22 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/19225/25
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року відкрито провадження у справі № 240/23360/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 31 липня 2025 року роз'єднано позовні вимоги у справі № 240/23360/24 та ухвалою суду від 31 липня 2025 року виділено в окреме провадження у справі № 240/19225/25 позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" про:
- визнання протиправними дій відповідача щодо не проведення нарахування та виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, а за період з 01 березня 2018 року по 17 жовтня 2022 року з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, а за період з 01 березня 2018 року по 17 жовтня 2022 року з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати: за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів осіб рядового та начальницького складу ДКВС України здійснювалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 1294), якою затверджено нові схеми посадових окладів осіб рядового та начальницького складу ДКВС України. Постанови № 1294 набрала чинності з 01 січня 2008 року, відтак, на переконання позивача, з цією датою пов'язано встановлення базового місяця індексації за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року. З набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова № 704) , якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, відбулась зміна тарифних ставок (окладів) осіб рядового і начальницького складу ДКВС України. Разом з тим, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 13 березня 2018 року № 685/5 "Про затвердження схем тарифних розрядів за посадами осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України", з метою визначення посадових окладів осіб рядового і начальницького складу ДКВС України, установлено тарифні розряди за основними типовими посадами ДКВС України, зокрема начальницького складу установ виконання покарань, згідно зі схемами, визначеними у додатках до наказу, в результаті чого збільшилися посадові оклади осіб начальницького складу ДКВС України, зокрема й позивача. Відтак, як доводить позивач, починаючи з березня 2018 року, базовим місяцем для розрахунку індексації є березень 2018 року. Відмічає, що з 01 грудня 2015 року також змінились правила визначення базового місяця, у тому числі і осіб рядового і начальницького складу ДКВС України, й відтепер згідно з Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (надалі - Порядок № 1078) базовим для нарахування індексації є місяць підвищення тарифної ставки (окладу).
Щодо періоду індексації з 01 березня 2018 року зауважує на тому, що зі збільшенням грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу ДКВС України згідно з Постановою № 704, березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу та, відповідно, і інших складових грошового забезпечення, є базовим для обчислення індексу споживчих цін. Тим часом, відповідно до положень Порядку № 1078 якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Враховуючи підвищення грошового доходу у березні 2018 року у зв'язку зі зміною посадового окладу на 64,88 грн, тобто не перевищило суми індексації, яка склалась у лютому 2018 року, відповідачу належало застосувати норми абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 при нарахуванні індексації з 01 березня 2018 року по 17 жовтня 2022 року. При цьому положеннями пункту 4 Порядку № 1078 визначено компенсацію у разі несвоєчасної виплати сум індексації.
Приймаючи позовну заяву до розгляду та відкриваючи провадження у справі № 240/23360/24 ухвалою від 03 грудня 2024 року, оскільки обставини щодо дотримання строку звернення до суду із заявленими вимогами потребували перевірки належними доказами, суд витребував у відповідача, з-поміж іншого, докази щодо дати отримання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні зі служби.
Ухвалою суду від 28 серпня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з наданням п'ятиденного строку для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 17 жовтня 2022 року з доданням належних доказів на підтвердження поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовом у цій справі.
З огляду на неподання відповідачем жодних доказів щодо обізнаності позивача про суми виплаченого при звільненні зі служби грошового забезпечення, щодо індексації якого виник спір у цій справі, на чому наголосив представник позивача звертаючись до суду із заявою про поновлення процесуального строку на виконання ухвали суду від 28 серпня 2025 року, ухвалою 08 вересня 2025 року продовжено розгляд цієї справи з повторним витребуванням у відповідача доказів щодо дати отримання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні з Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№ 70)" або письмових пояснень за відсутності таких доказів.
На виконання вимог суду відповідачем 15 вересня 2025 року подано заяву, у якій повідомлено про те, що відповідно до вимог статті 116 Кодексу законів про працю України в установі відповідача до 2025 року співробітникам, які звільнялись зі служби, надавались повідомлення про нараховані та виплачені суми за формою без відмітки щодо отримання і відповідної дати. При цьому відповідач зауважує щодо виконання позивачем обов'язку декларування при звільненні зі служби, що також, як зазначає відповідач, не могло свідчити про необізнаність позивача з виплаченими при звільненні сумами грошового забезпечення. Також, на виконання статті 110 Кодексу законів про працю України відповідач проводив щомісячні повідомлення про нараховані до виплати суми грошового забезпечення за видами нарахувань та проведених утримань.
