22 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/10771/25
категорія 106020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 (відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), у якому просить:
- визнати протиправним рішення командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , оформленого листом від 11.03.2025 №813/9971, яким відмовлено у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати командира військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 із військової служби згідно поданого ним рапорту на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 . Матір позивача, ОСОБА_3 , 1967 року народження, є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується довідкою серії 12 ААГ № 461385 від 26.06.2019, довідкою ЛКК №124 від 15.01.2025. У зв'язку з цим позивач написав рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами. Листом від 11 березня 2025 року за №813/9971 командир військової частини НОМЕР_1 відмовив у задоволенні цього рапорту, покликаючись на те, що позивачем не додано до рапорту акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність або відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженогого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Крім того, зазначено про те, що на підтвердження наявності у постійному догляді матері позивача ОСОБА_4 надано довідку ЛКК №124 від 15.01.2025, видану «Уманська центральна міська лікарня» та довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ №461385, видану міжрайонною МСЕК №2 м. Черкаси, в той час, як на переконання військової частини НОМЕР_1 , потребу хворого у постійному сторонньому догляді визначають медико-соціальні експертні і лікарсько-консультативні комісії. При цьому, медико-соціальні експертні комісії вказують про потребу в сторонньому догляді особам з інвалідністю А, Б групи у довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, форма якої визначена за №157-1/0, а в усіх інших випадках потребу в сторонньому догляді визначають лікуючі лікарі та лікарсько-консультативні комісії відповідними висновками, зокрема: висновком про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі за формою №080-4/о, висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги на непрофесійній основі за формою №080-2/о та висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I та ІІ групи внаслідок психічного розладу за формою №667, проте надана позивачем довідка ЛКК №124 від 15.01.2025, видана КНП «Уманська центральна міська лікарня» не відповідає жодній із затверджених форм, а тому не може розглядатися як документ, що підтверджує потребу у постійному сторонньому догляді матері позивача. Відтак, на переконання військової частини НОМЕР_1 , довідка ЛКК №124 від 15.01.2025, видана КНП «Уманська центральна міська лікарня» та довідка до акта огляду МСЕК серії 12ААБ №461385, не підтверджують факту необхідності постійного стороннього догляду за матір'ю позивача.
Позивач не погоджується із такою відмовою відповідача, вважає її протиправною, позаяк мати позивача ОСОБА_4 , яка є особою з інвалідністю II групи безстроково на підставі довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ №461385, виданої міжрайонною МСЕК №2 м. Черкаси та потребує постійного стороннього догляду на підставі довідки ЛКК №124 від 15.01.2025, виданої КНП «Уманська центральна міська лікарня» свідчать про наявність достатніх підстав для звільнення позивача із військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
З огляду на наведене просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 06 березня відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що надана позивачем довідка ЛКК від 15.01.2025 11 № 124, видана КНП "Уманська центральна міська лікарня" УМР не відповідає жодній з затверджених форм, а тому не може розглядатися як документ, що підтверджує потребу матері позивача у постійному сторонньому догляді. З урахуванням викладеного, підстави звільнення з військової служби позивача, відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII, як військовослужбовця призваного під мобілізації, у якого виникла необхідність здійснення постійного догляду матір'ю з інвалідністю II групи, відсутні. Відповідно, адміністративний позов є необґрунтованим та підстав для його задоволення немає.
У зв'язку з наведеним у задоволенні позову просить відмовити повністю.
У відповіді на відзив позивач просить задовольнити позовні вимоги.
У період з 30.06.2025 по 18.07.2025 та, з 06.08.2025 по 26.08.2025 головуюча у справ суддя перебувала у відпустці.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Позивач призваний на військову службу за мобілізацією, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що не заперечується сторонами.
Позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом від 11 лютого 20255 року, в якому просив звільнити солдата ОСОБА_1 з військової служби через сімейні обставини згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за мамою ОСОБА_4 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серія 12 ААБ №461385 та пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 . Родинні зв'язки підтверджуються свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 .
