22 вересня 2025 рокум. Ужгород№ 260/5529/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши у письмову провадженні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі-позивач-1) та ОСОБА_2 (далі-позивач-2) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області (далі-відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 (далі-третя особа), яким просить суд:
1.Визнати протиправним та скасувати Рішення Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області від 27.05.2025р. №1589 "1 Іро розгляд звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 "
2.Зобов'язати Великобичківську селищну раду Рахівського району Закарпатської області Рахівського району затвердити технічну, документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0 0689 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 2123681500:10:001:0104) за адресою: АДРЕСА_1 та передати цю земельну ділянку у власність ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
В обгрунтування позовних вимог вказує, що після виготовлення технічної документації із землеустрою та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці площею 0,0689га позивачі звернулися у Великобичківську селищну раду з приводу затвердження цієї документації та передачу її у приватну власність.
Проте, Великобичківська селищна рада прийняла рішення від 27.05.2025р. №1589 "Про розгляд звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ", яким відмовила позивачам у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та передачі у власність земельної ділянки площею 0,0689 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказане рішення вважає протиправним, оскільки у оскаржуваному рішенні відповідача зазначено: "Відмовити гр. ОСОБА_1 мешканцю АДРЕСА_1 та гр. ОСОБА_2 , мешканці АДРЕСА_2 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та передачі у власність земельної ділянки площею 0.0689 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд, кадастровий номер 2123681500:10:001:0104 за адресою: АДРЕСА_1 ». Позивачі вказують, що жодного обгрунтування або посилання па конкретні норми законів або інших нормативно-правових актів, які були порушені позивачами або на невідповідність наданої технічної документації вимогам законодавства в оскаржуваному рішенні не міститься. Також у рішенні не зазначено вичерпного переліку недоліків документації із землеустрою, що прямо суперечить вимогам згаданої ч. 10 ст. 186 Земельного кодексу України
Водночас, позивачі зазначають, що оскаржуване рішення містить посилання на складений комісією Великобичківської селищної ради акт обстеження земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 25.03.2025 року, який не може мати юридичного значення. Адже згідно із земельним законодавством такий акт не являється висновком (рішенням) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування або іншого суб'єкта, визначеного ст. 186 Земельного кодексу України, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін та встановлено відповідачу15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву з дня отримання ухвали суду.
Вказана ухвала була доставлена до електронного кабінету Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області 09.07.2025 року о 19:43 год, що підтверджується довідкою наявною у матеріалах справи (а.с.51).
Відповідачем у встановлений судом строк відзиву не подано, будь - яких інших клопотань від відповідача також до суду не надходило.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 також не скористалася своїм правом для подання письмових пояснень по суті справи.
Стаття 159 КАС України визначає, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до положень ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.262 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що після виготовлення технічної документації із землеустрою та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці площею 0,0689га позивачі звернулися у Великобичківську селищну раду із заявою про затвердження технічної документації із встановлення меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням 40 позачергової сесії 8 скликання Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області від 27 травня 2025 року №1589 «Про розгляд звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 » відмовлено позивачам у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та передачі у власність земельної ділянки площею 0,0689 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2123681500:10:001:0104 за адресою: АДРЕСА_1 .
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
У відповідності до п. 3 ч. 4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова підписує рішення ради та її виконавчого комітету.
Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно п. "б" ч.1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до частин першої та другої cтатті 118 ЗК України громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.
У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.
Статтею 30 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.
Відповідно до пункту 5 частини п'ятої cтатті 186 ЗК України, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується: у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - рішенням таких органів; в інших випадках - власником (розпорядником) земельної ділянки, а щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, що перебуває у користуванні, - землекористувачем.
Законом, який визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування, є Закон України "Про землеустрій".
Статтею 25 Закон України "Про землеустрій" визначено, що документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.
Одним з видів документації з землеустрою є зокрема технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.
Відповідно до cтатті 55 Закону України "Про землеустрій" встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.
Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.
У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення технічної документації здійснюється без надання такого дозволу).