Визначаючись у питанні дотримання позивачем строку звернення до суду із заявленими у позові вимогами, суд враховує постанову Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, у якій з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України), судова палата зробила правовий висновок, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин").
Початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року) необхідно обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні). Виходячи з цього судова палата погодилась, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа є подією, з якою пов'язаний початок перебігу тримісячного строку звернення до суду.
Надаючи оцінку доводам відповідача суд зауважує на тому, що відповідно до правових висновків Верховного Суду обізнаність щодо нарахованих та виплачених при звільненні сум грошового забезпечення пов'язано з отриманням письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні. Причому вручення такого документа має підтверджуватись належними та беззаперечними доказами, що усувають жодні сумніви щодо вручення цього повідомлення позивачу.
Тому, надаючи оцінку наданим відповідачем відомостям щодо нарахованого позивачу до виплати грошового забезпечення у жовтні та листопаді 2022 року суд виходить з відсутності підпису позивача на підтвердження його обізнаності з такими відомостями та, відповідно, включеними сумами нарахувань. При цьому обізнаність щодо нарахованих при звільненні сум враховуючи висновки Верховного Суду не пов'язано з виконанням позивачем обов'язку декларування, до того ж висновки щодо обізнаності в такому разі не можуть ґрунтуватись на припущеннях. Окремо суд зважає, що у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 520/6006/21 у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб'єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, подані таким суб'єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом". Тож у цій справі за критерієм "поза розумним сумнівом" відповідачу слід підтвердити належними та достатніми у розумінні процесуального закону доказами обізнаність позивача щодо нарахованих при звільненні зі служби сум грошового забезпечення на противагу його доводам щодо відсутності факту такого повідомлення.
До того слід врахувати, що за правилами частини дев'ятої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Враховуючи положення процесуального закону суд констатує, що за відсутності у розпорядженні суду жодних належних доказів на підтвердження ознайомлення позивача у день звільнення зі служби з виправної колонії щодо проведеного розрахунку належних сум грошового забезпечення, відсутні й підстави вважати звернення до суду із заявленими вимогами з пропущенням встановленого строку у такій категорії спорів.
Відповідач по суті заявлених вимог позов не визнав. У відзиві на позовну заяву просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи про те, що з березня 2017 року в ДУ "Бердичівська виправна колонія (№ 70)" індексація не виплачувалась, змінився базовий місяць для розрахунку індексації у зв'язку з підвищення посадових окладів особам рядового і начальницького складу відповідно до Постанови №1294 та наказу Міністерства юстиції України від 14 лютого 2018 року № 372/5 "Про затвердження схем посадових окладів осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України".
У відповіді на відзив позивач зауважує на відсутності спростувань його доводів з боку відповідача у цій частині заявлених позовних вимог.
Розглянувши доводи у позовній заяві та заперечення у відзиві на позов, з'ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням такого.
Суд встановив, що відповідно до наказу Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" від 01 серпня 2017 року № 63/ОМ-17 старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 , призначено начальником відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи, а згідно з наказом Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" від 17 жовтня 2022 року № 101/ОС-22 позивача звільнено зі служби за пунктом 7 частини першої статті 77 (за власним бажанням) Закону України "Про Національну поліцію".
Відповідно до довідки Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" від 17 грудня 2024 року № 105 упродовж служби позивача з січня 2016 року по жовтень 2022 року нараховувалась індексація грошового забезпечення із застосуванням базового місяця: за період з січня 2016 року по лютий 2017 року "листопад 2012 року"; за період з червня 2017 року по лютий 2018 року "січень 2017 року"; за період з січня 2019 року по жовтень 2022 року "березень 2018 року".
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 16 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2018 року № 925/5 (надалі - Порядок № 925/5) індексація грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.
Статтею 3 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (надалі - Закон № 1282-XII) передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону № 1282-ХІІ.
У первинній редакції частина перша статті 4 цього Закону передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Надалі до цієї норми були внесені зміни Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01 січня 2016 року.
Тож з 01 січня 2016 року за правилами частини першої статті 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Інші положення статті 4 цього Закону з 2005 року й дотепер залишилися незмінними.
Зокрема, обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Статтею 6 Закону № 1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Постановою Уряду від 09 грудня 2015 року № 1013 були внесені зміни до Порядку № 1078.
З 01 грудня 2015 року редакція пункту 5 Порядку № 1078 (на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Внаслідок цих змін Порядок № 1078 (у редакції з 01 грудня 2015 року) не містить поняття "базовий місяць" і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати.