До вказаного рапорту позивач додав такі документи (згідно з переліком, наведеним у рапорті) копії нотаріально завірених документів:
- свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , пенсійного посвідчення серії НОМЕР_5 , витягу з реєстру територіальної громади, виданої на ім'я ОСОБА_1 №2020/000823263, витягу з реєстру територіальної громади, виданої на ім'я ОСОБА_4 №2025/000823104, довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії cepiї 12AAВ №461385, довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №5304, свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 , довідки лікарсько-консультативної комісії, виданої на ім'я ОСОБА_4 , паспорту громадянина України, виданого на ім'я ОСОБА_1 , паспорту громадянина України, виданого на ім'я ОСОБА_4 , картки фізичної особи - платника податків, виданої на ім'я ОСОБА_1 , картки фізичної особи платника податків, виданої на ім'я ОСОБА_4 , військового квитка, виданого ОСОБА_5 .
Листом від 11 березня 2025 року № 693/22814 командир військової частини НОМЕР_1 повідомив позивача про те, що його рапорт розглянутий, подані документи разом із рапортом про звільнення з військової служби не підтверджують факту необхідності постійного стороннього догляду за матір'ю ОСОБА_4 . Відповідно, підстави для звільнення з військової служби не доведені.
Позивач, уважаючи протиправною відмову відповідача у звільненні його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232, звернувся з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності відмови відповідача у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232 як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період (під час дії воєнного стану) через сімейні обставини у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків - своєю матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, згідно з поданим позивачем рапортом від 11 листопада 2025 року.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За змістом статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За змістом частин першої, другої статті 17 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає, зокрема: прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби.
Відповідно до частин першої - третьої статті 2 Закону № 2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Згідно з абзацами першим - другим частини першої статті 39 Закону № 2232 призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону № 2232).
Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232.
За змістом підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232 військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Своєю чергою абзацом 12 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232 передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Отже, однією з підстав для звільнення військовослужбовця (як такого, що висловив своє небажання продовжувати проходження військової служби) з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Суд зауважує, що для звільнення з військової служби саме за такою сімейною обставиною військовослужбовець має довести такі факти:
- наявність в одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) статусу особи з інвалідністю І чи ІІ групи;
- необхідність здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи;
- відсутність в особи з інвалідністю І чи ІІ групи інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд особи з інвалідністю І чи ІІ групи, відсутні), або інші члени сім'ї особи з інвалідністю І чи ІІ групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Отже, лише за умови підтвердження таких взаємопов'язаних між собою обставин військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі абзацу 12 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232.
Як свідчать встановлені у справі обставини позивач обґрунтовує наявність у нього підстав для звільнення з військової служби необхідністю здійснення постійного догляду за своєю матір'ю, яка згідно з довідки лікарсько-консультативної комісії КНП "Уманська центральна міська лікарня" від 15.01.2025 №124 потребує постійного стороннього догляду та супроводу.
Суд відзначає, що наказом Міністерства оборони України від 23 липня 2024 року №495, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 вересня 2024 року за №1361/42706, внесено зміни до Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170 (далі - Інструкція № 170) (пункт 12.11 розділу XII), яким визначено Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зокрема конкретизовано, що під час подання до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (у разі набуття права на пенсійне забезпечення за вислугою років), документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Отже, за змістом наведених положень Додатку 19 до Інструкції №170 документами, які підтверджують потребу особи з інвалідністю І чи ІІ групи в постійному догляді, є (альтернативно): висновок медико-соціальної експертної комісії або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації передбачено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі - Положення №1317).
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Положення №1317, міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
У свою чергу, Порядок організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України №189 від 09.04.2008, зі змінами (далі - Наказ №189), який зареєстрований в Міністерстві юстиції 04.07.2008 за №589/15280 визначає єдиний механізм організації експертизи тимчасової втрати працездатності осіб в окремих випадках, за яких медичний висновок про тимчасову непрацездатність відповідно до Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01 червня 2021 року № 1066, не формується, а також повноваження та роботу лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (далі - ЛКК) за результатом здійснення експертизи тимчасової непрацездатності лікуючим лікарем закладу охорони здоров'я незалежно від форми власності та фізичної особи-підприємця, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.
Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку №189 під час здійснення експертизи тимчасової непрацездатності лікуючий лікар суб'єкта господарювання на підставі даних всебічного медичного обстеження пацієнта, ураховуючи ступінь функціональних порушень органів та систем, характер та перебіг патологічного процесу, умови праці:
1) приймає рішення про формування (видачу) документів про тимчасову непрацездатність:
формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність відповідно до вимог Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01 червня 2021 року №1066;
видачу інших документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог цього розділу;
2) здійснює комплексну оцінку порушень функціонального стану організму та інших причин, якими вона обумовлена, що визначають факт тимчасової втрати працездатності, установлення строку непрацездатності, визначення клінічного та трудового прогнозу відповідно до встановленого діагнозу;
3) представляє пацієнта ЛКК у складних випадках, якщо непрацездатність пацієнта триває 30 і більше днів, для вирішення питання про направлення такого пацієнта на медико-соціальну експертну комісію на огляд або консультацію, а у випадку наявності ознак стійкої втрати працездатності - незалежно від тривалості хвороби, відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317.
Згідно пункту 2 розділу III Порядку №189 ЛКК у своїй діяльності керується стандартами медичних технологій лікувально-діагностичного процесу та протоколами надання медичної допомоги за спеціальностями, іншими законодавчими та нормативно-правовими актами.
Пунктом 3 цього розділу Порядку передбачено, що до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені за результатом перевірки уповноваженими лікарями, перелік яких затверджується правлінням Пенсійного фонду України, обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Відповідно до пункту 2 розділу IV лікарі суб'єктів господарювання, серед іншого, видають такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, для пред'явлення за місцем вимоги: довідку довільної форми за підписом лікуючого лікаря, засвідчену печаткою суб'єкта господарювання (обов'язково має зазначатися час проведеної консультації), - видають особам, які самостійно звернулися за консультаційною допомогою (підпункт 5).
Передбачені пунктом 4 розділу IV Порядку №189 положення щодо видачі ЛКК документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, а саме: форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві"; висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку - одними з переліків медичних документів про тимчасову втрату працездатності, які видає комісія.
З аналізу наведених нормативних актів в контексті розподілення повноважень між ЛКК та МСЕК, судом вважає, що висновок про необхідність постійного стороннього догляду за хворими, незалежно від віку, може встановлюватися лікарсько-консультативною комісією медичного закладу.
Такий висновок суду підтверджується листом Міністерства хорони здоров'я України від 20.11.2023 №220/17/3 у відповідь на звернення Міністерства оборони України від 18.09.2023 №29096/1/1-23 щодо роз'яснення повноважень МСЕК, ЛКК та лікарів видавати висновки про потребу особи в постійному сторонньому догляді.
Суд зазначає, що дійсно є недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання «яким документом необхідно підтверджувати необхідність здійснення постійного догляду» та «який орган має видавати цей документ».
Враховуючи наведене, суд приходить висновку, що довідка ЛКК №124 від 15.01.2025, видана «Уманська центральна міська лікарня», яка є чинною, оскільки доказів про її аналювння чи видачі з порушенням процедури видачі такої, матеріали справи не містять та довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ №461385, видану міжрайонною МСЕК №2 м. Черкаси, які позивач долучив до рапорту про звільнення з військової служби, є належними доказами на підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за матір'ю позивача, особою з інвалідністю ІІ групи.
Також відповідач, посилаючись на Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджену МОУ від 10.04.2009 №170, зазначено, що позивачем не підтверджено належним актом обстеження сімейного стану, затвердженого висновком ТЦК та СП щодо відсутність інших членів сім'ї ІІ ступеня споріднення.
Так, відповідно до пункт 12.11 розділу XII даної Інструкції Перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Згідно додатку 19 до даної Інструкції При поданні до звільнення з військової служби за підставами через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", подаються, зокрема, у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Тобто Інструкцією визначено чіткий і конкретний перелік документів, які подаються військовослужбовцем при звільненні з військової служби.
Отже, один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків) є акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Доказів подання позивачем разом з рапортом про звільнення акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, матеріали справи не місять.
Для виконання вимог щодо надання акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, позивач не позбавлений можливості звернутися з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 з питанням про направлення звернення відповідного ІНФОРМАЦІЯ_1 для додаткового підтвердження факту встановлення відсутності інших осіб, які можуть здійснювати догляд за мамою, особою із інвалідністю II групи, про що відповідно має бути складено Акт обстеження сім'ї військовослужбовця (встановленого зразка) або надана вмотивована відмова у складанні такого.