Частиною першою статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Пунктом 34 частини першої cтатті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що питання регулювання земельних відносин відповідно до закону вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до cтатті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.
Приписами частини восьмої статті 186 ЗК України передбачено, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Згідно частини десятої cтатті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Частиною одинадцятою cтатті 118 ЗК України у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
З наведених норм права можна дійти висновку, що після розроблення технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 186 ЗК України погодженню не підлягає, а відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову. При цьому, підставою для відмови у затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Натомість, як вбачається з оскаржуваного в даній справі рішення відповідача, позивачу було відмовлено у затверджені технічної документації із землеустрою щодо встановлення і відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі земельної ділянки у власність площею 0,0689 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 2123681500:10:001:0104 за адресою: АДРЕСА_1 без належного обґрунтування причини відмови. Зокрема в оскаржуваному рішенні відсутнє посилання на статті Земельного кодексу України та закону, а також не вказано підставу відмови.
Суд звертає увагу, що рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження підстав прийняття оскаржуваного рішення, зокрема, доказів невідповідності технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки положенням вимог законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. Окрім цього, у визначений судом строк відзиву на позовну заяву відповідачем також подано не було.
За таких обставин, суд доходить висновку, що рішення 40 сесії 8 скликання Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області №1589 від 27.05.2025 року «Про розгляд звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 » є протиправним.
Щодо способу поновлення прав позивача, порушення яких визнано судом, то необхідно зазначити наступне.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У даній справі, повноваження щодо затвердження технічної документації із землеустрою чи надання мотивованої відмови у її затвердженні, регламентовано положеннями Земельного кодексу України.
Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні технічної документації із землеустрою, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен затвердити технічну документацію із землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити технічну документацію або відмовити у її затвердженні. Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Така правова позиція узгоджується із позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 у справі №804/1469/17, від 14.08.2019 у справі №0640/4434/18, від 12.09.2019 у справі №0640/4248/18 та від 28.11.2019 у справі №803/1067/17.
Щодо ефективності вибраного способу захисту, суд зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Зобов'язання судом відповідача затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у її затвердженні, які передбачені частиною восьмою статті 186 ЗК України, а саме: невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.
Прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача затвердити технічну документацію із землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у її затвердженні, може бути необґрунтованим та призвести до затвердження технічної документації із землеустрою з порушенням закону.
У контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для затвердження технічної документації із землеустрою. Проте наведених обставин судом не встановлено. Оцінка правомірності рішення стосувалася лише тих мотивів, які наведено в рішенні 40 сесії 8 скликання Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області №1589 від 27.05.2025 року.
Однак суд, в межах даної справи, не має повноважень досліджувати чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усі умови для затвердження технічної документації із землеустрою. За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача затвердити технічну документацію із землеустрою.
Підсумовуючи наведене, суд вважає, що належним способом захисту, відновлення прав позивача за даних фактичних обставин, необхідно визнати саме зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивачів від 07.05.2025 року про затвердження технічної документації із встановлення меж земельної ділянки в натурі та прийняти рішення відповідно до вимог закону з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог на користь позивачів за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн (по 605,60 грн. на користь кожного з позивачів).
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області (90615, Закарпатська область,Рахівський район, с.Великий Бичків, вул.Грушевського, 108, код ЄДРПОУ 04351446), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ) про визнання протиправними та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення 40 сесії 8 скликання Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області №1589 від 27.05.2025 року «Про розгляд звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ».
Зобов'язати Великобичківську селищну раду Рахівського району Закарпатської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 07.05.2025 року про затвердження технічної документації із встановлення меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2123681500:10:001:0104 та прийняти обгрунтоване рішення відповідно до вимог закону з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні позову у частині решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області (90615, Закарпатська область,Рахівський район, с.Великий Бичків, вул.Грушевського, 108, код ЄДРПОУ 04351446) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 (шістсот п'ять гривень 60 копійок) грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області (90615, Закарпатська область,Рахівський район, с.Великий Бичків, вул.Грушевського, 108, код ЄДРПОУ 04351446) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 (шістсот п'ять гривень 60 копійок) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяЮ.Ю.Дору