Для проведення індексації з 01 грудня 2015 року замість терміну "базовий місяць" використовується поняття "місяць підвищення доходу", яке має інший зміст.
Системне тлумачення пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції з 01 грудня 2015 року) свідчить про те, що місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Отже, з 01 грудня 2015 року для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за займаною посадою.
Вказана правова позиція відповідає висновку, який викладено в постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21 та від 15 квітня 2024 року у справі № 380/2263/22.
Станом на грудень 2015 року розмір посадових окладів, зокрема й рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, визначався Постановою № 1294, яка була чинною з 01 січня 2008 року по 01 березня 2018 року, тобто до набрання чинності Постановою № 704, якою затверджено, зокрема, нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, а також Наказом Міністерства юстиції України від 13 березня 2018 року № 685/5 "Про затвердження схем тарифних розрядів за посадами осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України" (надалі - Наказ № 685/5), який набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01 березня 2018 року, яким відповідно до Постанови № 704 затверджено, зокрема: Тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів осіб рядового і начальницького складу; Схема тарифних розрядів за посадами осіб начальницького складу установ виконання покарань та державних підприємств, слідчих ізоляторів.
Отже, за умови останнього підвищення посадового окладу рядовому і начальницькому складу Державної кримінально-виконавчої служби України в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними Постановою № 1013) є січень 2008 року.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин у цій справі суд доходить висновку про протиправність дій відповідача щодо нарахування та виплати індексації за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця: за період з січня 2016 року по лютий 2017 року "листопад 2012 року"; за період з червня 2017 року по лютий 2018 року "січень 2017 року" та зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу спірну індексацію грошового забезпечення за означений період з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) "січень 2008 року", виплативши різницю між нарахованими таким чином та вже виплаченими сумами спірної індексації.
Щодо вимоги про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 17 жовтня 2022 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то за змістом цих норм (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року № 141 "Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення", яка набрала чинності з 15 березня 2018 року, абзац шостий викладено в такій редакції: "До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.".
А згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2021 року № 278 "Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення", яка набрала чинності з 02 квітня 2021 року, абзац п'ятий викладено в такій редакції: "У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.". Крім того, в абзаці шостому слово "(окладів)" замінено словами "(посадових окладів)".
В аспекті спірної індексації-різниці суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 за подібних у цій справі обставин надавав оцінку нормам абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
Згідно із викладеною позицією Верховного Суду, Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, "поточної" та "індексації-різниці".
Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункту 4 Порядку № 1078).
При цьому слід зазначити, що з 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Застосовуючи вказаний у справі № 400/3826/2 підхід та ураховуючи, що 01 березня 2018 року набрав чинності Наказ № 685/5, яким були встановлені нові розміри окладів рядовому і начальницькому складу Державної кримінально-виконавчої служби України, з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 можна дійти висновку що березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
За такої умови відповідно до абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 слідує, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача виправній колонії належало вирішити питання, чи має він право на отримання суми індексації-різниці.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
З урахуванням викладених підходів Верховним Судом у постановах у від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 23 травня 2024 року у справі № 160/15411/23, від 06 червня 2024 року у справі № 380/14704/22, зазначено про те, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суду належить встановити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078));
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Для правильного розрахунку суми можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року потрібно визначити розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на березень 2018 року, а також величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, застосовуючи січень 2008 року як місяць підвищення доходу.
Відповідно до Закону України від 07 грудня 2017 року № 2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" в березні 2018 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1762,00 грн.
Для визначення величини приросту індексу споживчих цін в березні 2018 року необхідно розрахувати індекс споживчих цін в березні 2018 року наростаючим підсумком (шляхом перемноження індексів інфляції (поділених на 100), починаючи з місяця, наступного за базовим, - до перевищення порогу індексації), від якого віднімається 100 %.
У постанові від 23 травня 2024 року у справі № 160/15411/23 Верховний Суд розрахував, що величина приросту індексу споживчих цін в березні 2018 року, застосовуючи січень 2008 року як місяць підвищення доходу, становить 253,3 %.
Верховний Суд зазначив, що оскільки станом на березень 2018 року величина приросту індексу споживчих цін становила 253,3 %, у березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, то сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 році, якби не відбулося чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, мала становити 4463,15 грн (1762,00 грн х 253,30 % / 100 = 4463,15 грн).
