(в порядку судового контролю за виконанням судового рішення)
22 вересня 2025 року м. Житомир Справа № 240/954/24
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панкеєвої В.А., розглянувши заяву щодо судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича,7, м.Житомир,10003, ЄДРПОУ 13559341) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 04.09.2023 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено законом на 01 січня календарного року.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду у справі №240/954/24, відповідно до вимог ст.255 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України набрало законної сили.
04 вересня 2025 року надійшла письмова заява позивача, в якій просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській суб'єкта подати звіт про виконання судового рішення Житомирського окружного адміністративного суду по справі №240/954/24 за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, у встановлений строк в частині утвореної заборгованості з 04.09.2023 по 31.08.2024 з врахуванням норм Закону України від 19.10.2000 р. №2050-11 "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат".
Головне управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області подало заперечення на заяву, в якому просить відмовити у задоволенні заяви.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року подану заяву призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю з огляду на таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до частин 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Одним із способів судового контролю за виконанням судового рішення є зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно частини 1 статті 382-1 КАС України, суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (частина 2 статті 382-1 КАС України).
Отже, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Як свідчать матеріали додані до поданої заяви, позивач вважає, що відповідач протиправно не виплатив нараховану за період з 04.09.2023 по 31.08.2024 за судовим рішенням заборгованість.
Судом встановлено, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від від 14.03.2024 у справі 240/954/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснено з 04.09.2023 ОСОБА_1 здійснено нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом прожитковим мінімумам дляпрацездатних осіб згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Сума донарахованих коштів за період з 04.09.2023 по 31.08.2024 складає 57797,71 грн. Вказану заборгованість обліковано в підсистемі "Реєстр судових рішень", виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, що підтверджується наявним у матеріалах заяви витягом з такого Реєстру. Однак зазначена сума заборгованості виплати пенсії на виконання вказаного рішення суду не виплачена через відсутність грошових коштів для здійснення такої виплати.
Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. № 280 (далі - Положення про ПФУ) Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2 Положення про Пенсійний фонд України передбачено, що Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Головним розпорядником коштів за цією програмою є Міністерство соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня - Пенсійний фонд України.
Згідно пункту 7 Положення про ПФУ Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Повноваження органів Пенсійного фонду України, як виконавця бюджетних програм, визначаються перш за все ст.23 Бюджетного кодексу України, а саме: будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Згідно статті 116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України; здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України.
Зокрема суд враховує, що у постанові від 24.07.2023 у справі №420/6671/18 Верховний Суд зазначив, що фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. Водночас стягнення з суб'єкта владних повноважень (територіального органу Пенсійного фонду України) коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: "Сам факт відсутності певного результату не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб'єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи".
Отже, відповідачем вчинено заходи, направлені на виконання судового рішення, однак його повне виконання пов'язано з незалежних від нього причин, оскільки подальше виконання взаємопов'язане від фінансування Пенсійного фонду України, що унеможливлює застосування судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у даній справі.
Суд погоджується з тим, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок. Проте, суд зазначає, що затримка виконання судового рішення на період, що є необхідним для вирішення проблем публічного порядку, може у виняткових випадках бути виправдана.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність обставин які б свідчили про необхідність встановлення Пенсійному фонду судом строку для подання звіту про виконання судового рішення.
З огляду на викладене, правові підстави для застосування заходів судового контролю у порядку статті 382 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 294, 382 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зобов'язання подати звіт про виконання рішення у справі №240/954/24 відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.А. Панкеєва