не може бути звернено стягнення.
Верховний Суд в ухвалі від 07.02.2019 у справі №727/6404/18 зазначив, що в разі, коли банком при виконанні постанови державного виконавця не було враховано вказане в постанові застереження щодо непоширення арешту на кошти на рахунках, накладення арешту та/або звернення на які заборонено законом, державний виконавець не може відповідати за такі дії іншої юридичної особи.
Вказане кореспондує із висновком, що арешт має бути знятий власне виконавцем на підставі пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону №1404-VIII у випадку надходження документального підтвердження що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Судом встановлено, що рахунок позивача, на який накладено арешт, має звичайний режим використання (тарифний пакет «Моя картка» - проста дебетова картка для щоденного користування).
При цьому, суд не бере до уваги посилання позивача на інформаційні дані на сайті АТ «Ощадбанку про тарифний пакет «Моя картка», оскільки це є загальна інформація про такий тарифний пакет.
Натомість, позивачем не надано жодного доказу, який би свідчив про надходження на рахунок позивача лише коштів, накладення арешту на які заборонено законом.
Таким чином, суд констатує, що матеріали справи не містять інформації стосовно того, що рахунок позивача має спеціальний режим використання та/або на ньому наявні кошти, накладення арешту на які заборонено законом.
На час розгляду цієї справи будь-яких документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку боржника, заборонено звертати стягнення згідно із Законом України «Про виконавче провадження», від банківської установи до відповідача не надходили.
Порушення порядку накладення арешту на кошти боржника, встановленого Законом України «Про виконавче провадження», не встановлені.
Документальне підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом державному виконавцю не надані.
В той же час, як вже встановив суд, рахунок позивача, відкритий в АТ «Ощадбанк» (Київська філія), IBAN: НОМЕР_1 , на який накладено арешт в межах виконавчого провадження №54587863, є звичайним поточним рахунком, а не рахунком зі спеціальним режимом використання, з огляду на що державний виконавець не обмежений у застосуванні арешту коштів розміщених на такому рахунку. Так, з витягу договору, який долучила ОСОБА_1 , а саме з п. 3.6.1. слідує, що позивач просила відкрити їй поточний гривневий рахунок № НОМЕР_1 на умовах тарифного пакету «Моя карта» (а.с. 53). Жодного обмеження чи встановлення спеціального режиму використання щодо згаданого рахунку судом не встановлено.
У зв'язку з вище викладеним, суд дійшов висновку, що державний виконавець, накладаючи арешт на рахунки позивача в межах виконавчого провадження №54587863, діяв в межах та з дотриманням норм Закону №1404-VІІІ.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами частини 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень діяв у межах повноважень, передбачених Конституцією та Законами України, що відповідає критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України. Натомість, позивачем не доведено та не підтверджено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у зв'язку із чим позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України судом не вирішується.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 35021710, вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76018) про скасування постанови державного виконавця та зобов'язання зняти арешт - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду у справах, визначених статтею 287 КАС України, подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивачу та відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ “Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.
Рішення складене в повному обсязі 22 вересня 2025 р.