Повертаючись до обставин справи, що розглядається, суд з'ясував, що згідно із довідкою Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" від 30 вересня 2024 року № 73 нараховане та виплачене грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становить 7904,12 грн, а саме: посадовий оклад 1390,00 грн; підвищення посадового окладу 104,25 грн; оклад за спеціальним званням 115,00 грн; надбавка за вислугу років 321,85 грн; надбавка за особливості проходження служби 965,55 грн; премія 4827,75 грн; індексація 179,72 грн.
Грошове забезпечення позивача за березень 2018 року складає 7969,00 грн, а саме: посадовий оклад 4930,00 грн; оклад за спеціальним званням 1200,00 грн; надбавка за вислугу років 1839,00 грн; премія 944,62 грн; премія за виконання службових обов'язків в нічний час 70,85 грн.
Таким чином, дохід позивача збільшився на 64,88 грн, що є меншим розміру можливої індексації, тому є підставою для нарахування й виплати індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 березня 2018 року по 17 жовтня 2022 року із врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 є обґрунтованими, а, відповідно, бездіяльність (а не дії як зазначено у позові) є протиправною. При цьому, визнання протиправною бездіяльності відповідача не свідчить про часткове задоволення позову у цій частині чи вихід за межі заявлених позовних вимог, а лише спрямоване на ефективний захист порушеного права позивача з огляду на фактичні обставини справи, встановлені судом під час її розгляду.
В частині заявлених позовних вимог щодо компенсації втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати спірної індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати суд виходить з того, що питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-III.
Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (абзац п'ятий частини другої статті 2 Закону № 2050-III у редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Своєю чергою, індексація грошового забезпечення, зокрема, є компенсаторною складовою заробітної плати (грошового забезпечення), на чому наголошував Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013.
Аналіз наведених норм Закону № 2050-ІІІ дає підстави вважати, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Відповідно до статті 3 Закону України № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону України № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Суд зазначає, що використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Тобто зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Такий підхід до розуміння зазначених норм права сформульовано Верховним Судом у постановах від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 29 квітня 2021 року у справі № 240/6583/20 та підтримано й натепер, зокрема, у постановах від 28 жовтня 2024 року у справі № 420/2598/24 та від 20 грудня 2024 року у справі № 440/6875/24, висновки у яких є релевантними у цій справі.
Ба більше, такий висновок суду узгоджується із висновками Європейського Суду з прав людини у рішенні від 24 жовтня 2024 року у справі "Шемет проти України". Так, у цій справі під час провадження в Європейському суді з прав людини Уряд, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року, в якій право позивача на компенсацію за невиплачену пенсію було визнано лише після того, як національні суди зобов'язали ПФУ перерахувати його пенсію, стверджував, що заявниця не могла вимагати компенсації за відсутності попереднього судового рішення, яке зобов'язувало ПФУ перерахувати її пенсію. Проте, Європейський суд з прав людини відхилив вказаний вище довід Уряду і зазначив, що з положень національного законодавства не випливає, що рішення національних судів щодо позову заявниці про компенсацію залежало від попереднього рішення, яке зобов'язувало ПФУ перерахувати її пенсію.
Враховуючи висновки суду у цьому судовому рішенні щодо права позивача на спірну компенсаторну виплату грошового забезпечення (індексацію), за наведеного правового регулювання з урахуванням викладеної Верховним Судом правової позиції, суд вважає зобов'язаним відповідача виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Відтак заявлені позовні вимоги і у цій частині суд визнає обґрунтованими.
За нормами частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності його дій у межах спірних правовідносин, а також докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за встановлених обставин справи та викладеного у цьому рішенні праворегулювання з урахуванням правозастосовчої практики Верховного Суду позов належить задовольнити.
За відсутності документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 257, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" (вул. Низгірецька, буд. 1, м. Бердичів, Житомирська область, 13306; код ЄДРПОУ 0856330) щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
Зобов'язати Державну установу "Бердичівська виправна колонія (№70)" здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 різниці між сумою індексації, виплаченої за період з 01 березня 2018 року по 17 жовтня 2022 року, і розміром підвищення грошового забезпечення в березні 2018 року (щомісячної фіксованої суми індексації), відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Зобов'язати Державну установу "Бердичівська виправна колонія (№70)" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю між сумою індексації, виплаченої за період з 01 березня 2018 року по 17 жовтня 2022 року, і розміром підвищення грошового забезпечення в березні 2018 року (щомісячної фіксованої суми індексації), відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Зобов'язати Державну установу "Бердичівська виправна колонія (№70)" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 17 жовтня 2022 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Г. Приходько
22.09.25