Порядок звернення командира в/ч та оформлення відповідним РТЦК згаданого Акту передбачено п. 213 «Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.
Суд зазначає, що Положенням №1153 визначено порядок проходження громадянами військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, а не військовослужбовців, які призвані на військову службу, під час мобілізації, проте Інструкція №170 прийнята на виконання Положенням №1153, якою й визначено перелік документів, який подається військовослужбовцем при звільненні з військової служби, в тому числі на підставі абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військову службу та військовий обов'язок".
Окрім цього, як встановлено зі змісту листа військової частини НОМЕР_1 №813/9971 від 11.03.2025, ОСОБА_1 відмовлено у звільненні із військової служби за призовом під час мобілізації, в тому числі, у зв'язку із тим, що у відповідності до абз.3 пп.26 п.5 Додатку 19 Інструкції №170, для підтвердження наявності підстав для звільнення з військової служби, у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, позивачем не надано акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Із наведеного вбачається, що відсутність у позивача, визначеного абз.3 пп.26 п.5 Додатку 19 Інструкції №170, акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, позбавляє його можливості реалізувати визначене Законом України "Про військовий обов'язок та військову службу" право на звільнення з військової служби на підставі абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
Поряд з цим, суд зазначає, що керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, одержавши документи від командира військової частини або заяву безпосередньо від родичів військовослужбовця про дострокове звільнення в запас, призначає комісію, яка перевіряє в десятиденний строк сімейний стан родичів військовослужбовця. За результатами перевірки складається акт обстеження, який надсилається для розгляду керівнику обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Керівник обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язаний у триденний строк розглянути документи про дострокове звільнення військовослужбовця зі строкової військової служби і за наявності законних підстав надіслати їх командиру військової частини, де проходить службу військовослужбовець.
У разі відсутності законних підстав для дострокового звільнення військовослужбовця зі строкової військової служби за сімейними обставинами керівник обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки надає заявнику відповідь про причини відмови і повідомляє про це командира військової частини, де проходить службу військовослужбовець.
Тобто, із системного аналізу вказаної норми вбачається, що керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, призначає комісію, яка перевіряє в десятиденний строк сімейний стан родичів військовослужбовця, за результатами якої складає акт обстеження, який надсилається для розгляду керівнику обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який зобов'язаний у триденний строк розглянути документи про дострокове звільнення військовослужбовця зі строкової військової служби і за наявності законних підстав надіслати їх командиру військової частини, де проходить службу військовослужбовець.
Таким чином, з наведеного слідує, що органи територіального центру комплектування та соціальної підтримки на виконання вимог Положенням №1153 повинні призначати комісію, яка перевіряє в десятиденний строк сімейний стан родичів військовослужбовця, за результатами якої складає акт обстеження.
Разом з тим, позивачем не долучено до матеріалів справи доказів ініціювання питання складання акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в той час, як згідно додатку 19 до Інструкції №170 при поданні рапотру про звільнення з військової служби за підставами: необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребуют постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, передбаченими п.3 ч.2 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", подаються, зокрема і акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Суд також вказує на те, що для звільнення з військової служби за вищевказаною підставою військовослужбовцю до рапорту в обов'язковому порядку необхідно надати акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Позивачем не заперечується та обставина, що акта обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд за матір'ю позивача, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки позивачем до рапорту про звільнення долучено не було.
Суд критично оцінює посилання позивача на те, що він надав усі необхідні документи для реалізації права на звільнення з військової служби, оскільки вказане не спростовує того факту, що акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд за матір'ю позивача, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки (як того вимагає пп. 28 п. 5 Додатку 19 до Інструкції №170) наданий відповідачу не був.
Водночас слід зазначити, що позивач за наявності у нього такого документа, окрім тих, які були додані до рапорту про звільнення з військової служби, не позбавлений права звернення до військової частини з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач не довів обґрунтованість заявлених вимог. Натомість відповідачем доведено, що у спірних відносинах він діяв обґрунтовано та правомірно. Тому, позов задоволенню не підлягає.
Правові підстави для задоволення даного позову відсутні.
Враховуючи відмову у задоволенні позавних аимог, судом не вирішується питання стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 ) до Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_8 ) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
22.09.25